ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ 6
1.1. Аналіз історичного розвитку законодавства про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності 6
1.2. Предмет, мета і завдання розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи 9
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ 13
2.1. Підстави, порядок та правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи 13
2.2. Підстави, порядок та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною 20
2.3. Поновлення цивільної дієздатності: підстави, порядок та наслідки 25
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ 28
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Особисті та соціальні негаразди зумовлюють постійне збільшення кількості громадян, які страждають вродженими та набутими психічними розладами здоров’я (душевні хвороби, недоумство). Ці розлади виключають або істотно знижують здатність особи усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, повністю позбавляють чи обмежують її свободу. Юридичним засобом охорони прав та інтересів таких осіб, а опосередковано й інших громадян, є визнання їх недієздатними [25, с. 255].
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Проте сам по собі факт психічного розладу або недоумства, хоча б він і був очевидним для оточення, ще не дає підстав вважати особу недієздатною. Вона може визнаватися недієздатною лише судом [20, с. 148].

1. Конституція України: станом на 15.05.2014 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр/p
2. Цивільний кодекс України: станом на 06.02.2015 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/435-15
3. Цивільний процесуальний кодекс України: станом на 06.11.2014 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
4. Про судовий збір: Закон України від 01.01.2015 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/3674-vi
5. Про психіатричну допомогу: Закон України від 26.10.2014 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1489-14
6. Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.03.1972 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72
7. Цивільна справа № 2-о-110/12. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області. – [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу до рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41708275
8. Австрийский устав гражданського судопроизводства 1895 года в сопоставлении с нашим уставом. – СПб.: Тип. Правительствуещего Сената, 1896. – С. 209-226
9. Андрушко А.В. Цивільний процес: навчальний посібник / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов. – К.: Прецедент, 2012. – 172 с.
10. Бірюков І.А. Цивільне право України: Загальна частина / І.А. Бірюков, Ю.О. Заіка. – К.: Алерта, 2014. – 510 с.
11. Бойко М.С. Цивільно-правові аспекти характеристики обмежено дієздатних та недієздатних осіб як учасників майнових відносин / М.С. Бойко // Часопис Академії адвокатури України. – 2013. – № 3 – С. 1-4.
12.Борисова В.І. Цивільне право України: підручник / В.І. Борисова – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 325 с.
13. Васильєв С.В. Особливості розгляду окремих категорій цивільних справ: підручник / С.В. Васильєв – Х.: Еспада, 2012. – 307 с.
14. Волков В.Н. Судебная психиатрия: курс лекцій /В.Н. Волков. – М.: Юристь, 1998. – 408 с.
15. Волкова Н.В. Процесуальні особливості розгляду справ щодо обмеження цивільної фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною / Н.В. Волкова // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – №307 – С. 124-132
16. Дебольский Н.Н. Гражданская дееспособность по русскому праву до конца 17 века / Н.Н. Дебольский – М.: Книга по требованию, 2011. – 461 с.
17. Дзера О.В. Цивільне право України: Загальна частина / О.В. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2012 – 976 с.
18. Доманська М.Н. Підстави зміни правового статусу фізичної особи у справах про обмеження дієздатності фізичної особи / М.Н. Доманська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2012. – № 94. – С. 62-64.
19. Дорн А.Г. Догмы римского права: лекция/ А.Г. Дорн. – рукопис, 1883. – 1120 с.
20. Дрожжина С.В. Правознавство: навч. посібник / С.В. Дрожжина, О.О. Одінцова. – К.: Знання, 2013 – 350 с.
21. Іпейко В.Р. Обмежена дієздатність: проблеми і перспективи / В.Р. Іпейко // Архів психіатрії. – 2011. – №4 – С. 53-56.
22. Комаров В.В. Окреме провадження: підручник / В.В. Комаров – Х.: Право, 2011. – 312 с.
23. Краткое начертание римських и российских прав. – М.: Императорский університет, 1777. – 360 с.
24. Морозов Т.В. Основные этапы развития отечественной судебной психиатрии / Т.В. Морозов. – М.: Юристь, 1997. – 355 с.
25. Ромовська З.В. Українське цивільне право: підручник / З.В. Ромовська. – К.: Алерта, 2012. – 594 с.
26. Семерак О.С. Основи правознавства: навч. посібник / О.С. Семерак, І.О. Семерак. – К.: Знання, 2012. – 480 с.
27. Татулич І.Ю. Процесуальні особливості розгляду та вирішення справ окремого провадження / І.Ю. Татулич // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2013. –№ 682. – С. 76-80.
28. Фурса С.Я. Інститут присяжних у цивільному процесі та Конституції України / С.Я. Фурса. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2012 – 348 с.
29. Фурса С.Я. Цивільний процес України: академічний курс / С.Я. Фурса. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2012. – 848 с.
30. Шум С.С. Історичний розвиток та становлення змісту статусу «недієздатність» та «неправоздатність» / С.С. Шум // Юридичний науковий електронний журнал. – 2014. – № 4. – С. 105-108.
31. Ясинок М.М. Окреме провадження і народні засідателі / М.М. Ясинок // Часопис Київського університету права. – 2012. – №2. – С. 160-163
32. Ясинок М.М. Цивільний процес України: підручник / М.М. Ясинок. – К.: Алерта, 2014. – 744 с.

У процесі побудови громадянського суспільства в Україні свобода особи, права людини і громадянина, їх становлення, соціальні джерела та функціонування є однією з ключових проблем розвитку людства в цілому. У цьому контексті проблемі дослідження інституту правосуддя особи, що має на меті захист прав і свобод притаманний багатоаспектний характер. Обмежено дієздатні та недієздатні особи як учасники цивільних правовідносин є найбільш незахищеними верствами населення. Особливим є те, що поновити дієздатність доволі важко, зважаючи на практику України.
Актуальність теми пояснюється тим, що у наш час є досить багато чинників, що можуть впливати на психічне здоров’я особи, її звички, і як наслідок, особа наражається на психічний розлад який істотно може впливати на здатність особи усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
Ступінь наукового дослідження. Проблеми правосуддя при розгляді справ щодо обмеження, позбавлення, поновлення цивільної дієздатності активно розробляються провідними вітчизняними та зарубіжними цивілістами, фахівцями інших галузей права, таких як А.В. Андрушко, В.Н. Бойко, В.І. Борисова, С.В. Васильєв, Н.Н. Дебольский, О.В. Дзера, М.Н. Доманська, А.Г. Дорн, С.В. Дрожжина, В.Р. Іпейко, В.В. Комаров, Т.В. Морозов, З.В. Ромовська, О.С. Семерак, І.Ю. Татулич, Н.А. Тура, С.Я. Фурса, С.С. Шум, М.М. Ясинок тощо.

Справи про обмеження, позбавлення дієздатності особи були законодавчо закріплені ще у V ст. до н.е. у джерелах Римського права. Спочатку дані норми стосувалися лише душевнохворих, жінок та марнотратники. На наших землях такі норми почали діяти близько ХІІ ст. н.е. завдяки князю Володимиру. Протягом всього часу становлення й розвитку законодавства, що стосується розгляду справ про обмеження чи позбавлення цивільної дієздатності закріплювався порядок розгляду, випадки, в яких можна обмежити чи позбавити дієздатності, але не було закріплено поняття «недієздатність». Згодом особам, що позбавлялися дієздатності було заборонено вчиняти певні дії та призначалися опікуни з числа родичів або свояки для догляду за цими особами.
Визнання людини душевнохворою установленому порядку створювало законні підстави вважати її недієздатною, що не допускало оспорювання та тягло за собою встановлення опіки над хворим, і правочини останні вчиняти не могли.
Предметом судового розгляду є випадки, які суттєво впливають на свідомість самої особи у вигляді «нездатність усвідомлення значення своїх дій та керувати ними». Метою є захист охоронюваних законом інтересів особи, а в подальшому і суспільства. Завдання є двох видів: загальні і спеціальні. Загальні виходять з основ судочинства, зокрема, дотримання принципів судочинства. Спеціальні, ті, які стоять перед судом при вирішенні конкретної справи.
Розгляд справ про обмеження, позбавлення та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи являє собою складний інститут, що склався у цивільному праві та цивільно-процесуальному праві України. Заяви можуть подавати члени сім’ї фізичної особи, органи опіки і піклування, психіатричні заклади. відповідно до статті 36 ЦК України є дві підстави для обмеження цивільної дієздатності особи:
1. Суд може обмежити цивільну дієздатність особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Проте сам по собі факт психічного розладу або недоумства, хоча б він і був очевидним для оточення, ще не дає підстав вважати особу недієздатною. Вона може визнаватися недієздатною лише судом.
Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності можливе у разі:
- одужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного тану, що відновило в повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;
- наявності достатніх даних, які свідчать про припинення особою зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами;
- коли сім’я зазначеної особи припинила існувати (смерть, розірвання шлюбу), а отже, не стало й обов’язку надавати кошти на її утримання.
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною можливе у випадку одужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, що відновило в повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Після судового розгляду постановляється рішення суду.
Для забезпечення ефективного судочинства потрібно наново переглянути діючі на даний момент норми цивільного права, включаючи норми цивільно-процесуального права для запровадження системи народних засідателів або суду присяжних. Також перспектива кращого розгляду судами справ щодо обмеження, позбавлення, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи лягає через призму зменшення подачі громадянами скарг до Європейського суду з прав людини шляхом укріплення законності. Введення в чинність норми про умисне заволодіння майном чи іншої приватної власності особи іншою фізичною особою зменшить кількість подачі заяв до суду першої інстанції і тим самим зменшити навантаження на судові органи.