1. Вступ
Розділ 1. Пропаганда
1.1. Історія розвитку пропаганди та її суть
1.2. Класифікація видів пропаганди
Розділ 2. Методи і технології впливу пропаганди на громадську думку
2.1. Психологія пропаганди
2.2. Методи виявлення і знешкодження негативної пропаганди
3. Висновки
Хочу виділити таку «культурну» пропаганду, у якій зосереджено чи не найбільше сил та людських ресурсів журналістики – розважальні шоу. Це, найбільше стосується телебачення, та все ж варте уваги, як ніщо інше. Бодай з причини того, наскільки сильно впливає на особу поєднання зображення зі звуком. Реаліті-шоу або реаліті-телебачення (від англ. reality — дійсність, реальність) — телевізійний жанр, різновид розважальної телевізійної передачі та онлайн-трансляції. Сюжетом є показ дій групи (або груп) людей у наближеній до життя обстановці. Реаліті-телебачення дуже розвинене в США і Великобританії, а відсоток реаліті-проґрам в мережі мовлення цих країн набагато вищий, ніж в Україні, проте термін «реальне телебачення» існує тільки в західній типології жанрів, в Україні в тому ж значенні вживається менш точний — «реаліті-шоу». З часом формати реаліті-шоу почила розвиватися в кількох напрямках:
1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Пропаганда
2. Маркетинг: Підручник. Автора: Павленко А. Ф., Войчак А. В. | Год издания: 2003 | Издатель: Київ: КНЕУ | Количество страниц: 246
3. Эдвард Бернейс ПРОПАГАНДА
4. Міжнародний аналітичний центр права. Блог. [Електронний ресурс: http://www.zemlj.blogspot.com/2014/01/14.html ]
5. Пономарев Н.Ф. ИНФОРМАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА ОРГАНА ВЛАСТИ:пропаганда, антипропаганда, контрпропаганда
6. Павел Данилин ПОЛИТИЧЕСКАЯ ПРОПАГАНДА: НОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ / курс лекцій.
7. Соціальна психологія в рекламі - Бутенко Н. Ю.
8. Репко С.И. Война и пропаганда (XV - ХХ в.в.). Кн.1. М.: Новости, 1999. С. 223.
9. Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии. М.: Центр, 2003. С.339.
10. Малишевский Н.Н. Технология и организация выборов. Мн.: Харвест, 2003. С.213-221.
Мільйони процесів відбуваються у цю хвилину, але усі вони пов’язані між собою таким явищем, як інформація. Щодня людина отримує, сприймає та тлумачить тони сигналів. Ми бачимо, чуємо, відчуваємо інформацію. Згідно наукових досліджень певних вчених, діяльність нашого мозку не сягає при цьому й 14%. З самого початку обмінюватись даними почали з метою спростити життя та збільшити ймовірність виживання. Але не сьогоднішній день, в результаті глобалізації виникло безліч не потрібної суспільству інформації і вже невідомо що було краще. Теперішній час виглядає аж над інформатизованим. Відповідно, як і медаль, будь-що має дві сторони. З першого погляду, доступ до освіти, у багатьох країнах більше ніж вільний, тисячі можливостей пересуватись світом, щодня друкуються сотні примірників різних книжок, ЗМІ знаходять нові шляхи до заволодіння аудиторією а Інтернет проводять навіть у глухі села. А з іншого, як бути на 100% впевненим у прочитаному, як щораз більшає випадків не добросовісної діяльності суб’єктів, що певним чином дотичні до процесу обігу інформації? Свідомо, чи у залежності від не контрольованих обставин, людський фактор значно погіршує загальне враження від процесів інформатизації. Недостовірність, неналежне використання даних, цензура, свідома маніпуляція фактами – це все ставить під питання усю масу, усі дані, що існують. Адже, для прикладу, скільки потрібно вилити отрути у склянку, аби вважати її отруєною? Звісно від двох крапель можна й не померти, та хто знає чи там не вся половина? І це все, звісно, карбується у свідомості та значним чином впливає на подальші процеси мислення аудиторії. Не зважаючи на той факт, що людина сама ж навчилась передавати інформацію, згодом вигадала мову, тепер піддається її впливові і вже не можна чітко визначити хто ким керує. Подібно ефектові доміно, ми створюємо нову інформацію, компілюючи вже отриману раніше, натхненні результатами перетворень тієї інформації, що отримали ще раніше. Таким виходить цикл життєдіяльності інформації. Згідно цих теорій, звинувачувати когось конкретного у навмисних маніпуляціях текстами та творами, задля досягнення власних цілей – практично безглуздо. Адже мотиви цієї особи були утворені під впливом, можливо зовсім невинних творів. Та все, ж щодня ми стикаємось з результатами таких мотивів і їх втілень у реальність. Так, як усі дані цієї планети просто не осягнути, то слід окреслити межі в яких проводитиметься розгляд такого явища, як пропаганда – це будуть засоби масової інформації та інтернет-видання.
Актуальність даної теми полягає у критичності ситуації на території країни протягом останнього часу. Володіючи розумінням у поняттях інформаційної війни, пропаганди та методів її впливу, набагато простіше виділяти це серед звичайного тексту і, відповідно, протистояти. Багато хто схиляється до думки, що усі події, що трапились на початку 2014 року, є наслідком нахабного маніпулювання інформацією. Якщо раніше війни вигравали за допомогою зброї, то тепер інформація є основним стратегічним ресурсом.
Новизна обраної тематики полягає у тому, що з глобалізацією та розвитком технологій, змінюється й суспільство та виникають нові види маніпуляцій, нові цілі переслідуються і для цього вигадується безліч нових технік і засобів.
Постановка проблеми. Україна наразі переживає дуже складні часи. Здебільшого це стало результатом багаторічної діяльності пропаганди зі сторони Російської Федерації. Щоб вирішити проблему слід розуміти її причину та наслідки і тоді вже діяти.
Предметом дослідження виступають матеріали у Інтернет-ЗМІ, публікації у Львівських друкованих виданнях.
Мета роботи – розкрити суть пропаганди, та довести, що необхідно ретельно відноситись до інформації, осіб що нею володіють та можливі наслідки зловживання інформацією у власних інтересах у XI столітті.
Теоретичним підґрунтям стали роботи відомого пропагандиста Й. Гебельса, Г. С. Мельника.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків.
Підсумовуючи усе вищесказане, хочу сказати, що пропаганда – це явище. Котре виникло, як логічне продовження процесів інформації. Можна порівняти до процесу еволюції. Інформування суспільства у певний момент стикнулось з тим, що від основної лінії відколовся елемент та еволючіонував у власному напрямку. І як усі явища – вона має дві сторони. Це зброя. Головною філософією зброї є те, що нею можна вбивати. А можна захищати. Результат залежить тільки особисто від того, у чиїх руках вона знаходиться. Дуже гарно це візуалізувала організація ADOT.COM, до теми миру на території України.
До негативної пропаганди звертаються слабкі люди, з величезним страхом. Так само, як і до брехні, крадіжки і злочинів. На мою думку, зловживання цими інструментами можна припинити тільки через ціннісну революцію. Коли жити за цінностями буде модно та престижно. У той час, як людське життя вартуватиме більше паперу чи їжі.
З однієї сторони, суспільство прагне позбавитись такого сильного впливу на себе пропагандистських матеріалів і зараз, хочуть, аби було менше брехні та маніпуляцій, у той же час активно пропагуючи щось інше.
Пропаганда нікуди не зникне. Аби уникнути шкідливого її впливу, варто звертати увагу на розвиток якостей, що чинитимуть адекватне сприйняття усієї інформації, і само собою знизить наслідки деструктивної та чорної пропаганди, що за мету має розпалення конфліктів та деградацію населення.
Слід дати волю кожному, якщо говорити про демократичне суспільство. «Якщо ви вважаєте це правдою – то це є правда» - казав Ігор Солодов на одному зі своїх виступів, і я подумала що так і є. Істина у кожного своя. Тому яка кому пропаганда до душі – не нам вирішувати. Головне, про що слід пам’ятати – «Це зброя. Головною філософією зброї є те, що нею можна вбивати. А можна захищати».
