1. Поняття політичної партії та партійної системи.
2. Історія розвитку партійної системи Німеччини.
3. Партійна система Німеччини після її об'єднання.
Список використаних джерел.

Об'єднання Німеччини, яке відбулося 3 жовтня 1990 р., фактично було актом приєднання НДР до ФРН. Отже, партійна система НДР припинила своє існування разом з цією державою; натомість партійна система ФРН збереглася незмінною до наших днів. Її ліве крило поповнилося лише Партією демократичного соціалізму (далі ПДС), що стала наступницею колишньої СЄПН у НДР, а центр – партією "Союз-90", яка походила від руху за громадянські права, що активно діяв у колишній НДР. У травні 1993 р. партії "Союз-90" і "Зелені" об'єдналися в єдину партію "Союз-90. Зелені". Що стосується рейтингу, то популярність лівих після об'єднання знову почала підвищуватися. На перших після об'єднання виборах до бундестагу (грудень, 1990 р.) впевнено переміг блок ХДС/ХСС (43,8% голосів виборців); СДПН отримала 33,5%; ВДП – 11%; "Зелені" – 3,9%; ПДС – 2,4%; "Союз-90" – 1,2%. Другі вибори до бундестагу в жовтні 1994 р. принесли наступні результати: ХДС/ХСС – 41,4% (294 мандати); голосів виборців; СДПН – 36,4% (252 мандати); "Союз-90. Зелені" – 49 мандатів; ВДП – 47 мандатів; ПДС – 30 мандатів. У вересні 1998 р. (на третіх після об'єднання виборах) перемогла СДПН (40,9% голосів виборців), залишивши позаду блок ХДС/ХСС (35,1%); партія "Союз-90. Зелені" здобула 6,7%; ВДП – 6,2%, ПДС – 5,1%. Було утворено нову коаліцію у складі СДПН і партії "Союз-90. Зелені" [5; с. 351, 354, 358] ...
Сьогодні курс провідних німецьких партій наступний. ХДС одним із основних напрямків своєї діяльності в сучасних умовах вважає орієнтацію на екологічно спрямовану ринкову економіку. Кінцева мета діяльності ХСС є аналогічною; проте ХСС спирається виключно на католицьке населення Баварії. СДПН виступає за економічне перетворення ринкової економіки, соціальну справедливість, приватну власність, охорону та збереження єдиної німецької держави. ВДП, що спирається переважно на інтелігенцію, діє активно в економічній сфері. "Союз-90. Зелені" – партія водночас екологічна та антивійськова, виступає за екологічний гуманізм, здійснює заходи щодо покращення роботи енергетичної галузі, транспорту, житлового будівництва (певною мірою вона виражає невдоволення частини населення політикою т. з. "великих партій" – як лівих, так і правих); ПДС, яка користується певною підтримкою лише на територіях колишньої НДР, визнає необхідність ринкової економіки, екологічної безпеки, охорони природи і прав людини [3, с. 217-219].
Існуючу на сьогодні в Німеччині партійну систему ми характеризуємо як систему поміркованого (обмеженого) плюралізму. Однак у цій системі іноді виділяють дві підсистеми. При стабілізованій партійній системі (з т. з. "малими коаліціями") партія (коаліція), що здобуває перемогу на виборах, спирається на парламентську більшість протягом усієї каденції парламенту; правлячій коаліції протистоїть сильна опозиція, урядових криз і змін партійних концепцій практично немає. Два конкуруючих політичних угрупування змагаються за владу, тому така підсистема дещо наближується до двопартійної системи. Іншу підсистему називають системою кооперації партій (з т. з. "великими коаліціями") [7, с. 379-381]. На наш погляд, саме така підсистема у загальних її рисах склалася в Німеччині. За такої системи партії конкурують здебільшого під час виборів, а після виборів більше схиляються до засад співпраці, або кооперації. У Німеччині, як ми бачили, історично склалася певна рівновага між основними політичними силами – правими (ХДС/ХСС) і лівими (СДПН), причому третя сила (ВДП) стабільно виступає в якості союзника чи одних, чи інших. Без неї сформувати стабільний уряд не можуть ані праві, ані ліві. Щоправда, тепер цю функцію може відігравати й партія "Союз-90. Зелені". В Німеччині існує висока політична культура і, як наслідок, високий рівень узгодженості між різними політичними силами. Узгоджувальну функцію виконують спеціально створені для цього узгоджувальні комісії (на відміну від деяких інших країн, де цю функцію виконує коаліційний уряд). Це примушує парламент під страхом розпаду коаліції (а такі випадки, як ми бачили, були) приймати переважно вивірені, узгоджені рішення.

1. Галкин А. А. Германский фашизм. – М.: Наука, 1967. – 399 с.
2. Дроз Жак. История Германии. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 160 с.
3. Конституційне право зарубіжних країн / В. О. Ріяка (керівник авт. кол.), В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
4. Кухта Б., Романюк А., Старецька Л., Угрин Л., Красівський О., Ткаченко Г. Політична наука. Словник: категорії, поняття і терміни. – Львів: Кальварія, 2003. – 500 с.
5. Миллер С., Поттхофф Х. Краткая история СДПГ. 1848-1990. – К.: Основні цінності, 2000. – 376 с.
6. Муляр В. І. Політологія. Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 356 с.
7. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія / За ред. М. І. Обушного. – К.: Арістей, 2006. – 432 с.
8. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 344 с.
9. Політичний словник / За ред. В. К. Врублевського, Л. М. Кравчука, А. М. Кудрицького. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – 876 с.
10. Практикум з політології / За ред. Ф. М. Кирилюка. – К.: "Видавничий дім "Комп’ютер-прес"", 2003. – 622 с.
11. Холод В. В. Лекції з політології. – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. – 408 с.
12. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

Перед рефератом поставлено мету простежити історію становлення і розвитку партійної системи Німеччини від її формування до наших днів. Завдання: розглянути партійну систему як невід'ємну складову системи політичної, а також поняття політичних партій як основних суб'єктів партійної системи; дати класифікацію існуючих у світі партійних систем; охарактеризувати становлення і розвиток партійної системи Німеччини на різних історичних етапах - від середини ХІХ ст. (формування трьох політичних сил - республіканців, поміркованих лібералів і монархістів) до сьогодення (система поміркованого, або обмеженого плюралізму).