1. Проблеми співвідношення між поняттями «культура» і «цивілізація»
2. Загальні тенденції розвитку світової культури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
3. Поясніть постулат Китайської культури: «Стихія людини – перетворення»
4. Наймолодшою з культури є культура:
Список використаних джерел

Особливе місце в культурологічних дослідженнях посідає проблема співвідношення культури і цивілізації. Якщо поняття "культура" є складним для розуміння на науковому рівні і добре окреслюється іншими поняттями на буденному рівні, то поняття "цивілізація" в науковому плані і на рівні буденного сприйняття є найбільш неоднозначним із усього понятійного апарату культурології. Діалектична взаємодія понять "культура" і "цивілізація", філософський аналіз сутністних зв'язків, наукове прогнозування розвитку "цієї пари" на сьогодні виявились найменш дослідженими. В той же час увага до їх співвідношення є чи не найбільшою, ніж до усіх питань культурології разом узятих.
Звичними для нас стали поняття: цивілізація майя, інків, ацтеків, Антична, Візантійська, Західна цивілізація. Який зміст ми вкладаємо у термін "сучасна цивілізація"? На початку XXI ст. важко відшукати вченого, який міг би дати відповідь на усі ці питання.
Термінологічний словник дає таке означення поняття цивілізація (лат. сivilis - громадянський, державний):
1) форма існування істот, наділених розумом;
2) синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства;
3) ступінь розвитку матеріальної і духовної культури;
4) процес становлення громадянського суспільства;
5) відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване у просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні.
Автори термінологічного словника справедливо зазначають, що однозначного трактування цивілізації не існує. Спочатку термін використовувався для означення епохи, якій передували дикунство і варварство: „Цивілізація – остання ступінь розвитку людства після дикунства і варварства” (Л.Морган).
На побутовому рівні під терміном "цивілізація" розуміється найвищий ступінь у розвитку певної спільноти. У згаданому вже науковому дослідженні "Занепад Заходу" О.Шпенглер, заперечуючи існування загальнолюдської культури, доводить, що кожна відома нам культура - це є певний "живий організм" з тривалістю життя близько 1000 років. Потім наступає "смерть" і залишається форма - цівілізація. Такий підхід щодо попередніх соціально-культурних утворень цілком виправданий. Однак, коли ми говоримо про сучасну цивілізацію, О.Шпенглер вважав, що з початком нового тисячоліття закінчиться "фаустівський вік культури" і залишиться лише європейська цивілізація. Аналізуючи розвиток західноєвропейських спільнот, автор "Занепаду Європи" розглядає імперіалізм як чисту цивілізацію, а на основі аналізу його формування робить висновок, що перехід до нової форми цивілізації означає добровільну відмову від демократичних принципів.
Інший дослідник - М.Данілевський (1822-1885) - теж принципово заперечував ідеї єдності людства, єдиного напряму його розвитку: "Загальнолюдська цивілізація не існує і не може існувати, тому що це була б неможлива і зовсім небажана неповнота... Загальнолюдського не тільки нема в дійсності, але і бажати бути ним - значить задовольнятися загальним місцем, безбарвністю, відсутністю оригінальності, одним словом, задовольнятися неможливою неповнотою"; "Прогрес не в тому, щоб іти в одному напрямку, а в тому, щоб усе поле, яке є поприщем історичної діяльності людства, пройти в різних напрямках..." Данілевський трактував історію як послідовність або співіснування абсолютно незалежних, самобутніх, еквівалентних за значенням великих і малих культур - або культурно-історичних типів. Він сформулював такі зумовлені ідеями циклізму закони історичного розвитку культурно-історичних типів:
1) Кожне плем'я або родина народів, що характеризуються окремою мовою або групою мов, досить близьких між собою, утворює самобутній культурно-історичний тип.
2) Для того щоб цивілізація, властива самобутньому культурно-історичному типу, могла розвиватися, необхідно, щоб належні до нього народи мали політичну незалежність.
3) Засади цивілізації одного культурно-історичного типу не передаються народам іншого типу. Кожен культурно-історичний тип випрацьовує їх для себе самостійно, і можна говорити тільки про більший або менший вплив чужих цивілізацій.
4) Цивілізація, властива кожному культурно-історичному типу, тільки тоді досягає повноти, різноманітності й багатства, коли є різноманітними етнографічні елементи, що його складають.
5) За ходом розвитку культурно-історичні типи уподібнюються багаторічним одноплідним рослинам, у яких період росту може бути невизначено довгим, але період цвітіння і плодоношення відносно короткий і виснажує раз і назавжди їх життєву силу.
Данілевський звертав увагу на те, що різні народи робили різної ваги і характеру внески в культурний розвиток людства. На цій підставі він виділяв народи-творці, народи-руйнівники і народи суто етнографічні.

Список використаних джерел

1. Горелов А.А. Культурология: Учеб. пособие. - М.: Юрайт-М 2001. - 399 c.
2. Греченко В. А. Чорний І. В. Кушнерук В. А. Режко В. А.Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти. - К.: Літера 2000. - 431 с.
3. Культурологія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Б. О. Парахонський, О. І. Погорілий, О. М. Йосипенко та ін.; укл.: О. І. Погорілий, М. А. Собуцький ; Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". - Вид. 2-ге. - К. : Києво-Могилянська академія, 2005. - 313 с.
4. Культурологія: українська та зарубіжна культура [Текст] : навч. посібник / М. М. Закович [та ін.]; ред. Микола Закович. - 5-те вид., стер. - К. : Знання, 2010. - 589 с.
5. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття.- К.: Знання, 2002.- 214с.
6. Ніколова Н. І. Культурологія: культурогенез : навч. посібник / Н. І. Ніколова, М. О. Чмихов ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. - К. : Скіф, 2012. - 438 с.
7. Основи культурології : навч. посібник / М-во освіти і науки України, Одеський держ. екон. ун-т ; Л. О. Сандюк [та ін.]; за ред. О. Сандюк, Н. В. Щубелки. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 399 с.