ВСТУП ……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. Види перевезень…………………………………………………………5
1.1. Поняття та види транспортних перевезень…………………………………5
1.2. Правове регулювання перевезень……………………………………………7
РОЗДІЛ ІІ. Види договорів перевезень…………………………………………10
2.1. Поняття договору перевезення……………………………………………10
2.2. Договір перевезення вантажу………………………………………………14
2.3. Договір перевезення пасажирів та багажу…………………………………17
2.4. Договір чартеру……………………………………………………………20
2.5. Договір транспортного експедирування…………………………………21
2.6. Договір буксирування……………………………………………………….24
РОЗДІЛ ІІІ. Страхування пасажирів, багажу та вантажу………..………………26
3.1. Порядок страхування пасажирів, багажу та вантажу……………………26
3.2. Порядок пред'явлення претензій та позовів, що випливають з порушення умов договорів перевезення………………………………………………28
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………35
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….37
РОЗДІЛ І
Види перевезень
1.1. Поняття та види транспортних перевезень
Перевезення – це особливий вид підприємницької діяльності, головною метою якої не є створенням певних матеріальних предметів світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортних перевезень, – це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти.
Як зазначається у 6 статті Закону України «Про транспорт» від 10. 11.1994 р. перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація та ремонт шляхів здійснюють залізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх статутами.
Перевезення здійснюються транспортними підприємствами, котрі надають свої послуги на основі державних договорів та контрактів про перевезення пасажирів і вантажів, враховуючи при цьому економічну ефективність перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини, що виникають у процесі перевезення між транспортними підприємствами мають ґрунтуватися на принципах взаємної вигоди, повної та рівної відповідальності.
В залежності від видів транспорту, якими транспортні перевезення здійснюються, їх можна поділити на:
1. автомобільні;
2. залізничні;
3. повітряні;
4. річкові;
5. морські.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.
3. Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI.
4. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР.
5. Закон України «Про транспорт» від 10.11.94 № 232.
6. Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15.06.96.
7. Закон України «Про залізничний транспорт» від 04.07.96 № 273.
8. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 № 2344.
9. Про страхування: Закон України від 27.04.07.
10. Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 № 401.
11. Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196
12. Статут внутрішнього водного транспорту СРСР від 15.10.55 № 1801.
13. Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.98 № 457.
14. Правила повітряних перевезень вантажів, затверджені наказом Державні служби від 14 березня 2006 р. № 186.
15. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363
16. Конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, яка була прийнята 25 серпня 1924 р. у Брюсселі,
17. Конвенція ООН про морські перевезення вантажів, що підписана 1 січня 1978 р. у Гамбурзі.
18. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р.
19. Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29 травня 2002 р. № 04-5/601.
20. Особливості правового регулювання договорів перевезення. О.Л. Дзюбенко, канд.. юр. наук, доц. кафедр цивільного-правових дисциплін Київського національного університету культури і мистецтв.
21. Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Несинової . -К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.
22. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч./ За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавчий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч.2. – 896 с. ;
23. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А.Майданика. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 1176 с.
24. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. - Вид. 3, перероб. і доп. - К.: Істина, 2011. - 808 с.
25. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання: [підручник] / [С. С. Бичкова, I.A. Бірюков, В.І. Бобрик та ін.]; за заг. ред. С.С. Бичкової. - 3-те вид., змін, та допов. - К.: Алерта, 2014. - 496 с.
26. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін.; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького - X. : Право. - 2011.-Т. 2.-816 с.
27. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
Актуальність теми. Економіку будь-якої країни важко уявити без транспортних послуг. При цьому важливим є перевезення пасажирів, вантажів та багажу незалежно від обсягу послуг та відповідальності сторін.
Перевезення кожним видом транспортом має свої загальні правила, які не повинні порушуватися як перевізниками, так і їхніми клієнтами. Нехтування цими правилами може обернутися непередбачуваними проблемами і додатковими витратами.
Формування ринкових відносин в економіці України в певній мірі залежить як від правової забезпеченості економічних реформ на транспорті, так і від створення відповідної правової бази, яка б стимулювала і ділову ініціативу суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються перевезенням, і чесну конкуренцію, і підвищення якості транспортного обслуговування.
У забезпеченні високої якості та культури обслуговування одержувачів транспортних послуг значна роль належить правовому регулюванню діяльності транспортного комплексу.
Правове регулювання діяльності транспорту має максимально сприяти перетворенню його в передову галузь суспільного виробництва, розвитку народного господарства, посиленню відповідальності за виконання договірних зобов'язань, забезпеченню схоронності вантажів, які перевозяться, безпеки руху і ліквідації аварійності, додержанню строків доставки вантажів, вдосконаленню договірних відносин щодо перевезень, суворому дотриманню договірної дисципліни, поліпшенню експлуатаційної роботи на підприємствах транспорту.
Тема є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб'єктів товарно-грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей.
Метою цієї курсової роботи є:
1. аналіз поняття перевезень;
2. аналіз поняття договорів перевезення;
3. аналіз порядку страхування пасажирів, вантажів та багажу;
4. аналіз чинного законодавства України, теоретичних та практичних проблем, що випливають з порушення умов договорів перевезення.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
1. розкрити суть поняття «перевезення»;
2. охарактеризувати види перевезень та їх правове регулювання;
3. дати визначення поняттю «договір перевезень»;
4. дати детальну характеристику видів договорів перевезення;
5. проаналізувати порядок пред’явлення претензій та позовів, що випливають з порушення умов договорів перевезення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із договорів перевезення.
Предметом дослідження є національне законодавство, міжнародно-правові акти з питань перевезень, наукові й літературні джерела.
Нормативну базу курсової роботи становить чинне законодавство України – норми Конституції, Цивільного і Господарського кодексів та інших законодавчих актів, що регулюють вантажні перевезення. Інформаційна база дослідження включає навчальні посібники, монографії, публікації фахівців з цивільного права.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
ВИСНОВКИ
Написавши курсову роботу на тему «Перевезення», можна зробити такі висновки:
̶ Перевезення – це особливий вид підприємницької діяльності, головним завданням якої є переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Перевезення здійснюються на автомобільному, залізничному, повітряному, річковому та морському транспорті.
̶ Загальні норми, що регулюють транспортні перевезення містяться у Цивільному кодексі, Господарському кодексі та інших кодексах, статутах, законах та Урядових положеннях.
̶ Умови переваження вантажів, пасажирів, багажу та пошти та відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором перевезень. Договір перевезення є реальним, двостороннім і оплатним. Найчастіше укладаються договори про перевезення вантажів, пасажирів та багажу, договори фрехтування, транспортного експедирування та буксирування.
̶ Згідно ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
̶ За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – за його провезення. Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронність прийнятого до перевезення вантажу.
̶ Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею квитка і багажної квитанції, форми яких установлені транспортними кодексами (статутами).
̶ За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма встановлюються транспортними кодексами (статутами).
̶ За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Сторони договору визначають вид транспорту і маршрут, за яким буде здійснено перевезення вантажу. Цим договором може бути покладено зобов'язання на експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку та одержання вантажу т інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
̶ За договором буксирування власник одного судна зобов’язується за винагороду буксирувати інше судно чи інший плавучий об’єкт на певну відстань або протягом відповідного часу, або для виконання якогось маневру. Отже, договір буксирування взаємний та оплатний.
̶ Законодавством передбачено страхування вантажів, пасажирів та багажу. ЗУ «Про страхування» виділяє страхування добровільне та обов'язкове.
̶ Порушення учасниками перевезення та буксирування своїх обов’язків є підставою для пред’явлення уповноваженою особою претензії і позовів до правопорушника. Обставини, що можуть зумовити матеріальну відповідальність перевізників, відправників, одержувачів вантажів і пасажирів та бути підставою для пред’явлення претензії і позову, засвідчується комерційними актами та актами загальної форми.