ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ І. Молодіжні телепрограми в системі засобів масової інформації 5
1.1 Теоретичні основи виділення молодіжних телепрограм у особливий тип 5
1.2 Cтан молодіжних програм на українському телебаченні 7
Розділ ІІ. Сучасний стан молодіжних телепрограм 15
2.1 Засоби висвітлення молодіжної тематики в інформаційних програмах українського телебачення 15
2.2 Проблема висвітлення молодіжної тематики регіональними мас-медіа (на матеріалі Луганської області) 22
Висновок 28
Список літератури 30

РОЗДІЛ І. МОЛОДІЖНІ ТЕЛЕПРОГРАМИ В СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1.1 Теоретичні основи виділення молодіжних телепрограм у особливий тип

Із засобів масової інформації в сучасних умовах лідирує телебачення. Ні радіо, ні друк, ні Інтернет не дають такого миттєвого охоплення аудиторії, яке має телебачення. Однак телебачення, як і інші ЗМІ, зовсім не тільки інструмент творення, а й потужний інструмент руйнування. При цьому зникнення ідеологічного контролю в постсоціалістичному просторі не означає безмежної свободи інформації[1, с.82].
На кінець першого десятиліття XXI століття процеси радикальних змін у медійній сфері стають явними, масштабними, незворотними. Сучасний світ входить в нову історичну епоху, для якої характерні небачені раніше соціальні реалії, а також особливий механізм їх розвитку Необхідною умовою функціонування суспільства є процес трансляції сукупного соціокультурного досвіду. Все частіше в сфери суспільного життя включаються принципи гри і ігрові соціальні практики, відбувається взаємопроникнення ігрової діяльності і культури.
Історична наступність поколінь змушує звертати пильну увагу на молодь, яка представляє велику прогностичну цінність, як найосвіченіша і «модернізовану» частину української молоді.
Молодіжний стиль життя відрізняє субкультуру молодих людей як особливу форму організації соціально-демографічної групи сучасній науці домінує традиція дослідження цієї субкультури, коригуючого її з ціннісної та світоглядної диференціацією у молодіжному середовищі (М Брейк, Ф Коен, С Кугель, А. Шевдрік), з відмінностями поведінки, зовнішньої атрибутики, з особливостями реалізації дозвілля неформальних молодіжних об'єднань (В Левічева, Е Леваном, С. Фріт, Д Хебдідж)

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Волос В. Н. Социологические исследования аудитории прессы США // Журналист. Пресса. Аудитория./ Под ред. С. В. Смирнова. Вып. 4., Л., 2001.
2. Волянська О., Пилипенко В., Сапелкіна О. Роль засобів масової інформації в соціалізації агресії // Персонал, 2004, №7, c. 88 – 91.
3. Лукина М.М. Современные журналистские технологии в работе с молодежной аудиторией. — М.: Пульс, 2010.
4. Мамалига А. І. Синтаксис тексту. //Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М. Д. — К.: РВЦ "Київський університет", 1998. — С. 83.
5. Мащенко І. Г. Глобальне телебачення. — К.: Либідь, 1992.
6. Мащенко, І. Телебачення України / Мащенко Іван Гаврилович. – К., 1998. – Т. 1: Телебачення de facto. – 512 с.
7. Перша Всеукраїнська виставка "Молодіжна преса України". Круглий стіл "Молодіжні ЗМІ в Україні: реалії і перспективи". Додатковий матеріал. - К., 2010.
8. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. — К., 1996.
9. Прохоров, Е. П. Введение в журналистику : учеб. для студ. вузов, обуч по спец. “Журналистика” / Е. П. Прохоров. – М. : Высш. шк., 1988. – 279 с.
10. Путівник ретельного журналіста. К. : ТОВ “Київська типографія” – 2007. – 176 с.
11. Різун В. В. Аспекти теорії тексту. // Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М. Д. — К.: РВЦ "Київський університет", 2008. — С. 15.
12. Томак, М. Приток рухливих мізків” // День. – 2007. – 2 листоп.
13. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 2005 – 2010 / За ред. Н. В. Паніної – К., 2011.
14. Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике. — Л.: Высш. шк., 1985.
15. Шкопоров Н. Б., Матвеева Л. В. Связь с аудиторией в телекоммуникации. Ч. 2, Москва. – 2009.
16. Ярмиш Ю. Молодіжна преса // Сучасна українська журналістика: Поняттєвий апарат. - К.: Школяр, 2007.

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Донедавна суспільство розглядало молодь як об’єкт соціального впливу своїх виховних та ідеологічно-пропагандистських інститутів, вважаючи, що юнаки та дівчата повинні лише ретельно виконувати рішення, які приймаються “нагорі”. Тому від молоді очікували виявів ініціативи в суворо регламентованих формах, активності – в межах окреслених завдань, ентузіазму – в чітко визначеному просоціальному спрямуванні.
Зміни в структурі українського інформаційного простору, що безпосередньо позначилися на розвитку молодіжного телебачення, – це відображення становлення суспільства, яке прагне, з одного боку – виховати нове покоління громадян із демократичною системою мислення, а з іншого – не має дієвих механізмів для реалізації поставленої мети та залучення молоді до роботи.
Для українських юнацьких телепередач типовим є те, що всі вони, по-перше, існують в єдиній системі засобів масової інформації, визначаються особливою методикою подачі матеріалу, активним пошуком і втіленням нових комунікативних ідей на обласних телеканалах. По-друге, загальнонаціональні та регіональні телеканали виявляють пасивний інтерес до молодіжної тематики.
Таким чином, актуальність теми полягає в тому, що український телеринок зіткнувся з проблемою нестачі молодіжних телепрограм. Тому важливо з'ясувати основні проблемні моменти та можливі тенденції розвитку цього напряму.
Проблематика молодіжних телепрограм – малодосліджена тема у вітчизняному журналістикознавстві. Якщо й робився аналіз цього контенту, то лише як окремої – нечисельної – частини телепродукту загалом.
Порблемам сучасного стану молодіжних телепрограм присвячені праці з теорії журналістики: Я. Засурського, Є. Прохорова, В. Різуна та Т. Трачук, В. Владимирова; з теорії телебачення: Е. Багірова, Р. Борецького, А. Юровського, В. Саппака, Г. Кузнєцова. Дослідження типологічних характеристик юнацьких та молодіжних телепрограм проведено нами з урахуванням концепцій, розроблених у наукових працях О. Гояна, В. Гоян, А. Саар.
Метою курсової роботи є вивчення сучасного стану молодіжних телепрограм.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки завдань:
1) на основі аналізу літератури з теорії журналістики та екранних мистецтв виявити стан проблеми в теорії та практиці;
2) з урахуванням сучасних поглядів на телебачення, як на засіб формування світогляду молодого покоління, визначити принципи та функції телепередач для дитячо-юнацької аудиторії;
3) з’ясувати психологічні та соціометричні аспекти означеної теми;
4) дослідити сучасний стан українського телебачення для юнацтва та молоді;
5) визначити типологічні та жанрові особливості телепрограм.
Об’єктом дослідження є телепрограми для юнацтва та молоді, розглянуті в системі телевізійного мовлення України.
Предметом дослідження є специфічні риси, сучасні тенденції, типологічні та жанрові характеристики відеоматеріалів передач для юнацької та молодіжної аудиторії.
Наукова новизна курсової роботи зумовлюється комплексним аналізом ролі й значення сучасного українського телебачення для молоді та спробою системного осмислення програмної політики на телевізійних каналах.

ВИСНОВОК

В суспільстві, що трансформується, роль засобів масової інформації значно посилюється, оскільки саме в такі періоди зростає потреба громадян точніше, об’єктивніше оцінювати суспільні явища і події. Сучасні мас-медіа значною мірою нівелюють соціокультурне відтворення окремої особистості, орієнтуючи її на масове споживання створюваних стереотипів, що підриває основу індивідуальності. Масове споживання найбільш характерне для молодіжної аудиторії. Тому питання взаємодії цього середовища і ЗМІ набуває особливої гостроти. Тим часом, ця проблема ще не стала об’єктом належної уваги дослідників. Відтак виникає необхідність створення інтегративної концепції масової комунікації.
Телебачення називають четвертою владою. Воно э здатним впливати на людей: розширяти інтелектуальні можливості, формувати світогляд, навчати, навіть змінювати політичні, релігійні чи моральні погляди.
Значення молодіжних програм велике. Їх призначення – інформувати молодь про найбільш важливі події й культурне життя, пропагувати здоровий образ життя, виховувати естетичні смаки. Образна форма передачі подібної інформації, яка властива саме телебаченню, якнайкраще відповідає завданню поєднання в одному форматі програми логічних, раціональних й естетичних начал.
Молодь з навколишнього світу виділяє її рухливість. Це прямо пов’язане з пошуками себе, свого місця й призначення в житті. Насамперед, молодь прагне самостійності, тому так часто з легкістю відкидає загальноприйняті авторитети. Це стосується й телебачення, тому що цей засіб масової інформації має великий вплив на суспільство. Численні, розраховані на свого глядача передачі стають значущими в процесі соціалізації, відкидають чи адаптують до суспільного життя нові моделі поведінки. Для молоді телебачення має велике значення в їхніх пошуках.
Специфіка молодіжної програми визначає не просто вік глядача, а й особливості сприйняття життя, які відрізняють молодь. Потрібні відповідні методи, які звертаються до цієї категорії глядачів. Необхідно звертати увагу на їхнє єдність, поєднання і застосування багатьох рейтингових методик дослідження у сфері телебачення. Це допоможе вийти на новий рівень вивчення проблеми, яка передбачає концептуальне вироблення теорії, без якої сучасна телевізійна програма не буде ефективною.
Необхідно більш широко накопичувати і використовувати соціологічні дані, узагальнювати практичний досвід. Корисні, на наш погляд, відповідні аудиторні дослідження, аналіз журналістських матеріалів, вивчення професійних орієнтацій з точки зору того, як у них відбиваються типологічні характеристики органу комунікації, під впливом фактору яких вони формуються.