ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНИЙ АКТ, ЯК АКТ-ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ (РІШЕННЯ) УПОВНОВАЖЕНОГО СУБ'ЄКТА ПРАВА 5
1.1. Поняття та ознаки юридичного акту. 5
1.2. Співвідношення юридичного та правового акту. 8
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ЮРИДИЧНИХ АКТІВ 15
2.1. Види юридичних актів. 15
2.2. Значення юридичних актів. 20
Розділ 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ, ЯК РІЗНОВІДНІСТЬ ЮРИДИЧНОГО АКТУ 23
3.1. Поняття та ознаки нормативно-правового акту. 23
3.2. Класифікація нормативно-правових актів. 27
ВИСНОВКИ 31
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 33

1.1. Поняття та ознаки юридичного акту.

З давніх давен відносини між людьми та їх угруповуваннями вимагали регулювання з метою встановлення порядку та досягнення якоїсь загальної, суспільно необхідної мети ( охорона від сусідніх племен та народностей, розподіл ресурсів, процедура ухвалення рішень, будівництво іригаційних систем тощо). Спочатку це були звичаї, що утворилися шляхом багаторазового виконання та передавалися із покоління в покоління. Однак, ускладнення суспільних відносин вимагало нових форм закріплення правил поведінки, що з появою писемності знайшло своє відображення у перших нормативних актах. Сьогодні регулювання суспільних відносин за допомогою нормативно-правових актів так тісно увійшло в наше життя, що досить складно уявити собі сучасну та цивілізовану країну світу без видання різноманітних нормативно-правових актів. Не винятком у цьому плані і наша держава.
Відомо, що способам юридичного нормоутворення відпо¬відають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави — юри¬дичний нормативний акт, дво- чи багатосторонньому воле¬виявленню суб'єктів права на паритетних засадах — юри¬дична нормативна умова, санкціонуванню — правовий зви¬чай, визнанню прецедента — судовий прецедент і т. ін.
У вітчизняній літературі відсутнє єдине визначення юридичного акту. Так, наприклад, С. С. Алексєєв сформулював три значення терміна юридичний акт:

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
2. Акт // Юридична енциклопедія: В 6-х т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – Т. 1. – 671 с.
3. Алданова К.Ю. Деякі питання правосуб'єктності суб'єктів права законодавчої ініціативи./ К.Алданова. // Державо і право. Юрид.і політ.науки. Вип.,47.- К.: Ін-т держави і права HAH України, 2010.- С.163-170.
4. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права: Курс лекций. – Свердловск, 1996. – 492 с.
5. Васильев Р. Ф. О понятии правового акта // Вест. Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 1998. – № 5. – С. 14-19.
6. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави: навчальний посібник / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 354 с.
7. Дзюбенко О. Л. Теоретичний аспект відомчої нормотворчості./ О.Дзюбенко.//Право і суспільство.-2009.-№4.-С.12-16.
8. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.
9. Кельман М.С. , Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 609 с.
10. Ковальський B.C., Козінцев Т.П. Правотворчість: теоретичні і логічні засади./ В.Ковальський, І.Козінцев.- К.:Юрінком Інтер, 2005.-192 с.
11. Коростеи В.Проблеми правотворчості в Україні // Право України. - № 3. – 2004. – С. 31-36.
12. Кутиркін A.A. Деякі питання покращення якості правотворчості в Україні./ А.Кутиркін.// Вісник господ.судочинства.-2009.-№6.-С.149-153.
13. Лозинська І.В. Правовий закон і стандарт правотворчості правової держави. // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. - № 1. – С. 37-46.
14. Мурашин О. Г. Акти безпосереднього народовладдя і юридичні колізії // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. – К., 1996. – С. 44-49.
15. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі – К., 1999. – 193 с.
16. Мурашин О. До питання про поняття правового акта. – Теорія держави та права. – 2002. – № 12. – С. 5-9.
17. Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. – М.: НОРМА – ИНФРА, 1999.- 372 с.
18. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М., 1991. – 679 с.
19. Словарь иностранных слов. – М., 1998. – 346 с.
20. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002. – 402с.
21. Сандевуар П. Введение в право. – М., 1994. – 364 с.
22. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2004. — 754 с.
23. Тихомиров Ю. А. Коллизии между правовыми актами: способ преодоления // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії та практики. – К., 1996. – С. 14–20.
24. Тихомиров Ю. А., Котелевская И. В. Правовые акты. – М., 1999. – 341 с.
25. Цвік М. В. Про систему юридичних актів // Вісник академії правових наук України. – 2001. – № 4 (31). – С. 12-17.
26. Шевченко Г. Проблеми нормотворчої діяльності суб’єктів нормотворення / Г. Шевченко // Юридичний журнал. – 2008. – №3. – С. 11-15.
27. Шевченко Г. Проблеми нормотворчої діяльності суб’єктів нормотворення / Г. Шевченко // Юридичний журнал. – 2008. – №3. – С. 11-15.
28. Шопина О. В. Система правовых актов в современной России: проблемы теории: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Шопина Оксана Валерьевна; Саратовская гос. академия права. – Саратов, 2002. – 19 с.
29. Ященко Р. Функції правотворчості в контексті дослідження перехідних суспільств./ Р.Ященко.// Юридична Україна.-2009.- №8.- С.34-40.
30. Ященко Р.Ю. Система принципів правотворчої діяльності та їх законодавче забезпечення./ Р.Ященко.// Держава і право. Юридичні і політичні науки.Вип.44.-К.: Ін-т держави і права HAH України, 2009.-С.249-258.

ВСТУП

Розвиток України у напрямку побудови демократичної правової держави не може відбуватися без встановлення надійних правових гарантій вільного і безпечного існування особи в суспільстві. Конституція України у розділі II закріпила основні опрацьовані світовою теорією й практикою демократії невідчужувані (природні) права та свободи людини і громадянина. Поступово на основі загальновизнаних гуманістичних демократичних цінностей оновлюється масив законодавчих актів України. Утверджуючи верховенство закону в системі законодавства як умови забезпечення прав і свобод людини і громадянина, Конституція України визначила межі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо їх владного впливу на суспільство, а режим законності виключним способом функціонування цих носіїв владних повноважень.
Для правової держави, а відповідно і для України, особливе значення за умов забезпечення верховенства закону має саме питання сутності та видів нормативно-правових актів. Досягнення проголошених у Основному Законі завдань, створює умови для існування перехідного суспільства. Саме у найбільш складні часи, пов'язані з переходом суспільства з одного свого стану до іншого, коли йдеться про принципові зміни у змісті пануючих у суспільстві відносин, роль держави, державного керівництва повинна бути максимально підвищена. Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому. З приводу зазначеного, нормативне регулювання суспільних відносин за допомогою комплексу нормативних актів є найбільш актуальних завдань держави за умови перехідного суспільства, яке повинно не тільки подолати наслідки панування тоталітарного режиму, а й виконати умови які необхідні для вступу до Європейського Співтовариства.

ВИСНОВКИ

На нинішньому етапі розвитку українського суспільства вивчення проблематики реалізації правових актів стає дедалі актуальнішим, адже саме вони є інструментом політики держави, функцій органів влади, виявом самої сутності права. Поняття «правовий акт» належить до найпоширеніших у юридичній науці, правотворчості, використанні суб’єктами права різноманітних його форм, у службових та інших документах, навчальному процесі тощо. У повсякденні громадяни мають справу з величезною кількістю правових актів – складовою правового життя, що являють собою найважливіші засоби задоволення потреб суб’єкта, його інтересів.
Юридичний акт — акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформляється у встановлених законом випадках у вигляді письмового документа (акта-документа).
На відміну від правових нормативних актів, які забезпечують постійність і стабільність правового регулювання, ненормативні юридичні акти є об’єктивно необхідною передумовою формування, дії і реалізації правового законодавства. Різноманітність цих актів обумовлює існування в їх середовищі окремих підсистем. Вони так чи інакше прив’язані до правових актів. Наявність системи ненормативних актів викликає необхідність комплексного дослідження її складових, встановлення юридичної природи окремих видів актів і системних зв’язків між ними, здійснення їх класифікації, встановлення взаємовпливу. Окремі групи ненормативних юридичних актів необхідно розглядати як результати певних різновидів державної діяльності щодо формування, створення, розвитку, вдосконалення, реалізації та припиненню дії законодавства як форми існування права. Ці юридичні акти є підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин у державно-правовій сфері, тобто юридичними фактами. При цьому окремі їх групи в їх співвідношенні з правовими актами мають ті чи інші особливості.