ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Визначення емоційної стійкості особистості в працях зарубіжних та вітчизняних вчених
1.2. Складові емоційної стійкості
Висновки до 1-го розділу
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
2.1. Емоційні властивості особистості
2.2. Шляхи розвитку емоційної стійкості
Висновки до 2-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

У дослідженнях багатьох авторів (Л. М. Аболина, В. Л. Марищук, К. К. Платонов, О. А. Сиротін, О. Я. Чебикін, О. А. Чернікова) зазначаються різні за походженням і проявам показники емоційної стійкості: розглядаються мотиваційні, моральні, вольові, інтелектуальні якості, властивості нервової системи, які в комплексі повинні перешкоджати виникненню емоційно напруженого стану, який дезорганізує поведінку і діяльність людини. Відповідно до цього найбільш доцільним, на думку багатьох вчених, є визначення емоційної стійкості як певного інтегративної якості особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності індивідуума, які забезпечують максимально успішне досягнення діяльності в складній емотивної обстановці (П. Б . Зільберман, О. А. Блінов) [11, с. 274].
Аналізуючи історію вивчення та становлення питання емоційної стійкості можна чітко помітити два основних етапи розгортання дослідження. Перший з них характеризується визнанням руйнівного впливу емоцій на людину і його діяльність, і виділенням, у зв'язку з цим, трьох основних напрямів досліджень емоційної стійкості: результативного, органічного й особистісного (П. Б. Зільберман, В. Л. Марищук, Є. Про . Мілерян, К. К. Платонов, О. А. Сиротін). Цей період становлення проблеми емоційної стійкості називають констатірующе - описовим.
Виділення проблеми емоційної стійкості у самостійний напрям наукового дослідження пов'язано, перш за все, з появою фундаментальних досліджень Л. М. Аболина (1987), які стали переломним моментом у теоретико-методологічному і практичному дослідженні психологічних механізмів емоційної стійкості та закономірностей її формування і підвищення. Емоційна стійкість розглядається цим вченим як результат єдності раціональних, емоційних і тілесних компонентів системи саморегуляції напруженої діяльності, розуміється як системна якість особистості, що забезпечує високу продуктивність діяльності та цілеспрямованість поведінки в напружених умовах. Емоційна стійкість в напружених умовах діяльності опосередковується цілісним механізмом саморегуляції.
Наступний етап розробки проблеми емоційної стійкості реалізує ідею цілеспрямованого формування і розвитку у фахівців різних сфер напруженої діяльності (О. А. Блінов, Т. С. Кириленко, М. С. Корольчук, В. В. Стасюк, О. Я. Чебикін, А . І. Черкашин).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Аршава І. Ф. Емоційна стійкість людини і її діагностика / І. Ф. Аршава. – Д.: Вид-во ДНУ, 2006. – 336 с.
2. Власова О. І.. Педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2005. - 400 с.
3. Выготский Л. С. Психология. - М.: Апрель Пресс; М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1006, с.
4. Загальна психологія: Навч. посібник /Авт. кол.: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. - К.: А.П.Н., 2002. - 461 с.
5. Загальна психологія /За редакцією академіка С. Д. Максименка. Підручник. - 2-ге вид., Переробл. І доп. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 704 с.
6. Зимняя И. А. Педагогическая психология. – М.: „Логос”, 2000. – 185 с.
7. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 2007. - 256 с.
8. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз.; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 2-е вид., стереотип.. - К., 2001. - 455 с.
9. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз. - К.: Вища школа. - 2000. - 479 с.
10. Носенко Е. Л. Теоретико-психологічні засади комп’ютерної діагностики емоційної стійкості людини / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава. – Д. : Вид-во ДНУ, 2006. – 188 с.
11. Носенко Е.Л. Особистісні фактори успішності вирішення людиною основних життєвих задач (у світлі сучасних теорій особистості) / Е.Л.Носенко //Матеріали ІІ Всеукраїнського психологічного конгресу, присвяченого 110 річниці від дня народження Г.С. Костюка (19-20 квітня 2010 р.). – Т. 1. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – С. 273–278.
12. Носенко Е.Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е.Л.Носенко, І.Ф.Аршава, К.П.Кутовий. – Д.: Вид-во «Інновація», 2011. – 178 с.
13. Олпорт Гордон В. Особистість у психології. - М.: Ювента, 1998. - 375 с. 17. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології: Учеб. посібник / За заг. ред. А. А. Крилова, С. А. Манічева. - СПб.: Пітер, 2002. – 324 с.
14. Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л.Трофімова. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.
15. Шадських Ю. Г. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. - Львів : Магнолія. - 2007 . - 319, с.

ВСТУП

Актуальність роботи. Однією з актуальних проблем сучасної психології є розкриття потенційних можливостей емоційної сфери людини в управлінні його діяльністю. Одним з головних напрямів практичної психології другої половини ХХ сторіччя стало вивчення змісту практичної діяльності людей і, зокрема, неоднозначності впливу емоцій на доцільність поведінки і продуктивність діяльності людини.
У психологічній літературі, у якій приділяється увага підвищенню рівня емоційної стійкості, пропонується велика кількість способів, методів і прийомів, що сприяють формуванню даної якості. Більшість із них відрізняється ефективністю впливу на структурні компоненти емоційної стійкості особистості.
Аналіз літературних джерел показує, що існує велика кількість визначень і тлумачень поняття емоційної стійкості. Ця риса визначається як психологічної характеристики, яка відноситься до емоційної сфери особистості (В. М. Писаренко), як досягнення емоціями оптимального ступеня інтенсивності (О. А. Чернікова), як здатність регулювати емоційні стани (С. М. Оя), як здатність до збереження оптимального емоційного напруження в умовах змагань (Ю. М. Блудов), як необхідного психічного якості в умовах стресу (А. В. Родіонов), як здатність підтримувати високий, продуктивний рівень психічної діяльності (Н. А. Худадов), стабільність змісту емоцій (Н. Д. Левітов), як стійка характеристика індивідуальності, як складова темпераменту, важлива нарівні із психічною активністю (В. Д. Небіліцин, А. Ю. Ольшанникова, Б. М. Теплов). Як ми вже згадували, останнім часом емоційну стійкість розглядають як властивість особистості, яка розкривається через наявність ефективної саморегуляції (Л. І. Бучек, М. С. Корольчук), визначають як запорука успішності спортивної, виконавської діяльності (Л. М. Аболина, Т. С. Кириленко, Л. Котов, О. Я. Чебикін).
Тема: «Проблема емоційної стійкості особистості».
Мета дослідження: розкрити проблему емоційної стійкості особистості.
Завдання роботи:
– простежити еволюцію теоретичних поглядів на досліджувану проблему;
– показати складові емоційної стійкості;
– охарактеризувати емоційні властивості особистості;
– визначити шляхи розвитку емоційної стійкості.
Об’єктом дослідження є емоційна сфера особистості.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми емоційної стійкості особистості.

ВИСНОВКИ


Емоційну стійкість розглядають як прояв волі: вона зумовлює здатність людини регулювати власні емоції і долати стан підвищеного емоційного збудження при виконанні складної діяльності. Емоційну стійкість трактують і як особливість темпераменту людини, що дозволяє їй надійно виконувати цільові завдання діяльності за рахунок оптимального використання резервів нервово-психічної емоційної енергії. Емоційну стійкість розглядають також і як властивість особистості, детерміновану динамічними і змістовними характеристиками емоційних процесів. Важливим аспектом останнього напряму вивчення емоційної стійкості є з’ясування змісту і рівня виявлення емоцій і почуттів у складних умовах життєдіяльності.
Емоційну стійкість та емоційну вразливість особистості визначають особистісні детермінанти, які відповідальні за активність поведінки, емоційну спрямованість переживання (інтернальність, екстернальність) і когнітивну оцінку стану. Характер взаємозв’язку між окремими чинниками, які характеризують емоційно стійких і емоційно вразливих індивідуумів, дозволив дослідникам, що вивчали цей феномен у контексті адаптації до змінних умов життєдіяльності, зробити висновок про те, що емоційна стійкість і емоційна вразливість, об’єднуючи характеристики стану і динамічні особистісні риси, можуть бути віднесені до інтегративних властивостей особистості.
Емоційна стійкість може формуватися в процесі життєдіяльності й придбання певного досвіду як пристосування емоційної сфери індивідуума до навколишніх умов і діючих на нього факторів. Найчастіше таке формування відбувається на неусвідомлюваному рівні.
Пізнання емоційної сфери людини, не дивлячись на свою тривалу історію, має ще багато невирішених завдань. Це пов'язано з тим, що емоції, будучи самостійним явищем психіки, дуже тісно переплітаються з іншими її проявами. Інтегруючись з пізнавальними процесами і особистісними якостями, вони утворюють єдність інтелектуального, креативного та емоційного. Результатом таких утворень є виникнення, функціонування і закріплення великої кількості особистісних якостей як стійких утворень у поведінці і діяльності.
При аналізі психологічної літератури, нами були відібрані наступні способи формування емоційної стійкості, які найбільше часто застосовуються в практичній діяльності:
- формування вмінь відтворення стану предситуативної готовності до впливу емоційного фактора й стану преднастройки на діяльність;
- оволодіння вміннями довільного керування власним сприйняттям емоціогенних факторів, саморегуляції знака, модальності й інтенсивності емоцій;
- оволодіння вміннями реабілітації нервово-психічних й емоційних станів, відновлення психо-енергетичного потенціалу організму, зняття стомлення.
Можна зробити висновок - успішність, ефективність, продуктивність психологічної діяльності забезпечують ті особистісні якості, які усвідомлюються як незаперечні цінності. До їх структурі беззаперечно і обов'язково повинна входити і емоційна стійкість майбутнього психолога. Тільки тоді особистість буде сучасною, цілісною і потрібною, якщо вона буде розуміти себе, і ефективно співпрацюватиме з іншими.