ЗМІСТ
ВСТУП
1. Процеси структурної трансформації
2. Процеси функціональної трансформації
3. Процеси організаційної трансформації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // № 448/96-ВР 30.10.1996 р.
2. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісн. НАН України.- 2013.- № 4. – С 15-20.
3. Брюховецька Н.Ю. Проблеми формування корпоративного сектора в українській економіці //Донецьк : ИЄПИ НАН України, 2012 – С. 43 – 49.
4. Буряк П.Ю. Інтегровані підприємницькі структури: перспективи розвитку в Україні. – Львів: Логос, 2012.- 564с.
5. Кавер І., Куць О., Алесіна Н. Вертикально інтегровані структури і технополіси у промислових регіонах України // Економіка України. – 2014. - №5. – С. 40-47.

Перехід до ринкових відносин виявляється надзвичайно важким випробуванням для усіх без винятку регіонів України. Обсяги виробництва і чисельність зайнятих у господарстві більшості з них скористалися на половину. Хаотичність і невизначеність ринкових реформ викликали гостру необхідність пошуку глибинних причин деструктивних процесів у господарстві регіонів та шляхів виходу із глибокої системної кризи.
У цій ситуації традиційне економічне мислення – в образі окремо взятих підприємств, галузей, підгалузей, міністерств – має поступитися регіонально – цілісному підходу, який дозволяє розглядати господарство регіону як системне утворення, що є органічною складовою національного господарського комплексу.
Успішна реалізація регіонально – цілісного підходу можлива лише за умови використання більш вузьких підходів, що мають чітко виражену практичну спрямованість. Серед таких підходів особливу роль відіграє кластер ний підхід. На нашу думку, саме він дозволяє запровадити іноваційно – інвестиційну модель трансформації господарства на регіональному рівні, оскільки передбачає кардинальні зміни у організації і управлінні регіональних господарських систем України.
Глибокий аналіз процесів ринкової трансформації господарства регіонів представляє значний науковий і практичний інтерес з погляду обґрунтування стратегії розвитку регіонів України в контексті стратегії економічного та соціального розвитку України та концепції і стратегії розвитку та розміщення продуктивних сил України. Він дозволяє суттєво підвищити прогнозованість та урегульованість процесів ринкової трансформації господарства регіонів різних типів і є, по – суті, обґрунтуванням виваженої економічної політики держави на рівні окремих регіонів.

З переходом до ринкових відносин регулювати стійкий розвиток РГК стало набагато важче, ніж за умов планової економіки. Отже, важливу роль відіграє процес становлення нового механізму регулювання РГК. Це пов’язано з тим, що втрачають значення адміністративні методи регулювання, а на перший план виходять організаційно – правові та економічні, передусім програмування розвитку РГК. Що правда, останнє вирішує далеко не всі питання, пов’язані з регулюванням стійкого розвитку РГК. Тому важливо задіяти й інші важелі та інструменти регулювання, а саме: оптимальний розподіл повноважень між центром та регіонами, участь центру у фінансуванні регіональних програм розвитку промисловості, упорядкування відносин власності, введення реальної плати за регіональні ресурси, створення регіональних корпоративних структур тощо.
Певне значення може мати розвиток базових елементів ринкової інфраструктури малого й середнього бізнесу тощо. Завдяки їм можна поглибити інституційні перетворення і активізувати промислове підприємництво навіть у периферійних, депресивних регіонах.
Для успішної реалізації регіональних програм важливе значення має стимулювання процесу зміцнення фінансового стану РГК. Вона передбачає систему практичних заходів з оптимізації бюджетного й позабюджетного процесів у регіоні та залучення необхідних інвестиційних ресурсів.