Зміст
Вступ.............................................................................................................................3
Розділ 1. Еволюція теорії інформаційної економіки................................................4
1.1. Концепція індустрії знань Ф. Махлупа...................................................4
1.2. Інформаційна економіка згідно М. Порету та П. А. Страссману.........6
1.3. Розвиток вітчизняної інформаційної думки............................................9
Розділ 2. Роль інформації в сучасній економіці.....................................................18
Розділ 3. Інформаційна модель економіки України...............................................24
3.1. Функції держави в управлінні інформаційною діяльністю.................24
3.2. Задоволення інформаційних потреб української економіки в умовах глобалізації..............................................................................................30
Висновки.....................................................................................................................37
Список використаної літератури..............................................................................40
Тобто «інформаційний ринок» є частиною ринку, де предметом є специфічний товар — інформаційні продукти і послуги. Існують різні підходи до його визначення.
Інтернаціональна природа інформації обумовлює те, що ринок ІПП не може орієнтуватися винятково на комерційні принципи і бути замкнутим у межах офіційних кордонів держави. Він характеризується максимальним ступенем відкритості, чому сприяє і розвиток телекомунікацій, а знання під час споживання не витрачаються, а породжують якісно нову інформацію і використовуються необмежену кількість разів. Обмеженням на корисне споживання інформації може бути тільки термін її старіння.
Відомо, що інформаційний сектор економіки США почав формуватися у 50-х роках ХХ ст. і у 70-х роках складав 46 % валового національного продукту країни. Сьогодні жодна галузь промисловості чи сфери послуг вже не може ігнорувати значення цього сектору, оскільки індустрія переробки інформації включає обчислювальну техніку, зв’язок і телекомунікації, виробництво інформаційних продуктів і послуг. Вже у 1985–1987 рр. темпи зростання зазначеного сегмента ринку в промислово розвинених країнах випереджали темпи зростання товарної продукції та експорту грошового капіталу (середньорічні темпи збільшення обсягів продажу на інформаційному ринку становили 16–25 %). Інформаційні ресурси набули стратегічного значення, а великі промислові компанії стали одночасно і лідерами на ринку інформаційних продуктів і послуг, вважаючи, що використання інформаційних технологій — один з найбільш ефективних засобів підвищення конкурентоспроможності своєї продукції.
У інформаційному суспільстві змінюються і функції державного управління. Частина коштів державних бюджетів, що постійно збільшується, спрямовуватиметься на створення баз даних національного і наднаціонального масштабу, удосконалення каналів і засобів збору і поширення інформації. Тому вимоги економічності, розумної достатності й ефективності інформаційних технологій, що застосовуються, зумовлюють необхідність системного підходу до цього питання.
В Україні відбувається постійний перерозподіл ресурсів, знань, досвіду, державні органи НТІ дедалі більше займаються інформаційною діяльністю на комерційній основі, диверсифікують свої зусилля у різних областях інформатики, маркетингу, патентно-ліцензійної діяльності.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про інформацію» від 02.09.92 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т законодавства.— К., 1996.— Т. 4.— с. 72–78.
2. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.93 // Закони України / Верховна Рада України; Ін-т зак-ва.— К., 1996.—с. 191–200.
3. Закон України «Про державну таємницю» в редакції Закону від 21.09.99 // Голос України.— 1999.
4. Ансофф И. Стратегическое управление. М: Экономика, 1989. - 518 с.
5. Багиров А. Новые информационные технологии в международных отношениях //Международная жизнь. - 2004. - № 8. - с. 90-96
6. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України. - К.: ВО «Батьківщина»; Броди: Просвіта, 2001. - 301 с.
7. Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: «Ника-Центр», 2000. — 512 с.
8. Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986. — 277 с.
9. Гуляєв В. Інформація в системі соціального партнерства //Україна: аспекти праці. - 2003. - № 7. - с. 28-30
10. Дубова С. Інформаційно-технологічні проблеми у відносинах держави та суспільства //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 3. - с. 464-468.
11. Зубко Н. М., Экономічнаая теорія / К.: "НТЦ АПИ", 1998. – 316с.
12. Єрмошенко М. М. Інформація в системі виробничих відносин //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 10. – с. 66 - 73.
13. 11. Колодко Г. В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. - К.: Основні цінності, 2004. -248 с.
14. Корнєв Ю.Г. Проблеми формування загально-національної системи інформаційного забезпечення розвитку підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. — Дніпропетровськ, 2010. — Вип. 187. —с.857—865.
15. 12. Кохановська О. Галузеві розробки проблем інформації як передумова правового регулювання інформаційних відносин // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - с. 144-147
16. 13. Кохановська О. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні //Право України. - 2004. - № 2. - С.104-107.
17. Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. – с. 270 – 280.
18. Лановик Б. Д. Економічна історія: Курс лекцій/ Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович. -5-е вид., випр -К.: Вікар, 2005. – 512с.
19. 14. Матвієнко О. Інформаційний маркетинг у контексті державних, політичних та соціальних інформаційних відносин // Вісник Книжкової палати. - 2006. - № 3. - с. 33 - 36.
20. 15. Ніколас Д. Оцінка інформаційних потреб: методи і технології / Асоціація інформац. менеджменту «Aslib» Б. м., 2006. - 76 с.
21. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник/ Ред. Ю. В. Ніколенко. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 485с.
22. 16. Соснін О. Інформація та інновація: власні можливості й міжнародні орієнтири //Політика і час. - 2006. - № 7-8. - с. 87-92
23. 17. Черненко С. Проблеми інформаційного забезпечення в державному регулюванні конкурентних відносин в Україні //Економіст. - 2004. - № 10. - с.40-44.
24. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку // Інформаційний бізнес. — 2010. — №1. — с. 89—90
25. Юхименко П. І. Економічна історія: Навч. посіб. / П. І. Юхименко. -К.: Вікар, 2004. – 347с.
Вступ
Актуальність теми. Новий уряд України активізує зусилля із формування соціальної ринкової економіки та пошуку нової моделі економічного розвитку. Лише на цій основі можливе успішне вирішення нагромаджених соціально-економічних проблем. Необхідно не лише оновити та модернізувати застарілий парк технічного обладнання традиційних галузей, а й розбудувати сучасну структуру економіки, подолати відставання від високорозвинутих країн. Тільки таким чином будуть створені передумови для входження України на паритетних засадах до європейського та світового співтовариства. При цьому необхідно врахувати, що все це відбувається на тлі швидкого розвитку процесів глобалізації, інтенсифікації переходу розвинутих країн до інформаційного суспільства з характерною для нього «інформаційною економікою».
«Інформаційна економіка» є результатом четвертої промислової революції і базується на широкому впровадженні в практику господарської діяльності сучасних інформаційних та комунікаційних технологій, становленні мережної економіки, формуванні економіки високих технологій та економіки знань. Ці сфери дуже тісно переплетені, взаємопов’язані і проникають одна в одну, забезпечуючи розвиток іншої. Кожна з них виконує свою функцію у цій тріаді.
Розробкою даної проблеми займалися як зарубіжні вчені, такі як М. Порат, Ф. Махлуп, Д. Белл, А. Страссман, М. Кастельс, О. Тоффлер, так і вітчизняні, зокрема: П. Куценко, М. Глушков, М. Бузова, В. Казанцева, Р. Громов, М. Мунтіян, В. Александрова.
Метою написання даної роботи є виявлення головних рис «інформаційної економіки», форм її прояву, умов становлення і формування нової моделі економічного зростання.
В ході написання роботи потрібно виконати ряд завдань:
• розглянути еволюцію теорії інформаційної економіки;
• ознайомитися з розвитком вітчизняної інформаційної думки;
• визначити роль інформації в сучасній економіці;
• охарактеризувати основні особливості інформаційної моделі економіки України.
Висновки
Трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві та економіці в ході інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст., значною мірою обумовлені зростанням ролі і значення інформації в суспільному житті і в економіці. Це потребувало відповідного теоретичного пояснення, що і призвело до появи в економічній думці у другій половині ХХ ст. ряду принципово нових теорій, в основі яких лежить інформація як новий фактор виробництва. Особливої популярності набувають теорії інформаційного суспільства, «суспільства знань», інформаційної економіки і т.п. Одним із перших досліджень інформаційної проблематики в економіці були праці Ф. Махлупа та М. Пората.
Інформаці́йна еконо́міка (Information economy) – це новий тип економічної системи, до якої відбувається активний перехід. У ній пріоритетними є знання як виробничий ресурс та продукція для споживання. Її розвиток відбувається дуже стрімко разом з розвитком науково-технічного прогресу. Проникнення інформатизації у всі сфери суспільного життя є причиною того, що вивчення інформаційної економіки потребує комплексності.
Якщо розглядати інформаційну економіку як економічну систему суспільства, то можна виділити наступні характеристики її особливостей:
1) Своїм становленням інформаційна економіка зобов'язана появі нових виробничих сил, що кардинально поміняли матеріально-технічну базу виробництва (внесли в неї автоматизацію, інформаційний ресурс та комп'ютерну техніку з глобальною мережею Інтернет).
2) Інформаційна економіка характеризується введенням інформаційних технологій у виробництво, торгівлю та послуги, а також розвиток комп'ютерної мережі Інтернет, що є базою для створення мережних підприємств й мережного інтелекту.
3) В інформаційній економіці змінюється також характер праці, у зв'язку з цим виникають нові форми організаційно-економічних відносин. З появою комп'ютерів виник новий вид діяльності - інформаційний, а зі зростанням обсягів у виробництві знань та потреб у нових знаннях та якості економічної інформації стали розглядати і інтелектуальну діяльність.
4) У системі виробничих відносин інформаційної економіки масова інтелектуальна праця потребувала пріоритету особистості робітника, оскільки такий робітник вільно володіє інформацією і знаннями, не залежить від власності на засоби виробництва та йому властива висока мобільність.
5) В інформаційній економіці відбуваються структурні зміни на макро- та мікрорівнях системи господарювання, а також глобалізація бізнесу.
Інформація – задокументовані або публічно розголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та оточуючому природному середовищі.
Інформація в економіці має надзвичайно великий вплив в усіх галузях її функціонування. Сучасна інформатизація якісно поліпшує досягнення цілей діяльності організацій та підприємств і є умовою розвитку країни. Проникнення інформатизації у всі сфери суспільного життя є причиною того, що вивчення інформаційної економіки потребує комплексності. Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали настільки важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць і т. п.
Розглядаючи проблеми створення в Україні інформаційного ринку, можна стверджувати, що держава не змогла взяти під контроль організацію інформаційної інфраструктури в окремих регіонах, галузях, виробництвах, а тому цей процес сьогодні розвивається досить стихійно. Проте модель інформаційної діяльності не може істотно відрізнятися від тих моделей, що вже сформувалися в розвинутих країнах в умовах ринкової економіки, оскільки на даному етапі має вирішуватися головне завдання — інтеграція вітчизняної інформаційної інфраструктури у світовий інформаційний ринок.
Наведене свідчить, що в Україні, як і в усьому світі, сьогодні мова йде про нову, інформаційну, стадію розвитку суспільства, що може називатися інформаційним суспільством, де основним предметом праці більшої частини людей є інформація і знання, а знаряддям - інформаційні відносини. Існуючі нині суспільні відносини багато в чому визначаються саме цією обставиною, впливаючи на подальший розвиток правової науки і законодавства.