ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СПАДКУВАННЯ ЯК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ: СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ 5
1.1. Поняття спадщини 5
1.2. Підстави спадкування за законом 11
1.3. Коло спадкоємців за законом 13
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ 18
2.1. Особливість оформлення спадкування окремих видів майна 18
2.2. Прийняття та відмови від спадщини 21
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

В НАЯВНОСТІ Є ПРЕЗЕНТАЦІЯ

РОЗДІЛ 1. СПАДКУВАННЯ ЯК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ: СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ
1.1. Поняття спадщини

Спадкове право за всіх часів мало велике значення у суспільстві, важливе місце відводиться йому і тепер. Основою сучасного діючого спадкового законодавства є римське приватне право. Саме у ньому були сформульовані основні поняття спадкового права, такі як «спадкове право», «успадкування», «спадкове майно», «спадкоємець», «спадкодавець», «лінії успадкування» тощо [22, c. 392].
Фактично у незмінному вигляді ці поняття не тільки проіснували протягом багатьох століть, а й увійшли до цивільних кодексів усіх сучасних європейських країн, у тому числі й України. З цього погляду ретроспективний аналіз етапів розвитку спадкового права є важливим.
Інститут спадкового права в системі римського приватного права тісно пов’язаний з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. З іншого боку, спадкування - один із засобів набуття майнових прав, що зближує його з зобов’язальним правом. Тому інститут спадкового права і в системі римського приватного права, і в сучасних правових системах один з найважливіших. Його значення зумовлено також тим, що об'єктом спадкування переважно є право власності. Питання щодо розміру спадкової маси, кому вона має перейти, в якому порядку і обсязі, з давніх часів і до наших днів залишаються в центрі yвaги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їх інтересів [27, c. 18].
Для того, щоб глибше зрозуміти значення спадкування, джерела його виникнення і розвитку, передусім звернемося до основних понять спадкового права:
Спадкування - перехід прав і обов'язків померлого до його спадкоємців.
Спадкодавець - особа, що померла і чиє майно та майнові права переходять до інших осіб.
Спадкоємець - особа, до якої переходять права (та обов'язки) спадкодавця.
Спадкове майно (спадкова маса) – сукупність прав і обов'язків, які належали спадкодавцю на момент смерті; з них виключаються в Англії «родові права», а в США – «власність роду»; у континентальному праві спадкоємцям передається все спадкове майно, а в англо-американському – «звільнене» від боргів.
Підстави відкриття спадщини – фізична смерть спадкодавця, у деяких країнах - визнання його померлим (Німеччина) або безвісно відсутнім (Франція).
Час відкриття спадщини - момент фізичної смерті або дата судового рішення про визнання померлим чи безвісно відсутнім.
Місце відкриття спадщини - останнє місце проживання спадкодавця або місцезнаходження основної частини його майна.
Спадкове правонаступництво - прийняття спадкоємцем прав і обов'язків спадкодавця в межах обсягу спадкового майна (універсальне) або якого-небудь одного права чи групи прав і/або обов'язків (приватне або сингулярне).
Заповідальний відказ - покладення на спадкоємця за заповітом обов'язку виконувати певні дії (сплачувати гроші, надавати можливість користування певним майном тощо) на користь однієї чи кількох осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40–44. — Ст. 356.
3. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 21–22. — Ст. 135.
4. Поста¬нова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. «Про судову практику у справах щодо захисту права приватної власно¬сті» - Законодавство «ЛІГА».
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
6. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.
7. Антимонов Б.С., Граве К.А. Советское наследственное право. – М.: БЕК, 1995. – С. 230.
8. Барщевський М.Ю. Наследственное право. – М.: БЕК, 1996. – 307 с.
9. Богатых Е. Гражданское и торговое право ( от древнеримского к современному росийскому). - М.: Юристъ, 2000. – 630 с.
10. Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права // Право України. – 2003. – № 6. – С. 56.
11. Васильченко В.В. Спадкування права на обов’язкову частку за новим цивільним законодавством: доктринальні проблеми – К., 2002. – 158 с.
12. Достдар Р. Рецепція права та правові традиції у сучасному спадковому праві України // Право України. – 2010. – № 6. – С. 117-122.
13. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
14. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.
15. Майданик P.A. Цивільне право: Загальна частина. / Т. І. Вступ у цивільне право. - К.: Алерта, 2012.-472 с.
16. Спадкове право України / Ю.О. Заіка, Э.О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
17. Степанюк А.А. Колізійні питання спадкування у міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повід. Всеукр. наук.- практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.- С. 58-60.
18. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
19. Фурса Є.І. Проблемы наследственных прав // Юридическая практика. – 2004. – № 4. – C. 14-19.
20. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. – К.: Юринком Інтер, 2002. – 420 с.
21. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін.; за ред. В. І. Борисової, 1. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - X. : Право, 2012. -Т. 1.-656С.
22. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнецової, Р.А.Майданика. - 3-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.
23. Цивільне право України: Загальна частина / За редакцією професорів I.A. Бірюкова і Ю.О.Заіки. - К.: Алерта, 2014.- 510 с.
24. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М. – Одеса: “Юрид. літ.». – 2003. – 1080с.
25. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – ч. 2. – 684 с.
26. Чуйкова В.Ю. Спадковий договір: національний і міжнародний досвід. // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Вип.. 74. - 2005. - С. 40-43.
27. Шахрайчук І.А. Спадкове право України. – Д. - 2000. – 305 с.
28. Эйдинова Э.Б. Наследование по закону и завещанию. – М.: БЕК, 2002. – 320 с.

ВСТУП

Соціально-економічні перетворення українського суспільства значною мірою грунтуються на реформуванні цивільно-правових відносин. Цей надзвичайно складний процес пов'язаний у першу чергу з кардинальними змінами у відносинах власності, які тягнуть за собою і зміни у спадковому праві.
Вибір теми дослідження зумовлюється зростаючою роллю права приватної власності громадян та порядку її спадкування, необхідністю реформування чинного законодавства з питань спадкування, як складової частини цивільного законодавства, розробки правового механізму, який належним чином міг би захистити права та законні інтереси громадян за кордоном, що практично неможливо здійснити без всебічного розгляду правової природи та особливостей спадкових правовідносин.
Незважаючи на наявність цілої низки нормативних актів, що регулюють відносини спадкування, законодавство з цього питання і його теоретична база залишаються недостатніми для комплексного та ефективного регулювання зазначених відносин і потребують подальшого вдосконалення.
Актуальність теми курсової роботи зумовлена: необхідністю в умовах реформи цивільного права та формування відносин приватної власності в Україні визначення та однозначного розуміння базових категорій спадкового права, які є правовим обгрунтуванням переходу об'єктів приватної власності громадян у випадку їх смерті до інших осіб.
Метою дослідження є аналіз правового регулювання спадкування в Україні, зокрема такого його виду, як спадкування за законом. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи:
• проаналізувати поняття спадщини;
• охарактеризувати підстави спадкування за законом;
• визначити коло спадкоємців за законом;
• дослідити особливість спадкування окремих видів майна;
• проаналізувати порядок прийняття та відмови від спадщини.

ВИСНОВКИ

Таким чином, в даній курсовій роботі були розглянуті поняття та сутність спадщини; підстави спадкування за законом; коло спадкоємців за законом; особливість спадкування окремих видів майна; порядку прийняття та відмови від спадщини.
Під спадщиною ст. 1218 ЦК визначає права та обов'язки, що належали спад¬кодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Всі майнові права, що входять до складу спадщини, ста¬новлять так званий спадковий актив. Сукупність обов'язків спадко-давця, що переходять до спадкоємців, становить спадковий пасив.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК). Існують два загальних положення, які стосуються спадкування за законом: по-перше, коло спадкоємців за законом виз¬начене законом вичерпно, і, по-друге, визначена черговість закликан¬ня спадкоємців за законом до спадкування.
У ЦК застосований підхід найширшого охоплення числа осіб, до яких могла б перейти спадщина у разі відсутності заповіту. Передба-чається п'ять черг спадкоємців за законом. Крім загального правила щодо почергового закликання до спадку¬вання, передбачена можливість зміни черговості одержання права на спадкування, яка може бути здійснена самими спадкоємцями або су¬дом (ст. 1259 ЦК).
Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, змістом якого є альтернативна можливість спадкоємця прийняти або відмовитися від спадщини. Разом з тим спадкоємець може відмовитися від спадщини на ко¬ристь будь-кого з інших спадкоємців за заповітом або за законом, а також на користь держави, окремих юридичних осіб, громадських організацій (ст. 1274 ЦК).