Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Диплом

"Адміністративно-правове регулювання трудових відносин в Україні"

Предмет:

Административное право

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2015

Страницы:

600 грн.

Вступ 3
Розділ 1. Характеристика трудових відносин в Україні 7
1.1.Поняття і види правовідносин у сфері трудового права 7
1.2.Трудові відносини та правовідносини, повязані з трудовим правом 14
Розділ 2.Адміністративно-правове регулювання трудових відносин 26
2.1.Метод правового регулювання трудових відносин 26
2.2. Система регулювання соціально-трудових відносин в організації 34
Розділ 3. Проблемні питання адміністративно-правового регулювання трудових відносин на сучасному етапі 40
3.1. Основні недоліки адміністративно-правового регулювання трудових відносин в Україні 40
3.2. Шляхи усунення недоліків адміністративно-правового регулювання трудових відносин в Україні 47
Висновки 51
Список використаних джерел 55

1.1.Поняття і види правовідносин у сфері трудового права
Трудове право є однією з найбільш динамічно розвиваються галузей вітчизняного права, покликане своєчасно відображати економічні, політичні, соціальні реалії держави і суспільства. Трудове законодавство тісно пов'язане з проблемою соціальної справедливості і покликане враховувати як інтереси працівників, так і інтереси роботодавців. Беручи до уваги велику незахищеність і вразливість працівника як учасника трудових відносин, безсумнівна соціальна значимість трудового права для суспільства, і явно проявляється провідна роль трудового законодавства в регулюванні відносин з фізичними особами при використанні їх праці саме в рамках цієї галузі.
З переходом України до ринкової економіки трудове законодавство почало активно змінюватися, вибудовуючи правове регулювання стосовно до нових реалій використання робочої сили. При цьому однією з основних і найважливіших завдань трудового законодавства стало забезпечення оптимального правового і соціального балансу для захисту інтересів працівників в жорстких умовах ринкових реалій та надання їм певного рівня правових гарантій, як подолання існуючих об'єктивних протиріч між працівниками та роботодавцями.
В умовах соціально-економічних перетворень українського суспільства та кризових явищ в економіці особливої актуальності набувають питання правового регулювання трудових відносин. Існують як суб’єктивні, так і об’єктивні причини, які перешкоджають повному і гармонійному використанню людиною свого конституційного права на працю. Багато теоретичних питань залишається спірними у реалізації такої форми регулювання трудових відносин, як трудова угода. Наявність соціальних і політичних суперечностей у суспільстві позначається на законодавстві, недосконалість якого створює можливості для порушення трудових прав людини і громадянина, їх права на соціальний захист.
Ринкова економіка внесла суттєві зміни у поняття та зміст трудових відносин, у правовий статус їх суб’єктів. Упровадження нових форм власності, ринкових методів господарювання, формування ринку праці, явне і приховане безробіття вимагають додаткових заходів з боку держави і реалізації правового і соціального захисту працівників. У таких умовах зростає роль і значення трудових відносин, які є основною формою індивідуально-договірного регулювання і реалізації права на працю. Але, як переконує практика, права працівників досить часто порушуються роботодавцями, які не створюють їм відповідних умов для трудової діяльності, а працівники допускають порушення трудової дисципліни, внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки на виробництві, не виконують своїх службових обов’язків. Саме адміністративно-правове регулювання трудових умов має забезпечити організацію праці, контроль і нагляд за виконанням умов трудових угод, добір і відбір кадрів, їх ефективне використання.
Конституція України і закони України, прийняті на її основі, розширили трудову правоздатність громадян та інших суб’єктів трудових відносин (іноземців, осіб без громадянства). Під трудовою правоздатністю розуміють здатність громадянина мати трудові права і обов’язки. На відміну від цивільного права, згідно з яким правоздатність виникає раніше за настання дієздатності, у трудових відносинах працездатна особа завжди визнається і правоздатною, і дієздатною, оскільки будь-яка праця завжди є вольовою діяльністю людини.
Правове регулювання виникнення трудових відносин, тобто прийняття на роботу, здійснюється на основі Конституції України, норм Кодексу законів про працю України, законів України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та ряду інших законів, які регламентують працю в окремих сферах суспільної діяльності. Правове регулювання прийняття на роботу здійснюється також постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими підзаконними актами центральних органів виконавчої влади.
Для всіх категорій посад не може бути єдиних критеріїв відбору, єдиної оцінки. Такі критерії відбору й оцінювання кадрів зумовлюються спеціалізацією посад, кваліфікацією кандидатів, потребами роботодавця, але загальними критеріями можуть бути такі: а) професійні; б) ділові; в) морально-психологічні; г) інтегральні. Професійні критерії характеризують професійні знання, уміння, професійний досвід, навички, кваліфікацію, результати праці тощо. Ділові критерії виявляються в організованості, відповідальності, ініціативності, підприємливості, ефективності трудової діяльності працівника. Морально-психологічні – розкриваються в таких особистих якостях працівника, як чесність, справедливість, відданість справі, самокритичність і здатність до самооцінювання, психічна врівноваженість і вміння працювати з колегами. Інтегральні критерії полягають у характеристиках працівника на основі вивчення інших його особистих якостей: стан здоров’я, культурний рівень, мислення, мова, поведінка, зовнішній вигляд тощо.
Процес трудової діяльності від виникнення трудових відносин, їх виконання, змін, доповнень та припинення в сучасних умовах забезпечується не тільки нормами трудового права, а й нормами адміністративного, цивільного, фінансового, кримінального права, та насамперед, конституційного, яке регламентує право людини на труд.
Трудові відносини виникають з моменту укладання трудової угоди між працівником і роботодавцем. Їх особливості зумовлюються характером трудової функції, яку має виконувати працівник, основними (необхідними) та додатковими умовами праці, місцем роботи, предметом трудової угоди, терміном її дії. Нині роботодавці досить часто вдаються до укладання трудових відносин без належного

Висновки
1. Конституція України проголошує Україну соціальною і правовою державою, що покладає на неї ряд суттєвих зобов’язань з питань захисту прав і свобод людини, законних інтересів суспільства і держави, зокрема у сфері правового регулювання праці.
2. Національне законодавство зосереджує значну увагу на питаннях правової охорони суспільних відносин у сфері використання найманої праці, перш за все, шляхом здійснення контролю і нагляду державними органами за дотриманням норм трудового законодавства. Держава відіграє провідну роль у регулюванні трудових правовідносин, у визначенні правового статусу роботодавця і працівника, реалізації їх правових можливостей у сфері праці, забезпеченні виконання умов трудових угод, колективних договорів, збалансуванні інтересів найманих працівників, роботодавців і суспільства, у тому числі шляхом адміністративно-правового регулювання трудових відносин.
3. У Конституції України проголошується вільний вибір праці і вільна згода на виконання праці. Уперше в історії держави на конституційному рівні заборонено примусову працю, що стало важливою юридичною гарантією свободи праці. Основний Закон гарантує кожному належні, безпечні і здорові умови праці, право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на працю в Україні реалізується в основному договірним методом.
4. Гарантії на працю забезпечуються рядом інших конституційних норм: правом на захист своїх економічних і соціальних інтересів шляхом страйків, правом на відпочинок, правом на соціальний захист шляхом забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, на випадок безробіття, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на захист від незаконного звільнення і на своєчасне одержання винагороди за працю.
5. Адміністративно-правове регулювання трудових відносин за своєю суттю розглядається як таке, що: по-перше, спрямоване на організацію виконання правових норм та інших правових велінь, актів, рішень і т.п. у сфері трудової діяльності; по-друге, здійснюється у тій сфері, у якій реалізуються функції, спрямовані на організацію спільної діяльності людей, зокрема трудової діяльності; по-третє, торкається поведінки всіх, хто включений у сферу трудової діяльності, виникаючи з ініціативи будь-якої сторони трудової угоди; по-четверте, виникає за обов’язкової участі в ньому відповідного виконавчого органу (роботодавця, адміністратора, менеджера, чи іншої уповноваженої особи чи органу); по-п’яте, обумовлене тим, що в ньому задіяний суб’єкт, якому адміністративно-правова норма приписує в даних умовах здійснити такі дії, які породжують виникнення конкретних адміністративно-правових відносин (призначення на роботу, оголошення догани, подання скарги, переведення на іншу роботу, звільнення тощо); по-шосте, виражається в установленій у законодавчому порядку сукупності правил діяльності дій або поведінки громадян, юридичних осіб та інших суб’єктів права у сфері використання праці.
Основними принципами трудових відносин в Україні є: вільний вибір роботи, заборона дискримінації у сфері трудових відносин та примусової праці, рівність прав і можливостей працівників, недопущення погіршення становища працівника порівняно з рівнем, передбаченим законодавством, забезпечення права на охорону здоров’я у процесі праці, на справедливі умови праці, на встановлений відпочинок, забезпечення права працівника на захист трудових прав і свобод. Роботодавець зобов’язаний повідомити працівників про запровадження нових і заміну чинних норм не пізніше, ніж за два місяці до їх запровадження. Це правило поширюється на норми для разових, тимчасових та термінових робіт, а також длязниженнянорм праці у зв’язку з погіршенням організаційно-технічних умов або виявленням помилки при встановленні норм праці.
За виконану роботу, зумовлену трудовими відносинами, працівник отримує від роботодавця заробітну плату, яка залежить від складності, обсягів, умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і максимальним її розміром не обмежується.У процесі нарахування заробітної плати беруть участь три суб’єкти: держава, яка здійснює державне регулювання оплати праці, наймані працівники (окремі працівники та їх групи) і організації, створені ними для представництва своїх інтересів, і власники-роботодавці незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також створені ними організації.
Державне регулювання оплати праці здійснюється шляхом визначення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і мінімальних гарантій в оплаті праці, визначення умов і розмірів оплати праці керівників суб'єктів господарювання державної і комунальної форм власності, працівників юридичних осіб, які фінансуються чи дотуються з бюджетів.
6. Сфера трудових відносин є однією з найважливіших у суспільстві, адже порушення в ній негативно впливають на весь процес його життєдіяльності. Держава спрямовує свою діяльність на запобігання будь-яким порушенням у сфері трудових відносин, виявленню і усуненню причин, які сприяють їх вчиненню, рівною мірою зобов’язуючи дотримуватися нормативних актів як роботодавця, так і працівника, залишаючи за собою право припису про виконання державної волі, вираженої в законі, всіма учасниками трудових відносин.
7. Чинне законодавство України не містить чіткого визначення понять «найманий працівник», «роботодавець», «власник», що негативно впливає на адміністративно-правове регулювання трудових відносин, на визначення правового статусу учасників трудової угоди.
8. В Україні мають місце масові порушення трудових прав громадян, зокрема при встановлені трудових відносин, виплаті заробітної плати, реалізації соціальних гарантій на випадок безробіття, виробничого травмування, хвороби, що потребує як посилення законодавчого регулювання, так і об’єднання зусиль наглядових і контролюючих органів за дотриманням законності у сфері трудової діяльності.
9. Законодавство України, яке регулює трудові відносини, застаріле, воно характеризується суперечливістю, особливо у визначенні рівня оплати праці, розрахунку робочого часу, переведенні на іншу роботу, виплаті компенсацій, відшкодуванні збитків і шкоди. Зазначені та інші недоліки необхідно усунути прийняттям Трудового кодексу України.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 600.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Павлишин Тарас Зенонович (taras81)

(4.65)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Адміністративно-правове регулювання трудових відносин в Україні"

0 (800) 357-234