Вступ…………………………………………………………………………….3
1. Феодально–абсолютистський лад під час правління
Ришельє, як передумова встановлення французького абсолютизмі………6
2. Тимчасова криза феодально-абсолютистської системи………………...19
3. Стабілізація французького абсолютизму при Людовіку XІV…………26
Висновки………………………………………………………………………..38
Список використаної літератури………………………………………………39

1. Феодально –абсолютитський лад під час правління Ришельє, як передумова встановлення французького абсолютизму.

Смерть Генріха ІV від руки католицького фанатика Равальяка 14 травня 1610 р. на час перервала почату його сподвижниками роботу зі зміцнення французької державності. Правда, громадянська війна між французами-католиками і французами-гугенотами вже закінчилася, і Франція була єдиною державою, але ще існували гугенотські міста-фортеці, кількістю близько 200, збереглися самостійні гугенотські армії і флот, незалежні від уряду кошти і т. п. Феодально-католицька опозиція, трохи ослаблена стратою маршала Бірона в 1602 р., не хотіла миритися. з втратою свого колишнього значення і була готова з першою нагодою знову втягнути країну в смуту громадянської війни - не стільки щоб затвердити за собою місцеву владу, скільки щоб забезпечити собі пенсії, подачки і щедро оплачувані сінекури за рахунок королівської скарбниці.
Тому, коли після вбивства Генріха ІV через малолітство його сина, Людовика XІІІ, влада перейшла в руки його вдови, Марії Медічі (фактично спочатку керував країною її фаворит, флорентинец Кончіні, а пізніше - Люінь), принци і гранди пред'явили регентше свої "права", чим втягнули Францію в нову смуту, яка протривала з перервами (коли удавалося відкупитися від їхніх вимог) близько 10 років. Ні народ, ні буржуазія вимог знаті не підтримували, однак, загрожуючи громадянською війною, гранди вирвали в Марії Медічі (за договором у Сент-Мену) згоду на скликання Генеральних Штатів, а заодно бажані субсидії: принц Конде одержав 450 тис. ліврів, герцог Лонгвіль - 100 тис. ліврів пенсії, Майже 300 тис. на "витрати з весілля".
На Генеральних Штатах, тих, що зібралися в 1614 р., виявилося безсилля опозиції вельмож. Третій стан, який складався з представників міської буржуазії і недавно перетвореної дворянської бюрократії, відмовився підтримати її. Пануючі стани - духівництво і дворянство - стояли в основному за зміцнення монархії, але ревниво виступали проти політичного підняття цих вихідців з буржуазії.

Список використаної літератури:
1. Вінниченко Р.Ю. Історія відомих країн К ,1997
2. Віппер Р. Ю Історія середніх віків К. 1997
3. Всесвітня історія. Мінськ, 1998
4. Всесвітня історія Епоха відродження Європи , Мінськ 1998
5. Всесвітня історія, Посібник М. 1997
6. Грушевський М. Всесвітня історія в короткім огляді, 1997
7. Даниленко В.М., Кокін С. А. Всесвітня історія. Хронологія основних подій.,1998
8. Дрібниця В.О. , Крижанівська В. В. Всесвітня історія К., 1998
9. Жуков Е. Загострення кризису колоніальної системи в Франції, 1947
10. Егер О. Всесвітня історія. Давній світ, 1997
11. Егер О. Всесвітня історія. Середні віки., 1997
12. Крип’якевич І. Всесвітня історія К, 1995
13. Курильська У. В Історія розвитку Німеччини, У 1990
14. Кероняк К. Ю. В добу історичних звершень в Німеччині, К 1989
15. Лобко С. А. Всесвітня історія в деталях К. 2001
16. Лувицький В. С. Всесвітня історія., К 1998
17. Вуцька В. Боротьба французьких комуністів проти колоній, 1951
18. Манфред А. Французька революція М, 1950
19. Мішина І. А Всесвітня історія. Епоха становлення сучасної цивілізації (15-20 ст)
20. Малога П.І. Всесвіт в 17 столітті К 1996
21. Цукуряк Р.Л. Всесвітня історія Х., 1995

Вступ
Шістнадцять років царювання Генріха IV(1594-1610) були часом становлення та зміцнення французького абсолютизму. Новий монарх прийшов до влади після довгої і тяжкої боротьби, коли вся країна була збаламучена міжусобною війною.
За своє недовге життя Генріх Наваррський сам багато чого пізнав; він знав і поразки, і перемоги, падіння і злети; нелегкий життєвий досвід його багато чому у навчив: спритності, гнучкості та вмінню маневрувати. Розумний, далекоглядний, наполегливий у досягненні мети, він усвідомлював труднощі задач, які стояли перед ним. Першою та найголовнішою - у чім не можна б сумніватися - було умиротворення, зм'якшення політичного клімату в країні, примирення, наскільки це було можливо, партій і угруповань, що ворогують, поступовий перехід до стабілізації. Генріх ІV не був, звичайно, «добрим королем» , « королем народу», яким його нерідко зображувала пізніше апологетична історична література. Але він розумів, який шаткий королівський трон, і шукав засоби його зміцнення.
Колишній гугенот, який став католиком, але не приймав близько до серця питання релігії, Генріх ІV вишукував компромісні рішення, які могли підтримувати мир в країні. За допомогою розумних і вмілих помічників, серед яких першим повиннен бути названий Сюллі, він зумів у порівняно короткий термін домогтися багато чого. Кого підкуповуючи грошима, кого піддобрюючи високими посадами, він поступово зм'якшив запеклість ворожнечі та роз'єднав ще недавно об`еднані ряди супротивників.
Нантський едикт 1598 р. повідомляв католицьку церкву офіційно державною релігією в королівстві; у той же час він зберіг визначені права і за протестантами. За гугенотами по секретних статтях едикту були закріплені навіть деякі міста на півдні Франції (Ла-Рошель, Монпелье, Монтобан та ін.), де вони могли мати свої збройні сили. Нантський едикт був компромісом; але він не задовольняв крайні елементи в обох таборах, але був у цілому прийнятний для більшості. Він створював основу для переходу від війни до світу і позбавляв релігійні питання їхньої колишньої гостроти.
Генріх ІV і його перший міністр Сюлли змоглі якоюсь мірою послабити податковий гніт. Звичайно, "курка в кожному селянському горщику по неділях", обіцяна королівською владою, так і залишилася соціальною утопією, але все-таки , завдяки зниженню прямих податків, деякому упорядкуванню державних витрат і припиненню воєн, положення селянства в цілому стало кращим.
Примиряючи ворогуючих, втішаючи бурхливі пристрасті, королівська влада ставала над тими, що сперечаються, вона поступово знаходила права арбітра, верховної влади. У кінцевому рахунку, це вело до зміцнення монархії. Створення сильного бюрократичного апарату, підлеглого безпосередньо королю та його міністрам, також сприяло цьому. Але в могутності королівської влади було зацікавлене і дворянство, для того щоб тримати в покорі селян, які загрожували можливістю повторення Жакерії. На підтримку королівської влади орієнтувалася і зростаюча, але слабка ще буржуазія. Генріх ІV уміло використовував ці сприятливі умови; його з належною підставою можна вважати найвизначнішим представником французького абсолютизму.
Дослідження даної теми курсової роботи – «Французький абсолютизм в першій половині XVIII ст.» є досить актуальною в сучасному суспільстві, оскільки дає нам можливість вивчити історію започаткування світського життя народу Франції у 18 столітті та порівняти його з теперішнім життям.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є французького абсолютизму.
Предметом є дослідження суспільні та політичні відносини, що є передумовою формування абсолютизму у Франції.
Основними завданнями при написанні даної курсової роботи є:
- передумови створення французького абсолютизму;
- історичні постаті та їх дії під час формування феодально-абсолютитського ладу;
- зовнішнє становище франції під час встановлення абсолютизму;
Метою написання даної роботи є дослідження економічних, соціальних, політичних передумов встановлення абсолютизму у Франції на початку XVIII ст.
Матеріалами при написанні даної курсової роботи є підручники та статті з наукових журналів.

Висновки

Отже, остаточне зміцнення французького абсолютизму відбулося тільки в роки правління кардинала Рішелье, першого міністра (1624-1642) Людовіка XІІІ. Саме під його керівництвом була завершена побудова нової державної системи, яка дозволила королівській владі утриматися у Франції ще 150 років, незважаючи на дивовижну експлуатацію народних мас, на хижацьке відношення двору до бюджету країни та на викликані цим майже безупинні спалахи народних повстань та часті економічні кризи. Тому політика Рішелье, її принципи і наслідки заслуговують спеціального розгляду.
Найважливішою задачею абсолютизму і дворянського класу, який панував, було сприяння відновлення та зміцнення католицької віри. Це було умовою загальної покірності і терпіння. Проповіді парафіяльних священників були основним каналом суспільного виховання неписьменного населення, навіть і його інформування про політичні події та про нововведені закони. Але в першій половині XVІІ ст. розповсюджувачами новин та деяких незалежних думок стали (спочатку в Шампані, вслід та в інших провінціях) розповсюджувачі по міських будинках та кварталах, по бургах (селах) і селах копійчаних брошюрок, примітивно надрукованих книжонок, які який-небудь грамотій вечорами читав вголос сусідам і домочадцям біля каміна. Тут бували казки і перекази, господарські зведення і колдовські рецепти, релігійні і світські пісні, історичні і любовні романи, розповіді про життя королів, знаті, знаменитих розбійників і багато чого іншого. Народ мав свою фольклорну і естетичну традицію, свої свята, ігри, вистави.
Високо над цим духовним життям простого народу піднімалася культура двору і знаті, утворених кіл дворянства і буржуазії.
Таким чином ми бачимо важливість та історичну цінність абсолютистського ладу в Франції: передумови встановлення абсолютизму, причини його занепаду, культурний та історичний розвиток подій, історичні постаті за час формування та розвитку абсолютистського ладу.