Вступ
1. Економічна сутність балансу як форми звітності
2. Методичні підходи до формування форми №2
3. Аналіз бухгалтерського балансу підприємства та прийняття управлінських рішень
Висновки
Список використаних джерел

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Взагалі балансовий метод широко використовується в економічних науках, наприклад, баланс доходів і витрат, касовий план банку, баланси матеріальних і трудових ресурсів тощо. Причому використовують балансові узагальнення як статичні, так і динамічні.

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 p. № 996-XIV. // Збірник систематизованого законодавства. – 2004. - № 4. – с. 3-220.
2. Абрамцова Т. Складання фінансової звітності за даними бухгалтерського обліку // Дебет-Кредит. Школа бухгалтера. – 2008. - № 1-2. – с. 7-12.
3. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К., 2003. – 692 с.
4. Гольцова С.М., Плікус І.Й. Звітність підприємств: Нав. Посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006, - 292с.

Актуальність теми. Основна мета бухгалтерського обліку – формування інформації про діяльність підприємства та його фінансово-майновий стан, яка необхідна внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності.
ХХІ Європейський конгрес бухгалтерів визначив, що одним з найважливіших напрямків подальшого розвитку бухгалтерського обліку на світовому рівні є удосконалення методики складання бухгалтерської звітності і, зокрема, її центральної складової – балансу.
Сьогодні здійснюється перехід до активізації роботи з інформацією, отриманою на підставі даних бухгалтерського обліку, з метою оптимізації діяльності підприємців і власників, спрямованої на отримання максимального прибутку. Ускладнюються і функції бухгалтерії, направлені не на просту реєстрацію господарських операцій, а на підвищення ефективності управління ними.
У зв’язку з цим в практичній діяльності підприємств і в теорії обліку виникають наступні проблеми:
а) більшість дослідників балансу на різних етапах його розвитку відзначали застарілість та історичний характер даних, що містяться в балансі. Тому назріла необхідність вжити заходів щодо підвищення оперативності складання та своєчасності подання балансу, в тому числі з використанням комп’ютерів;
б) при складанні балансу дається взнаки його неузгодженість з діючим Планом рахунків;
в) бухгалтер неефективно використовує час у зв’язку з складанням різних спеціальних розрахунків та здійсненням вибірки даних не тільки по синтетичних, але й аналітичних рахунках;
г) з посиленням інтеграційних процесів у міжнародній економіці виникла потреба узгодити українську і зарубіжну термінологію, а також привести у відповідність систему фінансового та податкового обліку.

Отже, перехід України від планової моделі економіки до ринкової моделі господарювання з переважанням приватної форми власності викликає необхідність проведення відповідних змін у системі бухгалтерського обліку. Для посилення контролюючої функції обліку необхідно об’єднати зусилля державних та місцевих органів, представників наукових і суспільних кіл, спеціалістів-практиків в галузі бухгалтерського обліку і аудиту на реалізацію якісного інформативного забезпечення користувачів фінансовою звітністю.
Дефініція балансу пройшла тривалий, іноді суперечливий шлях розвитку. В цілому баланс як самостійна бухгалтерська категорія сформувалась у кінці XVII – на початку XVIII ст. Кінцеве розуміння балансу формувалось під впливом глибоких досліджень не тільки в обліку, але і в економіці, фінансах, праві та інших економічних напрямках.
Основна увага при складанні звітності повинна в першу чергу звертатися на відображення у ній корисної інформації, а не на обсяг даних.
До недоліків діючої форми бухгалтерського балансу можна віднести непостійність оцінки засобів на момент складання балансу та порушення принципів економічного групування засобів.