ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ 5
1.1.Сутність поняття «партійна система» 5
1.2. Функції партійних систем 8
1.3. Конфігурація партійної системи 12
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ 15
2.1.Характеристика типологічних ознак партійних систем 15
2.2. Критерії співвідношення форм правління та партійної системи держави 20
2.3. Аналіз основних положень політичних систем провідних країн світу 22
РОЗДІЛ 3. ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ 26
3.1. Історичний генезис становлення партійної системи в Україні 26
3.2. Особливості партійних систем України 29
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Однією із провідних проблем сучасної партології є проблема, яка виникає при вивченні партійних систем, полягає в аналізі змін виділених характеристик. Ці зміни можуть бути як результатом довгих часових тенденцій, так і швидких (навіть раптових) змін. Характер партійних систем визначає вид політичного режиму, механізму та ефективність демократії. До основних факторів, що впливають на формування партійної системи, можна назвати [9, с. 77]:
1. Характер соціальної структури суспільства.
2. Чинне законодавство.
3. Соціокультурні традиції.
4. Характер домінуючих у суспільстві проблем.
5. Домінування гетерогенних (боротьба за різні групи електорату) або гомогенних (боротьба за один прошарок електорату) видів партійної конкуренції.
6. Розповсюдження базової системи цінностей, що притаманна усім партійним напрямкам та домінуючим типам партійної співдружності (блоки, коаліції, локальні партійні союзи та ін.). Якщо партійна система пронизана полярними протиріччями, то і політична система буде мати конфліктний характер, лише підсилюючи напруженість суспільних відносин. Але якщо соціальні групи орієнтуються на єдину систему цінностей та ідеалів, то й партійна система буде характеризуватися більш толерантним характером міжпартійних та партійно-державних відносин.
Окрім того, до ocнoвниx інcтитyційниx фaктopів, які впливaють нa poзвитoк пapтійнoї cиcтеми, cлід нaзвaти:
- фopмy державного пpaвління;
- фopмy деpжaвнoгo ycтpoю;
- тип пoлітичнoгo pежимy;
- cтpyктypy пapлaментy;
- тип вибopчoї cиcтеми.
Досвід свідчить, що використання кількісного критерію типології партійних систем не є досконалим, тому що не дозволяє відстежувати, скільки політичних партій дійсно приймають участь в процесі прийняття політичних рішень. Тому типологізація партійних систем за якісним показником є більш досконалою.
Шведа Ю.Р. віддає перевагу наступному виду типології політичних систем [13, с. 514]:
1. Типологія на основі кількісного критерію. Є найпростішою і найпоширенішою класифікацією партійних систем. Однак, основою для класифікації не може бути абсолютна (загальна) кількість політичних партій, які функціонують у певній державі. Засадничою умовою обрахунку партій є їхня потенційна здатність здобуття та співучасті в здійсненні влади чи потенціал керівництва. Лише з урахуванням цього можемо підходити до класифікації існуючих типів партійних систем на основі кількісного критерію. За такого підходу найочевидніший поділ на одно-, дво- та багатопартійні системи. Маємо величезну кількість різноманітних варіантів багатопартійної системи, що викликають спроби додаткової їх класифікації.
2. Типологія на основі якісних критеріїв. Найзагальніший поділ партійних систем - поділ їх на конкурентні системи і такі, що обмежують чи не допускають конкуренції. Партійна конкуренція є надзвичайно важливим чинником партійної системи, який впливає на характер реалізації партією її функцій, на взаємини між політичними партіями. Дуже часто конкурентна система ідентифікується з демократією, а неконкурентна – з відсутністю демократії. Найчастіше прикладами неконкурентної партійної системи можуть бути однопартійні держави. З певними застереженнями це стосується й африканської однопартійності. Тому в межах неконкурентного типу партійних систем виокремлюють однопартійні системи недемократичного типу (фашистські, комуністичні) та неконкурентні системи постколоніальних держав.
Лебедюк В.М. у своїй праці наводить розширену класифікацію поглядів на типологію партійних систем [5]. Розглянемо її за допомогою табл. 1.1.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aлмoнд Г. Cpaвнительнaя пoлитoлoгия cегoдня: Миpoвoй oбзop : [Учебнoе пocoбие] / [Aлмoнд Г., Пayэлл Дж., Cтpoм К., Дaлтoн P.]. ― М. : Acпект Пpеcc, 2002. ― 537 c.
2. Голинська Х.О. Співвідншення форми правління та партійної системи держави як чинник реалізації партійно-політичної відповідальності / Х.О. Голинська // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/vknu/FP/2010_98/p_047_050.pdf
3. Древань Ю.Д. «Парламентські партії» (політичні партії, партійні системи і парламентаризм (до питання про «перцептивну партійну систему») / Ю.Д, Древань // Грані. – 203. - №4 – С. 129-130
4. Исаев Б. А. Теория партий и партийных систем : [для студ. вузов] / Б.А.Исаев. — М.: Аспект Пресс, 2008. — 367 с.
5. Лебедюк В.М. Типологія партійних систем: минуле та сьогодення / В.М. Лебедюк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.oa.edu.ua/2625/1/article_Lebediuk_10022014.pdf
6. Маслов Д.О. Партійна система, її ознаки та функції: соціологічний аналіз / Д.О. Маслов // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – 2013. – Вип. 57. – С. 188-194
7. Масловська О.М. Поняття партійних систем у сучасному політичному дискусі: теорія і методологія аналізу / О.М. Масловська // Наукові праці МАУП. – 2011. – Вип.2(29). – С. 49-53
8. Мартинюк Р. Партійна система України та регіональні чинники в її розвитку / Р.С. Мартинюк // Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. – Чернівці: Букрек. – 2010. – С. 180-192
9. Політичні партії: теорія та функціональні практики : [Навчальний посібник] / Новакова О. В., Агафонова Г. С., Моїсеєва А. С., Струнін П. А. ― Луганськ : Вид-во СНУ ім..В.Даля, 2014 ― 300 с.
10. Порівняльна політика. Основні політичні системи сучасності / [Т.Г. Авксентьева, В.С. Бакіров, Л.М. Герасіна та ін.]; під ред. В. Бакірева, М. Сазонова. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – 234 с.
11. Череватий С. Партійна система України: прогресивні тенденції з регресивним підтекстом / С. Череватий // Український науковий журнал «Освіта регіону». – 2010. - №10. – С. 57-61
12. Шаповаленко М., Миколенко Д.Сучасні тенденції розвитку партійних систем у країнах ЄС / М. Шаповаленко, Д. Миколенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/monitor/november08/15.htm
13. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: навч. посібник / Ю.Р. Шведа. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 325 с.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасна суспільно-політична ситуація в масштабах світового співтовариства характеризується активізацією суспільних модернізацій у країнах різного рівня розвитку й можливостей. Методологічним орієнтиром сучасного етапу політичної реформи має бути створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократії.
Тема розвитку партійної системи в Україні особливо актуальна на сучасному етапі трансформаційних перетворень в нашій державі адже відомо, що становлення багатопартійної системи, розміщення партій та різні конфігурації їх об’єднань на політичній арені країни, будучи одним із критеріїв розвиненої політичної системи суспільства та її атрибутів, існують лише в демократичних країнах з належним правовим регулюванням та наявністю громадянського суспільства.
На жаль, Україна поки що, лише прагне до подібного правового регулювання і громадянського суспільства, тому що тут немає ще багатопартійної системи у справжньому розумінні цієї дефініції. Але розбудова незалежної України як демократичної і правової держави своєрідно втілюється й у становленні та розвитку політичного плюралізму та багатопартійності. Все це надає особливої актуальності зазначеній проблемі та зумовлює необхідність дослідження передумов і особливостей формування та трансформації партійної системи України.
Об'єктом дослідження виступають теоретичні та практичні засади формування сучасних партійних систем.
Предметом дослідження є характеристика основних особливостей партійних систем різного типу.
Метою роботи є вивчення теоретичних та практичних аспектів формування та функціонування різних типів партійних систем.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
1. Дослідження сутності поняття «партійні системи»;
2. Вивчення основних функцій партійних систем;
3. З’ясування особливостей конфігурації партійних систем;
4. Дослідження типів партійних систем;
5. Аналіз критеріїв співвідношення форм правління та партійної системи держави
6. Вивчення основних положень політичних систем провідних країн світу
7. З'ясування етапів становлення партійної системи в Україні
8. Вивчення основних особливостей партійної системи України
Інформаційною базою дослідження є: статті з періодичних фахових видань, підручники, посібники, монографії.

ВИСНОВКИ

На основі виконаного дослідження на тему: «Партійні системи та їх різновиди» варто зробити наступні узагальнюючі висновки:
1. Конкретні типи політичних партій розвивалися в певних соціально-політичних умовах. Еволюція типів політичних партій показала, що партії – це складні багатогранні структури, зразки перетворення яких не є лінійними. Зрештою, підставою для великої кількості типологій, які були розроблені на основі широкої різноманітності критеріїв, стали фундаментальні зміни в соціально-економічних сферах життєдіяльності людей та відповідної появи нових політичних конфліктів, пов’язаних, окрім іншого, з виникненням постматеріалістичних цінностей. Проте, варто зазначити, що розвиток політичних партій є рефлективним процесом, в якому кожний новий тип партії провокує реакцію, яка стимулює подальший розвиток нових моделей політичних партій.
2. Сьогодні у більшості західноєвропейських країн склалася партійна система поміркованого плюралізму з яскраво вираженою тенденцією до біполяризації (Німеччина, Франція, Італія). Головною її особливістю є провідна роль партій лівоцентристського і правоцентристського спрямування. Саме ці політичні сили почергово змінюються при владі у Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Німеччині, Швеції тощо. До лівоцентристських належать ті партії, ідеологія яких базується головним чином на основах соціалізму і лібералізму (демократичний соціалізм), до правоцентристських – ті, що схиляються до консервативно-ліберальної ідеології.
Відповідно до класичних типологій форм державного правління та партійних систем варто виділити основні чотири моделі їх співвідношення в контексті партійно-політичної відповідальності: парламентаризм і двопартійна система; парламентаризм і багатопартійна система; президенціалізм і двопартійна система; президенціалізм і багатопартійна система. Проведений аналіз особливостей, переваг та недоліків кожної із перерахованих систем свідчать про те, що рівень партійно-політичної відповідальності може бути високим у всіх наведених моделях, однак це стосується лише стабільних демократичних держав.
3. Сучасна партійна система України з атомізованої змінилася на систему поляризованого плюралізму. Цю систему складають лише ті політичні партії, які ввійшли до Верховної Ради як такі, що здійснюють істотний вплив на здійснення державної влади. Решта політичних партій не відіграють більш-менш помітної ролі в українській політиці, хоча деякі з них є досить активними.
Партійна система поляризованого плюралізму є більш ефективною, ніж атомізована, проте і їй притаманна низка недоліків: присутність позасистемних партій, тобто таких, які взагалі виступають проти існуючої сопіально-економічної і політичної системи; гостре ідеологічне розмежування між партіями; наявність деструктивної опозиції; нестабільність, тощо.
Становленню в Україні політичних партій як виразників соціальних, а не вузькогрупових і персональ¬них інтересів, з'ясуванню реальної ваги кожної політичної партії в суспільстві і формуванню більш ефективної партійної системи сприяли б уведення суто пропорційної виборчої системи.
Результати останніх соціологічних опитувань свідчать про зростання недовіри до всіх політичних сил, і особливо до партій, які перемогли в 2006 році. Причому, ця недовіра нової якості - адже суспільство втратило загальнонаціональні сили. В очах більшої частини виборців ті політичні сили, які працюють зараз у парламенті, представляють або якийсь обмежений корпора¬тивний фрагмент суспільства, або обмежений вже регіонально й економічно соціальний компонент. Але ніхто не сприймається як загальнонаціональна сила.
Оцінюючи перспективи формування Кабінету Міністрів України на партійній основі, слід наголосити, що партійна система України ставить під сумнів можливість досягти ефективної організації виконавчої влади. Особливості партійної системи України дають підстави вважати, що на поточний момент в Україні беззастережно успішно можуть функціонувати уряди, сформовані хоча із врахуванням інтересів партій, але насамперед за фаховим критерієм, а не на основі партійної приналежності.
У перспективі в Україні, найбільш вірогідно, сформується «блокова» багатопартійна система. Слабкість позицій багатьох партій у політичному житті та їх неспроможність самостійно подолати виборчий поріг, утворити парламентську фракцію і справляти вплив на зміст парламентських процедур зумовлюватимуть їх прагнення до об’єднання зусиль у вирішенні згаданих завдань. Це стане однією з організаційних передумов до формування потужних центристських партій з виваженою і прагматичною ідеєю.