“Цивільне право”

1. Авторське та суміжні права.
2. Акти цивільного законодавства, їх система.
3. Види правочинів.
4. Види та форма права власності.
5. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
6. Визнання фізичної особи недієздатною.
7. Виникнення зобов’язання.
8. Відшкодування шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт.
9. Відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки
10. Відшкодування шкоди завданої злочином.
11. Відшкодування шкоди завданої незаконними діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
12. Відшкодування шкоди завданої особами, що не досягли повноліття.
13. Відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
14. Віндикаційний позов. Негаторний позов.
15. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
16. Дарування.
17. Довіреність та її види.
18. Договір довічного утримання.
19. Договір доручення.
20. Договір зберігання: Поняття, юридична характеристика.
21. Договір комісії.
22. Договір купівлі-продажу.
23. Договір міни.
24. Договір найму (оренди).
25. Договір найму житла.
26. Договір перевезення вантажу.
27. Договір перевезення. Поняття та види.
28. Договір підряду. Поняття, юридична характеристика.
29. Договір позики.
30. Договір про спільну діяльність.
31. Договір страхування.
32. Завдаток.
33. Загальний делікт. Умови його виникнення.
34. Застава.
35. Захист цивільних прав та інтересів (форми та способи захисту).
36. Здійснення цивільних прав та виконання обов’язків.
37. Зобов’язальні правовідношення.
38. Зупинення і переривання перебігу строку позовної давності.
39. Індивідуалізація фізичної особи (ім'я, місце проживання).
40. Момент виникнення права власності у набувача за договором.
41. Недійсні правочини.
42. Об’єкти права інтелектуальної власності.
43. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (підстави, порядок, наслідки).
44. Оголошення фізичної особи померлою.
45. Опіка і піклування у цивільному праві.
46. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
47. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
48. Оформлення права на спадщину.
49. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов’язків.
50. Підстави укладення договорів.
51. Позичка.
52. Позовна давність. Види позовної давності.
53. Поняття зобов’язального права. Система зобов’язального права.
54. Поняття і система делікатних зобов’язань.
55. Поняття права інтелектуальної власності.
56. Наслідки недодержання встановленої законом форми правочину.
57. Поняття та види захисту права власності.
58. Поняття та види об’єктів цивільних прав.
59. Поняття та види особистих немайнових прав.
60. Поняття та ознаки речового права.
61. Поняття та підстави спадкування.
62. Поняття фізичної особи. Правоздатність фізичної особи.
63. Поняття, елементи та зміст цивільних правовідносин.
64. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.
65. Поняття, ознаки та значення правочинів.
66. Поняття, підстави виникнення та види представництва.
67. Поняття, предмет і метод цивільного права як галузі приватного права України.
68. Порука і гарантія.
69. Поставка.
70. Право власності. Право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
71. Право на обов’язкову частку у спадщині.
72. Право промислової власності.
73. Припинення права власності.
74. Припинення юридичної особи. Ліквідація та реорганізація.
75. Публічна обіцянка винагороди.
76. Речі як об’єкти цивільних прав та їх класифікації.
77. Речові права на чуже майно.
78. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної та юридичної особи.
79. Спадкування за законом.
80. Спадкування за заповітом.
81. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.
82. Спеціальні делікти та їх види.
83. Способи забезпечення виконання зобов’язання.
84. Способи створення юридичних осіб.
85. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
86. Умови чинності правочину.
87. Цивільна дієздатність фізичних осіб. Поняття, зміст та види.
88. Цивільне право та цивільне законодавство.
89. Цивільно-правова відповідальність: поняття, підстави, форми і види.
90. Цивільно-правовий договір.

............
3. Акти цивільного законод-ва, їх с-ма

Акти цивіл закон-ва - нпа, що регул цив від, видані компет органом публ влади. ЦКУ до переліку підзак актів цивіл закон-ва відносить: 1) ЦКУ, ін закони, які регул цивіл відн; 2) акти ПУ; 3) постан КМУ; 4) цив-прав акти, видані ін держ органами, орган влади АРК.
КУ є основою всього закон-ва Укр і містить норми різного х-ру, визначаючи засади як цивіл, так і всього вітчизн законод-ва. Однак, окремі її положення встановл принципові норми цивіл закон-ва і, таким чином, регул цивіл відн. Ці положення КУ також можуть застосов при розгляді судами справ, які стос прав та інтересів, незалежно від того, чи передбачені останні безпосередньо в ЦК. Цивіл закон-во може бути поділ на 2 групи: а) ЦКУ, ін закони; б) підзакон акти цивіл закон-ва. Така класиф-ція проведена залежно від юрид сили окремих актів цив закон-ва: акти цивіл закон-ва повинні видав у відп з КУ; ЦК не може суперечити КУ; цив закони повинні відпов ЦК, підзак акти не можуть суперечити ЦК й ін цивіл законам. Акти ПУ і КабМіну в сф цив права мають відпов КУ, ЦК чи ін закону. Ін органи держ влади можуть видавати нпа, які регул цив відн, лише у випадках і в межах, встан законом. Такі акти можуть видават за наявн компетенції держ органу на прийн нпа і відповідності цих актів положенням ЦК та ін цивіл законам. Будь-які акти цивіл закон-ва повинні однаково регул цив відн на всій т-рії Укр. У зв'язку з цим встановл в таких актах переваг, обмежень, ін особливостей за територіал, суб'єктною тощо ознакою неприпустиме.

4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов’язків

Цивіл права та обов'язки виник із дій осіб, що передбачені актами цивіл законод-ва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивіл права та обов'язки.
Підставами виникн цивіл прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створ літерат, художніх творів, винаходів та ін результатів інтелектуал, творчої діял-ті;
3) завдання майн (матеріал) та моральної шкоди ін особі;
4) ін юрид факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивіл законод-ва. У випадках, встановл актами цивіл законод-ва, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або омс, а також цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Здійснення цивільних прав Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право ін особі, крім випадків, встановлених законом.
Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Межі здійснення цивільних прав
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Виконання цивільних обов'язків
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

5. Здійснення цивільних прав та виконання обов’язків

Здійснення суб'єктивних цивільних прав — процес реалізації уповноваженою особою всіх повноважень, що належать до змісту конкретного суб'єктивного права, для досягнення певного результату.
Здійснення цивільних прав можливе за таких основних умов:
1) особу має бути наділено необхідною правоздатністю щодо її цивільних прав;
2) суб'єкта правовідносин має бути наділено необхідним обсягом дієздатності;
3) дії зі здійснення цивільних прав мають відповідати принципам здійснення цивільних прав.
Способи здіснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на фактичні та юридичні.
Під фактичними способами слід розуміти діяння, які, зазвичай не є юридично значущими, наприклад, коли особа фактично проживає у будинку, чим здійснює своє право власності на нього.
Юридичними способами слід вважати юридично значущі діяння, наслідком яких є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Це, зокрема, укладення різноманітних правочинів, створення авторського твору, виявлення скарбу тощо.
Принципи здійснення — це закріплені в нормах цивільного права загальні положення, які встановлюють суб'єктивних цивільних прав основні вимоги до поведінки суб'єкта при здійсненні ним свого суб'єктивного права.
Принципами здійснення цивільних прав є:
• принцип автономії волі;
• принцип законності;
• принцип розумності та добросовісності.
Відповідно до ЦК України особа має здійснювати свої цивільні права в певних межах. Ці межі встановлюються договором або актами цивільного законодавства. А це означає, що лише у разі, якщо повноваження осіб при здійсненні свого права та межі таких дій не закріплено в договорі, в силу вступає норма цивільного права, яка дозволяє врегулювати це питання. При цьому, як правило, застосовується конструкція: "...якщо інше не передбачено договором...".
Межі здійснення суб'єктивних прав — законодавчо дозволені конкретні способи поведінки, якими особа в змозі набути для себе ті можливості, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права.
Загальними межами здійснення суб'єктивних цивільних прав є:
1) утримання від дій, які могли б порушити права інших осіб;
2) утримання від дій, які могли б заподіяти шкоду довкіллю та культурній спадщині;
3) заборона дій особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;
4) дотримання моральних засад суспільства;
5) заборона використання цивільних прав із метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Зловживання правом — здіснення суб'єктивних цивільних прав, що вчиняється з порушенням їх меж та заподіянням шкоди іншим особам, н-д зловживання монопольним становищем на ринку.
Виділяють дві основних форми зловживання правом:
• зловживання правом, що вчиняється винятково з наміром заподіяти шкоду іншій особі (шикана);
• зловживання правом, що вчиняється без наміру заподіяти шкоду іншій особі, проте об'єктивно заподіює цю шкоду.
Виконання цивільних обов'язків — дотримання зобов'язаною особою поведінки на користь уповноваженої особи.
Обов'язковою умовою виконання обов'язків є, насамперед, необхідний обсяг дієздатності, тобто здатності своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Виконання обов'язків може відбуватись у пасивній та активній формі. Способи виконання цивільних обов'язків поділяють на добровільний та примусовий. Виконання обов'язків може бути покладено як на самого зобов'язаного суб'єкта, так і на кількох із них (у дольовому, солідарному чи субсидіарному порядку), а іноді навіть і на інших осіб.
Основними принципами виконання цивільних обов'язків є:
• принцип законності;
• принцип належного виконання обов'язку;
• принцип повноти виконання обов'язку;
• принцип реального виконання обов'язку.
Для забезпечення виконання цивільних обов'язків існують засоби заохочення та відповідальності, які встановлено договором або актом цивільного законодавства. В окремих випадках особу може бути звільнено від цивільного обов'язку або від його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Суб'єктивні цивільні права та обов'язки можуть здійснюватися та виконуватися як безпосередньо особою, так і її представником. Види представництва (законне; добровільне;
комерційне.

6. Захист цивільних прав та інтересів (форми та способи захисту)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або омс, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування
Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Захист цивільних прав нотаріусом
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Самозахист цивільних прав
Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.
Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Здійснення права на захист
Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відшкодування моральної шкоди
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

.............