ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 5
1.1 Інновації та інноваційна діяльність 5
1.2. Джерела фінансування інноваційної діяльності 8
1.3. Характеристика інноваційно-інвестиційного процесу 12
РОЗДІЛ ІІ
МОДЕЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 16
2.1. Традиційні підходи до моделювання інноваційно-інвестиційного процесу 16
2.2. Моделювання інвестиційно-інноваційного процесу на основі класичної
регресії 19
2.3. Використання методу нечіткої регресії при дослідженні інноваційно-інвестиційного процесу 24
РОЗДІЛ ІІІ
МОДЕЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 30
3.1. Регресійна модель інноваційно-інвестиційного процесу 30
3.2. Моделювання інноваційно-інвестиційного процесу на основі нечіткої регресії 33
3.3. Перспективи використання методів теорії нечітких множин в дослідженні інноваційно-інвестиційних процесів 36
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44
ДОДАТКИ 48

Виходячи з того, що інноваційна діяльність є вирішальним елементом розвитку сучасного виробництва, проблеми економічного обґрунтування інноваційних рішень набувають особливої актуальності. Тому виникає проблема моделювання інноваційно-інвестиційних процесів, яка полягає у створенні відповідної концептуальної моделі, яка б враховувала всі аспекти обґрунтування прийняття того чи іншого інвестиційного рішення.
Для побудови адекватної моделі інноваційно-інвестиційних процесів слід враховувати такі характерні особливості початкових етапів інноваційного циклу:
• можливість завершення проектів в результаті реалізації факторів ризику;
• паралельність виконання ряду робіт проекту з врахуванням багатоетапності, технологічної по черговості виконання робіт та обмеженості ресурсів.
До процесу створення моделі інноваційно-інвестиційного процесу можна включити такі етапи:
1) визначення цілей;
2) зробити відбір зовнішніх та внутрішніх факторів проекту, що охоплюють макросередовище, інфраструктуру регіону, мікросередовище організації, а також результативного показника (системи показників);
3) налагодити моніторинг за цими факторами;
4) проранжувати фактори та цілі з метою відбору найважливіших з них;
5) встановити форму зв'язку між факторами та результативним показником;
6) провести якісну оцінку параметрів проекту та здійснити початковий відбір;
7) спробувати встановити кількісні залежності між факторами та результативним показником;
8) кількісно оцінити ефективність проекту та провести відбір проектів;
9) оцінити ризик проекту:
а) визначити окремі (елементарні) ризиків реалізації даного інноваційного проекту;
б) оцінити інформацію для визначення рівня окремих проектних ризиків;
в) вибрати та застосувати відповідні методи оцінки вірогідності окремих проектних ризиків.
г) визначити розмір можливих фінансових наслідків при настанні ризикової події у зв’язку з реалізацією інновації;
д) оцінити загальний проектний ризик;
е) співставити рівень проектного ризику з рівнем дохідності проекту;
ж) проранжувати альтернативні інноваційні проекти за рівнем ризику.
10) вказати на оптимальний проект.
Таким чином, ми бачимо, що модель прийняття оптимального рішення щодо інноваційного проекту містить 3 основні блоки: якісний аналіз, кількісний аналіз та аналіз ризику.

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV вiд 04.07.2002.
3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 433-IV вiд 16.01.2003.
4. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
5. Бараз В.Р. Корееляционно-регрессионный анализ связи показателей коммерческой деятельности с использованием программы Excel: учебное пособие / В.Р.Бараз. – Екатеринбург: ГОУ ВПО «УГТУ-УПИ», 2005. – 102 с.
6. Бережная Е.В., Бережной В.И. Математические методы моделирования экономических систем: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 432 с: ил.
7. Бєловолова Ольга Михайлівна Класифікація чинників інноваційних ризиків при прийнятті інноваційних рішень.
8. Бочарников В.П. Fuzzy-технология: Математические основы. Практика моделирования в экономике. – Санкт-Петербург: «Наука» РАН, 2001.
9. Бубенко П.Т., Дворкін С.В. Інноваційний менеджмент: конспект лекцій. – Харків: ХНАМГ – 2007
10. Буднікевич І. М., Школа І. М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002.
11. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003.– 408 с.
12. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
13. Губко М.В. Лекции по принятию решений в условиях нечеткой информации. – 2004.
14. Дилигенский Н.В., Дымова Л.Г., Севастьянов П.В. Нечеткое моделирование и многокритериальная оптимизация производственных систем в условиях неопределенности: технология, экономика, экология: Монография. – М.: «Издательство Машиностроение – 1», 2004.
15. Економічний словник-довідник: За ред. док. екон. наук, проф. С. В. Мочерного / Худож. оформ. В. М. Штогрина. – Кл Феміна, 1995. – 368 с.
16. Инновационный менеджмент: Концепции, многоуровневые стратегии и механизмы инновационного развития: Учеб. пособие / Под ред. В.М. Аньшина, А.А. Дагаева. – 3-е изд., перераб., доп. – М.: Дело, 2007. – 584 с.
17. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.
18. Куликова Е. Е. Управление рисками. Инновационный аспект, Бератор-Паблишинг, 2008 – 112с.
19. Лещинський О.Л. Економетрія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.Л.Лещинський, В.В.Рязанцева, О.О.Юнькова. – К.: МАУП, 2003. – 208 с.
20. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление проектами: Учебное пособие / Под общ. ред. И.И.Мазура. – 2-е изд. – М.: Омега-Л, 2004. – 664с.
21. Мединский В. Инновационный менеджмент. – М.: Инфра-М, 2002.
22. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 295 с.
23. Морозов Ю. Инновационный менеджмент. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
24. Мухамедьяров А.М. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 176 с.
25. Нечеткие множества и теория возможностей. Последние достижения: Пер. с англ./Под ред. Р.Р.Ягера. – М.: Радио и связь, 1986. – 408 с.
26. Орлов А.И. Эконометрика. – М.: «Экзамен», 2002.
27. Рогальська Н.Г. Інвестиційний менеджмент. Конспект лекцій. – Херсон, 2006. – 176 с.
28. Розен В.В. Математические модели принятия решений в экономике. Учебное пособие. – М.: Книжный дом «Университет», Высшая школа, 2002. – 288 с.
29. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). – Киев: Феникс, 2006. – 560 с.
30. Сорос Дж. Открытое общество. Реформируя глобальный капитализм. – М., 2001.
31. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с: ил.
32. Фатхутдинов Р. Конкурентоспособность: экономика, стратегия управление. – М.: ИНФРА-М, 2000.
33. Хотяшева О.М. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2006. – 384 с.: ил.
34. Черноморов Г.А. Теория принятия решений: Учебное пособие/Юж.-Рос. гос. техн. ун-т. Новочеркасск: Ред. журн. «Изв. вузов.электромеханика», 2002.–276с.
35. Шелобаев С.И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 367 с.
36. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогрес, 1992.
37. Щукін Б.М. Інвестування: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.
38. Яковець Ю. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. – М.: Экономика, 1988.
39. Freeman Ch. The Economics of industrial innovation; 2nd edn. Frances Pinter, London, 1982.
40. Tidd J., Bessant J., Pavitt K. Managing innovation. John wiley & Sons, LTD, Chichester, 2001.
41. Рігс Х. Managing high technology companies Blmont. – N.Y., 1983.
42. Буга Н. Модель інноваційного розвитку проблемних регіонів / Н. Буга, І. Тарасов // Економіст. – 2007. – № 7. –С. 48–50.
43. Вдовиченко А.М. Фінансові ресурси населення та їх вплив на інноваційні процеси в Україні // www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/APE/2009_1/207-217.pdf
44. Могильна Л.М. Сучасні проблеми управління інноваційним розвитком в сільськогосподарських підприємствах // www.library.kpi.kharkov.ua/Vestnik/2010_7/
45. Покропивний С. Ф. Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання // Економіка України. – 1995. – № 2. .
46. Пруненко Д.О. Економетричні моделі залежностей показників розвитку регіонів України від факторів / Д.О. Пруненко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 6. – С. 118–123.
47. Сліпченко М. Ефективність дії трансмісійного механізму кредитування при формуванні інноваційної моделі розвитку економіки // www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/yPU8nt.pdf
48. Шевченко О.М. Модель інноваційного розвитку регіону / О.М. Шевченко // Макроекономічне регулювання інвестицій них процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні : матеріали міжн. наук.-практ. конф. м. Київ, 23–24 жовтня 2008 р. : у 3-х ч. / РВПС України НАН України. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 3. – С. 291–292.
49. Якубенко С.С. Становлення інноваційної моделі розвитку економіки України. //http://intkonf.org/category/arhiv/
50. Rothwell Roy Invention, innovation, re-innovation and the role of the user. // Techonovation. – 1985.
51. Yun-Hsi O. Chang Hybrid fuzzy least-squares regression analysis and its reliability measures.// Fuzzy Sets and Systems, Vol. 119 (2), 2001. p. 225-246.
52. Yun-Hsi O. Chang, Bilal M. Ayyub Fuzzy regression methods - a comparative assessment.// Fuzzy Sets and Systems, Vol. 119 (2), 2001. p. 187-203.
53. www.bank.gov.ua
54. www.bank-ua.com
55. www.imf.org
56. www.in.gov.ua
57. www.data.worldbank.org
58. www.me.gov.ua
59. www.ukrstat.gov.ua
60. www.statinfo.biz

Метою дослідження є визначення моделі інноваційно-інвестиційного процесу промисловості України та виокремлення перспективних підходів у моделюванні даного явища.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
1) з’ясувати сутність інновацій та інноваційної діяльності;
2) чітко визначити основні джерела фінансування інноваційної діяльності;
3) дати визначення інноваційно-інвестиційному процесу;
4) охарактеризувати властивості інноваційно-інвестиційного процесу;
5) дослідити підходи до моделювання інноваційно-інвестиційного процесу;
6) побудувати класичну регресійну модель для дослідження інноваційно-інвестиційного процесу в промисловості України;
7) змоделювати інноваційно-інвестиційний процес в промисловості України за допомогою методів нечіткої регресії;
8) запропонувати альтернативні методи моделювання інноваційно-інвестиційного процесу.
Об’єктом дослідження є інноваційно-інвестиційна діяльність в промисловості України.
Предмет дослідження – теоретичні основи, науково-методичні засади, моделі та методи кількісної оцінки інноваційно-інвестиційного процесу.

ВИСНОВКИ

Базовим поняттям нашого дослідження є поняття «інновації», яке є неоднозначним та має багато інтерпретацій. Й.Шумпетер, який вперше ввів цей термін в науковий лексикон, зазначав, що інновація – це нова комбінація. Інновація в економіці, будь-яке нововведення в мистецтві, науці, життєвій практиці – головним чином полягає в рекомбінації концептуальних фізичних матеріалів, які існували на ринку (творче руйнування).
Згідно з законом України «Про інноваційну діяльність», інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Аналіз різних визначень інновації дає змогу зробити висновок, що специфічний зміст цієї категорії становлять зміни, а отже, головною функцією інноваційної діяльності є функція змін. Отже, на нашу думку, інновації можна трактувати в трьох аспектах:
— інновація в широкому значенні – як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
— інновація у вузькому значенні – як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;
— інновація, яка впроваджена в господарську практику.