ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ДРУЖБИ ТА КОХАННЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
1.1. Дослідження в психолого-педагогічній літературі
1.2. Природа атракції в міжособистісній взаємодії
1.3. Особливості спілкування в підлітковому віці
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Методики та вибірка дослідження
2.2. Дослідження особливостей вияву атракції у підлітковому віці
2.3. Узагальнення результатів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

В даний момент у зарубіжній та вітчизняній психології існує достатня кількість досліджень по проблемах дружби та кохання в підлітковому віці.
На думку А. Адлер життєві завдання кожної людини концентруються навколо трьох сфер життєдіяльності: праці, дружби та любові, успішна реалізація яких гарантує високу якість та повноту самореалізації особистості, відчуття своєї гармонійності, ідентичності та успішності.
Г. Салліван вважав, що наш особистісний розвиток відбувається лише в соціумі, а без інших людей ми були б позбавлені особистості. В основі здорового психічного розвитку людини лежить здатність встановлювати близькі стосунки з іншими людьми. Можливо, найбільш критичним періодом розвитку людини є підлітковий період - час, коли діти вперше здобувають здатність встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, але ще не досягли віку, коли ці відносини ускладнюються сексуальним інтересом. Салліван Г. вважав, що показником здорового розвитку є здатність людини переживати дружні почуття та сексуальний інтерес до тієї самої особи.
Основоположники гуманістичної психології стверджували, що особистість відкрита система: розвиток особистості завжди здійснюється у взаємозвязку з іншими людьми. Людина повинна весь час встановлювати нові стосунки, щоб задовольнити свою рису – інтересу (Г.Оллпорт). За А.Маслоу самоактуалізації досягає лише невелика кільіксть людей, котрі є особистостями. Одна з рис яка притаманна самоактуалізованій особистості це дружба, яка передбачає здатність до розуміння інших людей, увагу, доброзичливість до людей. Сенс життя, згідно А.Маслоу людина знаходить завдяки: плеканню гуманістичних цінностей, переживанню дружних взаємин та єдності з іншими людьми. Різні шляхи самоактуалізації можуть бути за умови, якщо в людини є вищі потреби до розвитку, життєві цілі, істина, краса, чуйність, вірність, справедливість [4, c. 159].
Спираючись на концепції людини Р. Мей особливо підкреслював унікальність особистості та її вільний вибір. Виокремлював три форми буття – в – світі: одна з форм Mitwelt - наші відносини з іншими людьми. Також Мей виокремлював чотири види любові до яких входить філія – дружба, що не має вираженої сексуальної спрямованості.
У своїй класифікації «форм життя» Е. Шпрангер показав, що люди відрізняються передусім цінностями своєї духовної орієнтації і виокремив теоретичний тип людини – це така людина, яка тягнеться до взаємин між людьми, що є для неї провідним.
Процес формування людської особистості невіддільний від соціального середовища, в якому вона живе і діє. З першого дня життя дитина тісно пов’язана з іншими людьми і не може розвиватися як особистість без спілкування та взаємин з ними.
В дослідженнях пропонуються численні стадії, етапи та рівні процесу дружби та кохання, а багатозначність термінів «дружба», «кохання» примушує дослідників використовувати більш однозначні визначення цього поняття, такі, як ідентифікація Я, «взаємини», спільність цілій та інтересів, атракція.
В психології проблема виникнення дружніх взаємин розглядається в основному в рамках виникнення атракції та емпатії, та ролі схожості характеристик об’єкта та суб’єкта сприйняття. (Л.С. Виготський, Є.П. Ільїн, Г.С. Костюк, Е.Л. Носенко, С.Л. Рубінштейн), наукові положення про природу та сутність емпатії (О.О.Бодальов, В.В.Бойко, К.Роджерс, А.С.Сичевський, Л.П.Стрєлкова, М.Хофман, І.М.Юсупов). Необхідно зауважити, що дружба це відносини між людьми,які засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях, коханні без статевих відносин, це одне з найвищих почуттів, котре може відчувати людина. Для появи і підтримки дружби необхідно, щоб людям було приємно спілкуватися один з одним. Аналіз психологічної літератури показав, що, з одного боку, емоції виявляються, розвиваються і формуються у спілкуванні (Л.І.Божович, М.І.Лісіна), з іншого, - емоції беруть участь у регуляції діяльності (В.К.Вілюнас, О.М.Леонтьєв), в регуляції процесу спілкування (Г.М.Бреслав, О.В.Запорожець, Я.З.Неверович, О.П.Саннікова, Н.М.Трунова та ін.).
Варто підкреслити, що як один із видів атракції дружба має свою специфіку. Якщо симпатія і любов можуть бути однобічними, то дружба такою бути не може. Вона допускає міжособистісну атракцію, тобто вияв дружніх почуттів з обох сторін. Лише в цьому разі дружба може виконувати функції задоволення емоційних потреб, взаємного пізнання, соціальної взаємодії й діалогу особистостей, що набуває характеру особистих взаємин. Крім того, дружба порівняно з симпатією, потягом, любов’ю має більш усвідомлений, прагматичний характер.
Атракція (лат. attractio — притягування, привернення) англ. attraction, interpersonal attraction — виникнення при сприйманні індивіда індивідом взаємної привабливості, розуміння і прийняття один одного у взаємодії, коли не тільки узгоджуються дії, а й встановлюються позитивні взаємини [14, с. 203].
Теорії прийомів атракції вельми багатоманітні. Одні з них передбачали переважно її індивідуальні, внутрішні передумови, інші були засновані на механізмах спілкування, треті — на стадії його розвитку, четверті — на кінцевому результаті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков.— СПб: Изд-во В.А. Михайлов. 1998. - 379 с.
2. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-пресс, 2004. – 288 с.
3. Бодалев A. A. О некоторых особенностях формирования у подростков симпатии к другим людям / A. A. Бодалев, Л. И. Криволап // Общение как предмет теоретических и прикладных исследований. – Л. : Изд-во ЛГУ им. А. И. Герцена, 1993. – С. 16–17
4. Варій М. Й. Психологія особистості: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Мирон Варій ; М-во освіти і науки України, Львів. держ. ун-т внутр. справ. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 591 с.
5. Вендов А. И. Социально-психологические исследования лидерства в малых группах (на примере школьных групп) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.05 “Социальная психология” / А. И. Вендов. – Л., 1999. – 24 с.
6. Выготский Л. С. Психология развития человека /Лев Семенович Выготский; Сост., предисл. А. А. Леонтьева. - М.: Смысл: ЭКСМО, 2005. - 1134 с.
7. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений : монография / Л. Я. Гозман. – М. : Издательство Московского университета, 1987. – 177 с. Загальна психологія [Текст]: навч. посібник /Оксана Сергєєнкова [та ін.]; М-во освіти і науки України, Київський ун-т імені Бориса Грінченка. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 295 с.
8. Загальна психологія: Хрестоматія / О. В. Скрипченко [та ін.]. - К.: Каравела, 2009. - 639 с.
9. Киреева З. А. Социально-психологическая структура аттракции и ее влияние на социометрический статус личности : дисс. … кандидата психол. наук : 19.00.05 / Киреева Зоя Алексеевна. – Курган, 2008. – 148 с.
10. Кон И. С. Дружба / И. С. Кон. – СПб. : Питер, 2005. – 330 с.
11. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Сергій Максименко ; М-во освіти і науки України. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Центр учбової літератури, 2008, 2010. - 271 с.
12. Психологія: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів /О. В. Винославська [та ін.]; за наук. ред. О. В. Винославської. - К. : "Фірма "Інкос", 2009. - 389 с.
13. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста.— СПб.: Питер, 2000. - 624 с.
14. Русинка І. І. Психологія : навчальний посібник / Іван Русинка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Знання, 2011. - 407 с.
15. Савчин М. В. Загальна психологія: навч. посібник / Мирослав Савчин. - К. : Академвидав, 2011. - 461 с.
16. Свенцицкий А. Л. Социальная психология управления / Анатолий Леонидович Свенцицкий. – Л. : ЛГУ, 1986. – 176 с.
17. Столяренко О. Б. Психологія особистості: навчальний посібник /Ольга Столяренко. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 279 с.

ВСТУП

Актуальність роботи. Зміни економічних, соціальних і культурних умов існування, що відбулися в Україні, обумовили перегляд життєвих принципів та цінностей кожної людини, потребу у вихованні нового активного, цілеспрямованого підростаючого покоління, яке здатне самостійно приймати рішення й активно брати участь у теперішньому соціальному житті країни.
Психологічна практика доводить, що саме в підлітковому віці провідною діяльністю є міжособистісне спілкування з однолітками, і проблеми, які виникають у навчальному процесі, найчастіше пов’язані з проблемами у стосунках з ровесниками. Весь свій вільний час вони проводять у колі друзів однолітків. Хлопці та дівчата прагнуть знайти собі друга, який би завжди підтримував і зберігав їхні таємниці. Тобто їхнє бажання тісно взаємодіяти з однолітками виявляється у вигляді симпатії, дружби та кохання, які є основними рівнями атракції.
Проблема дружби та кохання широко вивчалась як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, зокрема такими як: Г. Андрєєва, Д. Бірн, В. Вілюнас, Л. Гозман, З. Кірєєва, І. Конта та ін. Психологічним особливостям підліткового віку присвятили свої наукові роботи І. Булах, В. Кротенко, Т. Малихіна, Т. Нечитайло та ін.
Отже, на сьогодні проблема дружби та кохання у підлітковому віці є актуальною і потребує нагального психологічного дослідження та розробки відповідних заходів, що допомогли б підліткам впоратися з питаннями побудови міжособистісних стосунків з однолітками, розпізнання емоційних станів, які виникають при спілкуванні з ними, розвитку комунікативних умінь тощо.
Аналіз психолого-педагогічної літератури вказує на те, що не існує єдиного погляду на проблему дружби та кохання. Це і пояснює велике різноманіття теорій та підходів тлумачення дружби та кохання й уможливило виокремлення декілька найбільш значущих підходів до трактування зазначених явищ.
Виходячи з вище вказаного тема курсової роботи «Психологічний зміст понять “дружба” і “кохання” у підлітковому\старшому віці”
Мета дослідження – розкрити психологічний зміст понять “дружба” і “кохання” у підлітковому\старшому віці.
Завдання дослідження:
- окреслити дослідження проблеми дружби та кохання в підлітковому віці;
- розкрити природу атракції в міжособистісній взаємодії підлітків;
- показати особливості спілкування в підлітковому віці;
- провести дослідження особливостей вияву атракції у підлітковому віці.
Об'єктом дослідження є психологія спілкування в підлітковому віці.
Предметом дослідження є психологія “дружби” і “кохання” у підлітковому\старшому віці.
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (17 назв) та має загальний обсяг 35 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Психологія спілкування в підлітковому віці будується на основі суперечливого переплетіння двох потреб: уособлення і афіліації (потреби в приналежності, входження до певної групи).
Однак, юнацька дружба має свої складності: властиві віку вимогливість і критичність стосовно іншого, безкомпромісність, підвищена егоцентричність породжує хворобливі труднощі і напруженість у взаємостосунках з значущими і близькими однолітками.
В старшому підлітковому віці сильніше порівняно з попередніми віковими етапами, виявляється потреба в самотності. Комунікативна самотність - це спілкування з деяким ідеальним партнером, зі своїм Я, з уявними особами. На самоті юнаки і дівчата програють ролі, які їм недоступні в реальному житті. Вони роблять це в іграх-мріях, переважно рефлексивних і соціальних.
Перше кохання також певною мірою є наслідком прагнення молодої людини до емоційного контакту, душевної близькості, до розуміння. Кохання в юнацькому віці, зазвичай, набуває форм симпатії, захоплення, закоханості або ж форму дружби-кохання. У всіх своїх проявах перше кохання - це важливе випробування в юності, яке багато в чому впливає на розвиток особистості юнака.
Виходячи з аналізу особливостей вияву рівнів атракції в підлітковому віці, нами було зроблено спробу виокремити структурні компоненти формування атракції в цьому віці. До таких структурних компонентів атракції ми віднесли: когнітивний, що базується на уявленнях, знаннях про вияв атракції до однолітків у підлітковому віці, досвід атракційних стосунків з однолітками; емоційний, який містить у собі образи, емоції, почуття, що формуються при появі атракції до однолітків; поведінковий – виявляється в мотивах, установках і реальній поведінці, що відображає емоційну забарвленість міжособистісних стосунків підлітків з однолітками.
Отже, результати проведеного дослідження розкрили теоретичний зміст і механізм формування атракції до однолітків у підлітковому віці, а також підтвердили позитивний вплив розробленої програми соціально-психологічного тренінгу щодо формування цього процесу серед підлітків.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів аналізу вияву атракції у підлітковому віці, бо на особистість підлітка, крім класу, школи, впливають мікросередовище та суспільство в цілому з існуючими на цьому етапі його становлення недоліками і протиріччями. Проблема, яка досліджується у нашій роботі, може стати відправним пунктом для більш поглибленого вивчення чинників та механізмів впливу на формування атракції в юнацькому віці. Крім того, невирішеними залишаються питання вияву і розвитку феномену атракції серед людей дорослого та похилого віку.