ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЯК ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ……………………………………………………………………………… 5
1.1. Поняття джерел права ……………………………………………….. 5
1.2. Поняття джерел міжнародного приватного права та їх специфіка..10
РОЗДІЛ 2. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАСТВО ЯК ДЖЕРЕЛО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ……………………………………13
2.1. Внутрішнє законодавство зарубіжних країн як джерело міжнародного приватного права …………………………………………………………………. 13
2.2. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права …………………………………………………………………. 25
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ЗАКОНОДАВСТВА ………………………….. 30
3.1. Зближення національного законодавства різних держав …………... 30
3.2. Проблеми та перспективи розвитку внутрішнього законодавства в світлі уніфікації та гармонізації …………………………………………………. 36
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………... 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 43

Теоретичні положення про джерело права як зовнішню форму вираження права були сприйняті у пострадянській юридичній науці. Більшість російських правознавців поділяють думку, що категорію «джерело права» в сучасній юридичній науці слід використовувати саме у формально-юридичному значенні та розуміти під джерелами права форму вираження й закріплення (а також зміни або скасування) правових норм [49]. Зокрема, російський правознавець М. Марченко у своєму ґрунтовному монографічному дослідженні «Джерела права» на основі порівняльного аналізу категорій «джерело права» та «форма права» дійшов висновку, що за умови збігу цих категорій терміни, що їх позначають, слід розглядати як ідентичні за значенням [48].
Однак в деяких інших аналогічних російських виданнях поняття “джерела права” і “форми права” не ототожнюються. Поняття “форми права” і “джерела права”, стверджується в одному з них, тісно взаємопов’язані, але не співпадають. Якщо “форми права” показують, як зміст права організовано і виражено назовні, то “джерело права” – виток формування права, система факторів, що визначають його зміст і форми вираження [30].
На даний час одним із пріоритетних підходів вітчизняних правознавців до розкриття сутності одного з базових понять юридичної науки є розуміння ними джерел права як зовнішньої форми вираження норм права. Так, авторський колектив «Юридичної енциклопедії» визначає джерело права як спосіб зовнішнього вияву правових норм, що засвідчує їх загальнообов’язковість [40, т. 2, с. 171]. Прикладом одного з модифікованих варіантів такого тлумачення джерела права може слугувати точка зору професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка П. Шляхтуна. На його думку, джерела права слід розглядати як форми закріплення й зовнішнього вияву правових норм [21, с. 124].
Українські дослідники визначають поняття «джерело права» у декількох аспектах:
1. Джерело права визначається як джерело виникнення права як соціальної категорії (спосіб виникненя права). Це, зокрема, пам’ятки історії, літописи, судові справи та звичаї, що існували в історичній перспективі, мають юридичний зміст і визначають основні напрями становлення права конкретної держави. Наприклад, Руська правда, Закони Ману.
2. Джерело права у генетичному розумінні характеризують як умови формування права, тобто фактори правотворчості та загальнолюдські цінності, що безпосередньо впливають на процес формування та функціонування права. Фактори, що обумовили появу права, поділяють на матеріальні (потреби суспільства, обумовлені соціально-економічними потребами його розвитку) і ідеологічні (система уявлень суб'єктів про те, яким має бути право).
3. Джерело права у юридичному значенні визначають як спосіб зовнішнього прояву права. Це текстуальні джерела права, які можна поділити на первинні (котрі є підставою для виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків: нормативно-правові акти, нормативно-правові договори, правові прецеденти, релігійні норми, правові звичаї) і похідні (уточнюють зміст первинних: судова та адміністративна практика).
4. Діяльність суб’єктів суспільних відносин, у результаті якої реалізуються їхні потреби та задовольняються інтереси. [25, с. 188, 189].
Проаналізувавши наведені аспекти, ми погоджуємося з думкою О. Константія, що кожного разу для визначення автентичного змісту поняття «джерело права» слід з’ясувати обставини, за яких автор використовує цей термін [28, с. 7].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
2. Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-XII. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
4. Кодекс торгового мореплавства від 23.05.1995 № 176/95-ВР. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
5. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
6. Цивільний кодекс України 16.01.2003 № 435- IV. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
8. Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
9. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
10. Закон України «Про закордонних українців» від 04.03.2004 № 1582-IV. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
11. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяль¬ність» від 16.04. 1991 № 959-XII. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
12. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
13. Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
14. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-XII. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
15. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
16. Закон України «Про правонаступництво Укра¬їни» від від 12.09.1991 № 1543-XII. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
17. Закон України «Про режим іноземно¬го інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
18. Консульський статут України, затвердже¬ний Указом Президента України від 02.04.1994 N 127/94. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
19. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвер¬дженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 06. 09. 2001, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 за № 833/6024). [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
20. Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02. 2012 № 150. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
21. Великий енциклопедичний юридичний словник / НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького; За ред. Ю. С. Шемшученка. – К., 2007.
22. Грамацький Е.М. Актуальні проблеми міжнародного приватного права у світлі гармонізаційних процесів в Європі// Часопис Київського університету права. — 2010. — № 3. — С. 126-129.
23. Дахно, І. І. Міжнародне приватне право [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. І. Дахно. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 320 с. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/view/3146/9/
24. Довгерт А. Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права//Право України.- 2009. - № 8. – С. 17
25. Загальна теорія держави і права (основні поняття, конструкції та наукові концепції): Навч. посібник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенка. – К., 2008.
26. Кибенко О. Р. Міжнародне приватне право: навч.-практ. посіб. – Х.: Еспада, 2003. – 512 С.
27. Колісник Т. В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2003; Пархоменко С. 13.
28. Константій О. В. Джерела адміністративного права України. – К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2005. – 120 с.
29. Луць Л. А. Проблеми взаємодії національних та міждержавних правових систем // Правова держава. – К., 2002. – Вип. 13.].
30. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник/ За заг.ред. проф. В.М. Гайворонського, проф. В.П. Жушмана//Київ. Юрінком Інтер 2007.–368 с. Електронний ресурс]- Режим доступу: http://radnuk.info/pidrychnuku/privat/441-gaivoronsk.html
31. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 316 с. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://ebooktime.net/book_324.html
32. Міжнародне приватне право: Підручник. - 4-те вид., перероб і допов. /Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. - К.: Атіка, 2009. - 500с. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zaochka.net/catalog_p_14.html].
33. Москаленко А. М. Джерела права Європейського Союзу (міжнародно-правовий аналіз): автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Київ, 2006. – 17с.
34. Павко А., Павко Я. Джерела права у правових системах сучасного світу/Журнал Верховної Ради України «Віче». [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1961/
35. Пархоменко Н. М. Джерела права:теоретико-методологічні засади: автореф. дис…. докт. юрид. наук. – К., 2009. – 36 С.
36. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підручн.: У 2 т. / За ред. В. Ф. Погорілка. – К., 2006. – Т. 1.
37. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях).: навч. посіб.. – К.: Атіка, 2000. – 336 с.
38. Фединяк Г.С, Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — 2-е вид., допов. — К., Юрінком Інтер, 2000. — 416 с. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1035.html
39. Шляхтун П. П. Конституційне право: словник термінів. – К., 2005.].
40. Юридична енциклопедія / НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького; За ред. Ю. С. Шемшученка. – К., 1999. – Т. 2; К., 2003. – Т. 5.
41. Александров Н. Г. Понятие источника права // Ученые труды ВИЮН. – М.: Юриздат, 1946. – Вып. 8.
42. Богуславский М. М. Международное частное право: учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408 С.
43. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.].
44. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право). – М., 1967.].
45. Зивс С. Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 239 с.
46. Источники российского права: Вопросы теории и истории: Учебн. пособие / Отв. ред. М. Н. Марченко. – М., 2005.
47. Кечекьян С. Ф. О понятии источника права // Ученые труды МГУ. – М.:
48. Марченко М. Н. Источники права: Учебн. пособие. – М., 2007
49. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. – М., 1998. – Т. 2.
50. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник/ Отв. ред. А. Я. Сухарев. – М., 2000.].
51. Скаридов А. С. Международное частное право: учеб. пособие. – 3-е узд. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2000. – 397 С.
52. Теория государства и права в схемах и определениях: Учебное пособие. К. С. Хахулина, В. А. Малыга, И. В. Стадник – Донецк: Норд-Пресс, ДонНУ, 2006. – 342 С.
53. [Теория государства и права: учебник/ под ред. А. Г. Хабибулина, В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2009. – 624 С. – (Высшее образование).
54. Тимченко Л. Д. Международное право: учебник. – Х.: Консум, 1999. – С. 5.
55. Story J. Commentaries on the Conflict of Laws. Boston, 1834.

ВСТУП
Тему курсової роботи «Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права» було обрано зважаючи на її актуальність та значущість в науці міжнародного приватного права.
Актуальність дослідження пов’язана з тим, що зміст міжнародного приватного права визначається системою його джерел. Поняття джерел права в кожній галузі належить до фундаментальних юридичних категорій.
В галузі міжнародного приватного права, як і в інших галузях, знання теорії нерозривно пов’язане із практикою, а практика повинна базуватися на дуже розвинутій теорії. Питання визначення поняття джерел права, їх співвідношення з формами права, класифікації джерел права та їх юридичної природи й характеру співвідношення з іншими джерелами права мають особливе значення для теорії та практики міжнародного приватного права. В полі зору вітчизняних і зарубіжних дослідників традиційно перебувають актуальні проблеми, які стосуються різних аспектів джерел права, свідчить про академічне значення вивчення цих питань для розвитку міжнародного приватного права й водночас про їх прикладний характер.
В усьому світі значення міжнародного приватного права зростає у зв’язку з процесами інтеграції, міжнародного поділу праці, глобалізації, що призводить до зближення внутрішнього законодавства різних держав. Зважаючи на це актуальним стає дослідження сучасного стану розвитку, тенденцій, проблем та перспектив гармонізації, уніфікації законодавства.
Крім цього, для України є актуальним перейняття позитивного досвіду інших країн в світлі необхідності удосконалення загальних положень та колізійних норм Закону України «Про міжнародне приватне право». Пріоритетними сферами є передусім, зобов'язальне право (як договірні, так і недоговірні зобов'язання), речове право та захист інвестицій, право інтелектуальної власності, норми щодо міжнародної підсудності справ з іноземним елементом.
Таким чином, тема дослідження є досить актуальною.
Метою дослідження є комплексний аналіз внутрішнього законодавства як джерела міжнародного приватного права.
Для виконання поставленої мети при написанні курсової роботи ставилися наступні завдання:
1. викласти теоретичні засади дослідження, розглянувши поняття джерел права та поняття і специфіку джерел міжнародного приватного права;
2. дослідити внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права зарубіжних країн та України;
3. проаналізувати сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку внутрішнього законодавства.
Об’єктом дослідження є система джерел міжнародного приватного права в цілому.
Предметом дослідження є внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права.
Ступінь наукової розробки теми достатнього високий. Дослідженню джерел міжнародного приватного права в тій чи іншій мірі присвячувалася увага таких вчених як А.С. Довгерта, Л.А Лунца, Г.А. Гірми, В.Я. Калакури, В.І. Кисіля, В.Л. Мусіяки, О. В. Стрєльцової, Т.В. Колісника. Водночас існує необхідність в комплексному дослідженні саме внутрішнього законодавства як джерела права, включаючи внутрішнє законодавства і зарубіжних країн, і України.
При написанні роботи використовувалися наступні методи дослідження: порівняльний метод, метод узагальнення, системний аналіз, емпіричний, юридично-логічний.
Теоретичними та методологічними засадами дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі міжнародного приватного права та теорії держави і права.
Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, трьох розділів із шістьма підрозділами, висновків, списку використаних джерел.

ВИСНОВКИ
На відміну від загальної теорії права, галузевою практикою міжнародного приватного права встановилося, що терміном "джерело права" називають "юридичні (формальні) джерела". Відтак, у своєму дослідженні ми розглядали джерела міжнародного приватного права у формальному значенні.
Відносно класифікації джерел міжнародного приватного права в науці немає єдності в цьому питанні. Одні вчені розрізняють чотири види джерел міжнародного приватного права: внутрішнє, тобто національне законодавство держави; судову та арбітражну практику; міжнародні договори; міжнародні та торговельні звичаї. Деякі автори виділяють три види, об’єднуючи внутрішнє законодавство і судову та арбітражну практику єдиним терміном – внутрідержавне законодавство. Також розрізняють п’ять видів джерел міжнародного приватного права: внутрішнє законодавство; міжнародні договори; правовий звичай; правовий прецедент; правову доктрину. Також в юридичній літературі називають ще два джерела права: загальні принципи права; засоби так званого недержавного регулювання.
Важливо розуміти, що форми і джерела міжнародного приватного права мають свою специфіку, викликану наявністю міжнародних договорів та звичаїв: 1. Подвійність форм правового регулювання – існування внутрішньодержавного і міжнародного рівня регулювання одних і тих самих відносин. 2. У певних випадках формою міжнародного приватного права може виступати не тільки національне законодавство країни (внутрішньодержавне і міжнародне), але й внутрішнє право інших країн. Водночас подвійність джерел не означає поділ міжнародного приватного права на дві частини, тому що предметом регулювання є одні й ті самі відносини – цивільно-правові відносини міжнародного характеру.
Належність норм внутрішнього законодавства до джерел міжнародного приватного права залежить від змісту предмета цієї галузі права у конкретній правовій системі. Для англосаксонського права характерним є поділ права на статутне, джерелом якого є парламентські акти, й загальне право, що склалося на базі місцевих звичаїв і узагальнення практики судів, рішення яких – судові практики – визнаються одним із основних джерел права. В багатьох зарубіжних країнах, особливо тих, що належать до "сім’і континентального права", приблизно з 60-х pp. ХХ ст. широко практикується прийняття законів з питань міжнародного приватного права, які діють і до сьогодні.
Закони з міжнародного приватного права є комплексними актами, так як містять систему матеріально-правових та колізійних норм, що регулюють загальні питання: кваліфікації, зворотного відсилання, встановлення змісту іноземного - права, взаємності, реторсії та ін. Норми цих законів переважно регламентують правовий статус фізичних та юридичних осіб; право власності, зокрема інтелектуальної; зобов'язальні, шлюбно-сімейні та трудові відносини; питання спадкування тощо. До вказаних законів можуть включатися також питання юрисдикції, цивільного процесу, визнання й виконання рішень судів та інших органів іноземної держави. Закон України «про міжнародне приватне право» став важливим етапом формування системи міжнародного приватного права в Україні.
Значення внутрішнього законодавства будь-якої держави як одне з джерел міжнародного приватного права відіграє велике значення в кожній правовій системі. В цей же час внутрішнє законодавство пов’язане із рисами притаманними конкретній правовій системі. В сім’ях романо-германського (континентального) права національне законодавство, спеціальні закони відіграють першочергове значення, на якому ґрунтується подальше судочинство. В цей же час в анго-саксонській (анго-американській) правовій системі, зважаючи на особливе значення і важливість судового прецедента закони приймаються із попереднім вивченням та врахуванням судової практики. Природньо, що і в судовій практиці спираються на національне законодавство. Таким чином, спостерігається подвійний зв'язок між цими джерелами міжнародного приватного права.
Можна сказати, що внутрішнім джерелом міжнародного приватного права є вся національна правова система в цілому, весь правопорядок держави. Основною частиною національного законодавства виступають колізійні норми, що відсилають не до конкретного закону, а до всієї правової системи, до всього правопорядку в цілому. Першочергово серед національних джерел міжнародного приватного права країни стоять ті національні закони, які спеціально призначені для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом (спеціальні закони, інвестиційне законодавство, законодавство про компенсаційні угоди тощо). Однак визначальним є основний закон будь-якої держави, головне джерело усього внутрішнього законодавства - конституція.
На даний час в усьому світі відбуваються процеси зближення внутрішнього законодавства різних держав. Взаємоузгодже¬ний правовий розвиток держав може відбуватися в таких основних напрямах та формах як: 1. зближення законодавства; 2. гармонізація законодавства; 3. при¬йняття модельних законодавчих актів; 4. уніфікація законодавства.
Проте існує низка проблем між нормами міжнародного приватного права і внутрішнього права. Продовжують залишатись невирішеними такі основні проблеми міжнарод¬ного приватного права як: 1) складна передбачуваність колізійної норми, яка буде застосована судом для вре¬гулювання відносин з іноземним елементом; 2) встановлення змісту іноземного права та віднайдення адек¬ватних підходів для його належного тлумачення; 3) колізійна норма у більшості випадків відсилає до ма¬теріальної норми, створеної для суто внутрішніх правовідносин (без урахування специфіки наявності іно¬земного елементу); 4) зворотне відсилання (renvoi) і відсилання до права третьої держави (transmission); 5) конфлікт кваліфікацій; 6) принципові розходження щодо колізійного регулювання правового статусу фізичних та юридичних осіб; 7) випадки застосування права конкретної держави до відносин, що повністю протікають поза територією цієї держави; 8) колізії між колізійними нормами різних держав, що призводить до так званих «шкутильгаючих відносин»; 9) визнання і виконання іноземних судових рішень.