ВСТУП 3
1. Покарання у кримінальному праві: сутність та значення. 5
1.1. Поняття покарання. 5
1.2. Ознаки покарання. 8
2. Мета покарання у кримінальному праві. 11
2.1. Кримінально-правове регулювання мети покарання. 11
2.2. Значення та роль покарання. 17
3. Специфіка кримінального покарання у сучасному законодавстві. 21
3.1. Властивості кримінального покарання. 21
3.2. Гуманізація покарання у сучасних умовах. 23
ВИСНОВКИ 34
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 35

1. Покарання у кримінальному праві: сутність та значення.
1.1. Поняття покарання.

Порушення особою кримінально-правового припису держави може мати своїм наслідком кримінальну відповідальність. Покарання е однією із форм реалізації кримінальної відповідальності.
Поняття покарання визначене у ст. 50 Кримінального кодексу України (далі – КК), як захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов'язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім засобом боротьби зі злочинністю. Сила примусу, що міститься в санкції кримінальноправової норми Особливої частини КК, має бути необхідною і достатньою для реалізації завдань, визначених у його ст. 1.
Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правовий нігілізм у суспільстві [12, c. 201].
Покарання є особливою формою державного примусу і тому закон відмежовує його від інших засобів кримінально-правового впливу, якими, зокрема, є примусові заходи медичного характеру (ст. 92), примусові заходи виховного характеру (ст. 105).
Держава законодавче встановлює підстави і межі кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності службових осіб у разі порушення встановленого нею порядку застосування і виконання покарання, тобто у випадку незаконного застосування і виконання даного заходу примусу. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2001, N 25-26, ст.131.
3. Постанова Пленуму Верховного суду «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. – Законодавство «ЛІГА».
4. Алексєєв А. На шляху до нової практики кримінальних покарань// Вісник Центру суддівських студій.-№2-3. -2004. – С.10-11.
5. Бадира В.А. Аналіз національного законодавства щодо кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Навчальний посібник для студентів, курсантів та практичних працівників кримінально-виконавчих інспекцій. – Чернігів: СПД Чаус В.О., 2004. – 42 с.
6. Бадира В.А. Виправлення засуджених як opinio moralis // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2005. – № 1 (23) – С. 77-83.
7. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общ. Часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 194 c.
8. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. Л., 1963. – 142 с.
9. Вербенський М.Г. Гуманізація виконання покарань в Україні// Вісник Центру суддівських студій.-№2-3. -2004. – С.6-9.
10. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
11. Гальперин И.М. Социальные изменения и содержание наказания. В кн.: Планирование мер борьбы с преступностью. М., 1982. – 284 с.
12. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / В. К. Грищук. - К. : Видав. дім "Ін Юре", 2007. – 633 с.
13. Денисова Т.А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики//Адвокат.-2006.-№ 8. – С. 7-10.
14. Денисова Т.А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики//Адвокат.-2006.-№ 8. – С. 7-10.
15. Закарлюк А.П. Ідеї гуманізму і сучасна практика кримінальних покарань// Вісник Центру суддівських студій.-№2-3. -2004. – С.12-14.
16. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, М., Юридич. литература, 1973г. – 157 с.
17. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. Проф.. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид. Перероб. І допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 496 с.
18. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар/Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. — 5-е вид., перероб. та доповн. — X.: ТОВ «Одіссей», 2008. — 800 с.
19. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я,. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 1152 с.
20. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.
21. Лиска В. Основні напрями гуманізації кримінально-виконавчого законодавства та забезпечення прав людини під час виконання покарань//Юридичний Журнал.-2006.-№ 9.-С.57-58.
22. Маляренко В.Т. Гуманізація кримінального покарання//Вісник Центру суддівських студій.-№2-3. -2004. – С.3-5.
23. Махінчук В.М. Інститут покарання: критерії визначення адекватності // Підприємництво, господарство і право. – 2001.- № 9. – С. 24-28.
24. Махінчук В.М. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2001.- № 4. – С. 11-14.
25. Махінчук В.М. Принцип економії репресії у новому Кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2001.- № 11. – С. 7-11.
26. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 847 с.
27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К., 2007. — 1184 с.
28. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Изд. Саратовского ун-та, 1973. – 214 с.
29. Пинаєв А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. В 2 кн. – Х.: Харьк. юрид. – 2001. – Кн. 1: 2002.- Кн. 2. – 381 с.
30. Савченко А.В. Сучасне кримінальне право україни : Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько, - К., 2005. – 467 с.
31. Становский М.Н. Назначение наказания. – Спб: Юридический центр Пресс – 1999. - 84 с.
32. Старовойтова Ю. Г. Загальна частина кримінального права Англії та США: навч. посіб. / Ю. Г. Старовойтова. — К.: Атіка, 2012. — 104 с.
33. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. / М., Городец – 2000 . – 246 с.
34. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / П. Л. Фріс. - К. : ЦУЛ, 2004. – 362 с.
35. Чезаре Беккариа. О преступлении и наказаний. — М., 1939. – 427 с.
36. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л., 1973. – 153 с.
37. Яценко С. С. Основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав: навч. посіб. / С. С. Яценко. — К.:ВД «Дакор», 2013. — 168 с.

ВСТУП

Зростання агресивних тенденцій у соціальному середовищі відбиває одну з найгостріших проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла злочинність. При цьому тривожить факт збільшення числа злочинів проти особистості, що тягнуть за собою тяжкі наслідки. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювала відносини особистості із суспільством, - усе це болісно переживається населенням, відбивається на його соціальному самопочутті.
Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль відіграють заходи соціального, економічного, політичного, правового, організацій¬ного і культурно-виховного характеру. В системі цих заходів певне місце посідає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка передбачена в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.
Метою даної курсової роботи є дослідження поняття, ознак та цілей покарання у кримінальному праві. Для досягнення мети проаналізовані будуть: проблема соціально-правової природи покарання; поняття покарання та його ознак; розвиток положень про цілі покарання в історик кримінального законодавства та в науці кримінального права; проблема кари як мети покарання; виправлення засуджених як мета покарання; спеціальне та загальне запобігання, їх співвідношення з іншими цілями покарання.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок розглянутим питанням, можна зробити висновок, що при обранні того чи іншого виду покарання суд зобов’язаний у першу чергу виходити із загального поняття покарання, його властивостей та мети, яку ставить перед собою законодавець, адже роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації. Як свідчить історія боротьби зі злочинністю в багатьох країнах незалежно від їх суспільного ладу, жорстокість покарання ніколи не приводила до бажаного результату. Навпаки, жорстокість покарання переконує винного в несправедливості покарання, робить засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю виражається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за кожний вчинений злочин.
Тобто покарання повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину, справедливим і достатнім для виправлення засудженого. Тільки таке покарання сприймається винним та іншими особами як кінцевий і дійсно заслужений результат його злочинного діяння.
Покарання завжди має застосовуватися з додержанням основних напрямків властивих каральній політиці: 1) застосування суворих заходів покарання до рецидивістів і осіб, що вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також до активних учасників організованих злочинних груп; 2) застосування покарання, не пов’язаних з ізоляцією винного від суспільства, і навіть звільнення від відбування покарань осіб, що вчинили вперше злочин невеликої і середньої тяжкості. Поєднання цих двох напрямків і відображено в новому Кримінальному кодексі України і повинно здійснюватися у каральній політиці наших судових органів.