ВСТУП
РОЗДІЛ І. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ В ПТНЗ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Аналіз педагогічних праць з правового виховання
1.2. Проблема правового виховання молоді в сучасних умовах
1.3. Мета, необхідність та ефективність правового виховання
Висновки до І-го розділу
РОЗДІЛ ІІ. ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПТНЗ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
2.1. Історичні етапи розвитку професійно-технічної освіти в Україні
2.2. Зміст правового виховання молоді
2.3. Формування правосвідомості та культури особистості
Висновки до ІІ-го розділу
РОЗДІЛ ІІІ. ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПТНЗ
3.1 Рівень правової культури учнів ПТНЗ
3.2. Напрямки правового виховання учнів ПТНЗ
Висновки до ІІІ-го розділу
РОЗДІЛ ІV. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ
Висновки до ІV-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Соціально-економічна ситуація початку XXI ст. в Україні, несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунті внутрішньо-сімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання і закриття позашкільних закладів - усе це призводить до збільшення кількості дітей і підлітків, поведінка яких не відповідає моральним і правовим нормам. Як свідчать дослідження, швидко збільшується кількість учнів, які не вчаться і не працюють [51, с. 1]. Це призводить до поширення злочинності серед неповнолітніх, випереджає п загальне зростання.
Педагоги не приділяли належної уваги правовому вихованню, показником цього є те, що лише на початку 90-х років XX ст. у шкільну програму почали вводити правознавство. Однак воно не давало глибоких знань про право та закон, а іноді, зважаючи на некомпетентність вчителя, підмінювалися правові поняття.
На думку М. М. Фіцули, здатність людини розуміти норми моралі та законів й відповідним чином поводитися не є вродженою [51, с. 2]. Ці властивості виникають під дією особливих (спеціальних) виховних заходів, у комунікації людини з іншими людьми, у процесі їх участі в різних видах діяльності.
У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності написано, що "визначальною характеристикою громадянської зрілості та громадянського виховання є розвинена правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону та державної влади" [55, с. 8]. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.
Аналіз педагогічних праць з правового виховання засвідчує, що дослідники, визначаючи його сутність, звертаються до таких категорій, як "правова свідомість" та "правова культура" (С. С. Алексєєв, М. М. Фіцула, Л. І.Белозерцева, Н. П. Вербицький, В. Г. Подзолков).
Більшість авторів до структури правової свідомості зачисляють правову психологію, яка досліджує емоції, почуття та ставлення людини до тих чи інших правових явищ; правову ідеологію, яка в своїй сукупності (принципи, теорії, ідеї) оцінює правову дійсність; правову поведінку, або втілення правових норм в реальне життя, їхнє застосування в будь-якому суспільному випадку [55, с. 9].
Скакун О.Ф. визначає правову свідомість як одну з форм суспільної свідомості. Свідомість людини, вважає він, відтворюючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини, які додають спрямованого характеру її діяльності.
Правосвідомість відтворює через систему своїх уявлень цінності та принципи правової дійсності, яка склалася у певних історичних, соціальних, політичних та економічних умовах. Право здійснює свій регулятивний влив на людей, впливаючи на їхню свідомість.
Цвік М.В. і Петришина В.Д. до правовової свідомості зачисляють ідеї, емоції, теорії, почуття та правові установки, за допомогою яких відображається правова дійсність, формується ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямів розвитку правової системи з погляду забезпечення гідного існування людини, справедливості у людських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства [55, с. 10].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К., 1997
2. Закон України "Про професійно-технічну освіту" №103/98-ВР, із змінами від 19 грудня 2006 р.
3. АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Курс лекцій. - К.,1993. – 286 с.
4. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку правової освіти //Вища освіта України. - 2001. - № 1. – С. 11-17
5. Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи. - К.: Кондор, 2008. - 272, с.
6. Бех І. Аспекти формування правомірної поведінки особистості // Позакласний час. - 2009. - № 21-22. - С. 43-58
7. Бех І.Д. Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» / Бех І.Д. - Київ, 2007.
8. Бєлова Л. Становлення системи управління навчально-виховним процесом у вищих навчальних закладах України: нові умови та нові вимоги // Педагогіка і психологія. - 2002. - № 2. - С. 27-29
9. Боголіб Т. Специфіка управління структурою організації в інноваційному ВНЗ // Рідна школа. - 2008. - № 10. - С. 16-18.
10. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) /Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. – Тернопіль: Вид-во ТДПІ ім. В.Гнатюка, 2003. – 56 с. – С.38
11. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП "Компас", 1997. – 64 с.
12. Бондар В. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти // Освіта і управління. - 1999. - № 1. - С. 19-40
13. Бузунов Р. Місце кредитно-модульної системи організації навчального процесу в системі державного управління //Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 23-27
14. Васильєв А. Побудова інноваційної системи управління університетом: інтегрована інформаційна система // Вища школа. - 2011. - № 1. - С. 40-45
15. Виноградова Т. В. Правове виховання школярів // Класному керівнику. Усе для роботи. - 2010. - № 11. - С. 4-29
16. Виховна робота в школі: актуальні проблеми розвитку та модернізації. Методичні рекомендації заступникам директорів із виховної роботи, педагогам-організаторам, класним керівникам загальноосвітніх закладів / Під ред. Т.М. Сорочан. – Луганськ: Знання, 2001. – 152 с.
17. Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991-2006 рр.: науково-допоміжний бібліографічний покажчик / АПН України, ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського, Ін-т вищої освіти; авт. передм. Б. І. Корольов ; наук. ред.: П. І. Рогова; укл. Л. О. Пономаренко, І. П. Моісеєва. - К.: Педагогічна думка, 2008. - 487 с.
18. Вища школа України і Болонський процес: Бібліографічний покажчик / Акад. пед. наук України, Ін-т вищої освіти, Європ. ун-т ; Упор.: Б. І. Корольов, З. І. Тимошенко, Г. П. Ущапівська; Авт. передм.: Б. І. Корольов. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. - 143 с.
19. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 314, с.
20. Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 395 с.
21. Головня С. Модернізація контролюючої діяльності в сучасному навчальному закладі // Управління школою. - 2008. - № 35-36. - С. 47-56
22. Гура О. І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 223 с.
23. Гурій М.О. Зміст та сутність громадянського виховання у Великобританії //Людинознавчі студії: Збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (головний редактор), В. Кемінь, Г. Васянович та ін. - Дрогобич: Вимір, 2006. - Вип. 13. Педагогіка. - С. 237 - 248
24. Данильян О. Проблема взаємовпливу правового виховання і державотворчого процесу: українські реалії // Вісник Академії правових наук України. - 2010. - № 1. - С. 28-39
25. Демьянчук А.Управление университетами в условиях демократизации: государственный и частный секторы высшего образования // Персонал. - 2001. - № 11. - С. 66-71
26. Дмитренко А. Правова освіта й виховання // Школа. - 2009. - № 3. - С. 41-55
27. Жидкова Н. М. Розвиток громадської активності старшокласників // Історія та правознавство. - 2010. - № 31. - С. 4-5
28. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2003. - 415 с.
29. Калашнікова С. Механізми забезпечення інноваційного організаційного розвитку сучасного університету // Вища школа. - 2009. - № 11. - С. 17-23.
30. Каськова Н. Приватний вищий навчальний заклад - складова національного наукового й освітньогог простору // Рідна школа. - 2004. - № 12. - С. 49-51
31. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні // Освіта України. - 7-14 липня. - 2004
32. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи. - К. : Знання, 2005. - 485, с.
33. Кузьмінський А. Управління навчальним процесом у ВНЗ післядипломної освіти // Рідна школа. - 2003. - № 3. - С. 21-23
34. Курилів В. І. Громадянське виховання особистості як передумова функціонування демократичного суспільства // Історія та правознавство. - 2011. - № 4. - С. 2-3
35. Кутиркін А. Шляхи розвитку теорії та практики правового виховання населення України // Право України. - 2008. - С. 122-125
36. Левчук М. Організація внутрішкільного контролю //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2010. - № 7-8. - С. 58-61
37. Лекції з педагогіки вищої школи /Ред. В. І. Лозова. - Харків: Освіта. Виховання. Спорт, 2006. - 495, с.
38. Лисогор В. Моделі контролю і управління соціально-психологічною ситуацією вищого навчального закладу //Соціальна психологія. - 2007. - № 1. - С. 144-152.
39. Лобода Т.М. Самостійність у навчанні – це актуально //Дивослово. – 1998. - № 9. – С.37-39
40. Майборода С. Управління вищими навчальними закладами України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - С. 248-252
41. Максимюк С. П. Педагогіка. - К.: Кондор, 2005 2009. - 670 с.
42. Монаєнко А. Фінансовий контроль і відповідальність вищих навчальних закладів за використанням фінансових ресурсів // Право України. - 2009. - № 8. - С. 112-118
43. Навчальний процес у вищій педагогічній школі. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 195 с.
44. Педагогика / Б. З. Вульфов; под ред. П. И. Пидкасистого. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Юрайт, 2011. - 502 с.
45. Пігош В. А. Обліково-аналітичне забезпечення управління діяльністю вищих навчальних закладів //Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 7. - С. 204- 211
46. Пойченко А. Стратегія впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 3. - С. 195-201
47. Пономарьова Г. Демократизація управління і контролю за вищим навчальним закладом // Вища школа. - 2006. - № 5-6. - С. 3-9
48. Правове виховання // Позакласний час. - 2009. - № 21-22. - С. 59-70
49. Романова Е. Г. Правовые и социально-педагогические аспекты духовно-нравственного воспитания и просвещения школьников // Воспитание школьников. - 2010. - № 6. - С. 21-28
50. Свірень М. Вищий навчальний заклад як соціально - культурна система: від концепції до практики // Персонал. - 2005. - № 6. - С. 66 – 70
51. Сидоренко С. Правове виховання та правова освіта у навчальних закладах. Напрями розвитку на сучасному етапі // Історія України. - 2009. - № 36. - С. 1-8
52. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002. – 128 с.
53. Талызина Н.Ф. Технология обучения и её место в педагогической теории // Современная высшая школа. – 1977. -№1. – С.95
54. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців //Інформаційний вісник вищої освіти. – К. – 2004. – №13. – С.12-15
55. Ткачова Н. А. Педагогічні основи формування правосвідомості учнів у закладах професійно- технічної освіти: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2002. - 565
56. Трембач Л. В. Сучасні підходи до управління навчально-виховним процесом // Управління школою. - 2011. - № 7-9. - С. 61-64
57. Федорова Т. Концепція розвитку навчально-виховного комплексу // Управління школою. - 2009. - № 34. - С. 2-45
58. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій: Посібник для студентів. – К.: Академвидав, 2004. -208 с.
59. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи. - К.: Академвидав, 2010. - 454 с.
60. Шайдур І. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів // Рідна школа. – 2000. - №1. – С.54-55
61. Шевченко С. Оцінювання якості вищої освіти в контексті приєднання України до Болонського процесу // Вища школа. - 2008. - № 11. - С. 14-23
62. Я впроваджую правову освіту // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2005. - № 9-10. - С. 1-96
63. Яловега Н. І.Служба маркетингу у системі управління вищого навчального закладу: передумови та необхідність існування //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 11. - С. 113 – 119
64. www.nbuv.gov.ua

ВСТУП

Актуальність дослідження. Формування суверенної правової держави - України, завдання докорінної зміни усієї системи суспільних відносин, побудови демократичного суспільства зумовлюють зростання ролі людини, її духовних якостей у здійсненні цих перетворень. Особливої уваги заслуговує проблема формування правосвідомості громадян України у зв'язку з об'єктивною необхідністю належного забезпечення соціально-економічних, політичних і духовних змін у нашій країні, зміцнення законності і правопорядку. Настав час розуміння дійсної цінності правової форми суспільних відносин, всебічного розвитку і ефективного використання гуманістичного і високоморального потенціалу права. В сучасних умовах перебудови української школи, закріплення в Законах України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту" пріоритетності загальнолюдських цінностей, принципу гуманізації, який має розглядатися як методологічний, головний і визначальний принцип усієї системи педагогічної роботи, формування правосвідомості все ще не спрямовано на усвідомлення права як соціальної і особистісної цінності. У практиці правовиховної роботи продовжує спостерігатися абстрактність і занорматизованість. Це зумовлює відсутність внутрішньої узгодженості з правовими нормами, гальмує їх трансформацію у систему ціннісних орієнтацій особистості, формування правомірної поведінки. Правовиховна робота таким чином не сприяє розвиткові громадянської самосвідомості, гуманістичному правовому мисленню, усвідомленому, добровільному виконанню правових норм, яке базується на переконаннях і високій правовій культурі громадян. Тому наукове дослідження проблеми формування правосвідомості громадян, особливо молоді, є нагальним завданням. Виховання молодого покоління - це умова майбутнього розвитку нашої країни.

Соціально-економічні фактори, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, перехід до ринкових відносин визначають зростання вимог суспільства до підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійно-технічної освіти, підвищення якості освіти і виховання, формування гуманістично, професійно мислячої, соціально зрілої особистості. Якщо не спрямовувати зусилля на досягнення позитивних результатів у вихованні гармонійно, духовно розвиненої особистості з використанням потенціалу правової освіти, яка дає можливість забезпечити підготовку майбутніх робітничих кадрів, фахівців до самостійного відповідального входження в "соціум", їхнього професійно-правового становлення, то педагогічна наука не зможе виконати основні завдання, спрямовані на формування особистості як суб"єкта стратегічного напряму - побудови правової держави, правового громадянського суспільства. Ось чому особливу увагу привертає становлення особистості вже під час навчання молодi в такiй важливiй ланцi освiтньої системи, як професiйно-технiчнi навчальнi заклади. Курс на розбудову правової держави, демократизацію, гуманізацію суспільства, оновлення його духовно-моральної сфери вимагає посилення ролі педагогічного підходу до формування особистості, її правосвідомості.
Актуальність, соціальне значення зазначеної проблеми, відсутність її наукових досліджень, комплексного, системного аналізу, узагальнень відповідної навчально-виховної практики, необхідність надати не тільки теоретико-методологічну, а й методичну допомогу педагогічним працівникам у даному напрямі і визначило вибір теми: «Теоретичні основи правового виховання в професійно-технічних навчальних закладах (1970-1991 рр.)».
Об'єкт дослідження: правове виховання учнів у закладах професійно-технічної освіти.
Предмет дослідження: теоретико-методологічні та методичні основи формування правового виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів.
Мета дослідження: виходячи з принципу гуманізації освіти, вивчити стан проблеми у педагогічній та юридичній теорії і практиці, інтегрування можливостей права і педагогіки, обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні основи формування нової парадигми правового виховання та правосвідомості, орієнтованої на загальнолюдські ідеали і цінності як необхідного фактора розбудови демократичної правової держави - України; визначити у контексті стратегії професійного навчання гуманістичну спрямованість детермінованості оптимізації правових ціннісних орієнтацій особистості, необхідну в сучасній теорії і практиці правовиховної роботи для забезпечення педагогічної організації процесу інтеріоризації правових цінностей, гуманітаризації виховання в цілому.
Завдання дослідження:
- проаналізувати і узагальнити стан розробки проблеми у психологічній, педагогічній та юридичній науках;
- вивчити стан формування правосвідомості учнів у процесі урочної та позаурочної роботи у професійно-технічних навчальних закладах;
- обгрунтувати гуманістичні основи цілісної педагогічної теорії і методики, спрямованих на формування професійної правосвідомості особистості, орієнтованої на загальнолюдські ідеали і цінності;
- визначити дидактичні вимоги до структурування змісту правових знань у системі "школа - професійно-технічний навчальний заклад";
- показати зарубіжний досвід правового виховання учнівської молоді.
Методологічну основу дослідження становлять: сучасні філософські, педагогічні і психологічні дослідження про формування та розвиток особистості, їх гуманістична сутність; концептуальні ідеї про зв'язок свідомості і поведінки людини, про роль діяльності у формуванні особистості; теоретичні концепції про право, формування правової держави, правового громадянського суспільства, правосвідомості, про взаємозв'язок права і моралі, соціокультурну сутність права; концептуальні положення педагогічної науки в галузі взаємозв'язку і диференціації навчального процесу в загальноосвітній і професійній школі, а також профтехпедагогіки з проблем розвитку професійної освіти, її принципів і змісту, удосконалення організації навчання, засобів, форм виховання у професійно-технічних навчальних закладах.
Нормативно-правову базу дослідження становлять: Конституція України, Закон України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Закон України "Про професійно-технічну освіту", Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Комплексна програма профілактики злочинності на 2011-2015 рр., Національна програма "Діти України", Національна програма правової освіти населення.
Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки, які ґрунтуються на:
- теорії свідомості, її сутності та ролі у формуванні особистості як суб"єкта діяльності та соціальної, правової поведінки (К.О.Абульханова-Славська, Л.С.Виготський, В.І.Войтко, Д.О.Кікнадзе, Г.С. Костюк, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, О.Г.Спіркін, В.О.Татенко, Д.М.Узнадзе та ін.);
- положення щодо структури правосвідомості як форми суспільної свідомості, її специфіки, духовної сутності і призначення (М.І.Керимов, Г.Д.Маркова, Є.В.Назаренко, П.О.Недбайло, Д.О.Потопейко, В.А.Сапун, М.С.Строгович та ін.);
- класифікації методів навчання та їх співвідношення з методами наукового пізнання (А.М.Алексюк, О.О.Вагін, П.В.Гора, П.С.Лейбенгруб, І.Я.Лернер, О.І.Стражев, С.А.Шапоринський та ін.);
- загальній теорії та психолого-педагогічних основах формування знань, понять, їх вивченні (В.К.Демиденко, Є.М.Кабанова-Меллер, М.І.Кругляк, Н.О.Менчинська, І.В. Сисоєнко, М.С.Строгович та ін.);
- визначенні змісту правових понять та їх ролі (І.М.Зайцев, Т.В.Кашаніна, Г.Н.Манов, Г.Т.Чернобеля та ін.);
- науковому аналізі проблеми природи переконань як вияву психологічного стану людини, шляхів їх формування (М.І.Болдирєв, О.В.Веденов, М.М.Грищенко, Г.Є.Заліський, О.П.Кондратюк, І.М.Краснобаєв, В.А.Крутецький, А.В.Луначарський, А.С.Макаренко, І.С.Мар'єнко, В.О.Сухомлинський та ін.);
- визначенні ролі емоційного впливу на людину як найважливішого засобу оптимізації навчальної діяльності, виховного процесу, регуляції поведінки (І.Д.Бех, І.А.Зязюн, В.А.Семиченко, М.Г.Яновська та ін.);
- встановленні наявності ціннісних компонентів у будь-якому свідомому акті людини, підпорядкованості її поведінки системі власних ціннісних уявлень (Л.П.Осьмак, І.М.Попова ,І.Ф.Рябко та ін.);
- теоретичних аспектах виявлення соціальної сутності проблем совісті, істини, свободи, справедливості як моральних феноменів (Л.М.Архангельський, Б.Т.Григорян, Є.Б.Гудиліна та ін.);
- теоретико-методологічному і методичному обгрунтуванні шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах (С.Я. Батишев, А.П. Біляєва, О.С. Дубинчук, Н.Г. Ничкало, О.М. Новіков, І.П. Смирнов та ін.);
- аналізі виховного процесу та обгрунтуванні теоретико-методичних основ виховної діяльності педагога (О.А.Дубасенюк, В.П.Жук, В.О.Скакун, М.І.Таланчук та ін.);
- моделюванні гуманістичної парадигми освіти, доведенні взаємозв'язку права і моралі, ціннісного, високоморального значення права, дослідженні соціальних, юридичних, психологічних аспектів його дії як єдиного цілісного механізму на генезис вчинку у якості могутнього засобу виховання (Г.О.Балл, С.У. Гончаренко, І.О. Ільїн, В.М.Кудрявцев, О.А.Лукашева, Ю.І.Мальований, Е.Ю.Соловйов, В.О.Сухомлинський та ін.).
Методи дослідження:
Для досягнення поставленої мети відповідно до визначених завдань і перевірки вихідних припущень було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, зокрема:
- теоретичного рівня - вивчення і аналіз педагогічних, юридичних, філософських, психологічних, соціологічних досліджень, концепцій виховання, а також Конституції України та інших законодавчих нормативних актів, що сприяють формуванню та розширенню знань і уявлень молоді про правове регулювання суспільних відносин, розвитку правового мислення, підвищенню рівня її правосвідомості. Використовувалися також методи порівняльного аналізу навчальних планів, підручників, програм з курсу основ правових знань, синтезу, узагальнення, систематизації;
- Теоретичне значення дослідження полягає в: обгрунтуванні міжгалузевого наукового підходу до формування правового виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів, який у напрямі детермінованості олюднення, окультурення, підготовки до соціальних функцій особистості зумовлює його соціалізацію; теоретичному обґрунтуванні необхідності професійного, правового навчання учнів закладів професійно-технічної освіти.

ВИСНОВКИ

Відповідно до визначених у вступі предмету та завдань дослідження, в роботі здійснено узагальнення положень, які мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення правового виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів.
Діалектичний підхід до правового виховання допомагає побачити правове життя нашого суспільства як безперервний процес різнопланого впливу на особистість суб’єкта права, який створює в його духовному світі особливу картину правового життя.
Державна програма правової освіти населення гарантує кожному право на правове виховання, поєднуючи його із загальною середньою і професійною освітою, естетичним, економічним, політичним, вихованням. У цьому нормативному акті передбачено завдання про обов'язкове правове виховання, починаючи з дошкільного віку.
У науковій літературі виділяють такі завдання правового виховання: інформування учнів про закони та їх тлумачення (розуміння), доведення до учнів їхніх прав та обов'язків, які випливають із цих законів; формування правової свідомості, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення людини до правових норм, зумовлюють її поведінку в конкретній правовій ситуації; нетерпиме ставлення осіб до правопорушень і злочинів.
Необхідність правового виховання молоді зумовлюється рядом чинників. По-перше, неповнолітні і молоді члени суспільства перебувають на стадії переходу до соціальної зрілості, до самостійного життя, до здійснення соціальних функцій у повному об’ємі. По-друге, в їх поведінці з`являються вікові особливості інтелекту, волі, емоцій тощо.
В теорії і методиці правового виховання виділяють троїсту ієрархію цілей: формування системи правових знань (найближча мета); формування правового переконання; формування мотивів і звичок, правомірного, соціально активної поведінки (кінцева мета).
Правове виховання покликане забезпечити поведінку, узгоджену з потребами, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які повинні знаходити своє втілення в нашій правовій системі.
Завданням правового виховання є формування у громадян правового світогляду. Формування правосвідомості відбувається під впливом всіх аспектів суспільної діяльності і суспільних відносин. Поряд з цим існують і специфічні методи ціленаправленого правового виховання. Вони включають різні форми вивчення права, інформування та пояснення права всіма засобами масової інформації, впливу на особу застосування правової практики яку вона спостерігає і особиста участь у правоохоронній діяльності.
В ході правового виховання потрібно враховувати не тільки вікові соціально-психологічні особливості, але й специфічне становище молоді, становище підопічних до закінчення навчання (в деяких випадках сім’я продовжує опіку і далі), невизначеність майбутнього, невлаштованість сьогодення пов’язаних з економічною кризою яку переживає країна. Звикання до ролі підопічного, негативно впливає на здатність молодої людини самостійно приймати рішення у будь-якій більш-менш складній ситуації, достатньо швидко оцінювати її і вибирати правильний варіант поведінки.
Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.
Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.
Отже, правова свідомість і правова культура - це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі.
З урахуванням особливостей суспільно-політичного та економічного розвитку країни, специфіки суб’єктно-об’єктних стосунків, зміни мети, завдань, напрямів, форм та методів виховання правосвідомості школярів о етапи становлення та вдосконалення правового виховання учнів у загальноосвітніх закладах України: 1950-1985 рр.; 1986-1991 рр.; 90-ті роки ХХ століття.
Розробкою питань правового виховання як педагогічної проблеми супроводжується початковий етап (1950-1985 рр.), якому притаманні широке вивчення питань правового виховання молоді в педагогічній науці, варіативність підходів до його змісту, перші спроби виділити правове виховання в самостійний напрям дослідження, створити правову педагогіку; визначення мети та завдань правового виховання; недостатня увага вчених до розкриття його сутності, принципів, форм та методів.
Наступний етап (1986-1991 рр.) характеризується інтенсивним розвитком теоретичних засад правового виховання, що віднайшло своє відбиття в комплексному підході до вивчення означеної проблеми, появі спеціальних праць, присвячених правовому вихованню старшокласників; розробці програм та методичних рекомендацій з питань правового виховання школярів у позакласній роботі; широкому тлумаченні мети правового виховання та конкретизації його завдань і суб’єктів впливу; розширенні термінологічного поля дослідження; визнанні принципу індивідуального підходу до дитини провідним принципом правого виховання.
Третій етап (90-ті роки ХХ століття) пов'язаний з розвитком правового виховання як системи, що відзначається інтенсивним розвитком правової педагогіки; обґрунтуванням методології та методики правового виховання старшокласників; чітким визначенням змісту правової освіти в загальноосвітній школі; обґрунтуванням мети правового виховання з урахуванням його специфіки; суттєвим розширенням його завдань, збагаченням принципів, форм та методів здійснення правового виховання.
Важливий етап правового виховання молоді був ознаменований прийняттям у 1996 р. Конституції України. У цьому Основному Законі України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.
Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.
Отже, правова свідомість і правова культура - це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі.
Виховна та психолого-діагностична робота в ПТНЗ проводиться за такими напрямками:
- вивчення контингенту учнів професійно-технічного навчального закладу в динаміці розвитку;
- динаміка прогнозування професійної придатності учнів;
- соціально-професійні плани учнів.
Аналіз стану виховної роботи в ПТНЗ свідчить, що найбільш вживаними формами організації виховного процесу є:
- словесні (інформація, роз'яснення, зустрічі, збори, конференції, радіогазети, заочні екскурсії);
- практичні (екскурсії, походи, конкурси, олімпіади, спартакіади);
- наочні (кімнати, музеї, галереї, творчі виставки, книжкові стенди, стінгазети).
Організація дозвілля учнів та слухачів ПТНЗ потребує певної системи і підбору тем для ознайомлення та обговорення, якими зацікавлені самі учні.
Серед методів та форм виховання учнівської молоді пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії.
До таких методів належать: итуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, "мозкові атаки", метод аналізу соціальних ситуацій з моралістичним характером.
Крім цих методів, доцільно долучити і традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книжкою, періодичною пресою, інформацією "Інтернету" та інші.
Правова освіта та виховання повинні стати одним із магістральних напрямів у роботі вчителів, вихователів, правників, представників силових структур та правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. При цьому (щодо профілактики протиправної та кримінальної поведінки неповнолітніх) їхня робота має базуватися на правових нормах, принципах гуманізму та демократизму.
З метою ефективного розв’язання даної проблеми необхідно застосовувати комплексну систему, що поєднує в собі оптимальний вибір змісту, форм, методів, принципів, шляхів та засобів її реалізації. Цього можна досягти, на нашу думку, за умови вироблення на основі головних галузей правознавства, педагогіки, соціальної педагогіки, психології, юридичної психології та інших суміжних наук цілісної комплексної загальнодержавної концепції, враховуючи причини злочинності та механізми і методи ефективної боротьби з нею, зокрема в умовах трансформації України до ринкових відносин.
З досвіду французьких колежів у розв’язанні проблеми спадкоємності різних ланок у наданні системності процесу формування правової освіти учнівської молоді - стрижневою метою громадянської освіти визнано виховання особистості протягом її учнівського буття як громадянина і Французької республіки, і Європи, і всієї планети. Зокрема, на етапі навчання школяра вже у чотирирічному загальноосвітньому колежі майже всі предмети пронизує єдине обов’язкове завдання – формування громадянської свідомості та компетентності. Цікавим є досвід запровадження в учнів старшої школи міждисциплінарних курсів громадянського спрямування, зокрема, курсів “Проблеми Європи і миру” (Бельгія), “Особистість і суспільство” (Англія), “Виховання в дусі миру” (США). Отже, йдеться про спрямування педагогічних зусиль на формування в учнів громадянської компетенції. За кордоном, наприклад у ФРН, істотно впливають на правову освіченість та виховання молоді популярні спеціальні програми, які побудовані у формі умовних судових процесів, на яких предметом розглядів стають різноманітні актуальні справи. У США набули поширення відвідування органів юстиції, зокрема «місць позбавлення волі», що справляє неабияке враження на молодь. Також функціонують спеціальні телевізійні канали (наприклад, Court-TV), які широко висвітлюють правові питання та транслюють в прямому ефірі судові засідання.