Вступ.
Розділ 1. Соціальне дослідження, його роль у соціальній роботі.
1.1. Поняття і функції соціального дослідження.
1.2. Методика, технології та методи проведення соціального дослідження.
1.3. Використання результатів соціального дослідження у практиці соціальної роботи.
Розділ 2. Пізнання соціальних проблем за допомогою соціальних досліджень.
2.1. Проблеми молоді.
2.2. Проблеми жінок.
2.3. Проблеми ВІЛ-інфікованих осіб та осіб, хворих на СНІД.
Розділ 3. Модель соціального дослідження, спрямованого на пізнання проблеми платного навчання у ВНЗ.
Висновки.
Список використаних джерел.

Розділ 2 Пізнання соціальних проблем за допомогою соціальних досліджень (фрагмент підрозділу 2.1.).

2.1. Проблеми молоді (фрагмент).

...Ефективна культурна самореалізація молодого покоління потребує нормальних суспільних взаємовідносин. У нашому суспільстві багато взаємовідносин деформовані. Цим пояснюється наявність цілого комплексу молодіжних проблем; деякі з них специфічні, решта, і їх більшість, характеризують також інші соціальні категорії або все суспільство в цілому. Специфіка молодіжних проблем в Україні, які необхідно розглядати як в контексті всього суспільства, так і концентруючись на притаманних молоді особливостях, зумовлена швидкими й непередбачуваними перетвореннями в суспільстві, його культурною неоднорідністю, політичним плюралізмом тощо.
Молодіжні проблеми поділяють на дві групи. До першої належать специфічні молодіжні соціальні проблеми (визначення сутності молоді як соціальної групи, вивчення її потреб, інтересів, способів діяльності, дослідження специфіки процесу соціалізації молодих людей, їхньої соціально-професійної орієнтації тощо). Інші належать до категорії загальних, але вони або стосуються переважно молоді (проблеми зайнятості, отримання освіти, придбання житла, освіти, сім’ї і т. п.), або знаходять специфічний прояв у молодіжному середовищі (методи і особливості виховання підлітків, розвиток соціальної і політичної активності молоді і т. п.). Існує також інша класифікація молодіжних проблем, згідно з якою джерелом перших є зростаючі вимоги суспільства до молоді, а других – особистісні сподівання і прагнення молодих людей, складності з їхньою реалізацією. Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить про те, що нині молодь – одна з найбільш уражених в економічному плані й певною мірою безправна у соціально-правовому відношенні соціальна спільнота, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту.
Найзагальніша проблема молоді та суспільства в цілому – зниження рівня життя, низький рівень доходів, безробіття. Але молоддю, на відміну від старших поколінь, ця проблема здебільшого сприймається не як проблема разючої соціальної стратифікації, а як проблема невідповідності рівня оплати праці реальній вартості праці, обмеженості сімейних бюджетів. Якщо в цілому соціальне становище сприймається населенням, як правило, об’єктивно (наприклад, рівень, джерела та структура доходів і витрат), то для молоді більш характерним є суб’єктивне сприйняття (самооцінка матеріального становища, суб’єктивна оцінка рівня доходів, необхідних для забезпечення гідного рівня життя тощо).
Серед проблем, які турбують молодь, на одному з перших місць стоїть проблема отримання освіти, висока плата за навчання, зниження якості навчального процесу. Нижче автор наводить приклад соціального дослідження, спрямованого на вивчення цієї важливої проблеми. Освіта для молодих людей – це найголовніше, з нею пов’язана більшість мрій щодо майбутнього життя. На жаль, багато молодих людей сьогодні не можуть реалізувати свої потенції, отримавши якісну освіту. Платне навчання доступне далеко не для всіх, часто воно примушує користуватися невигідними кредитами, що створює безліч додаткових проблем – особистих, житлових, сімейних. У деяких ВНЗ за невисокого рівня якості навчання процвітає хабарництво. Але, навіть подолавши ці проблеми, в подальшому часто доводиться стикатися з іншими, насамперед неможливістю працевлаштуватися за професією та забезпечити себе пристойним житлом.
Проблема зайнятості молоді стоїть в Україні дуже гостро. Чинниками, які погіршили реальну ситуацію на ринку праці після проголошення Україною незалежності, є загальноекономічна криза (особливо реорганізація підприємств і цілих галузей), недосконала законодавча база і несприятливі економічні умови для розвитку підприємництва, некомпетентно проведені роздержавлення та приватизація, несприятливий інвестиційний клімат, нецільове використання бюджетних коштів, недосконалість механізмів реалізації соціально орієнтованих законодавчих актів, а іноді пряме блокування їх управлінськими структурами держави. У структурі зайнятості в різних регіонах існують диспропорції, з кожним роком загострюється проблема працевлаштування молодих спеціалістів, що полягає не у відсутності вакансій як таких, а в недостатній пропозиції робочих місць, які за розміром оплати, змістом та умовами праці були би привабливими для освічених молодих людей. Проблема зайнятості як така – не єдина молодіжна проблема, пов’язана з адаптацією до ринку праці. Молоді часто відводиться другорядне місце у сфері праці, що посилює її матеріальну та психологічну залежність від старших поколінь. В Україні намітилася тенденція до використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки. Така тенденція призводить до декваліфікації молодих спеціалістів, особливо тих, які тільки починають трудову діяльність. Зараз молодь дуже часто принципово змінює свою професійну діяльність, майже половина, а подекуди й більша частина не працює за отриманою спеціальністю; іншими словами, зростає частка тих, чиї професійні здібності та кваліфікаційні навички залишаються незатребуваними. Професійна мобільність такої молоді здебільшого має регресивний характер і веде до втрати професійної кваліфікації. Освічена молодь часто вимушена займатися торгівельно-комерційною діяльністю, працевлаштовуватися охоронцями, водіями і т. п.
За об’єктивними показниками наявності нормальних житлових умов у найгіршому стані також перебуває молодь, оскільки переважна більшість молодих людей на сьогодні не має окремої квартири чи будинку, вимушена знімати квартиру чи кімнату або жити з батьками, і це при тому, що наявність окремого житла в молодіжному середовищі – дуже важливий показник життєвого успіху і взагалі матеріального становища. Між тим, кредити на придбання житла або житлобудування, які на сьогодні надаються банківськими установами та кредитними спілками, цю проблему не вирішують, оскільки, з одного боку, ціни на житло разюче не відповідають рівню особистих доходів переважної більшості громадян, з іншого, умови отримання кредитів переважно є несприятливими.
У сільської молоді ситуація з окремим житлом трохи краща, але останніми десятиріччями молодь все більше залишає село, причиною чого є диспропорція між рівнями доходів у місті та в селі. Як засвідчує В. Чигрін, у 2001 р. молоді в Україні нараховувалося більш ніж 11 млн. (22,6% від усього населення), сільської молоді – 3,3 млн. (29,5% від усієї молоді). У 2004 р. сільської молоді було вже тільки 3,1 млн. (28,6% від усієї молоді). Для порівняння автор наводить дані статистичного щорічника за 2003 р. Згідно з ними, сільське населення на 2001 р. складало 15877,5 тис. осіб, а на початок 2004 р. – 15551,2 тис.
Сімейні проблеми молоді тісно пов’язані з проблемами житла та матеріальної забезпеченості. Не секрет, що в Україні значна кількість молоді не має належної матеріальної бази для створення сім’ї, після її створення не може залишити батьківську оселю й вести власне господарство, що позбавляє молодих людей самостійного досвіду сімейного життя, а разом з тим відповідальності, кмітливості, вміння покладатися на себе. А саме ці якості якраз і необхідні в шлюбі. Крім того, з цими проблемами прямо пов’язана проблема скорочення населення. При тому, що в молодої сім’ї основною є репродуктивна функція, сучасне молоде подружжя здебільшого орієнтується переважно на однодітну сім’ю. Між суспільною потребою в дітях і фактичною дітородною ситуацією спостерігається стала диспропорція, причому аналіз репродуктивних установок та орієнтацій молодих сімей не дає жодних шансів на збільшення народжуваності в майбутньому.
До специфічних соціальних проблем молоді належить наявність так званих "груп ризику". Йдеться про підліткове та юнацьке тютюнопаління, пияцтво, вживання наркотиків. Ці проблеми потрібно розглядати в контексті загальних соціальних проблем. Незадовільна економічна ситуація породжує негаразди та конфлікти в сімейному житті, що призводить до відсутності нормального виховання в сім’ї, а все це разом породжує спрямованість на асоціальну поведінку, різкий зріст кількості молодих жебраків, які майже стовідсотково належать до груп ризику. На фоні педагогічної бездіяльності великої кількості сімей, морального й матеріального зубожіння, виникають алкоголізм та наркоманія, а також пов’язана з ними тенденція до криміналізації молоді. Саме наркогенна орієнтація молоді найчастіше стає причиною правопорушень і злочинів. Через вживання алкоголю і наркотиків більшість підлітків залучається до кримінального способу життя, не кажучи вже про шкоду власному здоров’ю. Нижче наводяться результати соціального дослідження проблем молодіжного ризику.
Соціальні дослідження молоді та її проблем відіграють величезну роль у формуванні державної молодіжної політики як системи певних заходів щодо сприяння соціальному становленню й розвитку молоді. Доводиться констатувати, що за радянських часів застосовувалися надто спрощені підходи до соціальних досліджень молоді. Ці дослідження зводилися переважно до вирішення окремих проблем, пов’язаних із професійним самовизначенням, ціннісними орієнтаціями і т. п. Не враховувалася необхідність визначати молодь не тільки як об’єкт, але також як суб’єкт суспільного життя, що передбачає два важливі принципи: активну участь самої молоді у розробці та реалізації державних молодіжних програм та підтримку молодіжних ініціатив державними структурами. Треба ставити завдання з’ясувати основні інтереси й потреби молоді, ретельно створювати її всебічний соціальний портрет, спрямовувати результати досліджень на безпосереднє вирішення молодіжних проблем і на розробку ефективних державних молодіжних програм.
Соціальна робота з молоддю регулюється Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2000 р.). Така робота згідно із цим Законом визначається як діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку молодих людей, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Слід постійно пам’ятати, що соціальна робота, як автором було вже доведено, ґрунтується на результатах соціальних досліджень.
Розвиток соціології молоді на сучасному етапі пов’язаний із необхідністю теоретичного осмислення накопичених знань, розробки ґрунтовної методології, аналізу методологічних проблем тощо. У більшості країн світу соціологи вже давно плідно працюють над широким колом соціальних проблем молоді за умов фактичного загострення цих проблем, причому наукові пошуки проводяться в багатьох галузях соціологічних теорій (соціологія освіти, праці, особистості, культури, сім’ї тощо). Основу будь-якої соціологічної технології, що повинна вирішувати глобальне завдання підтримки молоді, є визнання того факту, що, з одного боку, відбувається послідовно-спадкоємна зміна поколінь в суспільстві відповідно до загальних соціологічних законів (молодь входить в соціальний простір, організований попередніми поколіннями, є об’єктом соціального впливу), з іншого, молодь виступає суб’єктом соціальної діяльності.
У предметне коло соціальних досліджень з молодіжної проблематики входять соціальні характеристики молодого покоління з урахуванням особливостей соціального стану, форм діяльності, життєвих потреб та орієнтацій, специфічні молодіжні проблеми, проблеми отримання освіти, профорієнтації та професійного самовизначення, участь в молодіжних об’єднаннях, формування системи цінностей та адаптація до нових соціальних умов, формування здорового способу життя, проблеми сім’ї та шлюбу, служби в армії, сексуальної поведінки і вживання наркотиків, підприємницьких і релігійних орієнтацій тощо, а якщо говорити узагальнено – молодіжна субкультура в цілому. До методів соціальних досліджень проблем та процесу соціалізації молоді входять кількісні та якісні методики, аналіз об’єктивних даних, метод експертних оцінок тощо. Головна проблема – обрання методів, що є найбільш адекватними відносно об’єкту й предмету дослідження, із врахуванням факторів обмеженості ресурсів та економічної доцільності. Вибір тієї чи іншої технології визначається програмою соціального дослідження, його метою і завданнями, об’єктом та предметом, а також подальшими напрямками соціальної роботи з молоддю.
Для розробки соціальних технологій підтримки молоді в 1991 р. був заснований Український науково-дослідний інститут проблем молоді, в подальшому реорганізований в Український інститут соціальних досліджень, що об’єднав навколо себе соціологів, які досліджують різні складові з молодіжної тематики. Регулярне проведення конференцій, організація щорічних шкіл молодих соціологів сприяють розвиткові соціологічних технологій, методів дослідження молодого покоління. Центри інформації для молоді призначені для надання інформаційних і методичних послуг органам виконавчої влади у справах молоді, організаціям та установам, що працюють з молоддю, групам молодих людей. Для вирішення юридичних, комунікативних, особистісних, професійних, освітніх, житлових проблем, проблем відпочинку та інших, центр може займатися аналізом інформації про процеси, що відбуваються у молодіжному середовищі, про інформаційні потреби молоді тощо...

(Посилання - на сторінках дипломної роботи).

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Голос України. – 1996. – 7 серпня.
2. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ.
3. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51.
4. Про внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні": Закон України від 23 березня 2000 р. № 1613-ІІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 26 грудня 2002 р. № 380-IV.
5. Про рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні: "Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення": Постанова Верховної Ради України від 20 грудня 2005 р. № 3238-IV.
6. Бичков С. Соціальна реінтеграція безпритульних жінок / С. Бичков, І. Батирева // Соціальний захист. – 2005. – № 2. – С. 26-28.
7. Бойко А. М. Соціальна робота з клієнтами, інфікованими ВІЛ та хворими на СНІД / А. М. Бойко. – Київ-Ужгород, 2000. – 64 с.
8. Бойко А. М. Соціальна робота з людьми, які живуть з ВІЛ-інфекцією / А. М. Бойко // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – № 2. – С. 54-61.
9. В Україні жінок дискримінують // Світогляд. – 2006. – № 8 (159), 4 березня. – С. 1, 3.
10. Гуслякова Л. Г. Основы теории социальной работы / Л. Г. Гуслякова, Е. И. Холостова. – М.: Социально-технологический институт, 1997. – 187 с.
11. Как провести социологическое исследование / Под ред. М. К. Горшкова, Ф. Э. Шереги. – М.: Политиздат, 1990. – 288 с.
12. Карпенко М. П. Социальный портрет студента негосударственного вуза / М. П. Карпенко, В. А. Лапшов, М. В. Кибакин // Социологические исследования. – 1999. – № 8. – С. 101-103.
13. Копачовець Н. Правові аспекти рівності жінок і чоловіків у сфері соціального забезпечення / Н. Копачовець // Соціальний захист. – 2005. – № 7. – С. 43-44.
14. Краткий словарь по социологии / Под ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина. – М.: Политиздат, 1988. – 362 с.
15. Куприянова З. Безработица и безработные / З. Куприянова // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. – 1999. – № 1. – С. 9.
16. Лавриненко Н. О новых методологических подходах к исследованию института гендера / Н. Лавриненко // Социология: Теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 2 (апрель-июнь). – С. 103-115.
17. Методологія та методи соціальних досліджень / Борисова Ю. В. – К.: ДЦССМ, 2003. – 216 с.
18. Молодежь и демократизация советского общества: Социологический анализ / Под ред. С. А. Шавеля, О. Т. Манаева. – Минск, 1990. – 124 с.
19. Молодь України у дзеркалі соціології / За ред. О. Балакірєвої і О. Яременка. – К.: УІСД, 2001. – 210 с.
20. Павловский В. В. Социология молодежи и ювенология / В. В. Павловский // Социологические исследования. – 1999. – № 5. – С. 46-51.
21. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження / Н. В. Паніна. – К.: Наукова думка, 1996. – 232 с.
22. Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи / Заг. ред. І. В. Козубовської, І. І. Миговича. – Ужгород: УжНУ, “Мистецька лінія”, 2001. – 152 с.
23. Порохницький В. Г. Що ми знаємо про СНІД / В. Г. Порохницький, В. М. Гирін. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Здоров’я, 1993. – 80 с.
24. Семенюк М. Ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насильства / М. Семенюк // Соціальна політика і соціальна робота. – 2004. – № 3. – С. 71-84.
25. Сільське господарство України: Статистичний щорічник за 2003 р. – К., 2004. – 57 с.
26. Силласте Г. Г. Изменения социальной мобильности и экономического поведения женщин / Г. Г. Силласте // Социологические исследования. – 2000. – № 5. – С. 25-34.
27. Соціальна політика і соціальна робота: Український науковий і громадсько-політичний часопис. – К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія". – 2005. – № 2 (30). – 148 с.
28. Соціологія / За ред. В. Г. Городняненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2003. – 560 с. (Альма-матер).
29. Соціологія / За редакцією В. М. Пічі. – Львів: “Новий світ-2000”, 2004. – 277 с.
30. Социологический словарь / Сост. А. Н. Елезков, К. В. Шульга; Науч. ред. Г. Н. Соколова, И. Я. Писаренко; Редкол.: Г. П. Давидюк (отв. ред. и др.). – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: Университетское, 1991. – 528 с.
31. Стрельник О. Ґендерна нерівність: теоретико-методологічні підходи до інтерпретації / О. Стрельник // Соціологія: Теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 4 (жовтень-грудень). – С. 147-154.
32. Стрельник О. Поняття соціального потенціалу в інтерпретації проблеми ґендерної нерівності (за матеріалами соціологічних досліджень) / О. Стрельник // Соціологія: Теорія, методи, маркетинг. – 2006. – № 4 (жовтень-грудень). – С. 147-160.
33. Теорії і методи соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328 с.
34. Технологии социальной работы. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 399 с.
35. Черниш Н. Соціологія: Соціологія сім’ї; Соціологія молоді; Етносоціологія і соціологія нації: Курс лекцій. Конспект / Н. Черниш. – Випуск 4. – Львів: Кальварія, 1996. – 80 с.
36. Чигрин В. Сельская молодежь: методологические аспекты исследования / В. Чигрин // Социология: Теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 2 (апрель-июнь). – С. 116-132.
37. Шикун А. И. Социологический практикум / А. И. Шикун. – Минск: Амалфея, 2000. – 208 с.
38. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, 1998. – 596 с.

Порівняно із суспільною структурою колишнього СРСР структура сучасного українського суспільства суттєво змінилася. Зазнали змін суспільні форми всіх основних соціальних інститутів (економічних, політичних, культурних, освітніх тощо). Трансформувалися соціальна природа й основні компоненти соціальної структури (класів, груп, спільнот). Змінилися суб’єкти власності та влади. Послабшали колишні стратифікаційні обмеження, внаслідок чого посилилася горизонтальна і вертикальна мобільність громадян. Активізувалися процеси маргіналізації, зазнали змін порівняльні ролі компонентів соціального статусу (тобто, якщо у стратифікації колишнього радянського суспільства домінував адміністративно-посадовий критерій, то тепер домінує критерій власності й доходів). Змінилися якісні й кількісні параметри соціальної структури. Продовжують існувати несприятливі демографічні тенденції. Дуже сильно поглибилася соціальна поляризація суспільства.
Всі ці зміни в комплексі породили безліч нових соціальних проблем, вкрай болючих для теперішнього українського суспільства. При цьому наше суспільство ще не накопичило досвіду їхнього ефективного вирішення. Соціальні дослідження допомагають виявити сутність цих проблем, а за результатами цих досліджень виробляються рекомендації щодо їхнього вирішення.
Мета роботи – проаналізувати можливості пізнання соціальних проблем методами соціального дослідження.
Для реалізації цієї мети з усієї сукупності соціальних проблем автором обрано для аналізу три групи проблем: а) проблеми молоді; б) жіночі проблеми; в) проблеми ВІЛ-інфікованих осіб та осіб, хворих на СНІД.
Завдання, які автор ставить перед дослідженням:
• визначити поняття та функції соціального дослідження, технології та методи його проведення, значення результатів для підвищення ефективності соціальної роботи;
• охарактеризувати найголовніші проблеми молоді, жіноцтва, ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;
• проілюструвати на прикладах значення соціального дослідження як інструменту пізнання цих проблем;
• розробити модель соціального дослідження по проблемі платного навчання у ВНЗ.
Об’єкт дослідження в даній роботі – соціальні дослідження.
Предмет дослідження – можливості їхнього використання у пізнанні соціальних проблем.
При виборі тематики соціального дослідження автор керується наступними принципами: а) його тема повинна співвідноситися з теоретичним корпусом роботи (тому було обрано молодіжну проблему); б) вона має бути конкретною і значущою для більшості молодих людей (тому було обрано проблему платного навчання у ВНЗ та ставлення до цієї форми навчання абітурієнтської та студентської молоді).
В ході роботи автором використано Конституцію України та окремі законодавчі акти, літературу з питань соціології, соціальних досліджень та теорії соціальної роботи, а також літературу, присвячену специфіці окремих соціальних проблем. Окрім посібників, монографій та наукових праць, у кваліфікаційній роботі використані матеріали наступних періодичних видань та наукових і громадсько-політичних часописів: "Соціологія: Теорія, методи, маркетинг", "Социологические исследования" (РФ), "Соціальний захист", "Соціальна політика і соціальна робота", "Світогляд".
Специфіку окремих соціальних проблем, що аналізуються в роботі, найповніше характеризують наступні джерела: стаття С. Бичкова та
І. Батиревої "Соціальна реінтеграція безпритульних жінок", статті та монографії А. Бойка з питань соціальної роботи з клієнтами, інфікованими ВІЛ та хворими на СНІД, статті М. Карпенка із соавторами "Соціальний портрет студента недержавного ВНЗ", Н. Копачовець "Правові аспекти рівності жінок і чоловіків у сфері соціального забезпечення", З. Купріянової "Безробіття та безробітні", Н. Лавриненка та О. Стрельника щодо проблем вивчення інституту ґендера та інтерпретації ґендерної нерівності, монографія О. Балакірєвої та О. Яременка "Молодь України у дзеркалі соціології", статті В. Павловського "Соціологія молоді та ювенологія", М. Семенюка "Ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насильства", Г. Сілласте "Зміни соціальної мобільності та економічної поведінки жінок", В. Чигрина з питань дослідження проблем сільської молоді.
Структура. Робота складається з трьох розділів. Перший розділ ("Соціальне дослідження, його роль у соціальній роботі") присвячений теоретичним питанням соціального дослідження. Він складається з трьох підрозділів: 1) Поняття і функції соціального дослідження; 2) Методика, технології та методи проведення соціального дослідження; 3) Використання результатів соціального дослідження у практиці соціальної роботи.
У другому розділі ("Пізнання соціальних проблем за допомогою соціальних досліджень") розглядаються соціальні проблеми молоді, жінок, ВІЛ-інфікованих осіб та осіб, хворих на СНІД, а також наводяться відомості про соціальні дослідження, присвячені їхньому пізнанню, включаючи результати цих досліджень. Другий розділ також складається з трьох підрозділів: 1) Проблеми молоді; 2) Проблеми жінок; 3) Проблеми ВІЛ-інфікованих осіб та осіб, хворих на СНІД.
У третьому розділі ("Модель соціального дослідження, спрямованого на пізнання проблеми платного навчання у ВНЗ") за структурою програми, запропонованої В. Ядовим, розробляється модель соціального дослідження проблеми платного навчання у ВНЗ.

Сучасне соціальне дослідження – це система узгоджених теоретико-методологічних та організаційно-технічних процедур, які спрямовані на отримання наукових знань про соціальне явище, процес. Ці процедури проводяться за спеціально розробленою програмою, під якою розуміють науково змістовний документ, що регламентує всі етапи і стадії соціального дослідження (етапи підготовки, організації, проведення). Методика соціального дослідження – це система операцій, процедур, прийомів встановлення соціальних фактів, їхньої систематизації та засобів аналізу. Розповсюдженими технологіями сучасного соціального дослідження є моніторинг, разові, оперативні та лонгітюдні дослідження, а серед методів його проведення слід виділити спостереження, соціальний експеримент, діалог, опитування (анкетування та інтерв’ювання), метод фокус-груп, тестування, аналіз документів, прогнозування тощо.
В ході роботи автором було доведено, що соціальне дослідження може бути ефективним інструментом пізнання соціальних проблем. Проблемна ситуація неодмінно фіксується в об’єкті соціального дослідження, яким може виступати певна сукупність людей або якийсь аспект, пов’язаний із функціонуванням такої сукупності. Серед усієї сукупності соціальних проблем було виокремлено проблеми молоді, жінок та ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.
До найбільш болючих проблем молоді належать зниження рівня життя, низький рівень доходів, проблеми отримання освіти, зайнятості і безробіття, житлова проблема, сімейні проблеми, проблеми молодих осіб, які належать до груп ризику (підліткове та юнацьке тютюнопаління, пияцтво, нарковживання, девіантна поведінка). Ці та інші проблеми молоді мають свою специфіку, яка пов’язана із загальною специфічністю молоді як соціальної спільноти, суттєві характеристики й риси якої перебувають у стані формування і становлення. Їхнє дослідження тісно пов’язане з вивченням молодіжної субкультури як особливої системи норм і цінностей, яка відрізняє молодь від решти суспільства за критерієм віку і в якій відбивається своєрідне сприйняття молоддю соціальних змін. Молодіжні проблеми поділяють на дві групи – специфічні (вивчення потреб молоді, специфіки процесу її соціалізації тощо) і загальні (проблеми отримання освіти, сім’ї, придбання житла тощо).
Проблеми низького рівня доходів і безробіття здебільшого сприймається молодими людьми не як проблема разючої соціальної стратифікації, а як проблема невідповідності рівня оплати праці реальній її вартості, обмеженості сімейних бюджетів. Дуже важливою проблемою є проблема отримання освіти, оскільки освіта для молодих людей – це найголовніше, з нею пов’язана більшість мрій щодо майбутнього життя. Складовими цієї проблеми є проблеми високої плати за навчання, хабарництва у ВНЗ, зниження якості навчального процесу. Проблема зайнятості полягає у неможливості адекватного працевлаштування після отримання освіти. Як наслідок, професійні здібності молодих фахівців залишаються незатребуваними, освічена молодь часто вимушена займатися торгівельно-комерційною діяльністю, працевлаштовуватися охоронцями, водіями і т. п. Болючою проблемою молоді є житлова проблема, переважна більшість молодих людей на сьогодні не має окремої квартири чи будинку і вимушена знімати квартиру чи кімнату або жити з батьками, адже ціни на житло разюче не відповідають рівню особистих доходів переважної більшості громадян, а умови отримання кредитів часто є вкрай несприятливими. Сімейні проблеми молоді тісно пов’язані з проблемами житла та матеріальної забезпеченості – чимало молодих людей не мають досвіду сімейного життя, сучасне молоде подружжя здебільшого орієнтується переважно на однодітну сім’ю. Відсутність нормального виховання в сім’ї нерідко породжує спрямованість на асоціальну поведінку, різкий зріст кількості молодих жебраків, які майже стовідсотково належать до груп ризику, а також молодіжний і підлітковий алкоголізм і наркоманію.
У 1997-1998 рр. на базі Сучасного гуманітарного університету (СГУ) в РФ було проведено соціальне дослідження з метою пізнання молодіжних проблем освіти, післяосвітнього працевлаштування, житлово-побутових проблем тощо. В рамках цього дослідження провели 2 анкетних опитування студентів СГУ. Дослідники поставили перед собою завдання створити соціально-типовий портрет студента СГУ, під яким вони розуміли інтегрований опис основних соціальних, демографічних та інших якостей особистості, що мають бути властиві усій сукупності студентів. З’ясувалося, що більшості студентів властиві прагматичний підхід до життя, високі самооцінки й переважно завищені вимоги та мрії; молоді люди прагнуть стати підприємцями, розраховують на майбутні міжнародні контакти. Найбільш ефективними формами навчання у ВНЗ більшість визнала такі форми, за яких перед кожним студентом регулярно ставиться практична задача, яку належить самостійно вирішити (комп’ютерні завдання, ситуаційні задачі, тестування).
Проблеми тютюнопаління, зловживання алкоголем, нарковживання молоді вивчалися в Україні у червні 1998 р. Українським інститутом соціальних досліджень та центром "Соціальний моніторинг". Серед іншого було визначено, що після 18 років куріння стає майже регулярним для більшості з тих підлітків, для яких раніше воно носило епізодичний характер; дуже багато молодих людей у віці 18-19 років вживають алкоголь; міська молодь, особливо підлітки, зазвичай більш масово порівняно із сільською палить та вживає алкоголь.
Найголовнішою проблемою жінок є проблема ґендерної нерівності, яка реально існує, незважаючи на те, що рівність прав жінки і чоловіка конституційно забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, а також низкою інших заходів. Головна складова цієї проблеми – порушення принципу рівності між чоловіками і жінками у доступі до соціального розподілу, її актуальність було підтверджено даними моніторингових досліджень Інституту соціології НАН України, що проводилися протягом останнього десятиріччя. На жаль, не подолано проблему насильства над жінками, і в першу чергу домашнього насильства – фізичного, сексуального, психологічного, економічного. Багато жінок потерпають від сексуальних домагань на роботі чи службі. Актуальними проблемами жінок є також проблеми жіночої зайнятості та безробіття, одинокого материнства, жіночої безпритульності, жінок групи ризику.
У 2000 р. на базі соціологічного факультету Харківського національного університету (ХНУ) ім. В. Каразіна було проведено соціальне дослідження, метою якого було вивчення проблеми ґендерної нерівності. Для порівняння паралельно досліджувалися жіночі й чоловічі групи. Результати дослідження засвідчили, що жінки мають нижчу суб’єктивну установку на активність, спрямовану на поліпшення або зміцнення свого становища у суспільстві. Зберігаються істотні ґендерні диспропорції в оцінках спроможності впливу на своє життя, у жінок менш конструктивні порівняно з чоловіками стратегії поліпшення свого матеріального добробуту.
На базі кафедри соціології Фінансової академії при уряді РФ у 1999 р. методом змішаного опитування виключно жіночого контингенту було проведено дослідження, організатори якого поставили за мету вивчення інших проблем жінок – жіночої зайнятості та безробіття, соціальної мобільності та економічної поведінки. З’ясувалося, що більшість жінок вважають безробіття неприпустимим, а це означає, що проблема безробіття охопила значну частину російських жінок. Свою справу намагаються відкрити дуже незначний відсоток жінок, а вдається це ще меншій кількості, що свідчить про вкрай низьку ділову активність російської жінки.
Останнім часом в Україні швидкими темпами поширюється епідемія ВІЛ, ця проблема поступово набуває характеру реальної загрози для всього суспільства. Для пізнання різноманітних аспектів, пов’язаних з нею, останнім часом в Україні було проведено низку соціальних досліджень. Так, у 2004 р. в рамках програми "Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні" проводився поведінковий моніторинг осіб, як відносяться до груп ризику (споживачі ін’єкційних наркотиків, жінки, які надають сексуальні послуги за плату (проститутки), інші категорії осіб) а також спеціальні дослідження оцінки рівня охоплення програмами профілактики учнівської молоді у навчальних закладах та оцінки профілактичних програм на робочих місцях. Результати дослідження показали, що в Україні дуже низький рівень. З іншого боку, профілактичні програми підвищення знань про шляхи передавання і методи попередження ВІЛ-інфекції себе виправдовують.
Цікаве дослідження із застосуванням методу фокус-груп було проведено на початку 2005 р. на перевірку гіпотези про те, що позитивну роль у покращенні громадської думки з питань підвищення ступеня толерантності по відношенню до ВІЛ-інфікованих може відіграти соціальна реклама. Було з’ясовано, по-перше, що соціальна реклама дійсно може позитивно вплинути не тільки на покращення ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих, а й на внутрішнє самопочуття самих інфікованих, особливо коли йдеться про інтенсивні інформаційні кампанії, по-друге, що в Україні на практиці цей потенціал не використовується, оскільки соціальна реклама здебільшого виступає одним із засобів політичної пропаганди з метою впливу на електоральну поведінку громадян під час виборчих кампаній.
В результаті проведеної автором роботи можна зробити загальний висновок про те, що грамотно організоване та проведене соціальне дослідження може відігравати роль дієвого та ефективного інструменту пізнання різноманітних соціальних проблем.
Принципи та порядок організації соціального дослідження було вивчено в ході практичної роботи, під час якої автором розроблено модель соціального дослідження, спрямованого на пізнання проблеми платного навчання у ВНЗ. Програму цього дослідження було побудовано за структурою програми, яку запропонував В. Ядов (методологічна та методична фази підготовки, процедурна частина).