ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МАРГАРЕТ ЕТВУД ТА ОЦІНКА ЇЇ ТВОРЧОСТІ ПРЕДСТАВНИКАМИ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
1.1. Феміністичні аспекти в творах Маргарет Етвуд
1.2. Оцінка творчості Маргарет Етвуд в сучасному зарубіжному літературознавстві
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТВОРУ МАРГАРЕТ ЕТВУД “РОЗПОВІДЬ СЛУЖНИЦІ”
2.1. Проблематика роману
2.2. Герої твору
2.3. Символіка роману
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Серед літературознавців, які займаються аналізом її романів за кордоном, варто виділити Дж.Вудкока, Ш.Грейс, М.Дворак, Ф.Дейві, К.Дентон, К.Мойзана, Дж.Мосса, Б.Поува, Б.Х.Рігні, Л.Хатчен, Дж.Хенкока. При всій розмаїтості аспектів вивчення романістики письменниці, особливий інтерес становлять для них проблемно-тематичний зміст її творчості, втілений у національних концептах «виживання» і «жертви» з новими акцентами екологічної свідомості; своєрідність героя, виявлення його типологічних і унікальних ознак, що забезпечують упізнаваність персонажа М.Етвуд незалежно від жанру твору; особлива форма оповіді від імені жінки з властивим їй поглядом на проблеми сучасності, пов'язана з екзистенціальними проблемами буття і фемінізмом [3, с. 4].
Досліджуючи прийоми моделювання етвудівського типу героїні, дослідники (П.Брайнс, К.Дентон, Б.Поув, К.Херманссон) стикаються з дискусійною проблемою творчої, естетичної орієнтації автора: причетності до ліберального фемінізму, що спростовує сама М.Етвуд. Ми поділяємо думку зарубіжних літературознавців про те, що письменницю можна зарахувати до послідовників ліберальної гілки фемінізму, філософські основи якого були розроблені С. де Бовуар і Б.Фрідан. У цьому переконують особливості її прози: гострий «жіночий погляд» як виразний художній прийом, що дозволяє яскравіше відтінити проблеми сучасної Канади, де жінка стає каталізатором змін; проблема стосунків чоловіка і жінки; становище жінки в суспільстві; більш емоційне, порівняно з чоловічим, сприйняття навколишнього світу. Свою перевагу у виборі літературного героя-жінки М.Етвуд пояснює тим, що, по-перше, їй легше писати про подібних собі, вона має право жорсткіше й об’єктивніше судити про них. По-друге, «психологічний ряд жіночих типів ширший чоловічого». По-третє, вона хоче створити новий образ жінки, яка не стає жертвою, а відстоює свою незалежність. Суть фемінізму М.Етвуд полягає в тому, що образ жінки, жіночий погляд – лише проекція її творчості, яку варто розглядати у комплексі з іншими проблемами і ракурсами зображення у канадській літературі [12, с. 531].
Аналізуючи проблемно-тематичну своєрідність творчості М.Етвуд, дослідники відзначають характерні для нєї «жіночі» й вічні теми – взаємодія природи і цивілізації, людини і суспільства, деперсоналізація особистості, протистояння американської моделі культури. У роботах І.Заславської, Н.Овчаренко відзначено домінуючу роль у романах М.Етвуд жіночого варіанта «жертви» і пов'язаних з ним аспектів «виживання», самоідентифікації людини, національної свідомості. Однак у вітчизняних і пострадянських літературознавців усе-таки є і свій погляд на вирішення цих проблем у творчості письменниці, у дослідженнях акцентується прагнення етвудівського героя дістатися джерел соціального, етичного, емоційного дискомфорту в пошуку нового життя [11, с. 166].
Враховуючи внесок зарубіжних і вітчизняних дослідників творчості М.Етвуд, слід зазначити незавершеність розкриття теми, що вимагає уточнення, коригування у різних аспектах дослідження. Ані особливості героя в контексті еволюції романістики письменниці, ані специфіка проблемно-тематичного плану її творів не стали предметом спеціального монографічного опису у вітчизняному літературознавстві.
У сучасному феміністичному дискурсі виділяють дві основні школи − французьку та американську. Першу започаткувала Сімона де Бовуар, овіявши на довгий період французький фемінізм духом екзистенціалізму та психоаналізу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баталов Э. Я. В мире утопии : Пять диалогов об утопии, утопичном сознании и утопичных экспериментах. – М. : Политиздат, 1989. – 319 с.
2. Бодрияр Ж. Прозрачность Зла / Ж. Бодрияр. – М. : Добросвет, 2000. – 258 с.
3. Воронцова М. Ю. Своєрідність романістики Маргарет Етвуд : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. 10.01.04 “Література зарубіжних країн” / М. Ю. Воронцова. – Д., 2005. – 21 с.
4. Геворкян Э. Антиутопии XX века : Евгений Замятин, Олдос Хаксли, Джордж Оруэлл. – М. : Кн. палата, 1989. – С. 6¬12
5. Горлач М. Основи філософських знань : підручник / Горлач М., Кремень В., С. Ніколаєнко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 1082 с.
6. Ковтун А. Проблеми лексикографічної репрезентації релігійно-християнської лексики / А. Ковтун // Дивослово. – 2010. – № 8. – С. 49–54
7. Марчук М. Криза релігійності – проблема сучасності / Михайло Марчук // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наукових праць. – Чернівці : Рута, 2005. – Вип. 242–243. Філософія. – С. 75–78
8. Овчаренко Н. Альтернативна історія та канадський художній дискурс у романі Маргарет Е. Етвуд "Пенелопіада" / Н. Овчаренко // Всесвіт. - 2014. - № 5-6. - С. 177-187
9. Овчаренко Н. Ф. Романи¬антиутопії Маргарет Е. Етвуд // Слово і Час. – 2006 (лютий). – №2 (542). – С. 46 – 55
10. Овчаренко Н. Канадський літературний канон на зламі століть / Н. Овчаренко. – К. : Видавництво гуманітарної літератури, 2006. – 311 с.
11. Овчаренко Н. Ф. Творчість М. Етвуд 1990¬х років // Інститут Літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – 2003. – C. 166¬173
12. Павлишин М. Постколоніальна теорія і критика // Антологія світової літературно¬критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів : Літопис, 1996. – 644 с.
13. Папаяні І. Ідея повернення в релігійному фундаменталізмі: загальна характеристика / І. Папаяні. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 87-91
14. Платон Государство / Пер. А. Н. Егунова. – М. : Наука, 2005. – 572 с.
15. Саїд Е. Орієнталізм // Антологія світової літературно¬критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів : Літопис, 1996. – С. 544–558
16. Тузовский И. Светлое завтра? Антиутопия футурологии и футурология антиутопии / И. Тузовский. – Челябинск, 2009. – 321 с.
17. Уэллс Г. Современная утопия // Завтра: Фантаст. Альманах. – Вып. 1. – М. : Текст. – 1991. – С. 120¬130
18. Этвуд М. Рассказ Служанки / Маргарет Этвуд. – М. : Эксмо, 2006. – 352 с.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Помітним явищем у літературному процесі сучасної Канади є творчість М.Етвуд. Письменниця здобула світову популярність як виразник жіночої теми, феміністського напряму в канадській літературі, що викликало інтерес зарубіжних літературознавців (П.Брайнс, Дж.Вудкок, Ш.Грейс, М.Ф.Гудон, М.Дворак, Ф.Дейві, К.Мойзан, Дж.Мосс, Б.Поув, Б.Рігні, Н.Ричлер, Л.Хатчен, Дж.Хенкок) і спонукало до широкого вивчення її творів. Дослідження творчості видатної письменниці у вітчизняному і пострадянському літературознавстві, на жаль, обмежено: це роботи С.Бєлова, О.Злобіної, В.Івашевої, Є.Калмановського, Н.Овчаренко, М.Пальцева, І.Прохорової. Слід зазначити, що коло проблем, порушених літературознавцями, залишається незмінним протягом тривалого часу. Особливий інтерес викликає літературний герой М.Етвуд, що втілює як загальні тенденції, так і характерні риси героя сучасної канадської літератури. Таким героєм виступає сильна жінка, яка прагне перебороти відчуження і знайти власні джерела, яка здатна гостріше й емоційніше відчувати протиріччя буття і своєї душі, чий внутрішній світ сублімує ознаки індивідуальної і національної специфіки свідомості людини кінця ХХ століття. Це особистість, занурена у внутрішню боротьбу із собою, носій одночасно вікових національних цінностей і символ змін сучасного канадського суспільства. У центрі романів М.Етвуд, як правило, жіноча доля і жіноче світовідчуття, образи, що допомагають письменниці втілити універсальні для канадської дійсності проблеми: національної свідомості, літературної творчості, «виживання». Останній присвячене літературознавче дослідження письменниці («Survіval: A Thematіc Guіde to Canadіan Lіterature», 1972), де вона сфокусувала основні проблеми і художні пошуки канадських письменників 60-70-х років.
Інтерес канадської романістки до жіночого образу багато в чому пояснюється її бажанням спростувати сформоване у ХХ столітті «твердження, що дихотомія «чоловік – культура, жінка – природа» лежить в основі статі, що жіноче не може бути реалізоване в культурі».
Тема: «Еволюція феміністичної інтерпретації у творі М. Етвуд “Розповідь служниці».
Мета: розкрити еволюцію феміністичної інтерпретації у творі М. Етвуд “Розповідь служниці».
Завдання роботи:
- показати феміністичний характер творів Маргарет Етвуд;
- оцінка творчості Маргарет Етвуд в сучасному зарубіжному літературознавстві;
- аналіз твору М. Етвуд “Розповідь служниці».
Об`єктом дослідження є роман Маргарет Етвуд “Розповідь служниці».
Предмет дослідження — феміністична інтерпретація роману Маргарет Етвуд “Розповідь служниці».
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (18 найменувань) та має загальний обсяг 30 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ
Літературознавці класифікують роман Маргарет Етвуд «Розповідь служниці» як фантастику, надто подібну до реальності. Скомбінувавши жанри (феміністський, політичний, екологічний роман), письменниця обрала за основу дистопію, а події, що розгорталися, подала як жіночу художню автобіографію з науково-фантастичним забарвленням.
Ми поділяємо думку зарубіжних літературознавців про те, що письменницю можна зарахувати до послідовників ліберальної гілки фемінізму, філософські основи якого були розроблені С. де Бовуар і Б.Фрідан. У цьому переконують особливості її прози: гострий «жіночий погляд» як виразний художній прийом, що дозволяє яскравіше відтінити проблеми сучасної Канади, де жінка стає каталізатором змін; проблема стосунків чоловіка і жінки; становище жінки в суспільстві; більш емоційне, порівняно з чоловічим, сприйняття навколишнього світу. Суть фемінізму М.Етвуд полягає в тому, що образ жінки, жіночий погляд – лише проекція її творчості, яку варто розглядати у комплексі з іншими проблемами і ракурсами зображення у канадській літературі.
Аналізуючи проблемно-тематичну своєрідність творчості М.Етвуд, дослідники відзначають характерні для нєї «жіночі» й вічні теми – взаємодія природи і цивілізації, людини і суспільства, деперсоналізація особистості, протистояння американської моделі культури.
Роман М. Етвуд ,,Розповідь Служниці» – це модель суспільства, що побудовано на основі християнського фундаменталізму. не лише як роман-дистопію, але й як роман-попередження, як роман-фантастику. І кожне визначення жанру цього роману має сенс, бо в ньому поєднані всі вищеназвані жанрові особливості. І не можна не погодитися з точкою зору Н. Овчаренко, що роман „втікає» від визначення певних жанрових рамок. ,,М. Етвуд створила жахливий портрет суспільства, витоки якого стали особливо наочними після приходу до влади США адміністрації Рейгана – жорстокої, репресивної, небезпечної‘‘.
М. Етвуд виробила модель, засновану не на соціальному, а на індивідуальному досвіді. Канадська традиція, на думку письменниці, — це не історія принижень і поразок, її слід розглядати в ракурсі жертви в оточенні колоніальної культури.
М. Етвуд піддала сатирі не лише американське суспільство, не лише технократичну західну цивілізацію. Тиранічна практика Джілеаду була заснована на багатьох моделях — режимах латиноамериканських країн, Іраку, Ірану, Філіппіни, Афганістану, Радянської імперії часів Сталіна. Коріння того, що сталося в Джілеаді, було приховане в минулому, як вважали історики.
Отже, в романі М. Етвуд ,,Розповідь Служниці» подана картина християнського фундаменталізму в різних аспектах. У творі показані жахливі наслідки авторитарної функції релігії, яка в житті мешканців Републіки Галаад будується на примусі. Офіційна релігія Республіки Галаад – це спотворена ілюзія життя її мешканців.