Вступ
Розділ 1. Поняття про словотвір як розділ мовознавства
1.1. Структура слова і словотворення
1.2. Способи словотворення в українській мові
1.3. Аломорфний спосіб словотворення в українській мові
Розділ 2. Словотворення в англійській мові
2.1. Використання суфіксів у різних частинах англійської мови
2.2. Класифікація суфіксів англійської мови за походженням
2.3. Суфікси латинського походження, як найпродуктивніші суфікси в утворенні неологізмів в англійській мові
Висновки
Список використаних джерел

Словотвір в англійській мові розрізняють два способи утворення слів:
1. Словотворення, тобто морфологічний словотвір.
2. Словоскладання, тобто утворення одного слова шляхом поєднання двох слів. [11, с. 456]
Розглянемо детальніше перший спосіб словотворення, а саме слововиробництво. Утворення одного слова з іншого відбувається наступними способами:
а) Без будь-якої зміни вимови і написання слова;
б) За допомогою зміни місця наголосу;
в) За допомогою чергування звуків;
г) За допомогою афіксів (префіксів та суфіксів).[14, с. 456]
Для дослідження вибраної нами теми необхідно звернути увагу на останній спосіб словотворення, а саме за допомогою афіксів.
Суфікси – це дієслівні елементи, які розміщені в кінці слів і утворюють цілком нові слова. Вони змінюють категорію слова, перетворюючи іменник в прикметник, прикметник в іменник, іменник в дієслово і т.д. додаючи суфікси до прикметника weak ми одержуємо дієслово weaken, іменник weakness і прислівник weakly. Корінь just дає такі похідні як justice, justify, justifiable, justicatory, justificative, justiceship.
Так само від латинської основи dur, значення “hard”, “lasting” мають слова duration, durability, durance, during. Так, одна лише основа може утворювати слова без допомоги суфіксів і це утворює значну кількість незв’язаних слів.
В англійській мові є велика кількість суфіксів, які мають велику кількість значень. Для кращого розуміння сучасних слів нам вистачить ознайомитись з більш важливими суфіксами і визначити більш загальне значення, яке кожен з них передає. Найбільш важливі значення можуть бути

Список використаних джерел

1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. – М.: Высшая школа, 1999. – 129 с.
2. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1986. – 296 с.
3. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1991. – 140 с.
4. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов. - К., 1966.
5. Горпинич В. О. Відтопонімні прикметники в українській мові. - К.: Вища школа, 1976.
6. Горпинич В. О. Відтопонімні прикметники в українській мові. - К.: Вища школа, 1976.
7. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. - К., 1958.
8. Дементьєв А. А. Нариси зі словотворення іменників в українській мові // Харківського педінституту. Вип. 27. - Харків, 1999.
9. Земська Е. А. Про одну особливість поєднання словотвірних морфем в українській мові // Харків. - 1998.
10. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. – М.: Юнвес Лист, 2000. – 717 с.
11. Мачхелян Г.Г. Современную английскую лексику в учебный процесс // Иностранные языки в школе. – 199. - № 2. – C.77 – 82.
12. Мейе А. Английский язык. - М., 1951.
13. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / Г. Рогова, В. Рабинович, Т. Сахарова. – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.
14. Плющ М.Я. Словотворення та вивчення його в школі. – К., 1969.
15. Потиха З. А. Сучасне словотворення. - К., 1990.

16. Романовська В. Д. Образование прилагательных в английском языке // Труды института языкознания АН СССР. Т. 3. - М., 1964.
17. Семчинський С. В. Загальне мовознавство. К., 1996.
18. Трофимова З.С. Словарь новых слов и значений в английском языке. – М.: Павлин, 1933 – 304 с.
19. Шанский Н. М. Очерки по английскому словообразованию. - М., 1968.
20. Українсько-англійський словник спеціальних термінів / Ільїн В.С., Дорошенко К.П. та ін. – К.: ГР УРЕ. – 1976.

Вступ

У сучасних зіставних дослідженнях з лексичної семантики широко застосовується етнопсихолінгвістична методика. Вона надає можливість вивчати семантику слова на базі автентичного мовлення, розкриваючи особливості індивідуального й національного мислення. Здебільшого об’єктом лексико-семантичних досліджень етнопсихолінгвістичного напряму є слова, які репрезентують у різних мовах однакові поняття та утворюють опозиції в перекладних словниках. Згідно з гіпотезою лінгвальної доповнюваності слова-кореляти збігаються в концептуальних, або ядерних ділянках їх семантичних структур, а на периферії розміщуються ідіоетнічні (фонові) ознаки значень (Г.А. Брутян, Є.М. Верещагін, Г.Д. Томахін). Аломорфні семи лексикографічних відповідників становлять головний інтерес етнопсихолінгвістів, оскільки в цих сегментах значень відображаються різноманітні національно-специфічні бачення одного й того самого фрагмента дійсності.
Актуальність даного дослідження визначає недостатня вивченість процесів словотворення, що відбувається на сучасному етапі розвитку та необхідність вивчення найпродуктивніших суфіксів в англійській та українських мовах. На сучасному етапі просліджується новий поштовх до більш уважного і детального їх вивчення. Такими закономірностями зумовлена поява значної кількості робіт англійських та американських дослідників, що розробляють аспекти процесів словотвору.
Дане дослідження є актуальним тому, що Україна на порозі вступу до європейської спільноти і грамотне використання здобутих знань іноземних мов та рідної української мови зараз є найнеобхіднішим.
Мова – явище суспільне. У суспільстві мова виконує ряд важливих функцій, без яких воно не може існувати й розвиватися.
Мова виникла разом з виникненням людського суспільства, вона функціонує і розвивається тільки в суспільстві. Поза суспільством немає мови, оскільки обов’язковою умовою існування і розвитку будь-якого людського колективу є постійний обмін думками. Разом із загибеллю певного народу гине і його мова.
Процес збагачення мови проходить постійно, освіжаючи та оновлюючи мову, приводячи її у відповідність до потреб людей та змін, що постійно відбуваються в світі. Ось чому вивчення системи словотвору англійської мови, її компонентів, ступенів їх активності, продуктивності та варіативності є таким необхідним.
Предмет дослідження – лексеми в англійській мові та українській мові останніх десятиріч, а також найпродуктивніші суфікси латинського походження в англійській мові.
Об’єкт дослідження – процес використання суфіксів в різних частинах мови. Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс в англійській мові, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на новотвір. Це спонукало до численних класифікацій суфіксів стосовно їх походження, утворюваних за їх допомогою частин мови, продуктивності / непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і, навіть, емоційного забарвлення.
Метою даної курсової роботи є дослідження найпродуктивніших словотворчих суфіксів української та англійської мов та аломорфні способи словотворення.
Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:
- виявити основні критерії виділення суфіксів у словах;
- визначити роль і місце суфіксів в складі англійської та української мов;
- розкрити аломорфний спосіб словотворення;
- розглянути питання про продуктивність суфіксів в сучасній англійській мові;
- дослідити використання суфіксів латинського походження в англійській мові;
- порівняти найпродуктивніші суфікси англійської та української мов.
В даній роботі нами використовувались наступні методи наукового дослідження:
- метод словотворчого аналізу, а саме процес збагачення словникового складу мови за допомогою суфіксів;
- метод морфологічного аналізу, тобто спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу,
- метод емпіричного дослідження, який полягає в огляді даної проблеми у сучасній літературі,
- елементи методу кількісного аналізу, порівнюючи кількість найпродуктивніших словотворчих суфіксів у різних частинах мови,
- метод компаративного аналізу, який полягає у порівнянні суфіксальних способів утворення в англійській та українських мовах.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення науки про словотвір (Арнольд І.В., Горпинич В.О.), огляд лексикології англійської мови (Арнольд І.В., Афанасьєва О.В.), про сутність та закономірності словотворчої системи української актової мови (Гумецька Л. Л.).

Мова постійно розвивається завдяки тому, що вона не є завершеною, закритою системою. Розвиток мови є загальною закономірністю, але на різних етапах, за різних умов він може набувати різних форм. Функціонуючи мова нагромаджує кількісні зміни, які поступово перетворюються у якісні зміни структури і норми.
Розвиток мови відбувається не стихійно, а за певними законами. Ці закони поділяються на зовнішні і внутрішні. “Мова як цілісна система являє собою яскравий приклад різноманітних внутрішньо системних зв’язків, а також її зв’язків і відношень з іншими системами і явищами навколишньої дійсності” [14, с. 374]. Проведене дослідження найпродуктивніших суфіксів в українській та англійських мовах дозволяє зробити нас наступний висновок. В основному суфікси в даних мовах використовуються для перетворення іменників у прикметники, іменників у дієслова, і навпаки.
У першому розділі роботи нами було проведене дослідження найпродуктивніших словотвірних суфіксів в сучасній українській мові. Дане дослідження дало нам змогу зробити наступні висновки:
- Існують різні способи словотворення в українській мові.
- Суфіксальний спосіб словотворення в українській мові є найпродуктивнішим.
- У лексемах відбивається ставлення мовців до предметів реального світу.
- Лексика української мови постійно збагачується.
Мовні закони можуть бути загальними і специфічними. Загальні закони функціонування притаманні всім мовам світу, а специфічні - окремій мові або групі споріднених мов. Окрім того кожна мовна підсистема може мати свої власні закони. До загальних мовних законів відносять закон нерівномірності темпів розвитку окремих структурних частин мови, закон абстрагування елементів мовної структури, закон диференціації та відокремлення мовної структури та інколи закон аналогії. Проте аналогія може діяти не лише як конструктивна, але й як деструктивна сила. Всі ці закони діють разом і нерідко в протилежних напрямах: один зменшує кількість структурних елементів мови, другий - збільшує.
Дослідження у другому розділі словотворення в сучасній англійській мові дає нам змогу зробити наступні висновки:
- Лексична система англійської мови є гнучкою і спроможною до адаптації в умовах постійного виникнення нових понять і необхідності їх лексичної фіксації
- Існують різні способи словотворення.
- Іншомовні запозичення є одним з важливіших видів збагачення словникового складу мови.
- Лексичні запозичення є одним із джерел утворення нових слів. Їх вивчення дає можливість прослідити складність мовних процесів, переплетіння внутрішніх та зовнішніх явищ в мові.
- З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну із романських.
- Джерела неологізмів-запозичень є численними: французька мова, німецька мова, китайська, японська, іспанська, італійська, російська та ін.
Результати даного дослідження здається мають широке практичне застосування. Вони можуть застосовуватись:
1) на семінарах з лексикології,
2) на уроках англійської мови у вищих та середніх школах,
3) у написанні дипломних та курсових робіт.
Важливу роль у розвитку мов відіграє і їх взаємодія. Одним із перших це підкреслив Г. Шухардт. Цей процес набуває особливого значення завдяки тому, що у ньому активна роль відводиться народам - носіям мов.