ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ПРАВОВА ПРИРОДА ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ 6
1.1. Поняття сторін та їх статус у цивільному процесі. 6
1.2. Поняття та сутність процесуальної співучасті у цивільному процесі. 11
1.3. Класифікація процесуальної співучасті. 13
РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ПОРЯДОК ТА ОСОБЛИВОСТІ 22
2.1. Умови реалізації процесуальної співучасті (множинності осіб) у цивільному процесі. 22
2.2. Правове регулювання реалізації процесуальної співучасті у заочному проваджені. 27
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

РОЗДІЛ І. ПРАВОВА ПРИРОДА ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ СПІВУЧАСТІ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
1.1. Поняття сторін та їх статус у цивільному процесі.

Сторонами в цивільному процесі є особи, які беруть участь в справі, спір яких про суб'єктивне право або особистий інтерес, що охороняється законом, суд повинен розглянути і вирішити.
Для того, щоб стати сторонами в цивільному процесі, необхідно, щоб ці особи повинні бути сторонами спірного матеріально-правового відношення. З цієї причини їх інтереси протилежні один одному.
Юридичний інтерес позивача в результаті справи полягає в тому, щоб отримати рішення суду про задоволення позову, тобто отримати захист свого права або інтересу шляхом примушування відповідача до здійснення дій на користь позивача або притягнення його до матеріальної відповідальності.
Юридичний інтерес відповідача в результаті справи носить прямо протилежний характер і полягає в отриманні рішення про відмову в позові, тобто відмові в задоволенні прохання позивача про захист його права або інтересу .
Саме рішення суду про відмову в позові означає офіційне підтвердження судом факту відсутності у відповідача будь-яких обов'язків перед позивачем;
Воно:
• повинне бути звернення однієї із сторін за захистом до суду;
• справа, за вирішенням якої сторона звернулася до суду, повинна бути юрисдикційна суду;
• особи повинні бути правоздатними;
• сторони беруть участь у процесі від свого імені і в своїх інтересах;ї
• прийняття рішення на ім'я сторін і розповсюдження сили рішення на сторони. Тільки сторони можуть бути зобов'язані або уповноважені рішенням на здійснення конкретних дій по передачі і відповідно отриманню матеріальних благ, а також інших дій матеріально-правового характеру;
• покладання на сторони судових витрат.
Окрім перелічених властивостей, сторони характеризуються такими ознаками:
• сторони — це головні і обов'язкові суб'єкти цивільного процесу в справах позовного провадження;
• сторони — це особи, між якими виник спір про право, який є предметом судового розгляду і вирішення;
• сторони беруть участь у цивільному процесі з метою захисту своїх суб'єктивних прав;
• сторони — суб'єкти процесуальної діяльності, яка забезпечується шляхом наділення їх широким комплексом процесуальних прав та обов'язків, необхідних для виконання ними процесуальних функцій;
• правосуб'єктність сторін допускає правонаступництво .
Згідно зі ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної ради України. – 1996. - №30. – Ст. 62.
2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. № 2 – Законодавство „ЛІГА”.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 р. № 5 – Законодавство „ЛІГА”.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 р. № 6 – Законодавство „ЛІГА”.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. № 1 – Законодавство „ЛІГА”.
7. Єдиний реєстр судових рішень. Справа № 2-2430/2006 рік, 2-184/2007 рік. Електронне джерело. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/807227.
8. Безлюдько І.О. Бичкова С.С., Бобрик В.І.Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За ред. С.С.Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – 384с.
9. Васильченко Н. М. Процессуальное положение ответчика в гражданском судопроизводстве / Васильченко Н. М. – Х. : Выща шк., 1979. – 89 с.
10. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Васьковский Е. В. ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 464 с.
11. Викут М. А. Стороны – основные лица искового производства / М. А. Викут. – Саратов : Изд-во Саратовск. ун-та, 1968. – 76 с.
12. Гражданский процесс : учебник / отв. ред. В. В. Ярков. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 702 с.
13. Гражданский процесс России: Учебник / Под ред. М. А. Викут. — М.: Юристъ, 2004. — 459 с.
14. Гражданский процесс Украины: Учебное пособие. – Х.: “Одиссей”, 2003. – 352 с.
15. Гражданский процесс: Учеб. Изд. третье, перераб. и доп. / Под ред. В.А.Мусина, Н.А.Чечиной, Д.М.Чечота. - М., 2001 – 372с.
16. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова. — М., 2003. — 684 с.
17. Гражданское процессуальное право: Учебник / С. А. Алехина, В. В. Блажеев и др.; Под ред. М. С. Шакарян. — М.: ТК Велби; Проспект, 2004. — 584 с.
18. Громошина Н. А. Процессуальное соучастие : [лекция] / Громошина Н. А. – М. : ВЮЗИ, 1988. – 42 с.
19. Заворотько П. П. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження : [навч. посіб.] / П. П. Заворотько, М. Й. Штефан. – Вип. 2. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1967. – 108 с.
20. Исаченко В.Л. Гражданский процесс. Практический комментарий на Вторую Книгу Устава  гражданского судопроизводства. Изд. 2-е, испр. и доп. – Том IV / В.Л.Исаченко. – СПб.: Типография М.Меркушева, 1912. – 870 с.
21. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. И. Радченко. – М. : Норма, 2004. – 737 с.
22. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
23. Монахов А. Б. Актуальные вопросы соучастия в советском гражданском процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. Б. Монахов. – М., 1987. – 14 с.
24. Навроцька Ю.В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України: монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 192 с.
25. Навроцька Ю.В. Згода позивача на заочний розгляд справи в цивільному судочинстві // Часопис академії адвокатури України. - № 4. – 2009. – С. 1-5.
26. Навроцька Ю.В. Неявка відповідача в судове засідання як умова допустимості заочного розгляду справи // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. – Львів, 2006. – Вип. 3. – С.81-95
27. Осокина Г. Л. Право на защиту в исковом судопроизводстве (право на иск) / Г. Л. Осокина ; под ред В. Н. Щеглова. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1990. – 159 с.
28. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: монографія / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, В.В. Баранкова та ін.; За аг. Ред. професора В.В. Комарова. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 928 с.
29. Советское гражданское процессуальное право : учебник / под общ. ред. К. С. Юдельсона. – М. : Юрид. лит., 1965. – 471 с.
30. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний ко¬ментар. - X.: ШЦ «Ксилон», 2006. – 857 с.
31. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Конспект лекций. 3-е издание, исправленное и дополненное. – Харьков: Фирма «Консум», 2005. – 248 с.
32. Треушников М.К. Гражданский процесс. — М.: «НОРМА», 2003. — 426с.
33. Уткина И. В. Заочное решение в гражданском процессе / И. В. Уткина. - М. : ООО «Городец-издат», 2003. - 192 с.
34. Цивільне процесуальне право України / за ред. В. В. Комарова. – Х. : Основа, 1992. – 416 с.
35. Цивільний процес: навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. / За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 172 с.
36. Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / за ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, В. В. Васильченка, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей, 2009. – 952 с.
37. Черных И.И. Заочное производство в гражданском процессе. - М.: Городец, 2000. – 281 с.
38. Чечот Д. М. Участники гражданського процесса / Д. М. Чечот. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1969. – 191 с. .
39. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс : підручник / М. Й. Штефан. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с.
40. Щеглов В. Н. Субъекты судебного гражданского процесса / В. Н. Щеглов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1979.- 129 с.

ВСТУП

Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод. Виходячи із зазначеного, судова діяльність і має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних цивільних справ.
Наявність гарантованої можливості звернутись до суду за ефективним і оперативним захистом у випадку порушення прав і свобод громадянина — є невід’ємною ознакою демократичної правової держави.
Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, розглянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках. Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами.
Отже сторонами (partes) у цивільному процесі будуть юридичне заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного провадження, без яких неможливий сам процес. Поняття сторони в цивільному процесі має безпосередній зв'язок з матеріальними правовідносинами. Ними виступають переважно його суб'єкти: покупець і продавець, кредитор і боржник, подружжя (розірвання шлюбу, поділ спільно нажитого майна, визначення місця проживання дітей та ін.) — внаслідок порушення чи оспорювання їх суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.

ВИСНОВКИ

Таким чином, процесуальна співучасть — участь в одній справі декількох позивачів або декількох відповідачів, інтереси і вимоги яких не виключають один одного.
Умовами для виникнення процесуальної співучасті є:
1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.
За загальним правилом, активна процесуальна співучасть виникає з ініціативи позивача і виключно у випадку, установленому в ч. 1 ст. 126 ЦПК України; активна співучасть може мати своєю передумовою ініціативу суду. Поряд з активною, пасивна процесуальна співучасть також можлива як з ініціативи позивача (позивачів), так і суду, який може притягнути особу як співвідповідача до участі у справі. Ініціатива суду щодо залучення до участі у справі співвідповідача (співвідповідачів) може бути реалізована судом у випадках: а) відсутності згоди позивача або відповідача на заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом; б) позивач заявив клопотання про заміну первісного відповідача, але суд не переконаний у тому, що первісний відповідач не має відповідати за пред’явленим позовом; в) об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовом одного позивача до різних відповідачів; г) неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів з огляду на характер спірних правовідносин;
Позиція законодавця щодо використання терміна “співвідповідач” стосовно особи, яку залучає суд до участі у справі за відсутності згоди позивача на заміну первісного відповідача належним, є повністю обґрунтованою, адже в цьому випадку виникає пасивна процесуальна співучасть. Змішана співучасть завжди характеризується множинністю осіб як на боці позивача, так і на боці відповідача, є синтезом активної та пасивної процесуальної співучасті і може бути ініційована як сторонами цивільної справи, так і судом. Співучасть буде обов’язковою в разі, якщо предметом судового розгляду є спільні права або обов’язки кількох осіб. За таких умов визначити права (обов’язки) однієї особи неможливо без вирішення питання про права (обов’язки) іншої. Факультативною співучасть стає тоді, коли права (обов’язки) кількох позивачів (відповідачів) виникли з однієї підстави або предметом спору є однорідні права й обов’язки. У таких випадках кожна позовна вимога може бути предметом самостійного судового розгляду, що може бути обумовлено, по-перше, солідарним характером прав та (чи) обов’язків суб’єктів одного матеріального правовідношення; по-друге, однорідним (однотипним) характером прав і обов’язків суб’єктів різних, тобто самостійних, матеріальних правовідносин.
Однією з прикладних проблем заочного провадження є не¬явка в судове засідання представника відповідача та допусти¬мість у зв'язку з цим заочного розгляду справи. ЦПК Украї¬ни жодним чином не вирішує питання, як діяти судові у випадку неявки когось із співвідповідачів, що потребує доповнень у діюче законодавство України. При множинності на стороні позивача не виключена ситуа¬ція, коли один із співпозивачів дає згоду на заочний розгляд справи, а інший — ні. Складна ситуація виникає і у випадку, ко¬ли одні із співпозивачів з'являються у судове засідання та кло¬почуть про розгляд справи у відсутності відповідача, інші — не з'являються, тобто з'ясувати їхнє волевиявлення щодо заочного розгляду неможливо. ЦПК України жодним чином не вирішує цих питань. вважаю, що вести мову про обов'яз¬кову процесуальну співучасть позивачів неприпустимо, оскіль¬ки примусити позивача вступити у справу виходячи із засади диспозитивності цивільного судочинства не можна.