План

Вступ
1. Запровадження господарського товариства з одним учасником в Україні
2. Визначення поняття «товариства однієї особи»
3. Визначення поняття «унітарне підприємство»
Висновок
Список використаних джерел

На відміну від класичних торгових товариств господарські товариства з одним учасником з’явились лише у другій половині ХХ століття: в німецькому праві такі товариства називаються «Einmanngesellschaft», у Франції – «la sosiete unipersonalle», у праві Англії (США) – «one man company». Такі вчені радянського періоду, як О. Флейшиць, В. Мозолін, В. Мусін, зазначали, що конструкція господарського товариства з одним учасником вступає в протиріччя з самим поняттям юридичної особи. Виникнення таких товариств призводить до "расшатывания" самого поняття юридичної особи (О. Флейшиць), усунення з нього того, заради чого воно було створене, – елементу колективності (В. Мозолін), «безцеремонного перекручення і прямого відходу від основних принципів буржуазного цивільного права» (В. Мусін).
Розділилися точки зору щодо можливості існування таких юридичних осіб і серед сучасників. Так, виходячи з того, що акціонерне товариство ґрунтується на колективних засадах (спільне формування статутного капіталу, спільне управління і розподіл прибутку і т.п.), Д. Нефедов вважає господарське товариство з одним засновником «неоправданным исключением». Тому він пропонує дозволити створення господарського товариства одним засновником, але що стосується учасників такого товариства, то їх обов’язково має бути декілька. Прибічниками теорії юридичної особи як колективного утворення були, зокрема, А. Венедиктов, С. Братусь, О. Іоффе.
Розглядаючи поняття «господарське товариство з одним учасником», слід відповісти на запитання, чи є таке товариство «повноцінною» юридичною особою? Чи є воно самостійним по відношенню до засновника? Більшість правознавців розділяють точку зору, що господарське товариство з одним учасником є самостійним відносно засновників з власною волею, власними інтересами. Одним із аргументів на користь зазначеного твердження, який наводить В. Борисова, є те, що, хоча засновник фактично одноособово формує органи управління такого товариства, воля товариства реалізується не засновником, а через ці органи.

Список використаних джерел

1. Господарський Кодекс України . — К.: Школа, 2003. — 192 с.
2. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
3. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права (по изданию 1914г.). - М.: Фирма «СПАРК», 1994, с.139
4. Флейшиц Е. Буржуазное гражданское право на службе монополистического капитала. – М.: Юрид. Изд-во Министерства юстиции СССР, 1948, с.29; Мозолин В. Корпорации, монополии и право в США. – М.: Изд-во Московского университета, 1966, с.61; Мусин В. Одночленные корпорации в буржуазном праве//Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1981. - № 4. – С. 49.
5. Д. Нефедов. Субъекты коммерческого права. Отдельные виды. // Коммерческое право. Учебник. Под ред. В.Ф. Попондопуло и В.Ф. Яковлевой. – СПб.: Изд-во С. – Петербургского университета, 1998, с.118-119.
6. Кулагин М.И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. 2-е изд., испр. – М.: «Статут», 2004. - С. 244.
7. Мусин В. Одночленные корпорации в буржуазном праве//Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1981. - № 4, с. 43.
8. В. Борисова. До проблем товариства однієї особи. // Вісник академії правових наук України, Х. – 2001. - № 2 (29), с. 79.
9. Братусь С. Юридические лица в советском гражданском праве (Понятие, виды, государственные юридические лица).- М.: Юрид. Изд-во Министерства юстиции СССР, 1947, с. 67.
10. Кулагин М.И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. 2-е изд., испр. – М.: «Статут», 2004. - С. 30.
11. Братусь С. Юридические лица в советском гражданском праве (Понятие, виды, государственные юридические лица).- М.: Юрид. Изд-во Министерства юстиции СССР, 1947, с. 45.
12. Кулагин М.И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. 2-е изд., испр. – М.: «Статут», 2004. - С. 243
13. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч. За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003, с. 167.
14. Юридична енциклопедія. 4 том. – К.: Вид-во "Українська енциклопедія" імені М.П. Бажана, 2002, с.294.
15. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью. Сборник зарубежного законодательства. Составитель, ответственный редактор и автор вступительной статьи профессор В.А. Туманов. – М.: Издательство БЕК, 1995, с. 250.
16. В. Борисова. До проблем товариства однієї особи.//Вісник академії правових наук України, Х.– 2001.- № 2 (29), с 74
17. Шашихина Т. Корпоративное право Европейского Союза. Учебное пособие. – М., 2003, с. 17.
18. О. Вінник. Проблеми уніфікації вимог до суб’єктів господарювання та їх організаційно-правових форм. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 8, с.7
19. Кибенко Е.Р. Корпоративное право. Учебное пособие. – Х., ЭСПАДА, 1999. – с.270.
20. Вінник О. Господарське товариство однієї особи (про доцільність його запровадження в Україні). // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 2, с. 157.
21. Ісаков М.Г. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– №2. – С. 130 - 133.
22. Ісаков М.Г. Види та організаційні форми підприємств в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4 (39).– С. 224 - 230.

Законодавче закріплення господарських товариств з одним учасником, безперечно, є надзвичайно позитивним явищем. Наявність у правовому полі будь-якої країни подібного правового інституту гарантує незалежність господарського товариства від зміни складу його учасників, вільне розпорядження акціонером належними йому акціями, забезпечує розмежування відповідальності учасника і господарського товариства тощо.
Можливість заснування господарського товариства з одним учасником не є новелою українського законодавства, адже вона була впроваджена ще у 2004 р., з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України (далі – ЦК). Єдиним винятком стало законодавче обмеження щодо повного і командитного товариств, які не можуть мати у складі менше двох учасників внаслідок своєї правової природи та особливостей здійснення господарської діяльності на підставі засновницького договору.
В Україні склалася доволі позитивна практика існування товариств з одним учасником – юридичною або фізичною особою. Це переважно товариства з обмеженою відповідальністю.

Отже, господарське товариство з одним учасником слід розглядати як юридичну особу з усіма притаманними їй ознаками, оскільки, по-перше, така організаційна форма підприємницької діяльності вже визнана законодавством багатьох зарубіжних країн, тобто довела своє право на існування, а по-друге, якщо розглядати поняття товариства з одним учасником через призму буквального тлумачення термінології ЦК, то можна зробити неоднозначний висновок щодо легітимності існування таких товариств.
Слід зазначити, що у законодавстві зарубіжних країн по-різному вирішуються питання можливості заснування господарських товариств однією особою та їх діяльності. Проте можна говорити про тенденцію схвалення господарського товариства з одним учасником і надання пріоритету прямому способу їх утворення. Про це свідчить прийняття 21 грудня 1989 року Дванадцятої Директиви Ради Європейського Союзу № 89/667. Ця Директива визнає право створення одним засновником лише товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 1). Факт зосередження в одного учасника всіх часток було визнано ще у Другій Директиві 1976 року, однак тоді мова йшла лише про можливість набуття всіх часток у процесі діяльності товариства, тобто після його реєстрації. Дванадцята Директива передбачає наявність одного учасника з моменту реєстрації товариства і, відповідно, зосередження в його руках усіх часток.
Необхідно зазначити, що саме господарське товариство з одним учасником покликане замінити існуючі на сьогодні державні, казенні та комунальні підприємства, які породжені за радянських часів.
Головною відмінною ознакою товариства однієї особи від унітарного підприємства є неможливість поділу статутного фонду унітарного підприємства на частки.