ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СИМВОЛІЗМ У ЛІТЕРАТУРНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОГЛЯДАХ МОРІСА МЕТЕРЛІНКА
1.1. Символізм в контексті модернізму
1.2. Місце М. Метерлінка в історії літератури
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКА ДРАМА-ФЕЄРІЯ „СИНІЙ ПТАХ” МОРІСА МЕТЕРЛІНКА
2.1. Жанр, сюжетно-композиційні особливості драми «Синій птах»
2.2. Особливості поетики символізму
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення спричинило зацікавлення новітніми філософськими теоріями та появу нових художніх напрямів, які отримали назви декадентських, авангардистських та модерністських. Французьке слово "декаданс" означає занепад, "авангард" − передова охорона, а "модерн" - сучасний, найновіший. Цими термінами почали позначати якісно нові явища в літературному процесі, ті, що стояли на передових, авангардних позиціях та були пов'язані із занепадом і кризою суспільної думки й культури, з пошукуванням позитивних ідеалів, звертанням у цих пошуках до Бога та віри, до містичного та ірраціонального [4, с. 136].
Модернізм − загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX − поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер [4, с. 136].
Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. У цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі "потоку свідомості", відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.
Модернізм − це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукав до виступу проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві [16, с. 189].
Загальні риси модернізму:
- особлива увага до внутрішнього світу особистості;
- проголошення самоцінності людини та мистецтва;
- надання переваги творчій інтуїції;
- розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтимніші глибини існування особистості і одухотворити світ;
- пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);
- прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва. Такі крайні, радикальні модерністські течії, як дадаїзм або футуризм отримали назву авангардизму (від фр. avant − уперед, garde − сторожа, передовий загін) − напрямок у художній культурі XX ст., який полягав у відмові від існуючих норм і традицій, перетворенні нових художніх засобів у самоціль; відображенні кризових, хворобливих явищ у житті й культурі у перекрученій формі. Авангардизму притаманне бунтарство [16, с. 190].
Авангардистські напрями і течії (футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, "новий роман", "драма абсурду", "потік свідомості" тощо) збагатили й урізноманітнили літературний процес, залишивши світовій літературі чимало шедеврів художньої творчості. Вони помітно вплинули і на письменників, які

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біла А. Символізм / Анна Біла. − К. : Темпора, 2010. − 271 с.
2. Бур'ян О. Символізм / О. Бур'ян // Дніпро. − 2011. − № 11. − С. 144-149
3. Грабовський A.B. "Людина − найвище божество". До уроку за феєрією М. Метерлінка "Синій птах". 10 клас. // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. − 2004. − №3. − С. 39-42
4. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури XІХ − початку ХХ століття : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Г. Й. Давиденко, О. М. Чайка ; Мін-во освіти і науки України, Глухівський держ. педагог. ун-т ім. С. М. Сєргєєва-Ценського. − К. : Центр учбової літератури, 2007. − 399 с.
5. Зингерман Б. И. Очерки истории драмы 20 века / Борис Зингерман ; АН СССР, ВНИИ искусствознания. − М. : Наука, 1979. − 392 с.
6. Метерлинк Морис. Пьесы : пер. с франц. / Морис Метерлинк ; авт. предисл. Е. Эткинда. − М. : Искусство, 1962. − 110 с.
7. Метерлинк Морис. Синяя птица / Морис Метерлинк. Обручение ; Пеллеас и Мелизанда : пьесы / пер. с фр. : Н. Минского, Л. Вилькиной, В. Брюсова. − СПб. : Азбука-классика, 2006. − 251 с.
8. Метерлинк Морис. Сокровище смиренных. Погребенный храм. Жизнь пчел / Морис Метерлинк. − Самара : Агни, 2000. − 436 с.
9. Метерлинк Морис. Разум цветов / Морис Метерлинк. Жизнь пчел / пер. : Л. Н. Василькина; авт. пpедисл. : Х. Л. Борхес. − СПб. : Амфора, 1999. − 504 с.
10. Метерлинк Морис. Чудо Святого Антония / Морис Метерлинк. Ариана и Синяя Борода или Бесполезное освобождение : Комедия в 1 действии; Сказка в 3-х действиях / Морис Метерлинк,; Пер. А. Воротникова. − М. : Книгоизд. "Польза", 1998 − 64 с.
11. Метерлинк, Морис. Драмы. Стихотворения. Песни [Текст] / Морис Метерлинк; Илл.: Ш. Дудле, Минне, Ил. Н. Рерих. − Самара : Агни, 2000. − 531 с.
12. Метерлінк Моріс. Блакитний птах / Моріс Метерлінк ; пер. з фр., авт. передм., авт. післям., примітки: Дмитро Чистяк. - Вид. 2-ге, випр. Тернопіль : Богдан, 2011. − 117 с.
13. Назарець В.Н., Васильєв Є.М., Пелех Ю.В. "Візитна картка" М.Метерлінка // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. − 2006. № 1. − С 25-27
14. Обломиевский Д. Д. Французский символизм / Дмитрий Обломиевский ; АН СССР, Институт мировой литературы им. А. М. Горького. - М. : Наука, 1973. − 303 с.
15. Стайн Джон Л. Сучасна драматургія в теорії та театральній практиці : в 3 кн. / Джон Л. Стайн. − Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003 – 2004. − Кн. 2 : Символізм, сюрреалізм і абсурд. − 2003. − 271 с.
16. Пронкевич О. В. Зарубіжна література ХІХ століття / Олександр Пронкевич, Стендаль [та ін.]. − 3-є вид., перероб. і доп. − К. : Педагогічна преса, 2001. − 447 с.
17. Рогозинський В. Якого ж кольору метерлінківський птах? // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. − 2006. − № 1. − С. 28
18. Усі письменники і народна творчість / Н. І. Черсунова [та ін.]. − К. : Майстер-клас, 2007-2008. − 863 с.
19. Хороб С. І. Слово − образ − форма: у пошуках художності : літературознавчі статті і дослідження / Степан Хороб ; М-во освіти і науки України, Прикарпатський ун-т ім. В. С. Стефаника. − Івано-Франківськ : "Плай", 2000. − 196 с.
20. Шкунаева И. Д. Бельгийская драма от Метерлинка до наших дней: очерки / Инна Шкунаева ; авт. предисл. В. Лакшин. −М. : Искусство, 1973. − 447 с.
21. Шкурко О. Услід за птахом щастя. Вивчення п'єси феєрії М.Метерлінка "Синій птах". 10 кл. // Зарубіжна література. − 2006. − № 13. − С. 17-22
22. Энциклопедия символизма. − М. : Олма-Пресс, 2001. − 318 с

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток естетичної думки кінця XIX – початку XX століть позначився переоцінкою загальнолюдських цінностей, зародженням модерністських естетико-філософських засад, що сприяли становленню нових більш актуальних парадигм художнього мислення. Модернізм − загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX − поч. XX ст. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного виродження та убогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві. Одна з течій модернізму − символізм, в якій замість художнього образу, що відтворював певне явище, застосовувався художній символ, що став знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини» [2, с. 145]. Новаторство символізму було обумовлене і прагненням до оновлення естетики літературної творчості.
Виник символізм у Франції в 60−70-х рр. XIX ст., звідки поширився в інших країнах. Символізм базувався на теорії «відповідностей», сформульованій Шарлем Бодлером, якого вважали засновником теорії символізму. Термін запропонував Жан Мореас у статті «Символізм». Він підкреслював, що мистецтво прагне втілити ідею в чуттєву форму, переробити первинні емоції в лінії, кольорові плями, звуки, надати їм символічного значення. На його думку, поет мав описувати не об'єкт, а враження й почуття, що виникали у митця.
Утвердження символізму в літературі пов'язували із творчістю Поля Верлена, Артюра Рембо і Стефана Малларме. Попри всю несхожість між собою, в основному їх погляди збігалися : прагнення інтуїтивного пізнання світу через символ, відсунення на другий план конкретного змісту художнього твору, абсолютизація музичності й поетичного слова.
У Франції найвідомішими представниками символізму були П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме; у Бельгії − М. Метерлінк, Е. Верхарн, у Німеччині − С. Георге; в Австрії − М. Р. Рільке; у Росії − В. Брюсов, А. Бєлий, О. Блок.
Моріс Метерлінк теж належав до загальновизнаних експериментаторів і вважався засновником символістського театру. Він є видатним драматургом Бельгії, якого ще за життя називали «бельгійським Шекспіром».
Письменник прагнув переробити містику, песимізм, оспівував активність, боротьбу, пізнання, а в плані естетичному подальший шлях драматурга пролягав від символізму до романтизму, від «театру смерті» до «театру надії». Найвідоміший твір цього періоду − «Синій птах».
Мета роботи: показати розвиток символістської драми та охарактеризувати драму Моріса Метерлінка „Синій птах”.
Завдання роботи:
- окреслити розвиток символізму в контексті модернізму;
- показати місце Метерлінка в історії літератури;
- визначити жанр, сюжетно-композиційні особливості драми «Синій птах»;
- з`ясувати особливості поетики символізму.
Об`єктом дослідження є драма Моріса Метерлінка «Синій птах».
Предмет дослідження – особливості поетики символізму драми Моріса Метерлінка «Синій птах».
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (22 джерела) та має загальний обсяг 28 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ


Метою нашої роботи було показати особливості розвитку символістської драми та охарактеризувати драму Моріса Метерлінка „Синій птах”. Отже, ми можемо зробити наступні висновки.
Моріс Метерлінк − бельгійський поет, драматург, автор трактатів з питань філософії та естетики, теоретик і практик символістської драми, творець «статичного театру», «театру смерті». Сучасники називали його «бельгійським Шекспіром». Лауреат Нобелівської премії (1911). Творчій діяльності віддав 40 років. Писав вірші, прозу, п’єси, деякі з них залишилися невиданими, його перу належать 16 томів есе, однак він пережив свою славу, залишившись автором п’єс «Сліпі» (1890), «Чудо Святого Антонія» (1903), «Синій птах» (1908). Особливим успіхом твори користувалися в постановці Московського художнього театру.
«Синій птах» − одна з найвідоміших п’єс М. Метерлінка − належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є: химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символічність ситуацій і образів; ліризм; узагальнюючий зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру. В основі сюжету − казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці − онучці феї Берюліне. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає автору змогу провести своїх героїв − дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля − через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті − у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді і безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди − вона нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини і гармонії.
У сюжеті п’єси переплітаються між собою два пласти − реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія − ніч напередодні Різдва. Різдв’яний мотив − чекання чуда і народження людини − так само одержує реальне втілення.
Фантастичний план сюжету, крім подорожі, містить у собі персонажів, які розділяють з дітьми їх повсякденне існування, а тепер оживають. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес, їхня казковість підкреслюється традиційними характерами й описом костюмів. Однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка − втілення зрадництва і підступництва, уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Композиція драми-феєрії також підпорядкована розкриттю її філософського змісту. П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей − майбутнього людства. Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль. Так, у Країні Спогадів (дія 2, картина 3) серед померлих родичів вони усвідомлюють благородну потребу поважати до пам’ять предків. У садах Блаженств (дія 4, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості − це «гладкі земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.). Їм протистоять інші Блаженства (тобто цінності). У порівнянні з першими вони непомітні і навіть сірого кольору (наприклад, Блаженство любити батьків). Але саме Блаженство чистих Радощів, Безневинних Думок, Зимового Вогнища, Блаженство милуватися красою природи і − найголовніше − відчувати Материнську любов наповняють життя людей високим змістом і духовністю. Зустріч дітей з Материнською любов’ю є психологічною кульмінацією п’єси.
Таким чином, в алегоричних і символічних образах п’єси стверджуються моральні цінності: перевага добра над злом, духовності над ситою вульгарністю, чеснот над пороком. Ці істини відкриваються дітям і створюють духовний світ Тільтіль і Мітіль.
Царство Майбутнього − заключний етап у подорожі дітей. Його головна дійова особа − Час − бородатий старий з косою і пісочним годинником. Зовнішність персонажа, його характер і функція традиційні − він невблаганний, байдужий до сліз і умовлянь, строго дотримується порядку. У такий спосіб автором стверджується думка про покірність людини часу і долі, але поряд із цим він переконаний у високому покликанні людей: «На землю голіруч не пускать». Час у феєрії представлено не тільки в алегоричному образі, але й в інших проявах: у його конкретному прояві (дія п’єси − вечір напередодні Різдва, одна ніч − час сну); у властивому жанру умовному вимірі. Цей потік часу виходить за межі життєвого досвіду дітей. Так, подорож за Синім птахом відбувається уві сні. Час сну і сновидіння не збігається. Наприкінці п’єси на це вказано: пройшла і «тільки одна ніч», і цілий рік.
Драму-феєрію М. Метерлінка можна порівняти з п’єсою Лесі Українки «Лісова пісня», яка також зверталась до цього жанру, що може стати предметом окремої наукової студії.