Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ1. Теорії соціального розвитку………………………………………………4
1.1 Поняття соціального розвитку і його передумови ……………………………4
1.2. Типи суспільства та шляхи його розвитку…………………………………….5
1.3.Соціальний розвиток в контексті акціоналізму………………………………10
Розділ2.Теорія розвитку сіспільства Герберта Спенсера………………………..18
2.1.Г.Спенсер як один із засновників соціології як науки, особливості його концепції……………………………………………………………………………18
2.2. Системні принципи розвитку суспільства за Г.Спенсером…………………19
2.3. Соціальна політика у вченні Г.Спенсера…………………………………….26
Розділ3. Теорія розвитку суспільства в роботах К.Маркса……………………...27
3.1. Соціологічні погляди Карла Маркса…………………………………………27
3.2 Вчення про закони розвитку суспільства…………………………………….28
3.3Принципи матеріалістичного вчення про суспільство Карла Маркса ……..33
Висновок……………………………………………………………………………37
Список використаної літератури………………………………………………….38

До засновників соціології як окремої науки зараховують також видатного англійського мислителя Герберта Спенсера (1820-1903). Деякі історики соціології розглядають його концепцію як пряме продовження вчення О.Конта, інші — як послідовника Ч.Дарвіна з його вченням про походження видів у тваринному світі.
Однак він сам заперечує проти таких співставлень. Г.Спенсер зокрема вказує, що Конт створив опис походження ідей (три стадії розвитку людського інтелекту); йому ж належить опис походження речей, тобто опис зовнішнього світу, який розвивається через еволюцію.
З другого боку, Спенсер вважає, що не він в Дарвіна, а останній в нього запозичає ідею еволюції, яку Спенсер, за його словами, розвинув на 7 років раніше Дарвіна, першим сформулювавши принципи природного відбору та боротьби за існування.[13]
Тому слід детальніше зупинитись на вченні Г.Спенсера, викладеному в працях «Вивчення соціології», «Принципи соціології», «Основи соціології», «Соціологія як предмет вивчення» тощо.
Теоретичні погляди Спенсера формувались головним чином під впливом природничих наук, які в той час все частіше звертались до ідеї еволюції. Ідея еволюції —центральний пункт вчення Спенсера. Він визначає еволюцію таким чином: це інтеграція (тобто об'єднання у ціле) речовини, в ході якого ця речовина переходить зі стану невизначеної однорідності до стану визначеної зв'язаної різнорідності.

Список використаної літератури
1. Волович В. І., Головченко Г. Т. Соціологія. — Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2006. — 767 с.
2. Гавриленко И.Н. Исторический акционализм // Константы: альманах социальных исследований. – 1999. – № 2.
3. Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. Соціальний розвиток: Навчальний посібник. – Київ, 2001. – 484 с.
4. Городяненко В. Г., Гілюн О. В., Демічева А. В., Легеза С. В., Липовська Н. А. Соціологія. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 560 с.
5. Жоль К. К. Соціологія. — К.: Либідь, 2005. — 440 с.
6. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.) — К.: 1993.
7. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія: Загальний курс: Підруч. — К.: Каравела, 2006. — 407 с.
8. Михеев В.И., Зайцева М.И. Проблема социальных изменений ХХ века. – М.: Наука, 1987.
9. Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1996. – 224с.
10. Радугин А.А., Радугин Р.А. Социология: Курс лекций. — М.: 1995.
11. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології.. — К.: 1992.
12. Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії. — К.: Атіка, 2004. — 480 с.
13. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 1996.
14. Социология: Учебное пособие. — М.: 1995.
15. Соціологія / І. Д. Єрьоміна. — Суми: Довкілля, 2005. — 284 с.
16. Соціологія: Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. - К.: 1992.
17. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За ред. Воловича В.І. – К.: Укр. центр духовної культури, 1998. – 736с.
18. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу (Піча В., Семашко О., Черниш Н.) - К.: 1996.

Загальний зміст категорії «розвиток» – незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, тоді як звичайні зміни характеризуються зворотністю, циклічністю, відтворюваністю. Часто зміни бувають випадковими, безсистемними, поодинокими, що свідчить про відсутність закономірності. Якщо зміни не мають спрямованого характеру, то це показник відсутності попередньо накопичених передумов. Тому такі процеси позбавлені внутрішнього взаємозв’язку, властивого саме розвиткові. Отже, під розвитком розуміється процес виникнення нового стану об’єкта, якісного перетворення його будови чи структури. Іноді під розвитком розуміють якісну зміну основи існування об’єкта – перетворення світоглядної основи свідомості (Г. Гегель, І. Кант) або способу виробництва (К. Маркс). Сутнісною ознакою розвитку є час. Залежно від інтерпретації часу розуміється й поняття розвитку. Античні мислителі тлумачили час як циклічний процес, тому й розвиток постає у них як вічний кругообіг, де вихідна і кінцева точки збігаються. Християнський світогляд стверджував ідею лінійного спрямування часу, тому історія подається ним як рух від вихідного начала до кінцевої мети. Вперше завершену всебічну концепцію розвитку запропонував Гегель.
Його теорія поєднує античну ідею циклічності і християнську ідею лінійної спрямованості часу. Розвиток тут розуміється як повернення до висхідної точки, але не буквальне її повторення, а з набуттям відповідного позитивного досвіду. Марксизм, що вважає себе теоретичним спадкоємцем гегелівської діалектики, розуміє розвиток як універсальну властивість матерії і водночас як визначальний принцип її пояснення. Джерелом розвитку утверджується боротьба протилежних начал, яка модифікується стосовно форм існування матерії (у суспільстві – це класова боротьба); механізм розвитку вбачається у кількісних і якісних змінах, а напрям – у подвійному запереченні.
Об’єктом роботи є теорія розвитку суспільства в роботах Г.Спенсера і К.Маркса.
Предмет роботи вчення Г.Спенсера і К.Маркса про розвиток суспільства.

Соціальний розвиток передбачає структурну перебудову суспільства, зміну його соціетального типу. Він передбачає перетворення соціальних відносин, у т. ч. відносин власності, соціогрупової структури, характеру і способу функціонування соціальних організацій, інституційного порядку суспільства. Соціальний розвиток є історичною еволюцією соціальної системи або конкретного суспільства від більш простих до більш складних форм його організації.
Соціальний розвиток є предметом дослідження соціальної філософії та ряду інших соціальних, економічних і гуманітарних наук. Його можна розглядати як комплексну міждисциплінарну проблему. Соціологія досліджує його в межах своїх ідейно-теоретичних можливостей в контексті власного визначення суспільства як об’єкта аналізу. Передусім її цікавить момент історичного розриву, перервності історичного процесу, пов’язана з цим певна соціальна дезорганізація і можливість виходу із неї шляхом стихійних чи організованих соціальних дій. Різні історичні типи соціології акцентують свою увагу на дещо різних аспектах даної проблеми. До передумов розвитку відносяться географічне середовище, народонаселення і матеріальне виробництво. Географічне середовище – це сукупність природних засад існування як суспільства взагалі, так і певного конкретного суспільства. Це земля (земна кора), рослинний і тваринний світ, корисні копалини, водні ресурси, родючість ґрунту, клімат і т. д. Народонаселення – обсяг і густота населення на певній території, швидкість, інтенсивність і масштаб репродуктивного процесу. Матеріальне виробництво – соціально організований процес, завдяки якому відбувається перетворення зовнішньої природи в об’єкт суспільного споживання. Воно включає власне виробництво, обмін, розподіл і споживання.