ВСТУП 3
1. Поняття складу злочину та його значення. 5
2. Елементи та ознаки складу злочину. 11
3. Види складів злочинів 14
4. Склад злочину і кваліфікація злочину. 18
ВИСНОВКИ 27
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 28
ПЛАН МОЖЛИВО ЗРОБИТИ СКЛАДНИМ
1. Поняття складу злочину та його значення.
Чинний КК, так само, як і попередній, не містить загального поняття складу злочину. Склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК [8, c. 115].
Злочин, як реальний факт, не може служити підставою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність.
Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК.
Ст. 2 КК як підставу кримінальної відповідальності визначає факт «вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом».
Законодавче визначення підстави кримінальної відповідальності надає можливість виділити такі характерні риси складу злочину [17, c. 25].
По-перше, відомо, що кожне суспільно небезпечне діяння володіє різноманітними ознаками об'єктивного й суб'єктивного характеру. Але при цьому кримінальним законом повинні бути закріплені, насамперед, стійкі, постійні й типові для більшості діянь ознаки. Оскільки поняття складу злочину як підстави кримінальної відповідальності тісно пов'язане з поняттям злочину як суспільно небезпечного діяння, ці ознаки повинні у своїй сукупності визначати рівень суспільної небезпеки діяння взагалі, а кожна з них окремо - впливати на ступінь суспільної небезпеки зокрема.
По-друге, склад злочину - це законодавче поняття про злочин і вказує лише на ті його ознаки, що закріплені в законі про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. З КК «законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права».
Тобто, ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, а не будь-якими іншими законодавчими актами. Виняток становлять нормативно-правові акти, що наповнюють кримінально-правові норми з так званими бланкетними диспозиціями відповідним змістом, уточнюють ознаки окремих складів злочинів (прикладом можуть бути ознаки складів злочинів, передбачених статтями 247 та 274 КК).
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.
2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131. Редакція від 04.07.2013 [Електронне джерело]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
3. Андрушко П. Кваліфікація злочинів: поняття та види. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 12. – С. 48-55.
4. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с.
5. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2001. – 316 с.
6. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К.: Атака, 2002. – 640 с.
7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов. За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
8. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 480 с.
9. Кримінальне право: Загальна частина: Підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - 3-тє вид., доп. і перероб. - К.: Юридична думка, 2004. – 419 с.
10. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я,. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004. – 1152 с.
11. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е издание, перераб. и дополн. – Юристъ. – 2004. – 304 с.
12. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : Навч. посіб. / За заг. ред. О. М. Джужи. - Вид. 2-ге доп. та перероб. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.
13. Кузнєцов В.В., Савченко А.В. Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. – К: КНТ, 2007. – 300 с.
14. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 354 с.
15. Малыхин В. И. Квалификация преступлений. Теорети¬ческие вопросы: Учебн. пособие к спецкурсу. - Куйбышев: Куйбыш. ун-т, 1987. – 185 с.
16. Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів : Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. -Львів, 2003. - С. 195 с.
17. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Заг. частина: Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – 355 с.
18. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренко В.Г. – К., - „ФОРУМ”, 2001., у 2-х ч. – 1045 с.
20. Пархоменко А. Кримінально-процесуальна кваліфікація // Юридичний вісник. – 2007. - № 24 (16-22 червня). – С. 17-18.
21. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть Общая. - Т. 1. - М., 1994. – 219 c.
22. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. - К.: «Юринком», 1995. – 624 с.
23. Уголовное право России. Общая часть: Учебник для вузов / Под ред. Доктора юридических наук, профессора Н.Ф. Кузнецевой и доктора юридических наук, доцента И.М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 2005. – 752 с.
24. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.Л. Стрельцова.— X.: ООО «Одиссей», 2002. — 672 с.
25. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- 488 с.
26. Фріс П.Л., Кузнєцова Ю.В. Реалізація кримінально-правової політики через кваліфікацію злочинів // Наше право. – 2004. - № 3. – С. 77-81.
27. Харченко В.Б., Перекрестов Б.Ф. Уголовное право Украины. Особенная часть: новое законодательство в вопросах и ответах. Конспект лекций. — Харьков: Скорпион, 2001. — 272 с.
28. Хохлова І.В.. Шем'яков О.П. Кримінальне право зарубіжних країн (в питаннях та відповідях): Навчальний. - Київ: Центр навчальної літератури 2006. - 256с
29. Шапченко С.Д. Кваліфікація злочинів як соціально-правове явище: основні юридичні аспекти. // Альманах кримінального права. – Вип. 1. – 2009. – С. 415-423.
ВСТУП
Відповідно до п. 1 ст. 1 КК України визначено завдання Кримінального кодексу в нашій країні: КК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України (далі –КК) визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Важливим аспектом стосовно з’ясування суті кримінального права є усвідомлення підстав кримінальної відповідальності, що визначено у ст. 2 КК. Пункт 1 цієї статті визначає такі підстави кримінальної відповідальності: підставою кримінальної відповідальності — вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.
Кваліфікація злочину є найскладнішим завданням у правозастосуванні. Ніяка інша правозастосовна діяльність не ви¬магає врахування такої кількості конкретних обставин вчи¬нення діяння, такого досконального знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слід¬чо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через неправильну ква¬ліфікацію злочинів. Причому до помилки в кваліфікації злочину часто призводить неврахування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді незначної, обставини чи ознаки злочину.
ВИСНОВКИ
Таким чином, склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК.
Викладене дозволяє зробити такі важливі висновки:
1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільне небезпечне діяння як злочинне;
2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;
3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;
4) тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відповідальності за вчинений злочин.
У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є:
об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину.
Кваліфікація злочинів у букваль¬ному розумінні — це зафіксований в обвинувальному вироку суду висно¬вок про те, що вчинене особою діяння містить всі ознаки складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Здійснюючи кваліфікацію злочину, суд фактично лише перевіряє пра¬вильність кримінально-правової оцін¬ки діяння особи, зробленої органами досудового слідства або ж нижчестоящим судом при розгляді справи в апеляційному чи касаційному по¬рядку чи в порядку виключного про¬вадження.
