Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Диплом

"Патронат над дітьми"

Предмет:

Семейное право

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2016

Страницы:

129

1,000 грн.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПАТРОНАТУ ЯК ФОРМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ……………………………………………………..…9
1.1. Історія виникнення інституту патронату…………………………………9
1.2. Сімейний патронат та стан його наукового дослідження……………...23
1.3.Поняття патронату як однієї із форм сімейного виховання дитини …..31
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….…36
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПАТРОНАТУ НАД ДІТЬМИ ТА ПРАКТИКИ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ…………………………………………………………...39
2.1. Законодавче регулювання патронату над дітьми в Україні……………...39
2.2. Практика запровадження сімейного патронату в Україні………………..57
2.3. Міжнародна практика використання сімейного патронату…………..….68
Висновки до Розділу 2………………………………………………………….76
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПАТРОНАТУ НАД ДІТЬМИ ТА ПРАКТИКИ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ…………………………………………………………...78
3.1. Недоліки у правовому регулюванні сімейного патронату……………….78
3.2. Можливість запозичення міжнародного досвіду у сфері сімейного патронату національним законодавством…………………………………….90
Висновки до Розділу 3………………………………………………………..98
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….101
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..106
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...119

1.1. Історія виникнення інституту патронату
Найдавнішим способом заміни батьківського виховання слід визнати опіку над дітьми, яка замінювала втрачені батьківські сімейні відносини.
Подивившись крізь призму законодавства Стародавнього світу, потрібно зазначити про виділення такого правового інституту як опікунство, пізніше з якого виділяється патронат як певний особливий вид.
Дослідження історичного досвіду регулювання відносин у сфері патронату над дітьми, позбавлених батьківського піклування, в українському суспільстві є надзвичайно важливим. Адже саме так можливо розуміти яким саме повинен бути цей інститут на сучасному етапі розвитку законодавства України.
Насамперед потрібно зверннутися до найдавніших часів історії.
Ідея суспільного виховання підростаючого покоління виникла ще у період первіснообщинного ладу і подальшого розвитку набула у період рабовласницького ладу в країнах Стародавнього Сходу (Індія, Китай), Єгипті, Греції та Римі [64, с. 9].
Інститут патронату зародився у Давньому Римі. Термін «патронат» походить від латинського слова «pаtronаtus», що означав форму покровительства (одержання землі, захист у суді тощо), опіку [89, с. 720].
За словником І. К. Білодіда, патронат у стародавньому Римі означав владу, становище патрона, його заступництво, взагалі заступництво з чийогось боку [90, с. 97].
Патроном називався в Древньому Римі патрицій щодо своїх клієнтів. Взаємна зобов’язаність сторін, які знаходилися між собою у відносинах патронату, полягала у тому, що клієнт зобов’язаний був підтримувати патрона як на війні, будучи поряд з ним у повному спорядженні, так і у мирний час, надаючи йому у разі потреби грошову допомогу. Патрон брав на себе переважно юридичну охорону клієнта, котрий, як особа не повноправна, не міг самостійно захищати свої інтереси у суді [31, с. 268].
Відноснам патронату спочатку притаманний був священний характер. Накінець періоду Римської республіки і при Римській імперії патронат почав набувати в основному характеру матеріальної залежності від багатіїв бідних громадян. У Римській імперії під патронатом визначають певне покровительство, яке надавали окремі знатні сім’ї деяким містам, містечкам, а також відомим корпораціям.
Проте з певним періодом сфера використання патронату розширялася, а, отже, і саме слово почало вбирати в себе різні значення, які відрізнялись від класичного.
В одних випадках патронат визначався як сукупність заходів матеріальної і моральної допомоги особам, які звільнялися з місць позбавлення волі, повіям тощо. В інших випадках патронат – це форма сімейного виховання. Патронування в цьому значенні передбачало розміщення безпритульних дітей, хворих та інших осіб, які потребують турботливого домашнього догляду, у приватні сім’ї [31, с. 269].
На теренах України патронат почав зароджуватися ще до часів існування Київської Русі. Проте інститут патонату пройшов тривалу еволюцію аж поки не набув тієї форми, в якій він знаходиться нині.
Доцільним, на нашу думку, є розгляд історії розвитку патронату з певною періодизацією, так як інститут патронату розвивався досить тривалий час. Саме розгляд даного правового інституту через історію дозволить більш повно оцінити його правову природу та його суспільне значення.

Дослідження загальної характеристики патронату над дітьми як форми сімейного виховання, його законодавче регулювання та практику використання дозволило зробити певні висновки:
1. Дана сфера є недуже дослідженою, існує безліч проблем, які потребують подальшого наукової аргументації та законодавчого вирішення.
2. Методологічну основу дипломної роботи становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосування історичного, історико-правового методів дозволило вивчити історію становлення та розвитку патронату над дітьми. Порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-юридичний методи уможливили дослідити сутність понять, що використовуються в теорії та практиці. За допомогою системно-структурного методу комплексно відображено особливості системи правового регулювання патронату над дітьми. Формально-юридичний метод використовувався при аналізі змісту правових норм законодавства України. Метод абстрагування та узагальнення застосовувався у процесі вивчення наукових доробок. За допомогою методу раціональної критики проаналізовано діючі нормативні акти, окреслено переваги та недоліки.
3. Нині в Україні чинне законодавство передбачає такі форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння); опіка (піклування) та патронат над дітьми.
4. Розгляд історії розвитку патронат потрібно проводити з певною періодизацією, так як інститут патронату розвивався досить тривалий час. На нашу думку, слід виокремлювати такі наступні етапи розвитку патронату: а) перші форми запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності до часів існування Київської Русі приблизно з VІ ст.; б) влаштування дітей за часів існування Київської Русі; в) патронат періоду Московського царства; г) влаштування дітей в Україні як певної частини Російської імперії; д) патронат в період панування на території України радянської влади; е) сучасний розвиток інституту патронату в незалежній Україні. Можна зробити висновок, що патронатна форма виховання має давню історію.
5. Сімейний патронат – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд і виховання дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, потребує захисту, в сім’ї патронатних вихователів, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування. Особливостями якого є: а) він не належить до підстав створення сім’ї, а тому не є перешкодою для усиновлення дитини; б) підставою виникнення відносин між дитиною й патронатним вихователем є договір між останнім та органом опіки й піклування; в) при патронаті не виникає батьківських прав; г) між дитиною й патронатним вихователем складаються більш тісні зв’язки, ніж між дитиною й піклувальником чи опікуном; д) між патронатним вихователем і дитиною не виникає аліментних зобов’язань; е) патронат припиняється придосягненні дитиною повноліття; є) патронатний вихователь отримує плату за виховання.
6. Завданням патронату над дітьми є піклування про дітей-сиріт, їх догляд, створення належних умов їх навчання, виховання, духовного та фізичного розвитку, здійснення захисту їх прав та інтересів до досягнення ними повноліття.
7. Слід розрізняти патронат від суміжних правових інститутів: від усиновлення — договірним і тимчасовим характером; від опіки і піклування — віковими межами підопічних, порядком та способом оформлення відносин, а також від прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу — способом і порядком передачі дитини, а також кількістю вихованців.
8. Законодавством визначено різні форми державної турботи про дітей, які залишились без батьківського піклування. Це - опіка і піклування, усиновлення, влаштування дітей на виховання в сім'ї громадян (патронат), у будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання.
9. Патронатне виховання дітей здійснюється на підставі договору патронату. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату (ст. 252 СК України).
Сторонами патронатного договору СК України визначено, що можуть бути орган опіки та піклування; особа, яка виявила бажання взяти у свою сім’ю дитину та забезпечити їй належне виховання (патронатний вихователь) та дитина, якщо вона досягла такого віку, що може висловити згоду на передачу її у сім’ю патронатного вихователя.
Законодаство України визначає істотні умови договору патронату, які мають бути додержані при укладенні такого договору.
10. Запровадження сімейного патронату в Україні було розпочато Партнерством «Кожній дитині» - міжнародною благодійною організацією, що з 1998 року сприяє реформуванню системи забезпечення прав дитини та розвитку соціальних послуг для вразливих сімей і дітей в Україні.
У більшості країн світу віддається перевага влаштуванню дітей у родини, де виховання дитини обходиться в 5-7 разів дешевше, ніж у школі-інтернаті й дитячому будинку. У багатьох країнах розвинуті превентивні служби, які надають допомогу і батькам, і дітям у скрутній ситуації. Незаперечним є те, що людство не знайшло жодних форм догляду за дитиною, які змогли б замінити батьківську турботу та сімейне оточення. Тому діяльність держави повинна бути спрямована на створення таких правових форм утримання і виховання названих дітей, що здатні були б до певної міри замінити сім’ю. Всі форми опіки та піклування над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, можуть лише пом’якшити негативний вплив становища на дитину, в якому вона опинилась, а не компенсувати повністю відсутність сім’ї. Це, у свою чергу, може послугувати дослідженню найбільш сприятливих форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою найповнішого забезпечення прав дитини.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що при укладенні договору про патронат у кожному конкретному випадку повинні обумовлюватися його умови, слід враховувати вимоги, що ставляться до патронатного вихователя, чітко сформулювати предмет договору, права та обов'язки сторін, але насамперед — права та обов'язки патронатного вихователя та передбачені наслідки, за яких такий договір може бути припинений. І хоча укладання договору про патронат має договірний характер, проте головні його положення повинні бути визначені законодавчо, адже дитина, відносно якої укладається договір, знаходиться під охороною держави.
Законодавство про захист прав та інтересів дитини продовжує розвиватися, адаптуючись до соціальних реалій. Забезпечення прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є найважливішою соціальною проблемою.
На даний час у законодавстві України, що регулює сферу суспільних відносин пов’язаних із патронатом існує ряд прогалин, що гальмує застосування цього інституту на практиці. Але той факт, що дитяча безпритульність є досить актуальною проблемою сьогодення і досвід зарубіжний країн показує на відмінне застосування в практиці інституту патронатного виховання (фостерного виховання) свідчить про те, що історія розвитку патронату на цьому не зупиниться, оскільки потребує подальшого вдосконалення.
Поки що державна система опіки та піклування в Україні не відповідає реаліям сьогодення та не забезпечує в повному обсязі гарантій прав дитини відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Тому чинне законодавство України потребує значного удосконалення в частині забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, сімейним утриманням та вихованням.
Отже, аби забезпечити передбачене Конвенцією ООН право кожної дитини на сімейне виховання потрібно розширювати форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, враховуючи світовий досвід з поправкою на можливості країни. Для розвитку патронатної форми влаштування дітей певні передумови в Україні вже є. Вона передбачена СК України. Залишилося створити відповідну нормативно-правову базу для практичного запровадження патронату, розробити заходи соціальної підтримки патронатної сім’ї на державному рівні. У цьому сенсі доцільно внести зміни до глави 20 СК України щодо патронату та прийняти відповідний закон, яким визначити статус патронатних вихователів, функції уповноважених органів і служб зі супроводження патронатних сімей та роботи з батьками дитини, заходи державної підтримки як дітей у патронатних сім’ях, так і патронатних вихователів, що підвищить престижність діяльності з патронатного виховання та зменшить ризики виникнення складних життєвих обставин через відсутність належного батьківського піклування.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 1000.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Дейнеко Ольга (lyamchuk)

(4.91)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Патронат над дітьми"

0 (800) 357-234