1. Вступ
2. Основна частина
2.1 Структура Нового Заповіту та формування канону
2.2 Притчі у Новому Заповіті
2.3 Нагірна проповідь
3.Висновки
4. Список використаної літератури
Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх (від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви) гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.
Новий Завіт складається з чотирьох Євангелій. Євангелія - слово грецьке, що означає благовістя, радісна вість. Євангеліє благовіствує про пришестя на землю обітованого Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа, про Його Божество, про втілення від Духа Святого і Марії Діви, про Його дивне народження, про життя на землі, про чудесні діла Його та спасительне вчення і, нарешті, про Його хресні страждання, смерть на хресті, поховання, преславне на третій день воскресіння, вознесіння на небо та сидіння праворуч Бога Отця.
Список використаної літератури
1. Барщевський Т. „Євангельські притчі.” – Львів: ЛБА 2002. – 134с.
2. Головащенко С. Історія християнства. Курс лекцій. К.,1999. – 352с.
3. Лубський В.І, Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство. – Київ. 2008. – 464с.
4. Мудрий С. „Скарбниця Нагірної проповіді Ісуса Христа.” – Івано-Франківськ: Теологічна Академія 2003. – 77с.
5. Новий Завіт з коментарем – Львів. 1994 – 670с.
фрагмент вступу
Християнство є найбільш значною світовою релігією нашого часу, в якій розрізняють три головні напрями: православ'я, католицизм та протестантизм, а також численні більш дрібні різновиди. Головним об'єктом шанування християн є Ісус Христос, якого більшість християнських релігій вважає водночас і Богом, і людиною, а дехто — тільки Богом або тільки божественним посланцем. Усі християни вірять або тільки думають, що праведних після смерті чекає винагорода у вигляді вічного блаженства в раю, а грішників — покарання, яке вони уявляють собі по-різному.
Священною книгою християн (Святим Письмом) є Біблія (гр. bibliv — книги). Християни її ще називають Словом Божим, Книгою спасіння, Книгою книг тощо. Назва «Біблія» утвердилася із IV ст. Так уперше назвав цю книгу Константинопольський патріарх і богослов Іоан Златоуст (приблизно 350 — 407). Біблія формувалася протягом І тис. до н. є. — II ст. н. є. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейська, а згодом і християнська традиції вважали богонатхненними.
фрагмент заключення
Найвідоміша у світі книга - Біблія - існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов'язане з тим, що Біблія є проголошенням Слова Божого; у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторінках Книги всіх книг сплелися у двобої правда і кривда, геройство і страх, гідність і рабська покора, добро і зло, прозріння і помилки, терпіння і бунтарство, каяття і гріх, прощення й помста, людське і звірине, духовне і плотське. Третя причина безсмертя Біблії криється в її витонченій словесності.
