ВСТУП
РОЗДІЛ I. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ В СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ ТА ЇЇ ВИДИ
1.1. Сутність поняття адаптація
1.2. Структурні компоненти процесу адаптації
1.3. Види адаптації: їх характеристика
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НА ПРОЦЕС СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
2.1. Організація та проведення експерименту
2.2. Аналіз результатів експериментальної роботи
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.2. Структурні компоненти процесу адаптації
Цікавим для нашого дослідження є точка зору В. Семіченко, яка запропонувала концепцію системного розгляду процесу адаптації. В основі цієї концепції лежить ідея про те, що загальна ефективність процесу адаптації людини суттєво залежить від інтеграційних тенденцій особистості. Таким чином, загальний процес адаптації – це складне явище, яке має певну структуру, складається із багатьох відносно незалежних процесів. Кожен із них обслуговує певну систему відносин, які виникають у людини з відповідною системою, і в сукупності з ними та відповідними зв’язками складає певний структурний компонент [15].
..............
Для діагностики рівнів агресивності нами була використана методика Басса-Даркі в адаптації О. Осницького, яка дає можливість охарактеризувати особистість за такими шкалами:
1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої людини.
2. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (сварка, галас), так і через зміст мовних звертань до інших (погрози, брутальні висловлювання, намагання зганьбити).
3. Непряма агресія – використання непрямим шляхом спрямованих проти інших чуток, пліток та проявів невпорядкованих афектів у криках, тупотінні ногами тощо.
4. Негативізм – опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів та керівництва, яка може мати прояв від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів.
5. Роздратування – схильність до збудження, готовність виявити грубість, запальність.
6. Підозрілість, схильність до недовіри та обережного ставлення до людей, впевненість у недобрих намірах оточуючих.
7. Образа – прояв ненависті до оточуючих та заздрості, що обумовлено почуттям гніву, незадоволеності однією людиною чи всім світом за дійсні або уявні страждання.
8. Почуття провини – ставлення та дії щодо себе або оточуючих, які спираються на переконання в тому, що респондент є поганою людиною або діє неправильно.
Отримані дані середніх оцінок різних видів агресивності відвідувачів відділення подані у таблиці 2.4.

1. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. / Ю. А. Александровский. – М.: Наука, 1976. – 272с.
2. Ананьев Б. Г. Генетические и структурные взаимосвязи в развитии личности. / Б. Г. Ананьев // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб.: Питер, 2000. – С. 178-188.
3. Андреева Д. А. О понятии адаптации. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе. / Д. А. Андреева // Человек и общество. – Л., 1973. – С. 25-27.
4. Безпалько О. В. Смоціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 208 с.
5. Березин Ф. Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. / Ф. Б. Березин. – Л.: Наука, 1988. – 270 с.
6. Бондаренко О. М. Соціальна адаптація особистості в умовах пострадянського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Історія філософії” / О. М.Бондаренко. – Одеса, 2004. – 20 с.
.............
15. Лукашевич М. П., Мигович I. I. Навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і випр. / М. Лукашевич, І. Минович. – К.: МАУП, 2003. – 168 с
16. Лукашевич Н. П. Социология образования: конспект лекций. / Н. Лукашевич, В. Солодков. – К.: МАУП, 1997. – 224 с.
17. Мазилкина Е. И. Адаптация в коллективе или как грамотно себя зарекомендовать / Е. И. Мазилкина, Г. Г. Паничкина. – М.: Альфа-Пресс, 2006. – 244 с.
18. Медведюк Н.Психолого-педагогічне забезпечення процесу адаптації учнів 5-х класів. / Медведюк Н., Климко Л., Луценко Л. // Директор школи. – 2006. – №36(420). – С. 3–13.
19. Марченко С. В. Социальное настроение. / С. В. Марченко. – М.: Academia, 1996. – 196 с.
20. Мороз О. Г. Професійна адаптация молодого вчителя: Навчальний посібник. / О. Г. Мороз. – К.: КДГП ім.О.М.Горького, 1980. – 94с.
21. Петровский В. А. Психология неадаптированной активности. / В. А. Петровский. – М.: Горбунок, 1992. – 289 с.
22. Рубин Б. Г. Студент глазами социолога. / Б. Г. Рубин, Ю. С. Колесников. – Ростов н/Д., Изд-во Ростовского ун-та, 1986. – 277с
23. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. / Я. Стреляу. – М.: Прогресс, 1982 – 231 с
24. Шпак Л. Л. Социокультурная адаптация в советском обществе.(Философско-социологические проблемы). / Л. Шпак. –Красноярск: КГУ, 1991. – 232 с.
25. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции / 3. Фрейд. — М.: Изд- во Соврем, гуманитар, ун-та, 2000. — 669 с.
26. Фромм, Э. Психоанализ и этика (основы гуманистической харак- терологии) / Э. Фромм. — М.: Республика, 1993. — 415 с.
27. Чернецька Ю. І. Організація вчення школярів в умовах санаторних шкіл-інтернатів / Ю. І. Чернецька // Наука і сучасність : [зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова]. – К.: Логос, 2000. Вип. 1, Ч.2. – с. 163–168.

Актуальність нашого дослідження обґрунтована необхідністю всебічного аналізу впливу особистісних характеристик на процес соціально-психологічної адаптації особистості.
У соціально-педагогічній науці явище адаптивності розглядається в зв’язку з дослідженням проблем адаптації особистості в контексті загальної психології (Б. Ананьєв [2], В. Петровський [21] та ін.); психології особистості (З. Фрейд [25], Е. Фромм [26] та ін.); психології розвитку (Л. Виготський [7] та ін.); соціальної психології (Г. Андреєва [3] та ін.).
..........
Для виконання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методики дослідження: методика визначення соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Раймонда (Додаток А); методика на визначення рівня тривожності (Ч. Спілберг, Ю. Ханін) (Додаток Б); методика дослідження ціннісних орієнтацій М. Рокича та методика Басса-Даркі (Додаток В).

ВИСНОВКИ
1. Дослідження виявило, що адаптація є складовим елементом механізму соціалізації, яка відбувається як сукупність адаптацій до різноманітних життєвих ситуацій, під час яких нагромаджується соціальний досвід, засвоюються норми та цінності.
..........
4. Результати проведеного експерименту засвідчили, що соціально-психологічна адаптованість за всіма її показниками упродовж дослідження змінилася не суттєво. У порівнянні даних представлених в таблицях 2.1. і 2.2. можемо зазначити, що такі показники як задоволеність взаєминами, не конфліктність та емоційний комфорт залишились незмінними. Змінились 2 показники адаптивності: відсутність тривожності з 20% на 30% та відсутність агресивності з 50% на 60%.