Вступ
1. Поняття страхового ризику та його економічна суть
2. Основні характеристики страхових ризиків
3. Класифікація страхових ризиків
4. Оцінка ризиків у страхуванні
Висновки
Список використаної літератури

Ризикований характер суспільного виробництва – головна причина занепокоєння власників виробництва за свій матеріальний добробут. На цьому фоні виникає якраз ідея про відшкодування матеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками виробництва.
Ризик є складним явищем. Його пов'язують, перш за все, з розумінням небезпеки, загрози, ненадійності, азарту, невизначеності, невпевненості, збитку. Термін "ризик" походить від грецьких слів ridsikon, ridsa, що означає "стрімчак", "скеля". Окремі дослідники вважають, що слово "ризик" прийшло в європейських мов з іспанської або португальської, адже саме так давні мореплавці називали підводні скелі, які загрожували загибеллю їхнім кораблям .
Серед науковців немає однозначного тлумачення сутності ризику. Існують різні причини, що можуть пояснити відсутність єдиної думки про сутність економічного поняття ризику в Україні, а саме:
1) у радянській економічній науці ризик як економічна категорія взагалі не розглядався;
2) в умовах формування ринкової економіки трактування економічних категорій окремими науковцями дістало довільну форму. Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів: певної події, її ймовірності та наслідків, оскількибудь-який ризик можливий лише за певної події, також має бути певна ймовірність виникнення події та від настання ризику мають бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер .

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України. "Про страхування". - "Урядовий кур'єр" від 7 листопада 2001.
2. Базилевич В.Д. Базилевич К. М. Страхова справа, Київ, 2005.
3. Вовчак О. Д. Страхова справа. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.com/12281128/strahova_sprava/ponyattya_strahovih_rizikiv_klasifikatsiya
4. Водолазська О.А. Специфічні ознаки та сутність страхування // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції.– 2013. - №1. – с. 73
5. Водолазька О.А. Теоретична концептуалізація андеррайтингу в страхуванні // Фінанси, грошовий обіг та кредит. - Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Економіка». - 2015 р. - № 28. – С. 80-84.
6. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 312 с.
7. Класифікація ризиків та їхня оцінка. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://insins.net/insurance/20-klasifkacya-rizikv-ta-yihnya-ocnka.html
8. Ландграф Ч. Уроки американской практики // Страховоедело. - 1993. -№ 6. - С.56.
9. Навчально-методичні матеріали з дисципліни “Страхування” для усіх спеціальностей денної та заочної форми навчання // Т. О. Гарматій. – Тернопіль, “Економічна думка”. -2001. - 92 с.
10. Поняття страхового ризику та його основні характеристики. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://insins.net/insurance/19-ponyattya-strahovogo-riziku-ta-yogo-osnovn-harakteristiki.html
11. Страхування: Підручник // Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.
12. Страхування: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. — 3-те вид. — К.: КНЕУ, 2006. — 599 с.
13. Страхуваня: Підручник/ за редакцією В.Д.Базилевича. – К.: «Знання», 2008. – 1029 с.

Необхідність прискорення руху економіки, позитивних перетворень в усіх сферах життя ні в кого не викликає сумніву. Однак, становлення цих процесів, особливо у вітчизняній практиці, стикається з певними труднощами, зумовленими не в останню чергу наявністю великого кола ризиків, різноманітних за характером, величиною, наслідками .
З поняттям ризику у повсякденному житті асоціюється усвідомлення небезпеки, загрози, ненадійності, непевності, випадковості і тому невизначеності збитку.
Ризик є невід’ємною стороною кожного виду діяльності людини. Він є об'єктивним явищем майже в усіх сферах суспільного життя, тому категорія ризику має виняткове значення в діяльності будь-яких господарюючих суб'єктів.
Сутність страхування виражається в тому, що підприємець готовий відмовитися від частини своїх доходів, аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зведення ступеня ризику до мінімуму.
Нині в Україні, на жаль, ринок інформаційних послуг поки що мало розвинений, тому для одержання найдостовірнішої інформації про величину ризику виникає потреба у застосуванні комбінованого підходу, який являє собою поєднання декількох методів або їх окремих елементів.
Ціллю проведення даного дослідження є характеристика основних ознак ризиків та визначення шляхів управління ними.
Об’єктом дослідження являються ризики страхових компаній.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:
- охарактеризувати страхові ризики;
- визначити основні характеристики страхових ризиків;
- визначити критерії поділу та класифікації страхових ризиків;
- визначити оцінки страховими ризиками.

Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, адже без ризику немає страхового інтересу. Страхові ризики – це ризики, що можуть бути оцінені з точки зору ймовірності настання страхового випадку та розміру можливого збитку.
Оцінка ризику – це визначення ступеня ризику за допомогою кількісної або вартісної оцінки. Розрізняють якісну, кількісну та відносну оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Показник ризику за своїм змістом – це ймовірність не лише появи непевної події, але й настання негативного результату.
У міжнародній страховій практиці використовуються різні методи для оцінки ризику, найпоширенішими з яких є такі:
1) Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страховик може зробити лише довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки і досвіду та об’єктивного погляду.
2) Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. До них відносяться балансова вартість об’єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу.
3) При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, яка зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в проміле) від середнього ризикового типу.
В економічно розвинених країнах система наукових поглядів на природу страхового ризику і ризикових обставин знаходять практичне застосування у прикладній дисципліні ризик-менеджмент – управління ризиком.