Вступ.
1. Розвиток партійних систем Польщі та Чехії починаючи з 1990-х рр.
2. Порівняльна характеристика суб'єктів влади Польщі та Чехії.
3. Порівняльна характеристика виборчих систем Польщі та Чехії.
Висновки.
Список використаних джерел.

В роботі використані два графіки і таблиця.

1. Розвиток партійних систем Польщі та Чехії починаючи з 1990-х рр. (фрагмент).

До 1990 р. в Польщі існувала однопартійна система, яка у 1980-х рр. набула ознак гегемоністської. При владі (з 1948 р.) була Польська об'єднана робітнича партія (ПОРП), створена після об'єднання Польської робітничої партії (заснована у 1942 р.) і Польської соціалістичної партії (заснована у 1893 р.). У 1980-х рр. формально ПОРП вважалася панівною партією в коаліції, до якої також входили Об'єднана селянська партія та Демократична партія з керівництвом профспілки "Солідарність". Насправді ж діяльність "Солідарності" фактично була під забороною, лише у 1989 р. її було легалізовано, визнано опозицією і включено до політичного життя.
Після розпуску ПОРП у січні 1990 р. її спадкоємницею стала партія лівого спрямування "Соціал-демократія Республіки Польща". На правому крилі партійної системи залишилася профспілка "Солідарність". У країні швидко виникли десятки дрібних політичних партій, внаслідок чого партійна система набула ознак атомізованої. Проте вже через декілька років вона перетворилася на систему поляризованого плюралізму.
В середині 1990-х рр. провідне місце в політичному житті зайняв Союз демократичних лівих сил (СДЛС), натомість роль "Солідарності" упала. Другою за впливовістю партією стала Польська селянська партія. Нестабільність політичної системи весь цей час була дуже високою. СДЛС швидко (як до того "Солідарність") втратив популярність, і на перші ролі вийшов правий блок "Акція виборча Солідарність" (АВС), провідну роль в якій відігравав правоцентристський Союз свободи. Ефективними політичними силами, крім АВС та СДЛС, стали правий Союз свободи і Польська селянська партія.
Сьогодні в Польщі залишається система поляризованого плюралізму. Її характеризує наявність потужних партій як зправа, так і зліва, серйозні ідеологічні розмежування при демократичному політичному режимі в цілому. Конституція гарантує свободу діяльності політичних партій, в які громадяни об'єднуються на принципах добровільності та рівності.
Чеська республіка виникла, як відомо, внаслідок порозуміння чехів і словаків щодо ліквідації єдиної Чехословаччини, яка існувала з 1918 по 1992 рр. (крім періоду 1939-1945 рр.). У комуністичній Чехословаччині існувала однопартійна система. Однак уже наприкінці 1980-х рр. як у Чехії, так і в Словаччині утворилося чимало дрібних партій, більшість із яких виступало за скасування федерації та утворення незалежних держав.
Після утворення незалежної Чехії різко зросла політична активність чехів, а це знайшло відбиток в утворенні величезної кількості політичних партій – так, у 1993 р. їх було вже більш ніж 70. В результаті Уряд Республіки звернувся до Верховного суду з питанням про розпуск дрібних партій. А між тим, цьому сприяла надто вільна регламентація їхньої діяльності в Конституції (набрала чинності з 1 січня 1993 р.) та в Хартії основних прав і свобод (від 16 грудня 1990 р.). У ст. 5 Конституції Чехії сказано: "Політична система ґрунтується на вільних і добровільних засадах і вільному конкуруванні політичних партій, які поважають демократичні принципи та відмовляються від сили як засобу утвердження своїх інтересів". Політичні партії та рухи оголошені незалежними від держави як "арена політичної боротьби, в якій кожен із учасників дбає про свої інтереси". Отже, в Чехії утворилася вкрай атомізована багатопартійна система.
Проте згодом, як і в Польщі, вона переросла в систему поляризованого плюралізму. Ефективними політичними силами за період з 1992 р. можна назвати наступні: Громадянську демократичну партію (правого спрямування; з нею були пов'язані політичні скандали в Чехії); Чеську соціал-демократичну партію (ЧСДП, лівого спрямування), одну з найстаріших чеських партій, яка у 1948 р. була примусово об'єднана з Комуністичною партією й тому зникла з політичної арени; Республіканську партію (правого спрямування, з екстремістськими елементами); Комуністичну партію Чехії та Моравії, яка у 2000-і рр. втратила популярність.

1. Кирилюк Ф. М. Історія політології. – К.: Знання України, 2002. – 535 с.
2. Конституційне право зарубіжних країн / В. О. Ріяка (керівник авт. кол.), В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
3. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія / За ред. М. І. Обушного. – К.: Арістей, 2006. – 432 с.
4. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 344 с.
5. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенька. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
6. Політологія / За ред. М. М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
7. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник-довідник для студентів. Уклали: В. М. Піча, Н. М. Хома. Наукова редакція В. М. Пічі. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000". – 320 с.
8. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. – К.: Здоров'я, 2004. – 776 с.
9. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: АртЕК, Вища школа, 1997. – 264 с.

Політична система суспільства – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, інститутів, відносин, ідей, норм, традицій, спрямованих на здійснення політичної влади, управління, регулювання суспільно-політичних процесів; політична система відбиває інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Визначальний елемент політичної системи – держава з її органами влади; політичну систему складають також політичні сили, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи, виборчі системи тощо. Метою даного реферату є порівняння за різними ознаками політичних систем двох держав Центральної Європи – Польщі та Чехії.
Республіка Польща (Rzeczpospolita Polska) – центральноєвропейська індустріально-аграрна держава в басейні річок Вісли та Одри, з територією 312,7 тис. км2, населенням близько 40 млн. осіб. Столиця – м. Варшава, грошова одиниця – злотий. В адміністративному плані поділяється на 49 воєводств, що керуються воєводами. Основна одиниця самоврядування – гміна.
Чеська республіка (Ceskа republika) – центральноєвропейська індустріально-аграрна держава в частині басейну річок Лаби (Ельби) та Влтави, з територією 78,9 тис. км2, населенням близько 11 млн. осіб. Столиця – м. Прага, грошова одиниця – чеська крона. В адміністративному плані поділяється на області та муніципалітети; представницькі органи на місцях – асамблеї, що формують свої виконавчі органи – ради на чолі з мерами.

Підсумок порівняльної характеристики політичних систем Польщі та Чехії за різними критеріями представлено в таблиці "Порівняльна характеристика політичних систем Польщі та Чехії".
1. Тип політичної системи (за Г. Алмондом): у Польщі та Чехії - континентально-європейський.
2. Політичний режим: у Польщі та Чехії - цивільний, конституційний, демократичний.
3. Партійна система: в Польщі та Чехії - багатопартійна, поляризованого плюралізму.
4. Найбільш впливові політичні сили в останні 20 років: у Польщі - "Акція виборча Солідарність", Союз демократичних лівих сил, Союз свободи, Польська селянська партія; у Чехії - Громадянська демократична партія, Чеська соціал-демократична партія, Республіканська партія.
5. Глава держави: в Польщі та Чехії - президент республіки.
6. Парламент: у Польщі - двопалатні Національні збори (Сейм, Сенат); у Чехії - двопалатний парламент (Палата представників, Сенат).
7. Уряд: у Польщі - Рада міністрів; у Чехії - Уряд.
8. Глава уряду: в Польщі - Голова Ради Міністрів; у Чехії - Прем'єр-міністр.
9. Виборчі системи: в Польщі - пропорційна на виборах до Сейму, мажоритарна відносної більшості на виборах до Сенату; в Чехії - пропорційна на виборах до Палати представників, мажоритарна відносної більшості на виборах до Сенату.
10. Виборчий бар'єр: у Польщі - для політичних партій 5%, для блоків 8%; у Чехії - для політичних партій 5%, для блоків 10% і вище (залежно від кількості партій).