1. Поняття аудіовізуальних творів в законодавстві України та міжнародних актах
2. Суб’єкти, що беруть участь у створенні та використанні аудіовізуального твору і виконань
3. Правова охорона аудіовізуальних творів
4. Судова практика щодо аудіовізуальних творів
5. Порушення авторського права і суміжних прав при використанні аудіовізуальних творів і виконань
6. Відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав при використанні аудіовізуальних творів і виконань

Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає аудіовізуальний твір як твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими. Таке ж визначення продубльовано в Законі України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».
Як і в ЦКУ та і в цих Законах аудіовізуальні твори віднесені до об’єктів авторського права.
Науковці дають дещо інше визначення у підручнику «Право інтелектуальної власності. Академ. курс: підручник для студентів ВНЗ» за ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького, зазначаючи, що аудіовізуальний твір — це твір, який складається із серії пов'язаних між собою зображень (із супроводженням чи без супроводу його звуком), який створює враження руху і призначений для зорового чи слухового (у випадку супроводу його звуком — звукового) сприйняття. Особливість фіксації аудіовізуальних творів полягає у тому, що вони можуть сприйматися лише за допомогою технічних пристроїв. Аналогічна ситуація існує щодо творів, створених за допомогою комп'ютера, наприклад мультимедійні твори, які можуть відтворюватися і сприйматися тільки за допомогою комп'ютера або, якщо вони записані на відповідному матеріальному носії, — за допомогою інших технічних пристроїв: магнітофона, програвана дисків CD чи DVD, телевізора тощо [6].

1. Афанасьєва К. О. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуальних творів на телебаченні // Інтелектуальна власність . – 2003 . – № 10 . – С . 18 – 22
2. Афанасьєва К. Продюсер в аудіовізуальному бізнесі : правові аспекти діяльності // Теорія і практика інтелектуальної власності . – 2011 . - № 2 . – С . 47 – 52 .
3. Дроб’язко В. Аудіовізуальні твори, комп’ютерні програми, фонограми як об’єкти піратства // Теорія і практика інтелектуальної власності . – 2012 . - № 6 . – С . 75 – 79 .
4. Дроб’язко В. Охорона аудіовізуальних творів в Україні // Теорія і практика інтелектуальної власності . – 2009 . - № 6 . – С . 20 – 24 .
5. Липцик Д. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М. : Ладомир ; ЮНЕСКО , 2002 . - С . 78 – 81 .
6. Право інтелектуальної власності. Академ. курс: Підр. для студ. ВНЗ / За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького . – К. : Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 696 с .
7. Про авторське право i суміжні права. Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України . – 1994. – № 13. – Ст . 64.
8. Рекомендації для учасників процесу створення та використання аудіовізуальних творів і виконань // Державна служби інтелектуальної власності України [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CCQQFjAA&url=http%3A%2F%2Fsips.gov.ua%2Fua%2Frecomend.html&ei=aDaOU_G6GIeM7AaQzIC4Dg&usg=AFQjCNEmJlKVeT3ZoBIka-OPmMTPSgVDMg&sig2=
YLEhkTOdJs1YgAnTlKcsPA&bvm=bv.68235269,d.bGE
9. Штефан А. Відеограма : досліджуємо правову природу // Теорія і практика інтелектуальної власності . – 2011 . - С . 16 – 20 .
10. Яремчук О. , Безсмертна Н. Проблеми визначення дефініції "аудіовізуальний твір" в українському законодавстві // Теорія і практика інтелектуальної власності . – 2011 . - С . 41 – 43 .

Актуальність дослідження даної роботи обумовлена тим, що за роки незалежності в Україні не створено жодного більш - менш систематизованого законодавчого акту, який би міг регулювати відносини в аудіовізуальній сфері, тому доро¬бок українського законодавства в аудіовізуальній сфері є незначним. Проблеми виникають, навіть, із самого визначення терміна «аудіовізуальний твір», який почали вводити з моменту коли використовуваний раніше термін «кінематографічний твір» став надто вузьким, аби вмісти¬ти всі елементи аудіовізуальної сфери, що з’явилися в результаті розвитку телебачення і відео технологій. Поняття «аудіовізуальний твір» використовується в законодавствах деяких країн уже протягом 20 років, замість або одночасно з поняттям «кінематографічний твір» або «фільм». Також проблематичними питаннями залишається правовий статус суб’єктів, що беруть участь у створенні та використанні аудіовізуального твору і виконань, адже одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше авторських функцій, а щодо правового статусу продюсера, то він може виступати суб’єктом авторського права на аудіовізуальний твір лише як виробник такого твору, чинне українське законодавство продюсера не відносить до авторів аудіовізуальних творів, звідси виникає проблема захисту прав продюсерів.
В даний час неухильно зростає число злочинів, пов'язаних з порушенням авторських та суміжних прав. Виробництво і реалізація контрафактної продукції , як результат незаконного використання об'єктів авторського права або суміжних прав завдає великої шкоди державі, бізнесу і безпосередньо авторам аудіовізуального твору.
До науковців, які займалися даною проблематикою слід віднести Б. Антімонова, В. Дроб’язко, Д. Липцик, А. Штефан, О. Гоян, В. Падейський, В. Цвік, В. Коломієць, К. Афанасьєва, О. Яремчук, Н. Безсмертна та інші.
Об'єктом дослідження виступає комплекс суспільних відносин, що складаються безпосередньо між авторами аудіовізуального твору; між авторами аудіовізуального твору і особи, які організовують процес створення аудіовізуального твору; між авторами аудіовізуального твору і організаціями, що забезпечують управління авторськими правами на колективній основі.
Предметом дослідження є правове регулювання у сфері захисту прав на аудіовізуальні твори.
Метою дослідження є розробка та обґрунтування найбільш ефективної моделі здійснення та цивільно-правового захисту прав авторів аудіовізуального твору, а також вироблення і обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства на основі аналізу цивільного законодавства в аудіовізуальній сфері, правового становища авторів аудіовізуального твору.
Мета дослідження зумовила необхідність постановки та вирішення наступних завдань:
1. Проаналізувати сукупність прав, наданих чинним цивільним законодавством авторам аудіовізуального твору;
2. Розглянути механізми захисту прав авторів аудіовізуального твору, встановлені цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством;
3. Виробити рекомендації щодо оптимізації діяльності органів, що забезпечують захист прав авторів аудіовізуального твору;
4. Виявити недоліки в чинному законодавстві, що обмежують можливості авторів аудіовізуального твору в сфері реалізації та захисту своїх законних прав та інтересів;
5. Виробити і науково обгрунтувати рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства в аудіовізуальній сфері, а також практики його застосування.
Методами, які були використані в роботі є загальний діалектичний метод, логіко-правовий, порівняльно-правовий, метод системного аналізу та інші методи. А також було використано такий метод дослідження як дедукція, адже на основі аналізованого ми дійшли у курсовій роботі певних висновків.

У роботі поставлені та вирішені наступні задачі:
1. Проаналізовано сукупність прав, наданих чинним цивільним законодавством авторам аудіовізуального твору;
2. Розглянуто механізми захисту прав авторів аудіовізуального твору, встановлені цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством;
3. Вироблені рекомендації щодо оптимізації діяльності органів, що забезпечують захист прав авторів аудіовізуального твору;
4. Виявлено недоліки в чинному законодавстві, що обмежують можливості авторів аудіовізуального твору в сфері реалізації та захисту своїх законних прав та інтересів;
5. Вироблені і науково обгрунтувані рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства в аудіовізуальній сфері, а також практики його застосування.
Розглянувши поняття "аудіовізуальний твір" можна зробити висновок, що це поняття є досить широким за своїм змістом, трактується як твір, який складається із серії пов'язаних між собою зображень (із супроводженням чи без супроводу його звуком), який створює враження руху і призначений для зорового чи слухового (у випадку супроводу його звуком — звукового) сприйняття. Це поняття об’єднує в собі і кінофільми, і відеофільми, різні аудіовізуальні ролики тощо.
Зокрема, доцільною рекомендацією, на наш погляд, є те, що на національному рівні потрібно законодавчо деталізувати сферу аудіовізуальних творів, зокрема чітко визначити правовий статус суб’єктів у сфері аудіовізуальних творів.