ЗМІСТ


ВСТУП 3
1.Теоретичні основи формування доходів місцевих бюджетів 6
2. Тенденції та закономірності формування і розподілу доходів місцевих бюджетів 14
3. Шляхи зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України 30
ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40

Шляхи зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України

У 2015 році здійснено перший етап бюджетної децентралізації: прийнято зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України щодо передачі органам місцевого самоврядування додаткових бюджетних повноважень і закріплення стабільних джерел доходів для їх реалізації. Пріоритетами запроваджених змін визначено розширення прав органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень та надання їм повної бюджетної самостійності щодо наповнення своїх бюджетів та здійснення видаткових повноважень. Одночасно передбачено збільшення джерел формування дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок передачі окремих доходів з державного бюджету, запровадження нового виду податку – акцизного податку з кінцевих продажів, розширення бази оподаткування податком на нерухомість. Також запроваджено новий механізм бюджетного регулювання – систему тотального збалансування усіх місцевих бюджетів замінено системою горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій залежно від рівня надходжень на одного жителя.
Розвиток сучасних трансформаційних процесів, пов’язаних зі становленням в Україні ринкової моделі господарювання, загострює необхідність пошуку перспективних напрямів посилення фіскального значення серед джерел формування доходів місцевих бюджетів саме місцевих податків
До певного часу в Україні взагалі не було чіткої законодавчої визначеності стосовно місцевих податків і зборів. За попереднім законодавством в Україні було місцевих податки (податок на рекламу та комунальний податок) і 12 зборів. Проте нормами Податкового кодексу України скасовано майже всі види місцевих податків і зборів і запроваджено замість них два нових податки (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та єдиний податок, який раніше входив до системи загальнодержавних податків) та три збори (збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір).
Запровадження нових видів податків і зборів не дали змоги суттєво збільшити податкові надходження. Серед основних проблем, що зашкоджують зміцненню фінансовою основи місцевих бюджетів, можна виділити: колізії у формуванні суб’єктного складу платників податків і зборів, відсутність чітко сформованої бази оподаткування, велика кількість податкових пільг, відсутність чітко сформованого механізму справляння та складність адміністрування окремих видів податків і зборів тощо [31].
Дослідження зарубіжного досвіду показали, що необхідно приділити увагу пошуку інших джерел бюджетних надходжень, зокрема податкових. І на сьогодні одним з таких джерел міг би стати податок на нерухоме майно, порядок справляння якого встановлено нормами Податкового кодексу України.
Варто зазначити, що цей податок має багато позитивних моментів, він досить простий та прозорий в адмініструванні; є відносно фіксованим у короткостроковій перспективі, що може забезпечити стабільні надходження до бюджету. Оподаткування нерухомості сприятиме кращому оцінюванню власних активів підприємствами та приведе до перерозподілу фондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що на сьогодні є надзвичайно важливим для української економіки, зважаючи на непрозорий і часто неефективний розподіл власності в процесі приватизації. Крім того, розмір податку на нерухомість та порядок його стягнення можуть суттєво впливати на цінову політику суб’єктів ринку нерухомості через збільшення витрат власників чи орендарів на утримання нерухомості. Встановлюючи відповідні ставки оподаткування, органи влади впливають на сфери діяльності, що пов’язані з використанням та будівництвом нерухомого майна, стимулюючи розвиток того чи іншого сектору ринку нерухомості.
Податок на нерухомість успішно застосовується в багатьох країнах світу, що пояснюється багатьма причинами [29]:
1) світовий досвід показує: при використанні аргументованого підходу податок на нерухомість є вагомою статтею дохідної частини місцевих бюджетів. Він забезпечує до 95 % надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, 81 % – у Канаді, 52 % – у Франції, від 10 до 70 % – у США. За даними Світового банку, податок на нерухомість у країнах з економікою, що розвивається, становить від 40 до 80 % платежів до місцевих бюджетів;
2) завжди можна чітко визначити об’єкт оподаткування, тому що він має постійне місцезнаходження, його легко виявити та ідентифікувати. Об’єктом виступають земля, будівлі та споруди. Об’єкт оподаткування має певну стабільність, що сприяє тривалості існування податку та забезпечує безперешкодний доступ до нього фіскальних органів;
3) досить легко встановити платника податку, яким є власник нерухомості або його орендар (якщо це передбачено законодавством);
4) податок на нерухомість виконує не тільки фіскальну функцію, а й допомагає вирішувати ряд соціальних проблем, тобто скасовувати соціальну нерівність, перекладаючи зобов’язання зі сплати на більш заможних платників. У країнах з ринковою економікою він виконує роль податку із заможних завдяки розвинутій системі пільг соціально незахищеним верствам населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз проекту Держбюджету на 2017 рік в частині місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.auc. org.ua/sites/default/files/db_2017_proekt.pdf
2. Артус М., Хижа Н. Бюджетна система України. – К.: Видавництво Європейського університету, 2005. –220 с.
3. Бюджетний кодекс України. Закон України від 08.07.2010 № 2456-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. – К.: – Центр навчальної літератури, 2004. –544 с.
5. Венгер В.В. Фінанси.Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. –432 с.
6. Волохова І.С. Міжбюджетні відносини в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Монографія. – Одеса: Атлант, 2010. – 234 с.
7. Гапонюк М., Яцюта В., Буряченко А., Славкова А. Місцеві фінанси. Навчально-методичний посібник. –К.: КНЕУ, 2002. –184с.
8. Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/
9. Дем’янишин В.Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України: Монографія. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – 496 с.
10. Завора Т.М. Аналіз доходів місцевих бюджетів (на прикладі Полтавської області) / Т.М. Завора, Ю.М. Чумак // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2016. – № 17. – C. 48–56.
11. Закон України від 24.12.2015 № 914-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України».
12. Закон України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
13. Звіти Державної казначейської служби України „Про виконання бюджетів». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua
14. Зубріліна В.В. Сутнісно-теоретичні аспекти доходів та видатків місцевих бюджетів / В.В. Зубріліна // Економічний простір. – 2014. - №91 – С. 94-109
15. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 487 с.
16. Місцеві фінанси. Підручник. / За редакцією д.е.н., проф. О.П. Кириленко. К.: Знання, 2006.- 677с.
17. Надал С., Спасів Н. Доходи місцевих бюджетів у контексті децентралізації в Україні / С.Надал, Н.Спасів // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2016. – Вип. 2. – С.102-112.
18. Нікітішин А.О. Податкові надходження як складова доходів місцевих бюджетів / А.О. Нікітішин // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова – 2016. – Вип. 2. – С. 156-160.
19. Ніколенко В.Ю. Місцеві бюджети як чинник розвитку регіонів / В.Ю. Ніколенко // Навч. посібник. – Київ. – 2016. – С.30.
20. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. –2-ге вид., перероб. і доп. –К.: Знання, 2008. – 670 с.
21. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів //Фінанси України.- №4. - 2006. - С. 24 –37.
22. Поколодна О.В., Бойко А.С. Формування доходів місцевих бюджетів в Україні в 2016 році / О.В. Поколодна, А.С. Бойко // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2016. - № 54 – С. 203-208
23. Простебі Л.І. Податкові надходження та їх значення у формування доходної частини місцевих бюджетів / Л.І.Простебі // Гроші, фінанси, кредит – 2015. – Вип. ІІІ. – С. 153-163.
24. Рева Т.М., Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В. Місцеві фінанси. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.
25. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. –К.: Центр навчальної літератури, 2003. –312 с.
26. Рябоконь О.О. Стан та перспективи розвитку місцевих бюджетів в Україні / О.О. Рябоконь // Інвестиції: практика та досвід. – 2016. - №1. – С. 48-50
27. Савчук С.В. Теоретико-концептуальні засади визначення доходів бюджетів як об’єкта бюджетного планування / С.В. Савчук //Наука й економіка. – 2012. - № 1. –С. 81-88.
28. Слободянюк Н.О., Коніна М.О. Проблеми формування дохідної частини місцевих бюджетів в умовах фінансової децентралізації / Н.О. Слободянюк, М.О. Коніна // Економіка і суспільство. – 2016 – Вип. 2 – С. 611-616
29. Табінський В.А., Колесник Є.О. Формування доходів місцевих бюджетів в умовах фіскальної децентралізації / В.А. Табінський, Є.О. Колесник // Молодий вчений. – 2016. - №12 (39). – С. 902-906
30. Теорія фінансів: Навч. Посібник для студентів екон. cпец. /За загальною редакцією Чернявського О.Д., Мельника П.В., Мельника В.М. – К.: ДІЯ, 2000. – 235 с.
31. Финансы: Учебник / Под ред. проф. В.М. Романовского, проф. О.В.Врублевской, проф. Б.М. Сабанти. –2-е изд., перераб. и доп. –М.: Юрайт-Издат, 2009. –462 с.
32. Фурдичко Л.Є. Місцеві бюджети України: їх функціонування, проблеми та шляхи реформування / Л.Є. Фурдичко // Економiка та держава. – 2015. – №1. – С. 131-136
33. Чечетов М. В. Бюджетний менеджмент: навч. посіб. в 2 ч. / М. В. Чечетов, Н.Ф.Чечетова, А. Ю. Бережна. – Харків : ІНЖЕК, 2004. Ч. 1. – 2004. –560 с.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливою умовою побудови демократичної держави є самостійність і фінансова незалежність місцевих органів влади у здійсненні покладених на них функцій. Місцеві бюджети є основою фінансового забезпечення розвитку адміністративно-територіальних групувань, однак питання формування і розподілу доходів та вид атів місцевих бюджетів у відповідності до принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування досі остаточно не вирішені. Тому в сучасних умовах проблеми формування дохідної бази місцевих бюджетів та виконання покладених на органи місцевої влади власних та делегованих повноважень стають більш актуальними.
Основними питаннями, які постають на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування, є забезпечення органів місцевої влади необхідними фінансовими ресурсами для більш ефективного їх функціонування.
Діюча система формування місцевих бюджетів характеризується високим рівнем залежності їх доходної бази від надання трансфертів з державного бюджету та щорічним зменшенням частки закріплених та власних надходжень. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів гостро постає питання удосконалення процесу формування та чіткого розподілу доходів для більш повного задоволення потреб та інтересів територіальних громад й підвищення економічного та соціального розвитку територій.
За таких умов необхідно побудувати нову модель формування доходів місцевих бюджетів, яка забезпечувала б оптимальний фіскальний та стимулюючий ефект і відповідала політико-владним реаліям сьогодення, потребам збалансування інтересів центру та регіонів, усувала диспропорції бюджетної забезпеченості окремих територій, знижувала напругу міжрегіональних фіскальних відносин та підтримувала ефективність бюджетної системи. Саме тому питання вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів як складової фіскальної політики держави загалом – одне із пріоритетів фінансово-економічних та адміністративних трансформацій в Україні.
Найбільш суттєвим кроком у напрямку формування доходів місцевих бюджетів в Україні стало прийняття Бюджетного кодексу України. Однак і досі не забезпечена реальність фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, далеке від оптимальності розмежування дохідних джерел та видаткових повноважень, організація міжбюджетних відносин загалом. Очевидні приклади цього – мізерна частка власних доходів місцевих бюджетів, недостатній стимулюючий вплив системи міжбюджетних трансфертів і закріплених доходів на фіскальні зусилля органів місцевого самоврядування та ін
Дослідженню теоретичних і прикладних аспектів механізму формування доходів місцевих бюджетів є науковим напрямом, що відображається в працях таких відомих вітчизняних вчених як Кириленко О.П., Кравченка В.І., Луніної І.О., Сазонця І.Л., Свердан М., Ткачук І.Г., Огонь Ц.Г, Пилипів В., Швеця В.Я., Юрія С.І. та ін.
Проте в економічній науці відчувається обмеженість науково-теоретичних розробок, зокрема, теоретичних основ і сучасної практики формування і реалізації доходів місцевих бюджетів на регіональному рівні, в результаті чого виникає необхідність подальших наукових досліджень у цьому напрямі, що й обумовило актуальність обрання досліджуваної теми.
Об’єктом дослідження виступає фінансова система
Предметом дослідження є доходи місцевих бюджетів України
Метою дослідження є вивчення теоретичних та практичних аспектів механізму формування та розподілу доходів бюджетів України.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- вивчення напрямків трактування сутності поняття «доходи місцевих бюджетів»;
- встановлення класифікаційних ознак доходів місцевих бюджетів;
- визначення порядку формування доходів місцевих бюджетів в умовах децентралізації;
- окреслення рекомендацій щодо зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України.
Інформаційною базою дослідження виступають:
- нормативно-правові акти України;
- статті з періодичних фахових видань;
- підручники;
- посібники;
- монографії.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи результати проведеного дослідження на тему: «Доходи місцевих бюджетів України» варто зробити наступні висновки.
По-перше, варто відзначити, що проводячи узагальнення підходів до визначення економічної природи та особливостей доходів місцевих бюджетів, можна стверджувати, що дослідження значення, особливостей та ролі доходів місцевих бюджетів має відбуватися у розрізі двох аспектів. Так, з однієї сторони, доходи місцевих бюджетів виступають активною формою акумуляції певної частини фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів самоврядування, тобто стають невід’ємним елементом місцевих фінансів. З іншої, вони є основною складовою загальної бюджетної системи держави, утворюючи систему фінансових відносин, що формується між місцевими та Державними бюджетами, а також у середині місцевих бюджетів.
Виходячи з тематики нашого дослідження, важливими ознаками класифікації доходів місцевих бюджетів ми вважаємо: за формою залучення (власні; закріплені, регулюючи); в залежності від типу повноважень ( доходи на здійснення власних повноважень, доходи на здійснення делегованих повноважень); за участю у розрахунку міжбюджетних трансфертів (доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів); за способами розмежування доходів між бюджетами (розподіл податків та інших доходів; розщеплення надходжень від податків; встановлення територіальних надбавок).
Існуюча система формування доходів місцевих бюджетів України має низку серйозних недоліків:
- наявність істотних протиріч в нормативно-законодавчій базі, що регулює формування і використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів, а саме: діють протилежні за змістом законодавчі норми, кожна з яких використовується урядом залежно від завдань, що постають в новому бюджетному році; існують неузгодженості в термінології;
- надмірна централізація управління місцевими бюджетами та відсутність чіткого розподілу компетенції щодо вирішення конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування;
- практично щороку змінюються види податків, зараховуваних до місцевих бюджетів;
- відсутні єдині та досить стабільні нормативи (наприклад, на кілька років) відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;
- відсутні єдині правила ув’язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень;
- нестабільний розподіл коштів між місцевими бюджетами різних рівнів;
- проблема розширення дохідної бази місцевих бюджетів;
- недостатня самостійність місцевих органів влади та ін..
Однією з головних проблем місцевих бюджетів в Україні є децентралізація управління. Буде справедливим твердження, що фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним. Україна взяла на себе відповідні зобов’язання після підписання й ратифікації Європейської хартії про місцеве самоврядування, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом, мають повну свободу дій для реалізації власної ініціативи з будь-якого питання, яке перебуває у сфері їх компетенції. Реальну самостійність місцеві бюджети можуть мати тільки за умови їх фінансової незалежності. У законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» відмічається, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними і закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Ситуація, яка склалася на даний момент в економічному розвитку України, свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій щодо розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв’язківтериторіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами вирішенні міжрегіональних проблем
Практика застосування місцевих податків в Україні показала, що вони не мають суттєвого значення при формуванні місцевих бюджетів. У зв’язку з цим значна кількість місцевих органів влади навіть не використовують в повній мірі свої повноваження щодо введення таких податків і зборів.
Як і раніше, надходження від загальнодержавних податків розподіляються між центральними і місцевими органами влади. До того ж центр не тільки диктує правила розподілу податків, але й постійно змінює їх. Доволі замкнений і нестабільний розподіл коштів між місцевими бюджетами різних рівнів, так як здійснюється він в умовах відсутності стабільних нормативів. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховується рівень економічного розвитку областей і районів.
Все вище зазначене окреслило коло необхідних рекомендацій наведених у третій частині даної роботи. Дотримання даних рекомендацій надасть можливість повноцінно довести до логічного завершення процес децентралізації та максимально збалансувати дохідну частину місцевих бюджетів.