ВСТУП……………………………………………………………………………..…...
РОЗДІЛ І КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЛІДЕРСТВА ТА ЙОГО МІСЦЕ В МЕНЕДЖМЕНТІ……………………………………………………………………….
1.1. Бібліографічний огляд лідерства: сучасна економічна література про лідерство як особливий прояв управлінської місії………………..…………………..
1.2. Концепції лідерства: ретроспективний огляд…………………………….…….
РОЗДІЛ ІІ КОНЦЕПЦІЇ СИТУАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ …………………………………………….
2.1. Зміст концепції ситуаційного лідерства……………………………………….
2.2. Порівняльний аналіз концепції ситуаційного лідерства…………..…………...
РОЗДІЛ ІІІ ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ СИТУАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА В СУЧАЧСНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ………………………………….
Висновки……………………………………………………………….…..…………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…..…………

Лідер - це людина, яка завдяки своїм особистим якостям має переважний вплив на членів соціальної групи, і здійснює функції впливу, організації, мобілізації, цементування чи роз'єднання в групі засобами морального впливу, апелюючи до громадської думки (керівник виконує зазначені функції, спираючись на адміністративну владу, юридичний статус).
У групи (колективі), як правило, буває не один, а декілька лідерів. Завдання офіційного керівника групи (колективу) [1,с.118-120].
Хоча лідерство і є одним з найбільш вивчених та зрозумілих інститутів (Б.Гріффін) в соціальній психології, до середини 70-их рр.. стало зрозумілим, що спроба досягнути єдиного розуміння лідерства на основі синтетичного підходу закінчилося невдало і призвела лише до виникнення великої кількості теорій - міні. В такий спосіб це призвело до парадоксальної ситуації, коли виникло стільки визначень лідерства, скільки існує людей, що намагаються визначити це поняття.

Питер Ф. Друкер Эффективный управляющий, пер. А. Мкервали СП «Бук Чембэр Интернэшнл», 1994. – 265 с.
Платонов С. В., Третяк В. И. Искусство упраленческой деятельности. – К.: ООО «Издательство Либра», 1996. –416 с.
Салига С. Я. Основи менеджменту: учбовий посібник. – К.: “ОКО”, 1994. – 140 с.
Туленков М. В. Вступ до теорії та практики менеджменту: Навч. Посібник.- К.:МАУП, 1998. –136 с.
Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.- 351 с.
Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту:Науково-практичний посібник. – К.: Україна, 1994. – 399 с.

Актуальність теми. Лідерство – це мистецтво, вінець управлінської діяльності. Його значимість в існуванні організацій та їх управлінні дуже вагома та суттєва.
На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.
Проблеми лідерства являються ключовимиром для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів.

Ще раз підкреслюється, що проблеми лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності. З одного боку лідерство розглядається як наявність певного набору якостей у людей, які висувають себе в лідери, з іншого, це процес несилового впливу в напрямку досягнення організацією своїх цілей. Ми бачимо, що лідерство трактується двояко, але й існують ще інші підходи до вивчення лідерства.
Цими підходами являються: підхід з позицій особистісних якостей, поведінковий підхід та ситуаційний підхід. Підхід з позиції лідерських якостей передбачає наявність у людини тих якостей , які дадуть змогу назвати його лідером; поведінковий підхід лежить в основі класифікації стилів лідерства, а ситуаційний - базується на певній поведінці лідера в залежності від певної ситуації. Ці три підходи є необхідними для розуміння сутності лідерства.