Вступ.
Розділ 1. К. Ушинський як засновник наукової російської педагогіки.
Розділ 2. Суспільне та політико-економічне значення праці.
Розділ 3. Роль праці в її психологічному значенні.
3.1. Психічна основа праці.
3.2. Істинна праця як джерело людської гідності, щастя й насолоди.
Розділ 4. Роль праці в її виховному значенні.
Висновки.
Список використаних джерел.

Розділ 4. Роль праці в її виховному значенні (фрагмент).

...Виховне значення праці полягає в розширенні людської духовності, культури. Це можливо тоді, коли в людині вихована потреба при закінченні якоїсь праці переходити до принципово нової праці, а не розтрачуватися на пусті насолоди. Це є стимул і для розумового, і для морального розвитку.
Такий самий закон діє й на рівні виховання всього народу. Разом з турботами політичної економії в суспільстві повинні існувати турботи про розумовий і моральний розвиток народу, про його християнську освіту, інакше всі досягнення політичної економії не збільшать маси щастя, а навпаки, зменшать її. "Промислова суєта", що вже почалася в Росії за часів Ушинського, сама по собі не принесе суспільству щастя, якщо праця не буде виконувати своєї виховної ролі. "Розкіш, – зазначає Ушинський, – яка останнім часом так швидко почала розповсюджуватися поміж усіма станами і якій так радіють деякі статистики, політекономи і фабриканти, так само швидко може з'їдати моральність і щастя людей. Розкіш розвиває фабрики; фабрики розвивають розкіш; капіталіст сколочує нові капітали; некапіталіст б'ється зі всіх сил і залазить в борги, щоб не відстати в розкоші від капіталіста…; потреба у все більших і більших капіталах для будь-якого самостійного виробництва збільшується; число самостійних виробництв зменшується…; одного губить багатство, іншого крайня бідність перетворює на машину; і той, і інший наближаються до стану тварини, а нові потреби, що створюються щохвилини промисловістю, збільшують число незадоволених життям. Таким шляхом іде економічний розвиток суспільства, якщо він не спирається на духовний і моральний розвиток його змісту й форми".
Наслідки законів психологічного значення праці, розглянуті нами в попередньому розділі, мають, на думку Ушинського, безпосереднє відношення до виховання. Він звертає увагу на те, що меркантильне спрямування епохи впливає на всі сфери життя, в т. ч. на науку і школу. Це була епоха, коли філософські та гуманітарні науки почали поступатися промисловим, а мета останніх – тільки "розкласти матеріальні потреби людини і винайти засоби для їх задоволення". "Філософія, – помічає педагог, – яка ще донедавна відігравала таку важливу роль у розумовій освіті Європи, зійшла з першого плану і поступилася своїм місцем огидному вченню матеріалістів, які силяться створити систему, в якій могла б знайти заспокоєння людина, котра в промислових клопотах позабула про те, що в неї є душа. Відмовившись від усієї своєї гідності, наука намагається підлаштуватися під життя і стає рабою промисловості, якій колись кидала тільки крихи зі свого пишного столу. Але, якщо промисловість буде вести за собою науку, то по чиїм слідам буде йти сама промисловість? Куди вона приведе людину?" Адже мета земного щастя людини не полягає в швидкості передачі новин чи в палінні сигар. Від всіх цих благ людина не стає кращою. І вона не стане більш щасливою, а буде тільки тяготитися своїм життям, або швидко буде наближатися до стану тварини. Для Ушинського це є моральна аксіома, на якій необхідно будувати концепцію виховання. Матеріальне виробництво само по собі не врятує людство. Тільки релігія, з одного боку, яка серцем людини вирішує світові питання, і наука, з іншого, у вищому, безкорисному, філософському своєму значенні, можуть відкрити на землі споживок для безсмертного духу людини.
Школа, яка забула про це і готує людину тільки для матеріального життя (яким би витонченим це життя не було), не виконує свого справжнього призначення, не готує людину до життя, а тільки збиває її зі шляху. Будь-яка школа повинна насамперед показати людині те, що в ній є найбільш дорогоцінного, примусивши її усвідомити себе як частку безсмертного і живий орган світового духовного розвитку людства. Без цього всі фактичні пізнання, нехай це будуть найглибші математичні чи мікроскопічні дослідження, не тільки не дадуть користі, але завдадуть людині шкоди, хоча й можуть зробити її корисною, а іноді й дуже шкідливою машиною в суспільному устрої...

(Посилання на джерела - в тексті роботи).

1. Бандурка О. М., Тюріна В. О., Федоренко О. І. Основи психології і педагогіки. – Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 336 с.
2. Великий русский педагог К. Д. Ушинский // История педагогики / Под ред. Н. А. Константинова, Е. Н. Медынского, М. Ф. Шабаевой. – М.: Издательство Академии педагогических наук, 1955. – С. 229-245.
3. Костянтин Ушинський // Сисоєва С. О., Соколова І. В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – С. 116-121.
4. Лордкипанидзе Д. О., Днепров Э. Д. Педагогическое наследие К. Д. Ушинского // Константин Дмитриевич Ушинский. Избранные педагогические сочинения / Сост. Э. Д. Днепров. – В 2-х т. – Т. 2. – М.: Педагогика, 1974. – С. 365-413.
5. Ушинский К. Д. Труд в его психическом и воспитательном значении // Антология педагогической мысли: В 3-х т. – Т. 2: Русские педагоги и деятели народного образования о трудовом воспитании и профессиональном образовании / Сост. Н. Н. Кузьмин. – М.: Высш. шк., 1989. – С. 139-161.
6. Ушинский К. Д. Труд в его психическом и воспитательном значении // Константин Дмитриевич Ушинский. Избранные педагогические сочинения / Сост. Э. Д. Днепров. – В 2-х т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1974. – С. 124-144.
7. Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 528 с. (Альма-матер).

У Стародавній Русі, в багатовіковій практиці виховання молоді, трудовому вихованню та підготовці до праці відводилося важливе місце ще задовго до появи педагогічних теорій. Традиції, звичаї, обряди формували соціально значимі якості, серед яких трудові навички та вміння, трудолюбство, пошана до праці стояли на одному з перших місць. Однією із задач трудового виховання була передача молоді професійних навичок і вмінь. Про майстерні, поселення ремісників, так звані "братчини", які об'єднували людей однієї професії, відомо вже з VI–Х століть. Тут готували молодь до певного ремесла, і нерідко ця підготовка йшла паралельно з навчанням читанню, письму, рахуванню. В наш час роль трудового виховання значно підвищилася. Проте, якщо говорити про виховання шанобливого ставлення до будь-якої праці, виховання звички плідно працювати, виховання сприйняття праці як джерела наснаги, задоволення, щастя, то в цьому плані сучасною педагогікою, на жаль, не розв’язано ще багато проблем. З огляду на це дуже важливим для сьогодення і актуальним є звернення до педагогічної спадщини видатних педагогів минулого, одним з яких був К. Д. Ушинський.
Мета курсової роботи – висвітлити роль праці в її психологічному та виховному значеннях, роль психічної законів праці у виховному процесі, як ці питання розумів Ушинський.
Оскільки всі зазначені питання викладені видатним педагогом в його роботі (статті) "Праця в її психічному і виховному значенні" (переклад на українську), найпершим і найголовнішим завданням дослідження є ретельний аналіз цієї роботи з подальшими висновками щодо окремих ідей і постулатів. Три найголовніших розділи у структурі курсової роботи (ІІ – IV) присвячені саме вирішенню цього завдання. Перший, ввідний розділ, в якому йдеться про педагогічну концепцію Ушинського як сукупність його педагогічних ідей, необхідний для більш повного розуміння конкретних питань, які вирішуються в наступних розділах. Крім того, роль праці в її психологічному та виховному значеннях недоречно розглядати, не розглянувши питання про соціальне, політичне, економічне значення праці, тим більше, що саме з цього розпочинає розгляд зазначеної теми сам Ушинський. З цієї причини до курсової роботи введено другий розділ. Об'єкт дослідження – педагогічні погляди та ідеї Ушинського, його предмет – робота педагога "Праця в її психічному і виховному значенні".
В роботі, окрім твору Ушинського, використані статті та монографії, присвячені його педагогічній спадщині, зокрема, місцю праці в педагогічній концепції вченого, а також посібники з педагогіки та психології.

Під працею Ушинський розуміє вільну й узгоджену з християнською мораллю діяльність людини, за яку він береться за безумовної її необхідності задля досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті. В економічному відношенні Ушинський поставив працю на чолі двох інших сотворців людського багатства – природи і капіталу: природа – це поле для праці, капітал є її результатом. Без праці природні багатства і надлишок капіталів зумовлюють згубний вплив не тільки на моральний та розумовий розвиток людей, а також і на їхні достатки.
Праця – невід'ємна якість людини, необхідна умова її правильного розвитку. Психологічна роль праці полягає в тому, що свідома вільна праця виступає джерелом справжнього щастя людини незалежно від її достатку. Якщо в економічному відношенні це головний чинник створення матеріальних цінностей, то з точки зору особистості праця необхідна для її фізичного, розумового, морального вдосконалення, для свободи, для щастя, для насолоди. Крім іншого, праця зміцнює сімейне життя. Окрім матеріальних результатів праці, важливою є її животворна сила, яка є джерелом людської гідності й щастя. Цю силу неможливо купити, вона належить тому, хто працює.
Вільна і творча праця сприяє розвитку всієї особистості людини. Якщо людина не працює, вона деградує, втрачає людське обличчя. Отже, праця – необхідна умова гармонійного розвитку людини, а найбільш вдалим її варіантом є поєднання розумової та фізичної праці. Істинна й вільна праця, за словами Ушинського, має таке значення для життя людини, що без неї воно втрачає всю свою ціну і гідність. Тіло, серце й розум людини потребують праці. Праця приносить людині справжню насолоду, інші насолоди повинні врівноважуватися працею, яка сама по собі є джерелом насолоди, якщо вона вільна й істинна. Насолода сімейним щастям також неможлива без праці.
Закон вільної праці, за Ушинським, діє у зовнішній природі і в людині, в її тілі, розумі, серці, так окреслив цей закон Господь. Праця є необхідною умовою фізичного, морального і розумового розвитку, і саме щастя людини залежить від особистої праці.
Виховна роль праці полягає в тому, що вона розширює духовність, підвищує культуру, веде до щастя. Виховання повинно розвинути в людині звичку і любов до праці; воно повинно надати їй можливість відшукати для себе працю в житті. Центральна задача виховання – підготовка молодої людини до праці. Саме тут багато в чому вирішуються задачі розумового, морального, патріотичного, естетичного виховання. Задача виховання – не тільки дати людині обсяг знань, а й запалити в ній спрагу до серйозної праці, без якої життя її не може бути ані гідним, ані щасливим. А щоб людина щиро полюбила серйозну працю, перш за все необхідно прищепити їй серйозне ставлення до життя. Крім того, задачею трудового виховання є не тільки привити повагу і любов до праці, але й сформувати навички праці, як фізичної, так і розумової. Розумова праця важка, вона втомлює того, хто до неї не звик, тому дітей слід привчати до неї поступово. Привчати дітей до розумової праці необхідно ще й тому, що така праця загалом діє благотворно, приводить в дію нервову систему.
Ушинський пропонує залучати дітей до різних видів праці, виходячи з практичних потреб школи і сім'ї. Якщо ми хочемо застосувати його ідеї у практиці сучасного трудового виховання, ми не повинні забувати про необхідність самообслуговування вдома і в школі, про допомогу батькам по господарству, про працю в саду й на городі, про допомогу вчителям у виготовленні наочного приладдя. І ми будемо намагатися організувати дитячу працю так, щоб діти отримували від неї насолоду й не перевтомлювалися.