Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Курсовая

"Топоніми у словниковому складі німецької та української мов: порівняльна характеристика та особливості перекладу"

Предмет:

Лингвистика

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2015

Страницы:

50 грн.

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ТОПОНІМІВ У ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ
1.1.Поняття, значення і властивості топонімічних одиниць
1.2.Систематизований опис та класифікація топонімії
РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ТОПОНІМІЧНИХ ОДИНИЦЬ
2.1. Переклад власних назв як перекладознавча проблема
2.2. Спільні та відмінні риси німецьких та українських топонімів
2.3. Специфіка перекладу топонімів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Топоніміка, тобто назви географічних об’єктів, будь-якого регіону завжди являє собою конгломерат різномовних елементів, що передували чи нашаровувалися у часовій вертикалі розвитку історії суспільства. В географічних назвах населених пунктів, гір і низовин, морів і океанів, річок і озер, ланів і лісів, як у мовних історичних пам’ятках, відбиваються давні міграційні потоки різних народів. Ось чому топонімія, як і археологія, буде постійно привертати увагу не тільки мовознавців, а й дослідників історії людства, захоплюючи можливостями проникнення в глибину віків, розкриття таємниць чи загадок історії народу, непрочитаних сторінок рідного краю, які даватимуть більш-менш вірогідні відповіді на запитання: хто ми?
Топонім – це живе слово. Історична пам’ятка народу, навіть у тих випадках, коли він формально не існує після перейменування якогось географічного об’єкта. І якщо одна географічна назва несе в собі історію окремих людей, то всі разом вони складають історію рідного краю.
Процеси становлення й еволюції формули іменування географічного об’єкта тісно пов’язані із звичаями і особливостями духовної культури народу, його складною історією. Кожна окрема географічна назва – це унікальний пам’ятник, в якому законсервована історія народу на певному етапі його розвитку, і не тільки світлі сторінки, а й темні, які мають бути застереженням від повторювання.
Топонімія (інакше топоніміка, топономастика) - галузь ономастики, розділу мовознавства, що вивчає місцеві назви (топоніми).
Топонімія - сукупність географічних назв певної території [10, с. 127].
Топонім (від грец. τόπος - місце і грец. όνομα - назва) - назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва.
Для назв населених пунктів - міст, селищ, сіл тощо - прийнято крім загального терміна «топонім» вживати термін ойконім; для назв водних об'єктів (річок, озер, морів) - термін гідронім; для об'єктів рельєфу, тобто об'єктів орографічних (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низовин, гірських ущелин та інших) - оронім [10, с. 128].
Назви місць (тобто топоніми) часто даються автохтонним населенням певної території, для якої кожний з топонімів несе смислове значення. Завдяки цьому можна встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість.
Географічні назви (топоніми) утворюються або від загальних назв (апелятивів), наприклад, назва села Берег від апелятива берег, назва річки Ріка - від апелятива річка, або від власних назв (антропонімів), наприклад, назва міста Івано-Франківськ - від власного імені Івана Франка. Значна частина географічних об'єктів має опосередковані назви. Так, місто Сіверськ дістало свою назву від річки Сіверський Донець, яка, в свою чергу, означувальну частину одержала від назв слов'янського племені сівери, сівера, що жили у верхній течії річки, а іменникову - через найменування річки Дон від іранського don «вода», «річка» [10, с. 128].
Топоніміка українських географічних назв говорить або про їхнє слов'янське походження (Біла Церква, Поділля, Монастирище, Вишгород, або про сліди неслов'янського субстрату (порівняйте сарматські гідроніми — назви річок: Хорол, Сула). Топоніми Криму свідчать про їхнє тюркське походження (Бахчисарай — «Палац-сад», Кара-Даг — «Чорна гора») або ж грецьке (Ай-Петрі — «Святий Петро»). Сама назва Криму (тюркськими мовами «Къырым») означає «рів».
Топоніми розрізняються за ознаками природи [10, с. 128]:
- особливостями рельєфу (вершина Стіг, підвищення Гостра Могила, Нагольний кряж тощо);
- особливостями водних об'єктів (річка Біла, місто Жовті Води),
- видами рослин (місто Дубно, село Березівка, річка Рогозянка),
- видами тварин (вершина Кобила, річка Щучна).
Однак збіг гідронімів, з назвами тварин в абсолютній більшості випадків являє собою пізніше переосмислення давньослов'янських, тюркських, чи інших назв річок (Білка, Вовк, Галка тощо) [10, с. 129].
Окрему групу становлять антропонімічні назви, що походять від імен, прізвищ; етнонімічні - від найменування народів, родів, племен (село Дуліби, село Поляни, село Ятвяги, село Деревляни, смт Печеніги, місто Ківерці, смт Торчин, смт Узин, село Серби). З минулого дійшла до нас група топонімів, які відображають соціальну нерівність (село Бортники, місто Бровари); збереглися топоніми культового походження, пов'язані з релігійними святами, храмами, церквами, мечетями тощо [10, с. 129].

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією відносин між німецькомовними та україномовними соціумами й підвищеним інтересом до власних імен, що проникають в українську мову. Через істотні відмінності між двома взаємодіючими мовними системами передача німецьких власних назв українською мовою викликає особливі труднощі, що пояснює існування різних способів та прийомів перекладу. Важливим є аналіз процесів утворення та розвитку власних назв у німецькій мові з погляду відображення в них національно-культурної специфіки. Вивчення функціональних особливостей власних назв в іншомовному середовищі набуває особливого значення у час високої інформатизації суспільства та тісних контактів між народами.
Проблема перекладу власних імен та назв – актуальна і важлива як для розробки окремої, так і загальної теорії перекладу. Власні назви розглядаються в роботах учених-філологів у найрізноманітніших аспектах: теорія власної назви, питання походження та історії власних назв, особливості їхнього функціонування в різних суспільних сферах. Проблеми перекладу власних назв знаходяться на периферії уваги багатьох дослідників: А.Ґ. Ґудманян, Д.І. Єрмолович, Heikki Särkkä, I.Hinchliffe, Oana Zaharia, Albert Péter Vermes, T.Gornostay, I.Skadiņa.
Окремі питання відтврення власних назв розглядаються і в роботах І.В. Корунця, В.І. Карабана, Дж. Мейса, В.С. Слеповича, Т.О. Казакової, Ю.В. Піввуєвої та ін.
На сьогоднішній день ще не встановлено абсолютно точних правил перекладу німецьких власних назв українською мовою, адже повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на фонологічному рівні майже не буває, тому що звуки того самого класу навіть у близькоспоріднених мовах досить різняться між собою, це стосується і географічних назв (топонімів).
Тема: “Топоніми у словниковому складі німецької та української мов: порівняльна характеристика та особливості перекладу”.
Мета роботи порівняти топоніми у словниковому складі німецької та української мов та з`ясувати особливості їх перекладу.
Завдання роботи:
- визначити місце топонімів у лексико-семантичній системі;
- з`ясувати способи перекладу топонімічних одиниць;
- показати особливості перекладу топонімів.
Об’єктом дослідження є топоніми у словниковому складі німецької та української мов.
Предметом дослідження є особливості перекладу топонімів у словниковому складі німецької та української мов.
Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (23 назви) і має загальний обсяг 28 сторінок друкованого тексту.

ВИСНОВКИ

Курсова робота присвячена особливостям перекладу топонімів у словниковому складі німецької та української мов. Проведене дослідження дало змогу зробити ряд висновків.
Топонім - назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва. Проаналізувавши різноманітні схеми і класифікації в царині топоніміки, можна дійти висновку, що: 1. використання тієї чи іншої топонімічної схеми групування топонімів залежить від мети самого дослідження; 2. класифікація топонімічного матеріалу може бути тільки тоді об’єктивною і задовільною, коли вона витікає з топонімічної інформації, а не створюється автором ще до вивчення цього матеріалу; 3. при створенні кількох або однієї комплексної топонімічної класифікації важливо дотримуватися єдиних принципів групування топонімів.
Для передачі безеквівалентних номінацій застосовують такі прийоми перекладу: транслітерація, транскрипція, калькування, географічні дублети, приблизний переклад, описово-пояснювальний переклад, синонімічна заміна та новоутворення.
При передачі власних назв найбільш виразно проявляється тенденція до встановлення еквівалентів. Існує три способи передачі власних назв у перекладі: транслітерація, транскрипція або транскрибування та калькування. Найпоширенішим з них виступає практична транскрипція, оскільки вона враховує як орфографічні так і фонологічні особливості оніма, а також норми мови-реципієнта, що сприяє його адекватному функціонуванню. Останнім часом широкого застосування набула також і транслітерація, що спирається на сучасні тенденції розвитку не лише германських, але й ряду інших мов.
Топонім можна утворити від будь-якого слова мови, практично продуктивним джерелом топонімічних назв стала досить обмежена група слів, яка вкладається у кілька лексико-семантичних розрядів. Засоби словотвору топонімічних назв, спочатку повністю збігаючись із тими, що використовувалися для творення інших слів, набули специфічного забарвлення, пристосувалися до потреб топоніміки. З'явилися нові похідні афікси, не вживані за межами топоніміки. Продуктивність однакових афіксів у топоніміці і за її межами ніколи не збігається. Тому при співзвучності топонімічного і нетопонімічного афікса можна говорити про словотворчу омонімію. Утворившись на базі загальних назв, топоніми в свою чергу стали джерелом поповнення мови новими словами. Найважливішим способом передачі географічних назв є транслітерація.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 50.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Макарова Тетяна (Wroslava)

(4.72)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Топоніми у словниковому складі німецької та української мов: порівняльна характеристика та особливості перекладу"

0 (800) 357-234