ВСТУП………………….……….………….…………….…………….……….…3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВИЩЕ БЕЛГРАДСЬКОГО ПАШАЛИКУ
НАПРИКІНЦІ XVIII СТ.: ПЕРЕДУМОВИ ПОВСТАННЯ.............5
РОЗДІЛ 2. ПЕРШЕ СЕРБСЬКЕ ПОВСТАННЯ………………………………8
РОЗДІЛ 3. ДРУГЕ СЕРБСЬКЕ ПОВСТАННЯ ТА ПРАВЛІННЯ МІЛОША ОБРЕНОВИЧА..................................................................................13
ВИСНОВКИ……………………………………………………….………….….17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.….…….………...18

Белградський пашалик не випадково став центром відтворення сербської держави і першою слов’янською територією Османської імперії, що отримала автономію. Декілька факторів зумовили специфічний розвиток цього одного з найбільш неспокійних пашаликів Порти. Насамперед, це його географічне положення на кордоні з Австрійською імперією.
На австрійському березі прикордонних річок Дунаю і Сави (сучасна Воєводіна) компактно проживало з кінця XVIII ст., що переселилося з Центральної Сербії, сербське населення. Австрійські серби володіли згідно з низкою рескриптів австрійських монархів певними національно-церковними автономними правами. Їх столиця Сремські Карловці – резиденція православного митрополита – була не тільки релігійним, духовним, але і просвітницьким центром для всіх сербів, як в межах імперії Габсбургів, так і в Османській Туреччині. Прямі контакти з одноплемінниками в Австрії прискорили процес формування національної самосвідомості сербів Белградського пашалику. Прикордонність цієї провінції зробила її також ареною австро-турецьких воєн XVIII ст., в яких сербське населення пашалику брало участь у складі спеціального формування в рамках австрійської армії – сербського фрайкора [5, с. 414-415].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Белов М.В. Первое сербское восстание 1804 – 1813 гг. и Россия. События, документы, историография: Учебное пособие / М.В. Белов. – Н. Новогород: Издательство ННГУ, 1999 – 159 с.
2. Грачев В.П. Первое сербское восстание и Россия во время русско-турецкой войны 1806 – 1812 гг. / В.П. Грачев. – М.: Институт славяноведения РАН, 2010. – 624 с.
3. Грачев В.П. Сербы и черногорцы в борьбе за национальную независимость и Россия (1805 – 1807 гг.) / В.П. Грачев. – М.: Институт славяноведения РАН, 2003. – 280 с.
4. История государства и права славянских народов: Учебное пособие / Автор-составитель И.Н. Кузнецов. – М.: Новое издание, 2004. – 587 с.
5. История южных и западных славян: В 2 Т. Т. 1. Средние века и Новое время: Учебник / Под ред. Г.Ф. Матвеева и З.С. Ненашевой. ¬ 2¬-e издание. – М.: Изд¬-во МГУ, 2001. – 688 с.
6. Романенко С.А. Югославия: история возникновения, кризис, распад, образование независимых государств (Национальное самоопределение народов Центральной и Юго-Восточной Европы в XIX-XX вв.) / С.А. Романенко. – Москва, 2000 – 496 с.
7. Чиркович С. История сербов / С. Чириков. – М.: Весь мир, 2009. – 448 с.

ВСТУП

Актуальність теми. Південні слов’яни в складі Османської імперії (в даному випадку серби) на протягом усього XVIII – початку XX ст. виступали разом з іншими народами Балканського півострова за ліквідацію турецького панування та створення своїх держав. Боротьба ця велася практично безперервно, приймаючи форми локальних і загальнобалканських повстань і воєн. Змінювалися і гасла боротьби – від розширення прав немусульманського населення до повної незалежності. Важливим етапом цієї боротьби став рух сербського народу за незалежність, що отримав назву Сербська революція.
Сербська революція – термін, що використовується для виділення періоду історії Сербії в 1804 – 1835 роках.
Центром відтворення сербської держави і першою слов’янською територією Османської імперії, що отримає автономію мав стати Белградський пашалик. Белградського пашалику відіграв величезну роль як ядро, навколо якого практично в його межах було створено автономне слов’янське князівство в складі Османської Туреччини – Сербське князівство (1833), потім Сербська незалежна держава (1878).
Об’єктом дослідження виступають власне Сербська революція як важливий етап на шляху здобуття сербами незалежності.
Предметом дослідження є методи, події та особи, завдяки яким Сербська революція стала можливою.
Хронологічні рамки охоплюють кінець XVIII ст. – 1835 р.
Територіальні межі – територія, що заселяв сербський народ, фактично – територія Белградського пашалику.

ВИСНОВКИ

Перша сучасна незалежна Сербія була встановлена в ході Сербської національної революції (1804 – 1835 рр.), і це протривало протягом декількох десятиліть. Вперше в Осьманській імперії все християнське населення піднялося проти султана. Зміцнення французьких військ в західних Балканах, безперервні політичні кризи в Османській імперії, зростаюча інтенсивність Австро-російської конкуренції в Балканах, нестійка війна, яка споживала енергію французьких і російських імперій і спалах тривалих військових дій між Османською Портою і Росією, є кількома з головними міжнародними подіями, які прямо або побічно впливали на курс сербського повстання.
Під час Першого сербського повстання (перша фаза повстання) на чолі з Георгієм Петровичем Карагеоргієм, Сербія була незалежна протягом майже десятиліття перш ніж османська армія була в стані повторно зайняти країну. Незабаром після цього почалося Друге сербське повстання на чолі з Мілошем Обреновичем. Воно закінчилося в 1815 році компромісом між сербською революційною армією та османською владою.