План:
Вступ
1. Поняття зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу.
2. Типова структура зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу.
3. Умови контракту купівлі-продажу.
Висновки
Список використаної літератури

Контракт міжнародної купівлі-продажу — договір поставки товару, погоджений і підписаний експортером та імпортером. Обов'язковою умовою Договору купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цією умовою він відрізняється від усіх інших видів договорів — орендного, ліцензійного, страхування тощо.
Контракт купівлі-продажу є основним засобом регулювання ділових відносин у сфері зовнішньоторговельного обігу, де діє принцип свободи договору. Цей принцип є результатом розвитку ширшого принципу, що діє і в національному законодавстві більшості країн, і у сфері міжнародного права принципу автономії волі. Керуючись цим принципом, суб'єкти ЗЕД самі вирішують, укладати договір, чи ні, з ким його укладати, яким буде його зміст і форма. В окремих випадках форма контракту передбачена правовими актами, а чинність контракту залежить від дотримання цієї форми.
Існують такі види договорів купівлі-продажу:
Контракт разового постачання — одноразова угода, що передбачає постачання узгодженої кількості товару до визначеної дати, терміну, періоду часу. Постачання товарів робиться один або декілька разів протягом установленого терміну. Після виконання прийнятих зобов'язань юридичні відносини між сторонами і, власне, контракт припиняються. Разові контракти можуть передбачати як короткі, так і тривалі терміни постачання.

Список використаної літератури
1. Порядок укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів): Тематична добірка // Юридичний вісник України. – 2007. – 11-17 серпня.
2. Рум’янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність: [навч. посіб.] / А.П. Рум’янцев, Н.С. Рум’янцева. – К.: ЦУЛ, 2004. – 384 с.
3. Стровский Л.Е. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. пос. для вузов / Л.Е. Стровский. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 799 с.
4. Сухарський В.С. Менеджмент зовнішньоекономічних зв’язків: теорія, методологія, практика: [навч. посіб. (курс лекцій)] / В.С. Сухарський, В.В. Сухарський, В.І. Охота. – Тернопіль: Астон, 2005. – 464 с.
5. Торгова Л.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності. – Л.: Новий Світ – 2000, 2007. – 216 с.
6. Чубарев В.П. Міжнародне приватне право: [навч. посібник для вузів] / В.П. Чубарев. – 2008. – 608 с.

Основою здійснення комерційних закордонних операцій є договір між двома партнерами, які перебувають у різних країнах. Партнерами в усіх країнах світу завжди є експортер та імпортер.
Експортер — сторона, яка здійснює продаж товару (надання послуг) іноземному покупцеві з метою його вивезення з країни продавця за кордон. Імпортер — сторона, яка купує товар (надані послуги) в іноземного продавця і ввозить його в країну покупця.Договір з купівлі-продажу товару (надання послуг) укладається сторонами після обговорення всіх умов поставок.
Залежно від вибору форм міжнародних розрахунків до договору додаються відповідні документи, які складаються на основі й у межах даного договору. Документи оформлюються і передаються однією стороною іншій за посередництва банків або безпосередньо, поза банківською системою.
Договір з купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він являє собою комерційний документ, у якому міститься домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати відповідне майно у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього відповідну суму, або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної угоди. Під час укладання зовнішньоторговельної угоди сторони визначають, право якої держави застосовуватиметься для регулювання прав і зобов’язань сторін. Це пов’язано з тим, що національні закони, які регулюють стосунки за міжнародними торговельними угодами, можуть істотно різнитися і містити з одних і тих самих питань протилежні норми.
Зовнішньоторговельний контракт оформлюється в письмовій формі у вигляді підписаних сторонами єдиних документів, рідко — за допомогою обміну односторонніми підписаними документами — листами, телеграмами, телексами; які свідчать, що між сторонами досягнута домовленість за всіма умовами угоди. Обмін подібними документами, як правило, закінчується підписанням контракту.

Отже, підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) – письмово оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
У міжнародній практиці існують такі форми викладу зовнішньоторговельних контрактів, як виклад статей контракту друкарським способом, поділ статей контракту на узгоджені і неузгоджені та типова форма.
Укладенню контракту передують вибір ринку та його вивчення,
вибір контрагента, проведення попередніх переговорів. Права, обов’язки і відповідальність партнерів за угодою (контрактом) згруповані в окремих розділах: преамбула (визначення сторін); предмет контракту; кількість (або ціна та кількість), базові умови поставки товарів; ціна та загальна сума контракту; якість товару; строк та умови поставки; умови платежу; умови передавання-приймання товару; гарантії, претензії; пакування та маркування товару; відвантажування товару; санкції; страхування; форс-мажорні обставини, арбітраж; інші умови, юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.