ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ДИФЕРЕНЦІЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ТА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНИХ ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНІЙ НЕОЛОГІЇ
1.1.Проблема визначення основних понять неології
1.2.Актуальні питання дослідження лексико-словотвірних інновацій у сучасній неології
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО – СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ ЛЕКСИЧНИХ НОВОТВОРІВ У ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
2.1. Моделі і засоби оказіонального словотворення
2.2. Функції неолексем у поетичних творах
2.3. Семантичний аналіз поетичного словника неолексем поетів XIX ст.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК
1.1. Проблема визначення основних понять неології
Кінець ХХ ст. характеризується появою нової галузі лінгвістики – неології, головним завданням якої є виявлення критеріїв ідентифікації нових слів, значень, аналіз причин їх появи, вивчення типів і моделей творення, лексикографічне опрацювання нових номінативних одиниць. Беручи до уваги погляди українських та зарубіжних мовознавців (Г.М.Вокальчук, [10], Ж.В. Колоїз [27], В. В. Герман [16], О.О. Жижома [19], А.А. Калєтнік[25] на обсяг понять нове слово, неологізм, інновація, лексичний новотвір, оказіональне слово.
Сучасна лінгвістика вважає мову складною динамічною системою, напрямок і характер еволюції якої підпорядковані загальним законам діалектики. Найбільш активний розвиток мови здійснюється в царині лексики, що зумовлено, крім її особливостей порівняно з іншими мовними рівнями, зокрема, більш високим ступенем екстралінгва- льної детермінованості.
При всій розмаїтості шляхів і форм зміни словникового складу мови як основний процес у розвитку лексики лінгвісти називають процес неологізації, що відображає загальний поступальний рух мови. У зв’язку з орієнтацією сучасної лінгвістики на дослідження процесів розвитку мови, глибоке й всебічне вивчення неологізмів становить безсумнівний інтерес.
Коріння вітчизняної неології як науки про мовні новації сягають російської академічної лексикографії ХІХ ст. Саме в ній були закладені основи вивчення проблем розвитку мови, теорії майбутньої лексикології. Питання про нові одиниці мови теж уперше було порушено лексикографами. Особливий внесок у формування сучасних положень теорії неології зробили визначні лінгвісти: І.О. Бодуен де Куртене, О.О. Потебня, М.М. Покровський, Л.В. Щерба, A.M. Селищев, В.І. Чернишов, М.С. Державін. Таким чином, основи теорії нового слова були закладені у вітчизняному мовознавстві ще в першій половині XX ст. Становлення неології як особливої теоретичної галузі лексикології належить до другої половини минулого століття. На цьому етапі її розвитку особливо сприяли роботи А.А. Брагіної, Р.О. Будагова, Е.В. Розен, Н.І. Фельдман, Г.О. Винокура, В.Г. Гака та ін. Особливе місце у формуванні теорії неології й неографії належить Ю.С. Сорокіну й Н.З. Котеловій, засновникам російської неологічної лексикографії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адах Н. А. Словник авторських лексичних новотворів Василя Барки // Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти) / Н. А. Адах; за ред. Г. М. Вокальчук. – Рівне : Вид-во Олега Зеня, 2007. – С. 52–131.
2. Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти) / Н. А. Адах ; за ред. Г. М. Вокальчук. – Рівне : Видавництво Олега Зеня, 2007. – 136 с.
3. Адах Н. А. Авторський неологізм у поетичному тексті Василя Барки / Н. А. Адах // Актуальні проблеми сучасної філології: Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. – Рівне, 2004. – Вип. 12. – С. 65– 68.
4. Адах Н. А. Прикметникові новотвори в поетичному словнику Василя Барки / Н. А. Адах // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. – Рівне, 2008. – Вип. 16. – С. 57–61.
5. Адах Н. А. Проблеми лексикографічного опису авторських інновацій (на матеріалі поезій Василя Барки) / Н. А. Адах // Семантика мови і тексту : матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 3–5.
6. Бондаренко А. І. Покажчик індивідуальних вживань лексики емотивного змісту в поетичних творах В. Стуса // Поетична мова В. Стуса (експресеми емотивного змісту) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01/ А. І. Бондаренко. – К., 1996. – С. 177–210.
7. Брітікова К. В. Словник нових іменників – назв особи // Брітікова К. В. Узуальне та оказіональне в інноваціях сучасної української мови: тенденції оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / К. В. Брітікова. – Донецьк, 2007. – С. 230–303.
8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. І голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
9. Вокальчук Г.М. „Я – беззразковості поет” (словотворчість Михайля Семенка): Монографія. – Рівне: Перспектива, 2006. – 201 с.
10. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / за ред. А. П. Грищенка : [монографія] / Г. М. Вокальчук. – Рівне : Науково-видав. центр «Перспектива», 2004. – 524 с.
11. Вокальчук Г. М. Словник оказіональних назв осіб в українській поезії 20–30-х років ХХ століття // Оказіональна номінація осіб в українській поезії 20–30-х років ХХ століття : дис. … канд. філол. наук : 10.02.02 / Г. М. Вокальчук. – К., 1991. – С. 253–283.
12. Вокальчук Г. М. Словотворчість українських поетів ХХ століття : [монографія] / Г. М. Вокальчук ; відп. ред. С. Я. Єрмоленко. – Острог : Нац. ун-т «Острозька академія», 2008. – 536 с.
13. Габинская О.А. Типология причин словотворчества. -Воронеж: ВГУ, 1981. -С.35.
14. Гак В.Г. О современной французкой неологии // Новые слова словари новых слов. -Л.:Наука, 1978. -С.37
15. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. -К.: Вища школа, 1985. -С.151.
16. Герман В. В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60–90-ті роки) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / В. В. Герман. – К., 1999. – 307 с.
17. Жижома О. О. Реєстр досліджуваних новотворів // Жижома О. О. Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80–90-х років ХХ століття : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / О. О. Жижома. – Маріуполь, 2003. – С. 197–242.
18. Жидома О.О. Іменники – новотвори в сучасному поетичному мовленні (на матеріалі творів І.Драча та М.Вінграновського) // Вісник Донецького університету. Серія Б: Гуманітарні науки. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – Вип. 1. – С. 109-114.
19. Жижома О.О. Функції оказіональних слів у поетичному мовленні // Восточноукраинский лингвистический сборник: Сб. науч. тр. – Донецк: Донеччина, 2000. – Вып. 6. – С. 91-107.
20. Жижома О.О. Аналіз текстотвірних можливостей авторських новотворів // Вісник Донецького університету. Серія Б: Гуманітарні науки. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – Вип. 1. – С. 27-33.
21. Жижома О.О. Словотворчі оказіоналізми у сучасному поетичному мовленні // Вестник Приазовского государственного технического университета: Сб. науч. тр. гуманитарного профиля. – Мариуполь, 1997. – Вып. 4. – С. 115-118.
22. Земская Е.А. Оказиональные и потенциальные слова в русском словообразовании // Актуальные проблемы русского словообразования. -Самарканд, 1972. - С.20
23. «З’являються нові слова у мові» [упор. Г. М. Колесник] // Тичина П. Квітни, мово наша рідна! – К., 1971. – С. 95–171.
24. Калашник В.С., Савченко Л.Г. Сучасна українська мова: лексика і фразеологія. Матеріали для практичних занять. -Х.: Каравела, 1999. -С.53.
25. Калєтнік А. А. Алфавітний словник неологізмів неокласиків // Калєтнік А. А. Лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / А. А. Калєтнік. – Т. 2. – К., 2008. – С. 2–140.
26. Київські неокласики: словотворчість / [уклад. Н. В. Гаврилюк]; відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : НаУ «Острозька академія», 2009. – 216 с.
27. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів / Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг : ТОВ „ЯВВА”, 2003. – 168 с.
28. Котелова Н.З. Первый опыт лексикографического описания русских неологызмов // Новые слова и словари новых слов. -Л.: Наука, 1978. - С. 16.
29. Курилович Е. Поэтический язык с лингвистической точки зрения // Очерки по лингвистике. -М., 962. -С.422.
30. Лопатин В.В. Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования. -М.: Наука, 1973. - С.64.
31. Лыков А.Г. Можно ли окказиональное слово назвать неологизмом? // РЯШ. -1972. -№2. -С.43.
32. Лыков А.Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово). -М.: Высшая школа, 1976. -С.26.
33. Мовотворчість Павла Тичини у дзеркалі третього тисячоліття: [зб. наук. праць]; відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : НаУ «Острозька академія», 2011. – 268 с.
34. Намитокова Р.Ю. Авторские неологизмы: словообразовательный аспект. - Ростов н/Д.: РГУ, 1986. - С.3
35. «Нове життя нового прагне слова» // Рильський М. Як парость виноградної лози [упор. Г. М. Колесник] ; відп. ред. І. К. Білодід. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 227–260.
36. Проблеми й перспективи авторської лексикографії. «Регіональний» словник поетичних неолексем (Рівненщина) ; відп. ред. Г. М. Вокальчук.– Вид. 2-е, випр. і доп. – Острог : «Острозька академія», 2008. – 192 с.
37. Пустовіт Л.О., Скопенко О.І., Сюта Г.М., Цимбалюк Т.В. Словник іншомовних слів. -К.: Довіра, 2000. -С.670.
38. Сахарный Л.В. К многоаспектности словообразования как науки // Вопросы грамматики. -Пермь, 1972. -С.17.
39. Серебренников П.А. Номинация и проблема выбора // Языковая номинация (общие вопросы). - М., 1977. -С.153.
40. Словник поетичної мови Василя Стуса. Рідковживані слова та індивідуально-авторські новотвори / [уклад. Л. В. Оліфіренко]. – К. : Абрис, 2003. – 90 с.
41. Словничок індивідуальних слововживань Яра Славутича // Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича. – К. : Дніпро; Вінніпеґ : Українська Вільна Академія Наук, 1999. – С. 132–138.
42. Словотворчість шістдесятників : [зб. наук. праць] / В. Стус. І. Калинець. Г. Чубай. І. Світличний; відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : НаУ «Острозька академія», 2010. – 492 с.
43. Словотворчість шістдесятників. Ліна Костенко. Микола Вінграновський; відп. ред. Г. М. Вокальчук. – Острог : НаУ «Острозька академія», 2010.–178 с.
44. Современный русский язык. Словообразование -М.: Наука, 1973. -С.229.
45. Тиха Л. Ю. Словопокажчик метафор за ключовими лексемами // Тиха Л. Ю. Метафора в поетичному дискурсі Івана Драча : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Л. Ю. Тиха. – Луцьк, 2007. – С. 176–222.
46. Турчак О. М. Покажчик оказіоналізмів // Турчак О. М. Оказіоналізми в мові української преси 90-х років ХХ століття : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / О. М. Турчак. – Дн.: ДНУ, 2004. – С. 209–256.
47. Українська мова. Енциклопедія. -К.: Українська енциклопедія, 2000. - С.377.
48. Ханпира Эр. Об окказиональном слове и окказиональном словообразовании // Развитие словообразования современного русского языка. -М.: Наука, 1966. -С.154.
49. Чиркова Е.К. О критериях отграничения окказиональных слов от новых слов литератуного языка // Современная русская лексикология. -Л.: Наука, 1975. -С.93.
50. Шутова Л. І. Словник епітетів поетичної мови 20–30-х років ХХ століття // Л. І. Шутова. Епітет в українській поезії 20–30-х років ХХ століття (структурно-семантичний і функціональний аспекти) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Л. І. Шутова. – Т. 2. − К., 2003. – 387 с.
51. Юрченко Т. Г. Покажчик оказіоналізмів // Оказіоналізми у творчості Павла Загребельного: структурно-семантичний і стилістичний аспекти : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Т. Г. Юрченко. – К., 2003. – С. 218–259.
ВСТУП
Одним з важливих питань сучасної лінгвістики є вивчення індивідуально-авторських новотворів – позасистемних мовленнєвих явищ, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення.
Поетичне мовлення є джерелом різноманітних мовних інновацій, сферою, в якій виразно розкриваються системні й функціональні можливості мови. Індивідуально-авторські новотвори в сучасному поетичному мовленні посідають помітне місце, і без всебічного вивчення їх не можна говорити про новаторство в поезії взагалі. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору мають вплив на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон, визначають перспективи творення нових номінативних одиниць за певними словотвірними типами, спонукають поетів до подальшого активного використання виражальних засобів мови. У зв’язку з цим особливого значення набуває аналіз фактів, що зумовлюють виникнення і функціонування авторських новотворів.
Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на вивчення різних аспектів неолексем, а саме: лексико-семантичного (І.К.Білодід, Г.Й.Винокур, А.Г.Горнфельд, О.С.Кубрякова, В.В.Лопатін, В.М.Русанівський, Е.Ханпіра, В.А.Чабаненко, Д.М.Шмельов), словотвірного (Г.Й.Винокур, Н.І.Вовчук, Г.Н.Вокальчук, В.В.Герман, О.А.Земська, О.Г.Ликов, В.В.Лопатін, І.С.Олійник, Л.П.Павленко, О.О.Тараненко, І.С.Улуханов, Е.Ханпіра, В.М.Хохлачова В.А.Чабаненко), ономасіологічного (О.А.Габінська, Н.Є.Касьяненко), лексикографічного (І.М.Мальцева, Н.І.Фельдман, О.С.Чиркова). Естетичні функції оказіональних слів, особливості їх функціонального статусу розглядалися у працях О.Г.Ликова, В.П.Ковальова, О.І.Олександрової, Л.В.Пашко, І.Т.Принцевського. Проте, незважаючи на численні праці, присвячені дослідженню неолексем та пов’язаних з ними проблем, у лінгвістичній літературі немає єдності в їх теоретичному висвітленні. Досі не вироблено чітких критеріїв розмежування інновацій індивідуального мовлення на оказіональні та потенційні. Не зазнали всебічного висвітлення функції лексико-словотвірних інновацій у поетичному мовленні. Поза увагою дослідників залишились авторські новотвори поетичних творів останніх десятиріч, зокрема їх семантика, словотвір, особливості функціонування. Отже, необхідність комплексного дослідження оказіональних слів у сучасному поетичному дискурсі визначило вибір теми цієї дипломної роботи.
Актуальність роботи зумовлена потребою всебічного вивчення індивідуально-авторських новотворів з лексико-семантичного, структурно-словотвірного та функціонального поглядів. Саме таке дослідження розкриває роль новотворів як засобів авторського самовираження, що виступають своєрідними формами зв’язку з читачем, допомагають авторові зорієнтувати реципієнта на певних фрагментах дискурсу.
Об’єктом дослідження стали неолексеми поетичних творів сучасних українських поетів.
Предметом дослідження є структурно-семантична природа індивідуально-авторських новотворів, їх функціонування в поетичному дискурсі.
Мета роботи полягає у виявленні інноваційних і потенційних лексичних одиниць у сучасному поетичному мовленні, встановленні їх структурної, семантичної та функціональної своєрідності, а також з’ясуванні їх ролі як комунікативних одиниць у поетичному дискурсі.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) розглянути проблему визначення основних понять неології;
2)виділити актуальні питання дослідження лексико-словотвірних інновацій;
3) вивчити моделі і засоби оказіонального словотворення;
4) проаналізувати основні функції неолексем в поетичному тексті;
5)визначити семантичні особливості утворення новотворів на прикладі поетичних неолексем авторів XIX ст.
Матеріалом для дослідження послугували індивідуально-авторські новотвори, виявлені в поетичних творах авторів XIX ст.:
О. Ундір, Л. Рибенко, О. Стрієнко, А. Левкович, М. Вівчарук,
Є. Цимбалюк, М. Береза, Б. Боровець, Ю. Костюкевич, Є. Шморгун,
П. Рачок, М. Дубов та ін. Для дослідження відбиралися лексикографічно не зафіксовані одиниці (всього 253).
Методи дослідження. Багатоаспектний характер неолексем визначає необхідність його різнобічного аналізу, що дає можливість розглянути їх з погляду семантики, словотвірної будови, особливостей функціонування в тексті порівняно з узуальною лексикою. Це зумовлює використання як основних описового та порівняльного методів дослідження, компонентного та контекстологічного аналізу, що охоплює також застосування прийомів спостереження, зіставлення і порівняння, частково статистичного опрацювання матеріалу.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах лексикології, словотвору і стилістики сучасної української мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, у спецкурсах і спецсемінарах з проблем семантики поетичного слова, при укладанні словників індивідуально-авторських новотворів. Результати дипломного дослідження можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання авторських новотворів українських митців слова.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел(51 найменування), додатку. Загальний обсяг роботи становить 74 сторінки.
ВИСНОВКИ
На сучасному етапі становлення мовознавчої науки особливе місце займає розвиток порівняно молодої галузі ― неології. Основне завдання неології, як свідчать сучасні неологічні дослідження, зводиться до "з’ясування типології нових слів у мові і мовленні.
Поняття неологізму, згідно з внутрішньою формою і етимологією цього терміна, належить до одиниць лексики, слова. Закономірно воно охоплює і нове значення (лексико-сематичний варіант слова, семолексему), що також є лексичним новотвором; іноді його називають семантичним неологізмом.
Більшість мовознавців (зокрема й Е.І. Ханпіра, О.А. Земська, В.В. Лопатін) диференціюють нові слова на неологізми та оказіоналізми, протиставляючи їх як одиниці мови та мовлення. Неологізми кваліфікуються як такі, що є частиною мовної системи й можуть бути використані кожним мовцем у типових ситуаціях; оказіоналізми - як слова, що виникають під час мовленнєвої комунікації і не виходять за межі конкретних ситуацій спілкування. Подібна класифікація знаходить багато прихильників і займає відповідне місце в довідковій, посібниковій, науковій та науково-методичній літературі.
XX століття в українській поезії характеризувалося величезним накопиченням індивідуально-авторських новотворів, традиція використання яких міцно вкоренилась і в сучасних літературних колах. Таке явище легко пояснюється тим, що цей період став переломним, відбулися чималі зміни у всіх сферах життя суспільства, і використання чогось абсолютно нового в творчості було для поетів ковтком чистого повітря. Поезії тісно у звичайних рамках слова, і тому вона відкриває нові обрії його можливостей, варіює з формою, робить її до неможливого незвичайною і чудернацькою.
В українській письменницькій лексикографії авторська неологічна лексика здавна фіксувалася в словниках мови письменників. Упродовж минулого століття український словниковий склад поповнився значною кількістю лексичних інновацій. Це стосується й поетичного словника, у складі якого виокремлюється значний за обсягом корпус АЛН. Лексикографічна фіксація авторських поетичних неолексем становить важливу наукову цінність із різних поглядів.
На сьогодні українська індивідуально-авторська неографія має значні здобутки. Детальний аналіз їх подано у працях Г.М. Вокальчука, Г.М, Колесник, Л.В. Оліфіренко,В.В. Герман, О.М, Турчак та ін.
У ході проведеного дослідження моделей та способів утворення неолексем у поетичному дискурсі було встановлено, що найбільшу групу оказіональних слів у сучасному поетичному дискурсі становлять іменники, які виникають на базі власне українських основ та афіксів. Значна кількість цих іменників (близько 60 %) утворена суфіксальним способом.
Префіксальні іменникові новотвори відзначаються меншою продуктивністю (їх близько 30 %).
Безафіксних іменникових новоутворень порівняно небагато (10 %). Така модель є досить перспективною для індивідуального словотвору і зручною для поетичного дискурсу, оскільки характеризується багатими виражальними можливостями: незначна видозміна у структурі слова приводить до істотних змін у семантиці.
Творення оказіональних дієслів побудоване в основному на таких словотвірних засобах, як префіксація (близько 70 % утворень) та суфіксація (20 % утворень). Серед оказіональних дієслів переважають деривати, в яких твірною основою виступають іменники та прикметники.
Оказіональні дієприкметники утворюються за унікальною моделлю черезступеневого творення внаслідок конфіксації та префіксації, коли твірна основа відсутня як лексична одиниця словника. Відбувається творення слів з ознаками дієприкметника без співвідносного дієслова за аналогією до інших дієприкметників.
Оказіональних прикметників у сучасному поетичному мовленні порівняно небагато. Основними способами їх творення є суфіксація (10 %), осново- та словоскладання (80 %) і префіксація (10 %).
Серед авторських новотворів помітне місце посідають прислівники, які виступають у ролі придієслівного означення і виражають динамічну ознаку. Оказіональні прислівники, мотиваційним словом яких виступає узуальний прислівник, утворюються префіксальним і суфіксальним способами
Основними функціями неолексем виступають номінативна та номінативно-оцінна. Також у поетичному дискурсі неолексеми виконують стилістичну, експресивну, поетичну та текстотвірну функції.
Аналіз словнику індивідуально-авторської лексики рівненських поетів виявив, що семантика відповідних неолексем характеризується наявністю значного за обсягом корпусу оказіональних номінацій, поява котрих зумовлена безпосереднім впливом чинників позамовного характеру. У конструюванні оригінальних новотворів велике значення мають соціальні, етнографічні, культурні, історичні, географічні та інші чинники. У процесі створення оригінальних номінативних одиниць, передусім відантропонімних, відтопонімних номінацій, поет передбачає наявність у адресата фонових знань –
поінформованості щодо власних назв, які стали базою для творення оказіоналізму. Наявність таких знань украй необхідні для адекватного задумові автора сприйняття тексту художнього твору в цілому і з’ясування значення окремої оказіональної одиниці в ньому.
