Вступ.
1. Порівняльна характеристика партійних систем.
2. Порівняльна характеристика суб'єктів влади.
3. Порівняльна характеристика виборчих систем.
Висновки.
Список використаних джерел.

В рефераті використані графік і таблиця.

1. Порівняльна характеристика партійних систем (фрагменти).

За період з 1949 р. в Німеччині (ФРН) склалася й утвердилася багатопартійна (за Основним Законом) система поміркованого (обмеженого) плюралізму. Якщо брати до уваги лише ефективні політичні сили, цю систему можна умовно назвати двопартійною, оскільки уряд по черзі (а іноді в єдиній коаліції) традиційно формують дві найбільш впливові політичні сили, що об'єднуються в блоки різних конфігурацій. Першу ефективну політичну силу складають дві партії – Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Християнсько-соціальний союз (ХСС)... Друга ефективна політична сила – Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), провідна партія лівого спрямування... Окрім зазначених трьох партій, у Німеччині є й інші досить впливові партії. Вільна демократична партія (ВДП) – невелика, але впливова партія, що спирається переважно на інтелігенцію та активно діє в економічній сфері, відстоюючи вільні ринкові відносини.
На загальнонаціональному рівні владу в Німеччині завжди виборюють два конкуруючих політичних угрупування, або ефективні політичні сили, між якими історично склалася певна рівновага, – правий блок ХДС/ХСС і ліва СДПН. Третя сила (ВДП) стабільно виступає в якості союзника чи одних, чи інших, а тому також бере участь у формуванні уряду (останнім часом її функцію може відігравати й партія "Союз-90. Зелені"). Політична сила, що здобуває перемогу на виборах, спирається на парламентську більшість протягом усієї каденції парламенту; правлячій коаліції протистоїть сильна опозиція, урядових криз і змін партійних концепцій практично немає. Політичні сили конкурують здебільшого під час виборів, а після виборів більше схиляються до засад співпраці.
У Великобританії історично (з кінця XVII ст.) склалася двопартійна система. Вона бере свій початок від утворення двох партій: торі – лояльних до короля-католика консервативних сил, і вігів – лібералів, які виступали проти короля. Згодом Консервативну партію було сформовано на базі партії торі, а Ліберальну – на базі партії вігів. Офіційна дата заснування Консервативної партії – 1867 р. З самого початку вона представляла інтереси крупних власників і вищого духовенства. Сьогодні соціальну основу партії складають крупні фінансові, земельні, промислові власники, частина державних службовців та інтелігенції. Організаційно партія не оформлена, вона не має постійної програми і статуту; партійна програма знаходить вираження у передвиборних маніфестах. Як правило, консерватори виступають за розвиток особистої ініціативи та приватного підприємництва, обмеження державного регулювання економікою, забезпечення стабільності, правопорядку, законності. Лейбористську (робочу) партію Великобританії було засновано у 1900 р. за ініціативою профспілок і низки лівих організацій з метою підтримки обрання представників робочих до Парламенту. Сьогодні соціальну основу партії складають працівники з середнім рівнем доходів різних секторів британської економіки...
Отже, і в Німеччині, і в Великобританії, якщо виходити з виняткової ролі саме ефективних політичних сил, склалася двопартійна система (з класифікації Дж. Сарторі). У цих країнах домінують дві потужні політичні сили (за наявності інших). Одна з цих двох політичних сил перебуває при владі, інша – в опозиції. Відповідно уряд почергово формується однією з них, тією, що перемогла на останніх виборах, а та, що програла, формує водночас впливову опозицію. Країни з двопартійною системою відрізняються демократичністю, стабільністю, відносною безконфліктністю політичного життя суспільства, що ми й бачимо на прикладах Німеччини та Великобританії...

1. Дроз Жак. История Германии. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 160 с.
2. Кирилюк Ф. М. Історія політології. – К.: Знання України, 2002. – 535 с.
3. Конституційне право зарубіжних країн / В. О. Ріяка (керівник авт. кол.), В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
4. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія / За ред. М. І. Обушного. – К.: Арістей, 2006. – 432 с.
5. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 344 с.
6. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенька. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
7. Політологія / За ред. М. М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
8. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник-довідник для студентів. Уклали: В. М. Піча, Н. М. Хома. Наукова редакція В. М. Пічі. – К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ-2000". – 320 с.
9. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. – К.: Здоров'я, 2004. – 776 с.
10. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: АртЕК, Вища школа, 1997. – 264 с.

Політична система суспільства – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, інститутів, відносин, ідей, норм, традицій, спрямованих на здійснення політичної влади, управління, регулювання суспільно-політичних процесів; політична система відбиває інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Визначальний елемент політичної системи – держава з її органами влади; політичну систему складають також політичні сили, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи, виборчі системи тощо. Метою даного реферату є порівняння за різними ознаками політичних систем двох потужних індустріальних держав Європи – Німеччини та Великобританії. Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland) – велика федеративна держава в центрі Європи, з територією 355,8 тис. км2, населенням близько 84 млн. осіб, загальною довжиною кордонів 3758 км. Столиця – м. Берлін, грошова одиниця – євро (з 2002 р.).
Об'єднане королівство Великобританії та Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) – велика унітарна держава в Західній Європі, розташована на Британських островах, з територією 244,1 тис. км2, населенням близько 60 млн. осіб (англійці, шотландці, валійці, ірландці). Столиця – м. Лондон, грошова одиниця – фунт стерлінгів.

Підсумок порівняльної характеристики політичних систем Німеччини та Великобританії за різними критеріями представлено в таблиці "Порівняльна характеристика політичних систем Німеччини та Великобританії".
1. Тип політичної системи (за Г. Алмондом): в Німеччині - континентально-європейський; у Великобританії - англо-американський.
2. Партійні системи: в Німеччині - двопартійна (за кількістю ефективних політичних сил) або багатопартійна система поміркованого (обмеженого) плюралізму; у Великобританії - двопартійна (за кількістю ефективних політичних сил).
3. Найбільш впливові політичні сили: в Німеччині - Християнсько-демократичний союз (ХДС), Християнсько-соціальний союз (ХСС), Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН); у Великобританії - Консервативна та Лейбористська партії.
4. Глава держави: в Німеччині - федеральний президент; у Великобританії - монарх (король чи королева).
5. Парламент: в Німеччині - однопалатний парламент (Бундестаг, Бундесрат); у Великобританії - двопалатний парламент (Палати лордів і громад).
6. Уряд: в Німеччині - федеральний уряд; у Великобританії - уряд Її Королівської Величності та його складова - Кабінет.
7. Глава уряду: в Німеччині - федеральний канцлер; у Великобританії - прем'єр-міністр.
8. Виборчі системи: в Німеччині - змішана ("персоналізоване право пропорційних виборів"); у Великобританії - мажоритарна абсолютної більшості ("система першого, хто був обраний").