Одним з таких проблематичних моментів, на нашу думку, є те, що законодавець не дає чіткого визначення стосоно самого поняття «підозра».
Якщо у слідчого виникає підозра стосовно конкретної особи, то це ще не означає, що така особа стає одразу підозрюваною у процесуальному сенсі. Лише офіційне повідомлення про підозру є юридичним фактом, завдяки якому в дію запускається весь механізм реалізації прав та законних інтересів підозрюваного. Проте, поява у кримінальному процесі підозрюваного не виключається й через застосування до нього заходів процесуального примусу, що не розкриває дійсної природи підозри. У такій ситуації нібито підозра формулюється через примус, але ж підозру породжує далеко не примус, а навпаки - підозра має тягнути застосування заходів примусу. На жаль, поняття «підозра» продовжує пов’язуватися із застосуванням органом досудового розслідування до особи запобіжного заходу [8, с. 208].

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р.. – К., 2012.
2. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Узбекистан від 22 вересня 1994 р. в редакції від 29.12.2012 р. № ЗРУ-345.
3. Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації від 22 листопада 2001 р. в редакції від 01.03.2012 N 18-ФЗ..
4. Кистяковский А. О пресечении обвиняемому способов уклоняться от следствие и сула / А. Кистяковский. - СПб: Изд-е Судебного вестника, 1868. - 194 с.
5. Кожем’яка І. Деякі проблемні аспекти повідомлення про підозру за Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року //Актуальні питання кримінального процесуального законодавства України (Київ, 26 квітня 2013 року): збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції / Національна академія прокуратури України. – К.: Алерта, 2013. – С. 122 – 124.
6. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т.Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я.Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 455 с.
7. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / О.Ю. Хабло, О.С. Степанов, М.П. Климчук та ін.. – К. : НАВС, 2012. – 284 с.
8. Мазур О. С. Інституту "підозри" у кримінальному процесі України: історія виникнення та сучасний стан / О. С. Мазур // Юрид. часопис Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – № 2. – С. 207-212.
9. Наливайко Є. Проблемні питання повідомлення особі про підозру та зупинення досудового розслідування // Публічне право. – 2013. - № 1 (9). – С. 375 – 380.
10. Юрченко Л. В. Повідомлення про підозру: новела кримінального процесуального законодавства України // зб. матеріалів міжнар.наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми публічного та приватного права», 3 жовтня 2012 року / Класичний приватний університет. – Запоріжжя: КПУ, 2012. – С. 355–357.

У Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року (далі – КПК України) законодавець ввів нове поняття - повідомлення про підозру, яке займає особливе місце в структурі досудового розслідування. Так як саме даний акт означає появу в кримінальному судочинстві нового учасника процесу – підозрюваного, який є центральною фігурою у кримінальному провадженні, а також цей акт і є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так як теоретичні і практичні питання, пов’язані з повідомлення особи про підозру, є фактично новим інститутом в юридичній літературі, тому проблема обґрунтованості повідомлення особи про підозру і проблем, що виникають у зв’язку з появою такого акту, є дуже актуальною. Свої наукові дослідження цьому питанню присвятили, зокрема О.С. Степанов, О.М. Джужа, В.І. Фаринник, О.С. Мазур та інші.
Повідомлення особи про підозру – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні. В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних у ході проведення досудового розслідування, конкретна особа набуває статусу підозрюваного [7, c. 74].

...........
Тому, на нашу думку, КПК України 2012 року досить чітко розкриває основні моменти такого факту як визнання особи в якості підозрюваного, проте слід на законодавчому рівні все ж таки внести деякі зміни (про які йшлося вище) в главу 22 КПК України, що значно полегшить застосування норм на практиці і викличе менше непорозумінь з боку правоохоронних органів.