ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА В СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНИХ ЖАНРІВ
1.1. Жанр літературної казки
1.2. Українська літературна казка в контексті європейської
РОЗДІЛ 2. ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА: ТРАДИЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
2.1. Світ казок Шарля Перро
2.2. Жанр літературної казки та її функції в творчості Е.Т.А. Гофмана
2.3. Особливості жанру постмодерністської літературної казки
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Літературна казка давно привертає увагу українських та іноземних критиків. Однак у літературній критиці існує безліч питань, пов’язаних i з літературною казкою, які досі відкриті. Наприклад, літературна казка по-різному співвідноситься з народною казкою. Деякі вчені вважають, що літературна казка продовжує фольклорну традицію, інші розглядають її як цілком самостійний твір, який підкорюється волі письменника, близький до того чи того жанру літератури (наприклад, до байки, фантастичної повісті) [7, с. 5].
Ми визначаємо літературну казку як авторський прозаїчний або поетичний твір, який підкоряється волі письменника, у якому диво відіграє роль сюжетотворчого чинника і якому властиві фантастична картина світу та ігрова основа. Дослідниця літературної казки Л. Ю. Брауде вважає, що “оскільки літературна казка – завжди казка свого часу, визначення її не може бути універсальним, адже зміст та напрям такої казки постійно варіюються навіть у рамках творчості одного й того ж письменника” [2, с. 18].
Потрібно відрізняти дійсно літературну казку від фольклористичної, яка є проміжною ланкою між народною і літературною казками.
Фольклористичні казки – це народні казки, які переробили автори (наприклад, казки братів Грiмм). Щодо літературної казки, то, на наш погляд, не коректно розглядати її як пряме перенесення фольклорного матеріалу в авторську художню систему, адже літературна казка – авторський, цілковито самостійний твір. І автор сам впливає на сюжет казки. “Сучасна казка, освоївши принцип вільної поведінки з вихідним матеріалом романтиків, часто запозичує досвід інших жанрів (роману, драми, поезії). Звідси й елементи драматизму, ліризму, епічності. У літературній казці переплітаються риси казки про тварин і чарівної казки, пригодницької і детективної повісті, наукової фантастики та пародійної літератури ... [8, с. 21]”
Літературна казка насичена тонкими психологічними відтінками, її герої переживають цілу гаму почуттів – від любові, доброти, співчуття до жорстокості, ненависті. Справді: казка – дитя вічності” [8, с. 22].
Проте, аналізуючи казки різних авторів, треба зазначити, що, безперечно, існує деякий зв’язок між народною і літературною казкою. Це пов’язано з історичним розвитком останньої: міф – казка народна – фольклористична казка – літературна казка.
Відразу ж виникає запитання: як міф, архаїчний прототип казки (і народної, і фольклористичної, і літературної), трансформувався в казку? Дослідник Неєлов Є.М., виокремлює ступені процесу трансформації міфу в казку: “послаблення строгої віри у дійсність міфічних “подій”, розвиток свідомої вигадки, втрата етнографічної конкретності, заміна міфічних героїв конкретними людьми, міфічного часу казково-невизначеним, перенесення уваги з колективних доль на індивідуальні” [10, с. 58].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахтіна В.А. Літературна казка у науковому осмисленні останнього двадцятиліття //Фольклор народів РРФСР. – Уфа, 1979. – Ч. 3-515.
2. Брауде Л. Ю. – Скандинавская литературная сказка. – М.: Наука, 1979. – 208 с.
3. Булгаков М.А. Мастер и Маргарита: Роман /Вступ.статья П. Николаева; худож. Д. Битси. – М.: Худож. лит., 1988. – 283 с.
4. Гронская, О.Н. Анализ сказочного текста: (К проблеме языковой картины мира) // Междисциплинарная интерпретация художественного текста. – СПб., 1995. – 45 с.
5. Дереза Л.В. Русская литературная сказка первой половины XIX века в системе жанров романтизма: Дис. д-ра филол. наук: 10.01.02. Симферополь, 2005. – 204 с.
6. Иванова Э. Немецкая литературная сказка /Сказки народов мира /Под. ред. Н.Будур. М., 2002. Т. 1. – 345 с.
7. Липовецький М.М. Поетика літературної казки. – Свердловськ, 1992. – С. 3-56.
8. Лупанова І.П. Сучасна літературна казка і її критики (нотатки фольклориста) //Проблеми дитячої літератури. – Петрозаводськ, 1991. – С. 3-359.
9. Мінєєв В.М. Проблеми дитячої літератури та фольклору. – Петрозаводськ, 2001. – С. 3–420.
10. Неєлов Є.М. Фольклорно-казковий «світ без вибору» в літературній казці і науковій фантастиці //Проблеми дитячої літератури. – Петрозаводськ, 1987. – С. 3–359.
11. Пропп В.Я. Принципи класифікації фольклорних жанрів //Пропп В.Я. Фольклор і дійсність. Вибрані статті. – М., 1976. – С. 3 — 303.
12. Томашевский, Б. В. Теория литературы: Поэтика [Текст]: Учеб. пособие для вузов. //Аспект-Пресс, 2002. – 334с.
13. Хализев В.Е. Теория литературы. – М.: Высш.шк., 2002. – 437 с.
14. Ярмыш Ю. Ф. О жанре мечты и фантазии // Радуга, 1972. – № 11. – 241 с.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відомо, що народна казка є одним із найбільш вивчених жанрів усної поетичної творчості. Що стосується її прямої спадкоємиці – літературної казки, то до останнього часу вона майже не користувалася належною увагою науковців. Однак бурхливий розвиток цього жанру в останні роки не міг не залишитися непоміченим.
Слід пам’ятати, що, виникнувши на фундаменті казкового фольклору, казка набуває певних рис під впливом новітніх літературних трендів та є надзвичайно чутливою до загальних настроїв епохи, а це означає, що і письменнику, і досліднику необхідно знати основні закономірності казково-фольклорного жанру та особливостей сучасних літературних тенденцій: систему казкових образів, характер казкових „опозицій”, філософську концепцію, на якій тримається казкова вигадка тощо, щоб створити твір, що вирізняється своєю оригінальністю, хоч і базується на традиціях попередників.
Дослідження жанру літературної казки має багаторічну традицію у вітчизняній та зарубіжній філології. (Е.А. Анатольєва, Л.Ю. Брауде, О.Ю. Кириллова, Т.Г. Леонова, М.Н. Липовецький, И.П. Лупанова, Л.В. Овчинникова, Л.П. Прохорова, F. Apel, G. Haas, V. Klotz, M. Luthi, B. Rank та ін).
Літературна казка є одним із тих жанрів, який і досі не підпадає під жодне чітке визначення чи класифікацію, що призвело до виникнення різних точок зору на природу літературної казки. Частина дослідників розглядає цей жанр як результат прямого використання авторами жанрової системи народної казки (Е. А. Анатольева, Л. Ю. Брауде, G. Haas, M. Luthi и др.). Інші вчені визнають, що жанрове першоджерело належить саме народній казці, але й відзначають поступове відхилення літературної казки від своєї фольклорної підоснови (Н. М. Демурова, М.Н. Липовецький, Л. В. Овчинникова та ін.).
Тема: «Жанр літературної казки в літературі ХХ ст.: еволюція, традиції, перспективи».
Об`єктом дослідження є жанр літературної казки.
Предмет дослідження - еволюція, традиції, перспективи жанру літературної казки в літературі ХХ ст.
Мета курсової роботи – розкрити еволюцію, традиції та перспективи жанру літературної казки.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:
 охарактеризувати літературну казку в системі літературних жанрів;
 показати еволюцію літературної казки: від казок Шарля Перро, Амадея Гофмана до сучасної постмодерністської казки.
Практичне значення дослідження. Основні питання, які були розглянуті в роботі, можуть бути включені до розробки лекцій, написання курсових та дипломних робіт.
Структура курсової роботи: робота скрадається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок. Список використаних джерел складається з 14 назв.

ВИСНОВКИ

Отже, літературна казка – самостійний літературний жанр, який черпає свій художній матеріал і з міфології, і з фольклору, підкорюючись, безумовно, волі письменника. Утім літературна казка може мати й ознаки жанрів літератури нового часу. Складно говорити про “чистоту” жанру, тому що існують твори, які називають казкою, але насправді вони є казковими поемами, казками-байками, казковими повістями або казковими новелами.
Досліджуючи жанр казки, можна зробити висновок, що роль казки (і народної, і літературної) вагома. У ній можна простежити і виховний, і художньоетичний характер. Від самого дитинства за допомогою казок дітям прищеплюють такі позитивні риси, як добро, любов і справедливість. У будь-якій казці йде неперервна боротьба проти обману, зрадництва, байдужості та неправди.
Дослідження довели, що в літературних казках (як і в народних) автори торкаються таких онтологічних цінностей, як істина (абсолютна мета пізнання), добро (як основа моралі), краса (як первісна естетична категорія).
Сучасна казка видозмінилася не лише за змістом і формою. Сьогодні вона, через явища інтертекстуальності та цитатності, зняття „таємних заборон”, змішану стилістику та введення у твір гри, стала жанром, направленим не лише на дитячу аудиторію. Своєю непередбачуваністю та ненаївністю наразі казка захоплює як дітей, так і дорослих, адже тепер має за мету не ідеологічну пропаганду чи суто морально-етичне виховання.