ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗМІСТ ТА СПЕЦИФІКА РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ОДИНОКИМИ МАТЕРЯМИ
1.1. Проблеми одиноких матерів в сучасному суспільстві
1.2. Соціально-педагогічні технології роботи соціального педагога з одинокими матерями
Висновки до 1-го розділу
РОЗДІЛ 2. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ОДИНОКИМИ МАТЕРЯМИ
2.1. Аналіз роботи соціального педагога з неповною материнською родиною
2.2. Рекомендації соціальному педагогу при роботі з неповними материнськими сім'ями
Висновки до 2-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ ...56
Для сучасного суспільства проблема сім’ї як першого виховного інституту має першорядне значення, тому що від її стану залежить відтворення населення, збереження, створення і передача культури та досвіду молодому поколінню. Виховний вплив батьків на дитину дуже значний і залишається на все життя.
Сім’я − головний інститут виховання. Це пояснюється тим, що в сім`ї дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інших інститутів виховання не може порівнятися із сім’єю. У сім’ї формуються основи особистості дитини. Неповна сім’я це гостра проблема сучасного суспільства. За останні роки різко збільшилось число дітей, які виховуються в неповних сім’ях. Життя та умови виховання дитини в неповній сім’ї мають явну специфіку та істотно відрізняються від життя дитини в повній сім’ї. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку, її емоційному самопочутті, самооцінці, ставленні до інших людей [33, с. 6].
Сьогодні сім’я і сімейне виховання переживають суттєві труднощі з наступних причин:
- відбувається розшарування сімей за матеріальними статками;
- зростає кількість розлучень;
- позашлюбних дітей;
- руйнується традиційна структура сім’ї;
- змінюються загальноприйняті норми поведінки, характер подружніх стосунків, взаємовідносин між батьками та дітьми.
Останнім часом зростає кількість неповних сімей, що виникають через розлучення, смерть одного з батьків, або у випадку, коли незаміжня жінка (чоловік) виховує дитину сама. За статистичними даними, сьогодні кожна третя дитина виховується у неповній сім’ї [33, с. 7].
Неповною називається така сім’я, яка складається з одного з батьків з одним або декількома неповнолітніми дітьми. Т.С. Зубкова вважає, що неповна сім’я – мала соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що утворилася в результаті розлучення, смерті чоловіка або жінки, народження або всиновлення дитини поза шлюбом, у якій відповідальність за виховання й соціалізацію дітей несе, як правило, один з батьків [16, с. 77].
І. Дементьєва вважає, що неповна сім’я, яка виникає в результаті розлучення, є найбільш уразливою з погляду її виховного потенціалу. Крім того, для багатьох дітей, які втратили рідного батька, перспектива придбання іншого в результаті повторного заміжжя матері виявляється досить незначною. Це пов'язане з тим, що лише невелика частина жінок, які мають дітей, вступають у повторні шлюби, а також з тим, що не завжди вітчим для дитини стає дійсним батьком [14, с. 110].
А. Д. Андреєва вважає, що згідно даних вітчизняних дослідників, реалізація функцій родини в умовах виховання дітей у неповній сім’ї має наступні особливості:
а) складна економічна підтримка неповнолітніх членів сім’ї, тому що часто неповна сім’я − малозабезпечена або нужденна; середній матеріальний доход у неповній сім’ї нижче, ніж у повній. Матеріальні складнощі можуть привести до порушення фізичного здоров'я дітей з неповної сім’ї в силу неповноцінного харчування, відсутності необхідного одягу та взуття й викликати труднощі у відновленні здоров'я дитини, її лікуванні;
б) зниження можливості реалізації репродуктивної функції, не задовольняється потреби батьків у дітях, дітей − у братах і сестрах;
в) зниження можливості в організації змістовного дозвілля й відпочинку в силу недостатності матеріальних засобів і зайнятості самотнього батька (матері);
г) «подвійна» відповідальність одного з батьків за матеріальне забезпечення й соціалізацію дитини часто зрушує орієнтири на матеріальне забезпечення, а не на духовні цінності, тобто можуть відбутися порушення в опануванні дитиною соціальними нормами й правилами;
д) відсутність у неповній родині емоційно-психологічного тла, що створює повноцінні подружні й батьківські відносини;
е) порушення емоційного зв'язку з відсутнім батьком, нереалізованість потреби в прихильності до нього;
ж) порушення процесу формування психологічної основи дитини в силу ускладнення розвитку уявлень про культуру спілкування між поколіннями [5, с. 90].
С. Корольова вважає, що у неповній сім’ї для майбутнього чоловіка й жінки відсутнє головне − приклад шлюбних відносин. Тому відсутні для дітей − майбутнього чоловіка, жінки й батьків − певна можливість формування культури почуттів, відносин, характерних для взаємин чоловіка й дружини. Майбутні чоловіки, які виховуються без батька, нерідко засвоюють жіночий тип поведінки або ж у них формується перекручене уявлення про чоловічу поведінку як агресивну, різку, жорстоку. А в майбутніх дружин, які виросли без батька, гірше формуються уявлення про ідеал майбутнього чоловіка, у подружньому житті, їм значно важче адекватно розуміти чоловіка й синів. Тому в таких сім’ях свідомо більше причин для конфліктів та розлучень [19, с. 16].
Дослідження виховних можливостей сучасної сім’ї, а також материнського виховання в умовах неповної сім’ї, збереження психічного та морального здоров’я дитини є досить актуальним. Основні теоретико-методологічні напрямки питань вивчення неповної сім’ї досліджено в працях відомих педагогів, зокрема, А. Макаренка, В. Сухомлинського, К. Ушинського, М. Стельмаховича. Окремим проблемам життєдіяльності неповної сім’ї присвячені праці Ю. Вавілова, А. Демидова (загальні проблеми виховання дітей у розлученій сім’ї); В. Костіва (вплив неповної сім’ї на моральне виховання підлітків); Т. Лютової (дефіцит спілкування дорослих з дітьми із неповних сімей); О. Максимович (соціально-педагогічні проблеми розлученої сім’ї); Г. Філонова (основні передумови деформації процесу виховання в неповних сім’ях) [33].
Згідно з статистикою перепису населення (2010 р.), в Україні проживає 2,3 млн. неповних сімей, серед яких 3,5 – материнські сім’ї [37]. У неповній сім’ї спостерігається таке явище, як фемінізація (переважання жіночого впливу), і рідко – переважання чоловічого впливу (маскулінізація). Науковцями Інституту проблем виховання розкриті основні тенденції, які прямо пов’язані зі структурними змінами сучасної сім’ї та зумовлюють характер виховних впливів.
1. Збільшення однодітних сімей зумовлює концентрацію уваги на дитині. Наукові дослідження (У. Тоумен, Р. Ригардсон, А. Адлер) свідчать, що єдина дитина – це найбільш складний варіант сімейного виховання, подружньої гармонії.
2. Причинами розлучень, як правило, є матеріальні проблеми (39 %), подружня зрада (33 %), пияцтво. Дані сім’ї формують у дітей руйнівні тенденції, які мотивують деструктивні форми поведінки [37].
О.Бондарчук існування неповних сімей пояснює в основному наступними причинами: смертю чоловіка чи жінки; відносно широко розповсюдженою позашлюбною народжуваністю; розпадом шлюбів. У зв'язку із цим розрізняють наступні види неповних сімей: осиротіла, позашлюбна, розведена, сім`я яка розпалася [6, с. 14].
Залежно від того, хто з батьків займається вихованням дитини, виділяють: материнські й батьківські неповні сім’ї. По кількості поколінь у сім’ї розрізняють: неповну просту − мати (батько) з дитиною або декількома дітьми й неповна розширену - мати (батько) з одним або декількома дітьми й іншими родичами. Останні становлять абсолютну більшість серед неповних сімей [6, с. 15].
Осиротіла неповна сім’я − утвориться в результаті смерті одного з батьків. Незважаючи на те що втрата близької людини − це страшний удар для сім’ї, її члени, які залишилися здатні згуртуватися й підтримати цілісність сімейної групи. Родинні зв'язки в таких сім’ях не руйнуються: зберігаються взаємини з усіма родичами, які продовжують залишатися членами сім’ї [6, с. 27].
Неповна розлучена сім’я – сім’я в якій батьки з якоїсь причини не захотіли або не змогли жити разом. Дитина, яка виросла в такій сім’ї, одержує психологічну травму, з`являється почуття неповноцінності, страху, сорому. Тому природні бажання, особливо маленьких дітей, надія на возз'єднання, відновлення шлюбних відносин між батьком та матір'ю [6, с. 27].
Позашлюбна сім’я (самотня мати) має свої особливості. В силу певних обставин жінка приймає рішення мати дитину не одружуючись. Це може бути бажання скрасити самітність, прагнення задовольнити потребу в материнстві або залишити дитину як нагадування про людину, яку вона кохала тощо [6, с. 28].
О.Бондарчук вважає, що особливості сучасної неповної сім’ї багато в чому обумовлені змінами в співвідношенні тих або інших функцій, їх перегрупуванням і визначаються своєрідністю укладу життя, відносин, властивих кожній конкретній сім’ї. Так неповна сім’я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання і соціалізації дітей. Під соціалізацією розуміється розвиток дитини у взаємодії з навколишнім середовищем у процесі її засвоєння й відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також розвиток і саморозвиток у тому суспільстві, до якого вона належить. Провідна роль сім’ї в процесі соціалізації дитини незаперечна, тому що родина визначає
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 5, ст.21 ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12
2. Закон України „Про охорону дитинства” станом на 18.10.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: zakon2.rada.gov.ua / laws / show / 2402
3. Абетка соціального педагога /укладач В.В. Волканова. - Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 235 с.
4. Алєксєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї : навч. посіб. / Т. Ф. Алєксєєнко. – К. : ІЗМН, 1997. – 116 с.
5. Андреева А. Д. Как помочь ребенку пережить горе : психол. консультация / А. Д. Андреева // Вопросы психологии. – 1991. – № 2. – С. 87–96
6. Бондарчук О. Сім'я, як осередок соціалізації дитини / О. Бондарчук // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. – К. : АЛД, 1998. – 186 с.
7. Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій; МАУП. - К. : МАУП, 2001. - 95 с.
8. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьника / М.И. Боришевский // Сов. Педагогика. - 1991. - №3. - С. 63-67.
9. Братусь І. В. Технології соціальної роботи з неповнолітніми матерями // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 10 (35). - С. 42-46
10. Варга Ф. Я. Структура и типы родительского отношения / Ф. Я. Варга. - М., 1987. - 240 с.
11. Виховна діяльність сучасної сім’ї : зб. наук. праць / ред. В. Г. Постового. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 135 с.
12. Головко М. Соціально-педагогічні умови виховання дитини у неповній сім'ї [Електронний ресурс] / М. Головко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2010_9/10.pdf
13. Гурко Т. А. Вариативность представлений в сфере родительства / Т. А. Гурко // Социологические исследования. - 2000. - № 8. - С. 90-97
14. Дементьева И. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье / И. Дементьева // Соц. исслед. – М., 2001. − № 11. – С. 108 − 118
15. Заслужнюк В.Проблема педагогічного оцінювання / В. Заслужнюк, В.Семиченко // Рідна школа. - 2001. -№ 7. - С. 3-9.
16. Зубкова Т. С. Неполные семьи. Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семей : учеб. пособ. для студ. / Т. С. Зубкова. – М., 2003. – С. 75−80
17. Киблицкая М. Исповеди одиноких матерей / М. Киблицкая. - М. : Эслан, 1999. - С. 18-24
18. Ковалев С. В. Психология семейных отношений. - М.: Педагогика, 1997. -182 с.
19. Королева С. А. Психологические особенности образа себя и образа родителей у детей старшего дошкольного возраста после развода родителей / С. А. Королева // Психологическая наука и образование. - 2003. − № 4. − С. 15 − 19
20. Куликова Т. Семейная педагогика и домашнєє воспитание / Т. Куликова. - М.: Академия, 1999.
21. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. - К. : ЕксОб, 2000, 1999. - 302, с.
22. Максимович О. М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей : навч.-метод. посіб. / О. М. Максимович, В. Г. Постовий. – К. : ДЦССМ, 2004. – 140 с.
23. Матвеева Е. В. Анализ материнства с позиции теории деятельности / Матвеева Е. В. - К. : ВГГУ, 2004. - 210 с.
24. Матейчик З. Некоторые психологические проблемы воспитания детей в неполной семье / перевод с чеш. Л. Н. Хваталовой; общ. ред. Н. М. Ершовой // Воспитание детей в неполной семье. − М. : Прогресс, 1980. − С. 70 – 98
25. Мещерякова С. Ю. Психологическая готовность к материнству / С. Ю. Мещерякова // Вопросы психологии. - 2002. - № 5. - С. 18-27
26. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 140 с.
27. Повалій Л. В. Виховання дітей у сім’ях різного типу : метод. реком. / Л. В. Повалій. – К. : Науковий світ, 2009. – 47 с.
28. Постовий В. Г. Тенденції і пріоритети виховання дітей в сучасній сім’ї : монографія / В. Г. Постовий. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2006. – 190 с.
29. Психологічна допомога батькам / Упор. О. Главник. - К.: Шкільний світ, 2012. - 112 с.
30. Радчук Г. К. Усвідомлене материнство як актуальна проблема сьогодення / Г. К. Радчук. - К., 2000. - 257 с.
31. Семиченко В.А. Психология личности / В.А. Семиченко. - Киев, 2001. – 426 с.
32. Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. - К.: Веселка, 1998. - 210 с.
33. Сім’я в умовах становлення незалежної України (1991–2003 р.) – К. : Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 254 с.
34. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників /За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Мінчук, С. В. Толстоухової. - К., 2000. - 260 с.
35. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні/ За ред. І. М. Григи, Т.В.Семигіної. - К: Дата Банк Україна, 2002 - 128 с.
36. Соціальна робота в Україні / За заг. ред. І.Д. Зверєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Наук, світ, 2003. - С. 181-194
37. Статистичний щорічник України за 2010 рік [Електронний ресурс] / за ред. О. Г. Осауленко. - Режим доступу: http://library.oseu.edu.ua/docs/StatSchorichnyk%20Ukrainy%202010.pdf
38. Токарева С. Н. Социальные и психологические аспекты семейного воспитания / С. Н. Токарева. – М. : изд-во Московского ун-та, 1989. – 264 с.
39. Третьяченко В.О. Соціально-психологічні підстави життєвих домагань дітей-підлітків із неповної сім'ї: сучасне бачення [Електронний ресурс] / В.О. Третьяченко. - Режим доступу: http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1034/1/tretjachenko_.pdf
40. Тюптя Л.Т., Іванова ІЗ. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. - К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. - С. 264-289
41. Харченко С. Я. Інноваційні технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями „групи ризику”: навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Я. І. Юрків; Держ.закл. „Луган.нац.ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ: Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. – 540 с.
42. Филиппова Г. Г. Психология материнства : учебное пособие / Г. Г. Филиппова. - М. : Изд-во Московского института психотерапии, 2002. - 240 с.
43. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие. - М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001. – 329 с.
44. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи: навч. посіб. / В. М. Шахрай. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 285 с.
ВСТУП
Актуальність теми. Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій. Необхідно відзначити, що соціальна робота у нашій державі здійснюється в умовах гострої економічної кризи. Як свідчить історичний досвід, потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей.
Основними керівними документами, що регулюють питання соціального захисту сім`ї та дітей є Закони України „Про охорону дитинства, „Про попередження насильства в сім`ї, „Запобігання торгівлі людьми, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю, „Про молодіжні та дитячі громадські організації, Укази Президента України „Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей, „Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей, „Про Стратегію подолання бідності, соціальні ініціативи Президента України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 382-р „Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії демографічного розвитку на період до 2015 року, Національні програми „Планування сім`ї, „Українська родина, „Підтримки становлення та розвитку студентської сім`ї, „Сільська молодь, „Сільська жінка, „Основних напрямків соціальної політики та інші.
Питання соціальної роботи з населенням також знайшли своє відображення в науковій літературі. Найбільш ґрунтовними й цікавими є дослідження В. Скуратівського, О. Палія, Е. Ліанової, Л. Волинця, О. Яременка та інших авторів. В них розглядається не тільки загальні питання соціальної політики, а й особливості саме соціальної підтримки населення.
Вибір теми бакалаврської роботи, пов`язаної з роботою соціального педагога з одинокими матерями, зумовлений не стільки і не тільки близькістю, а й розумінням важливості цього напрямку роботи. Передусім ця сфера життєдіяльності країни потребує осмислення, узагальнення щодо подальшого розвитку та необхідності саме такої форми роботи, пов`язаної з становленням принципово нової структури соціальної роботи в Україні - центрів соціальних служб для сім`ї, дітей, що утворились на базі центрів соціальних служб для молоді. Окрім того глибокого та всебічного осмислення даної проблеми у вітчизняній літературі поки ще не було, як і не було ґрунтовної роботи щодо узагальнення накопиченого досвіду.
Тема: «Технології роботи соціального педагога з одинокими матерями».
Об`єктом дослідження соціальна підтримка одиноких матерів в системі центрів соціальних служб.
Предмет дослідження − технології роботи соціального педагога з одинокими матерями.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є показати різні технології роботи соціального педагога з одинокими матерями.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- визначити проблеми організації соціально-педагогічної роботи в неповній материнській сім`ї;
- розглянути соціально-педагогічні технології роботи соціального педагога з одинокими матерями;
- здійснити аналіз роботи соціального педагога з неповною материнською родиною;
- надати рекомендації соціальному педагогу при роботі з неповними материнськими сім`ями .
Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (44 назви), додатків (А-Г) і має загальний обсяг 70 сторінок друкованого тексту.
ВИСНОВКИ
Метою нашого дослідження було показати різні технології роботи соціального педагога з одинокими матерями. Підводячи підсумки роботи, ми можемо зробити наступні висновки.
Сім`я є надзвичайно важливим соціальним інститутом в державі. Саме від цього інституту значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства. Сім`я − це соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їхніх дітей (власних чи усиновлених), інших осіб, пов'язаних з подружжям родинними зв`язками, біологічних або кровних родичів. Неповна сім`я − це сім`я, яка складається лише з одного із батьків з однією неповнолітньою (або декількома неповнолітніми) дитиною. Розрізняють такі різновиди неповних сімей: «материнська» сім`я; «батьківська» сім`я; сім`я, яка утворилась після розлучення батьків; сім`я, яка виникла в результаті смерті одного з членів подружжя; сім`я, яка утворилась при офіційному усиновленні (удочерінні) дитини; неповна розширена сім`я; сім`я, де подружжя юридично перебуває у шлюбі, а фактично мешкає окремо; «громадянський» шлюб. Неповні сім`ї є особливою категорією сімей, які потребують соціального захисту з боку держави, оскільки в них виникає багато соціальних проблем (матеріальних, соціально-психологічних, виховних) і простежуються певні негативні явища, пов`язані з малозабезпеченістю, порушенням традицій розподілу сімейних ролей, вихованням дітей, функціонуванням.
В Україні розроблено ряд законодавчих і нормативно-правових актів які є основою для соціальної роботи з неповними сім`ями. До таких документів відносяться: Конституція України, Цивільний та Сімейний кодекси України, Закони України: «Про охорону дитинства», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про соціальні послуги», «Про попередження насильства в сім'ї», Укази Президента України: «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», Постанови Кабінету Міністрів України: «Про утворення Державної соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді», «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям», «Порядок взаємодії суб`єктів соціальної роботи із сім`ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» та інш. Від виконання завдань, поставлених цими нормативними документами залежить рівень життєдіяльності конкретної неповної сім`ї, а відтак − благополуччя значної частини нашого суспільства.
Соціальна робота з неповною материнською сім`єю − це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства а сім`ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім`ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Метою соціальної роботи з неповною сім`єю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім`ї, її розвитку та задоволення потреб її членів. Основними принципами соціальної роботи з неповною материнською сім`єю є: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім`єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім`ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім`ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу. У роботі з неповною материнською сім`єю реалізуються всі найважливіші функції діяльності соціального працівника: діагностична, прогностична, превентивна, правозахисна, соціально-педагогічна, соціально-побутова, комунікативна, морально-гуманістична, організаційна.
Основні форми соціальної роботи із неповними материнськими сім`ями розподіляються на: за обсягом впливу: індивідуальні, групові, масові; за тривалістю: одноразові заходи, постійно діючі, «пульсуючі»; за перспективою: розраховані на близьку перспективу, розраховані на середню перспективу, розраховані на віддалену перспективу; за місцем проведення: стаціонарні, виїзні, пересувні, циклічні; за ступенем самостійності учасників: групи самодопомоги, взаємодопомоги, допомоги сім`ям, які працюють за допомогою консультанта; за рівнем творчості: інформаційні, репродуктивні, тренувальні, творчі; за видом діяльності: ігрові, комунікативні, трудові, навчальні; за умовами здійснення: екстрені, звичайні; за характером спілкування: безпосередні, опосередковані; за метою: спрямовані на збір та аналіз інформації, участь у формуванні сімейної політики і завдань соціальної роботи, участь у реалізації сімейної політики і проведенні соціального супроводу з сім`єю, профілактику неблагополуччя та його рецидивів, узагальнення результатів, контроль за якістю соціально-педагогічної роботи; за складністю побудови: прості, складні, комплексні.
Етапи соціальної роботи з неповною материнською сім`єю: знайомство з сім`єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім`ї; входження в сім`ю; вивчення сім`ї, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін; аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи; корекційна робота; вихід із сім`ї в результаті досягнення мети роботи; контроль за сім`єю протягом певного періоду. Зміст соціальної роботи з неповними сім`ями полягає у зборі інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівниками державних установ; участь у спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальній і груповій роботі з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; впливі на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.) Основні напрями роботи: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, соціальне посередництво, соціальна адаптація, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна корекція, соціальна реабілітація. Основними видами соціальної допомоги неповній сім`ї є: соціальний супровід з соціальним інспектуванням, соціальне консультування, соціальна терапія. Особливості соціальної роботи з неповною сім`єю визначаються особливостями її життєдіяльності і передбачають: пiдвищення рiвня психолого-педагогічної освiти батькiв; формування умінь саморегуляції, створення умов для самостійного розв`язання життєвих проблем та налагодження соціальної взаємодії у сім`ї. Найоптимальнішою формою налагодження соціальної взаємодії є групова робота.
Практичним втіленням одного з шляхів оптимізації соціальної роботи з неповною материнською сім`єю стало експериментальне дослідження проблеми оптимізації соціальної взаємодії в неповній материнській сім`ї. Метою експериментальної частини нашого дослідження стало виявлення неповних сімей, які мають проблеми соціальної взаємодії, та визначення шляхів удосконалення соціальної роботи з даною категорією сімей. Результатом проведеної роботи стало значне покращення рівня сімейної взаємодії у досліджуваних неповних материнських сім`ях.
Основними шляхами удосконалення соціальної роботи з неповними материнськими сім`ями є:
1) розв`язання загальних проблем соціальної політики, серед яких основними є наступні: створення гарантованого мінімуму державної підтримки усіх неповних сімей з дітьми; надання ширших можливостей для зайнятості жінок, усунення при прийомі на роботу будь-яких дискримінацій залежно від статі, сімейного стану; матеріальна підтримка одного з батьків при народженні дитини; творення для одиноких матерів (батьків) робочих місць з гнучким графіком; надання малозабезпеченим неповним сім`ям пільг для утримання дітей в дошкільних закладах, отримання кредитів на спорудження житла; проведення з цією категорією сімей різнобічної і кваліфікованої соціальної роботи, якомога повніше врахування їх потреб і специфіки в соціальній політиці, залучення до цієї надзвичайно важливої справи кращих сил громадськості;
2) вдосконалення взаємодії соціального працівника з державними структурами, відомствами та організаціями, стосовно їх спільного впливу на неповну сім`ю, з метою зміни умов її функціонування, що передбачає: забезпечення державної підтримки неповних сімей; розробку програм, які підвищують доступність соціальних послуг для неповних сімей; взаємодію соціального працівника з державними структурами та організаціями з метою надання допомоги неповним сім`ям у процесі їх життєдіяльності;
3) оптимізація соціальної роботи з даною категорією сімей, яка передбачає: розробку конкретної програми взаємодії соціального працівника з неповною сім`єю; розробку спеціальних методик для детального вивчення проблем неповних сімей; організацію та проведення тренінгу налагодження соціальної взаємодії для членів неповної сім`ї; забезпечення залучення членів неповних сімей до участі у громадському і культурному житті суспільства;
4) підготовка професійних кадрів, які б здійснювали соціальну роботу з неповними сім`ями.
