Внимание! JavaScript отключен в Вашем веб-браузере.
Стабильная работа сервиса невозможна! Как включить написано здесь

Диплом

"Проблеми та напрями вдосконалення правового статусу верховного суду України в системі вітчизняного судоустрою"

Предмет:

Судебные и правоохранительные органы

Язык:

Украинский

Год сдачи:

2014

Страницы:

113

500 грн.

ВСТУП 10
РОЗДІЛ 1 РОЛЬ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ В МЕХАНІЗМІ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ 16
1.1. Конституційні засади захисту прав людини 16
1.2. Шляхи вдосконалення діяльності вищого судового органу щодо захисту прав людини 17
РОЗДІЛ 2 ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 22
2.1. Статус Верховного Суду згідно Конституції України 22
2.2. Закріплення статусу Верховного Суду України в Законі «Про судоустрій і статус суддів» 23
2.3. Повноваження Верховного Суду України в адміністративному судочинстві 32
2.4. Повноваження Верховного Суду України при провадженні у справах про адміністративні правопорушення 41
2.5. Повноваження Верховного Суду України в господарському судочинстві 46
2.6. Повноваження Верховного Суду України в кримінальному судочинстві 55
2.7. Повноваження Верховного Суду України в цивільному судочинстві 65
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ВІТЧИЗНЯНОГО СУДОУСТРОЮ 78
3.1. Різновиди сучасних систем судоустрою 78
3.2. Система судів України та місце в ній Верховного Суду України: стан та перспективи реформування 83
3.3. Верховний Суд та право законодавчої ініціативи 95
ВИСНОВКИ 99
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 104
ДОДАТОК А Пропозції змін та доповнень законодавства 112

Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням що затверджується Пленумом Верховного Суду України.
Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань, в яких публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали. Такими друкованими органами на теперішній час є «Вісник Верховного Суду України» та «Рішення Верховного Суду України».

2.3. Повноваження Верховного Суду України в адміністративному судочинстві
Адміністративний процес України врегульований нормами, що містяться у Кодексі адміністративного судочинства України (КАС) від 6 липня 2005 року № 2747-IV. [15]
Частиною 4 cт.20 КАС (Інстанційна підсудність) встановлено, що Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.
Ч.ч.7, 8 ст.24 КАС «Колегіальність» встановлено, що питання про допуск адміністративної справи до провадження Верховного Суду України вирішується у Вищому адміністративному суді України колегією у складі п'яти суддів. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України здійснюється колегіально.
Кодекс містить окрему главу 3 «Перегляд судових рішень Верховним Судом України» (ст.ст.235 – 254).
Розглянемо повноваження Верховного Суду України в адміністративному процесі відповідно до зазначених статей.

ВИСНОВКИ
Охорона прав та свобод людини і громадянина в Україні гарантується здійсненням правосуддя виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Таким чином, Конституція визначає, що усі суди в Україні, за виключенням Конституційного суду - є судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України є найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції.
Правовий статус Верховного Суду України закріплений низкою законодавчих актів України. Насамперед, це – Конституція України, Закон України «Про судоустрій та статус суддів, кодекси України.
Існуюча на теперішній час правова реальність характеризується наступними фактами.
По-перше, основними процесуальними повноваженнями Верховного Суду України є перегляд адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, а також господарських, кримінальних та цивільних справ з підстав
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
По-друге, рішення про допуск справи до провадження у Верховному суді приймається відповідним Вищим спеціалізованим судом, до якого і подається заява.
По-третє, обираючи при ухваленні рішення чи вироку норму закону України, яка підлягатиме застосуванню до суспільних відносин, які є предметом судового розгляду, усі суди зобов’язані враховувати висновки Верховного Суду України, викладені в його ухвалах, у випадках, коли в резолютивній частині нового судового рішення або ухвалі Верховного Суду про відмову в задоволенні заяви має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону щодо відповідних суспільних відносин.
По-четверте, рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
По-п'яте, неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, не є підставою для перегляду справи Верховним Судом України.
По-шосте, Конституцією України та Законом «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України наділений повноваженням, що не є характерним для органу, основним завданням якого є здійснення правосуддя. На нашу думку таким повноваженнями є внесення за зверненням Верховної Ради України письмового подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я.
По-сьоме, повноваження із надання висновку про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину та повноваження по зверненню до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, хоча і не стосуються безпосередньо відправлення правосуддя. Але ці повноваження є, на нашу думку необхідними для забезпечення рівноваги між гілками державної влади, забезпечення правопорядку у державі. Ними Верховний Суд України характеризується я вищий орган судової влади.
Проведене дослідження дозволяє зробити певні висновки.
Осмислення правової природи Верховного Суду України як вищої судової інстанції (судового органу) в системі судів загальної юрисдикції засвідчує, що як у теоретичному, так і практичному плані це питання залишається досить складним та сприймається неоднозначно. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає здійснення правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд. Важливим для належного здійснення правосуддя в Україні є забезпечення єдності судової практики. Єдність судової практики є однією з визначальних складових єдності судової системи, а також принципів правової визначеності та рівності всіх перед законом і судом. Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції сприяє розвитку права та забезпечує єдність судової практики. Для належної реалізації цієї функції Верховний Суд України повинен мати відповідний обсяг повноважень.
Проте, чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» значно звузив повноваження Верховного Суду України лише до забезпечення однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, виключаючи при цьому повноваження щодо неоднакового застосування ними норм процесуального права. Окрім того, на сьогодні обов’язковість судових рішень Верховного Суду України, як механізм досягнення єдності судової практики, не забезпечена відповідними нормами у разі їх недотримання.
У Законі не визначені повноваження Верховного Суду України у частині розгляду справ, які мають принципове значення, розвивають право та сприяють однаковому правотлумаченню.
Спостерігаються проблеми і у сфері розмежування судових юрисдикцій, зокрема і вищих спеціалізованих судів, що не сприяє забезпеченню єдності судової практики. Натомість, чіткий розподіл повноважень між спеціалізованими судами є невід’ємним елементом права на доступ до суду, яке може порушуватися у разі визначення непідсудності справи жодному вищому спеціалізованому суду, що на сьогодні не може бути усунене шляхом звернення до Верховного Суду України.
Не сприяє забезпеченню єдності судової практики також інститут допуску вищими спеціалізованими судами заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Враховуючи, що право на доступ до правосуддя є фундаментальним для європейської системи захисту прав людини, має бути забезпечено без посередній доступ осіб до Верховного Суду України.
Важливим для досягнення єдності судової практики є формування єдиного підходу до визначення поняття «судова практика» та його законодавче закріплення чи висловлення правової позиції Верховного Суду України або Конституційного Суду України щодо його розуміння. Таким чином, вбачається, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» потребує внесення змін у частині збільшення обсягу повноважень Верховного Суду України. Потребує вдосконалення компетенція Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень судів касаційної інстанції, з підстав неоднакового застосування ними норм як матеріального, так і процесуального права.
Верховний Суд України має бути наділений повноваженнями щодо розгляду справ, вирішення яких має принципове значення та сприяє розвитку верховенства права й цілісності правової системи.
Вбачається невиправданим інститут допуску вищими спеціалізованими судами заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, що обмежує особам право безпосереднього доступу до Верховного Суду України. Водночас потребує посилення взаємодія Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів щодо забезпечення єдності судової практики.
На завершення хотілося б сказати, що роль верховних судів у захисті прав людини і прав, що гарантуються Конституцією і передбачені міжнародними договорами, є основоположною. Верховні суди повинні гарантувати застосування і тлумачення норм загального права згідно з принципами захисту прав людини. У випадку з Україною Верховний Суд може робити запити до Конституційного Суду щодо законів, що порушують права людини, гарантовані Конституцією, і має конкретні повноваження із забезпечення виконання рішень Європейського Суду з прав людини та інших міжнародних судів. Проте, реформа 2010 р. позбавила Верховний Суд можливості забезпечувати однакове тлумачення права відповідно до принципів захисту прав людини, і це — той крок назад, про який ми, можливо, ще пошкодуємо.

Для приобретения данной работы вначале зарегистрируйтесь и пополните баланс на 500.00 грн.

Также Вы можете заказать написание уникальной работы у наших Исполнителей.

Віталій Татаренко (Bekasssss)

(3.86)

Внимание! Файл работы будет доступен для скачивания сразу после оплаты. Работа проверена администрацией сервиса: вся информация (содержание, введение, заключение, список использованной литературы, фрагмент работы, количество страниц и т.д.) соответствует действительности

Служба поддержки:

"Проблеми та напрями вдосконалення правового статусу верховного суду України в системі вітчизняного судоустрою"

0 (800) 357-234