ВСТУП……………………………………….…………….……….…….….…….3
РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ФУКІДІДА: ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ….……….…………………………6
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА «ІСТОРІЇ ПЕЛОПОННЕСЬКОЇ ВІЙНИ»
ТА ЇЇ КОРОТКИЙ ЗМІСТ…….……………………………………10
РОЗДІЛ 3. НАУКОВИЙ СТИЛЬ «ІСТОРІЇ»: ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ…………………………………………………………..14
ВИСНОВКИ……………………………………………….…….…….…………17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………..18

Дати народження і смерті Фукідіда встановлюються приблизно, на підставі його власних непрямих повідомлень, а також того, що в його Історії Пелопоннеської війни між Афінами і Спартою (431 до н. е. – 404 до н. е.), немає згадок про події, що відбувалися в IV ст. до н. е.
Фукідід походив зі знатної афінської родини, яка володіла золотими копальнями у Фракії. Його батько Олор був родичем знаменитого Мільтіада. Плутарх переказує, що бачив надгробок Фукідіда серед могил родини Кімона, сина Мільтіада, в Афінах. Майже напевно родичем історика був інший Фукідід, син Мелесія, супротивник Перікла [6, с. 98].
Фукідід отримав чудову освіту і брав участь у політичному житті Афін.
З великим керівником афінської держави, Періклом, Фукідід був, як здається, в близьких відносинах; він був схожий на нього за освітою і характером, і, цілком сходився з ним у своїх політичних принципах і переконаннях. Щодо політичної діяльності Фукідіда, то тут існує дві версії. За однією він не займався політикою і ніколи не говорив публічно, не займав жодної державної посади, окрім посади стратега в 424.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Боннар А. Греческая цивилизация / Андре Боннар. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1994 г. – 568 с.
2. Бузескул В.П. Введение в историю Греции. Обзор источников и очерк разработки греческой истории в XIX и в начале XX в. / Владислав Бузескул. – СПб.: Издательский дом «Коло», 2005. – 672 с.
3. Георгиев П.В. Народоправство или демократия? Особенности отечественных переводов «надгробной речи» Перикла в «Истории» Фукидида / П.В. Георгиев // Antiquitas Iuventae. – Саратов, 2006. – С. 23 – 28.
4. Карпюк С.Г. Два патриотизма в «Истории» Фукидида / С.Г. Карпюк // Вестник РГГУ (Серия «Исторические науки»). – 2010. – С. 101–116.
5. Кессиди Ф.Х. Философия истории Фукидида / Феохарий Кессиди. –СПб.: Алетейя, 2008. – 263 с.
6. Миллер Т. Историки Греции / Т. Миллер. – М.: Художественная литература, 1976. – 428 с.
7. Михаленко Ю.П. Гоббс и Фукидид (о месте Гоббса в позднем английском Возрождении) / Ю.П. Михаленко // Историко-философский ежегодник. – 1986. – С. 104–124.
8. Соневицький М. Історія грецької літератури / Михайло Соневицький. – Рим: Український Католицький Університет ім. св. Климентія, 1970. – 682 с.
9. Томашевская М. Историки античности: В 2-х томах / М. Томашевская. – М.: Правда, 1989. – Т. 1.: Древняя Греция. – 626 с.
10. Фукидид. История / Фукидид // Пер. Ф.Г. Мищенко. – М.: Наука, 1981. – 545 с.

Щоб дати ясне поняття про свій предмет і представити людські події в їх зв’язку, історик повинен не тільки докладно і точно викласти зовнішній хід подій. Він повинен вказати на лежаче в основі цих подій духовне життя і наочно представити характери народів і окремих особистостей, діями яких обумовлюється хід подій. Цим талантом Фукідід володів найвищою мірою.
На основі такої методичної насиченості «Історії», до праці Фукідіда звертались і продовжують звертатись багато вчених по всьому світу.
Об’єктом дослідження виступає власне «Історія Пелопоннеської війни» як історичне джерело.
Предметом дослідження являються основні підходи, історичні методи, засоби та ідеї, за допомогою яких було створено вікове надбання історичного світу.
Мета роботи – проаналізувати основні історичні та стилістичні моменти «Історії» та зробити акцент на найважливіших для історичної науки.
Мета роботи передбачає наступні завдання:
- розглянути біографічні моменти автора (Фукідіда);
- коротко зазначити основний зміст праці;
- дослідити методи та прийоми написання «Історії»;
- зробити висновки.

Фукідід писав, як історик-очевидець, і його головне джерело – бачене ним самим або почуте від інших осіб, що перебували в безпосередній близькості до подій і які заслуговували, на його думку, довіри. Матеріалом служили йому і документи, наприклад, тексти договорів, написи і речові пам’ятки культурне переживання, звичаї й одяг, усні перекази, свідоцтва поетів і т. д. ...