ВСТУП
1. Загальні питання звернення стягнення на майно боржника
2. Опис та арешт майна боржника
3. Визначення вартості та оцінка майна боржника
4. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
5. Практика застосування мораторію при зверненні стягнення у судовому порядку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аналіз рішень суду касаційної інстанції за останні декілька місяців дозволяє допустити, що спільна позиція різних колегій тяжіє до відмов у задоволенні позовів про звернення стягнення. У зв’язку з цим нагадаємо, що наявність рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за пунктом 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України [14] (далі – ЦПК) є підставою для закриття провадження у справі у разі повторного звернення кредитора. Тому єдиним процесуальним вікном може бути гіпотетична можливість звернення за переглядом судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не менш цікавим є питання, чи можна застосовувати мораторій, якщо рішення суду першої інстанції (або навіть апеляції) було прийняте до набрання ним чинності. Тут знову приходиться рахувати кількість думок ВССУ "за" та "проти". Так, в Ухвалі від 01.10.2014 р. по справі № 6-28923СВ14 зазначено, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. Зрозуміло, що мораторій лише тимчасово забороняє кредиторам захищати свої права шляхом звернення стягнення, не змінюючи обсяг відповідальності боржника. Тим не менш, цього ж дня в Ухвалі по справі № 6-19726СВ14 ВССУ виклав протилежну позицію і зазначив, що оскільки на час перегляду справи у суді касаційної інстанції вказаний закон є чинним і підлягає застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню. Отже, до питання ретроспективної дії мораторію судді ВССУ також мають різний підхід, при чому таке протиріччя є систематичним.
Додатково звертаємо увагу, що накладати арешт на предмет іпотеки мораторій не забороняє, що підтверджує позиція Вищого адміністративного суду України в Ухвалі від 27 листопада 2014 року по справі К/800/45783/14.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника. Повернений виконавчий документ можна пред’явити до виконання протягом одного року після набрання рішенням законної сили. При цьому, якщо строк для подання спливає, а мораторій ще діє, тоді у кредитора можуть виникнути суттєві труднощі при повторному пред'явленні виконавчого листа до виконання. За таких обставин імовірним може стати самостійне ініціювання кредитором відстрочення виконання рішення на час дії мораторію в порядку статті 373 ЦПК України задля уникнення додаткових проблем в рамках виконавчого провадження.
Окрім зазначеного, є ще один малоймовірний, але все таки існуючий, ризик для стягувача. Так, частиною 4 статті 369 ЦПК України [14] передбачений невичерпний перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. На практиці відомі випадки, коли, використовуючи законодавче формулювання "або з інших причин", недобросовісні боржники втягували кредиторів у тривалі судові спори з приводу дійсності виконавчого листа.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, зі змінами й доповненнями [Електронний ресурс]. – http://rada.gov.ua
2. Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 № 1304-VII [Електронний ресурс]. – http://rada.gov.ua
3. Проект Закону 1610 від 24.12.2014 Про внесення змін до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо посилення захисту прав позичальників [Електронний ресурс]. – http://rada.gov.ua
4. Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна // Вісник Верховного Суду України. - 2015. - № 3 . - С. 16-31
5. Васильєв С. В. Основи виконавчого провадження : навч. посіб. / Сергій Васильєв. - Харків : Одіссей, 2008. - 158 с.
6. Виконавче провадження. Законодавство. Судова практика : зб. нормат. актів / ред. В. С. Ковальський. - 2-е вид. перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 383 с.
7. Головченко О. Справедливість як фундаментальний принцип права у практичній площині // Віче. – 2012. – № 20. – С. 7
8. Дякович М. М. Цивільно-правові аспекти забезпечення майнових інтересів заставодержателя: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Дякович Мирослава Михайлівна; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2003. – 193 с.
9. Лавренова О. Заставлене рухоме майно: механізм звернення стягнення /Олеся Лавренова // Все про бухгалтерський облік. - 2015. - № 50 (29 травня): Спецвипуск. - С. 24-27
10. Павленко С. Проблемні аспекти звернення стягнення на заставлене майно / С. Павленко, Н. Загрішева // Право України. - 2010. - № 1. - С. 200-203
11. Полякова О. Особливості звернення стягнення на заставлене майно у процедурі банкрутства боржника / Олена Полякова, Орест Франчук // Юридична Газета. - 2014. - № 40-41 (грудня). - С. 22-23
12. Рашківська В. Деякі аспекти правового механізму звернення стягнення на заставлене нерухоме майно / Вікторія Рашківська // Віче. - 2013. - № 16. - С. 24-29
13. Цивільне виконавче право: підручник для студ. вищ. навч. закл. України / Іван Копайгора, Микола Панченко, Віталій Олюха [та ін.] ; за заг. ред. І. Д. Копайгори ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Криворізький екон. ін-т Київського нац. екон. ун-ту ім. Вадима Гетьмана. - Львів : Магнолія 2006, 2012. - 537 с.
14. Цивільний кодекс України; Цивільний процесуальний кодекс України. - К. : Юрінком Інтер, 2012. - 590 с.
15. Ясна О. Звернення стягнення на іпотечну нерухомість / Олена Ясна //Все про бухгалтерський облік. - 2015. - № 50 (29 травня): Спецвипуск. - С. 17-23

ВСТУП

Актуальність теми роботи. У відповідності до п.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" [1], звернення стягнення на майно боржника є одним з основних способів примусового виконання рішень судів та інших органів. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Без перебільшення необхідно зазначити, що звернення стягнення на майно боржника треба віднести до найбільш дієвих та ефективних способів примусового виконання рішень судів та інших органів.
Подекуди навіть тільки спроби звернути стягнення на майно боржника мають достатній позитивний ефект впливу на боржника. У значній кількості випадків сума боргу боржником добровільно сплачується та необхідність провадження подальших виконавчих дій по реалізації майна відпадає.
Питання звернення стягнення на майно боржника регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, Порядком реалізації арештованого майна (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 року за № 42/5 зі змінами та доповненнями), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038, ЗУ « Про іпотеку», Інструкція про проведення виконавчих дій, Постанова Кабінету міністрів України «Про заставлене майно» та іншими нормативно - правовими актами.
Тема: “Правове регулювання звернення стягнення на заставлене майно у виконавчому провадженні”.
Мета роботи: розкрити зміст правового регулювання звернення стягнення на заставлене майно у виконавчому провадженні.


Завдання роботи:
- окреслити загальні питання звернення стягнення на майно боржника, зокрема опис та арешт майна боржника, визначення вартості та оцінка майна боржника, реалізація майна, на яке звернено стягнення;
- показати практику застосування мораторію при зверненні стягнення у судовому порядку.
Об`єктом дослідження є питання звернення стягнення на майно боржника.
Предмет дослідження – правове регулювання звернення стягнення на заставлене майно у виконавчому провадженні
Структура роботи: робота складається зі вступу, 5 теоретичних питань, висновків та списку використаних джерел (15 назв) і має загальний обсяг 28 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.