ЗМІСТ

ВСТУП 3
1. Акти цивільного стану: поняття та значення 5
2. Видова характеристика 10
3. Особливості та правові наслідки реєстрації актів цивільного стану 12
4. Напрями вдосконалення державної реєстрації актів цивільного стану 25
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36

4. Напрями вдосконалення державної реєстрації актів цивільного стану

Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено ряд новітніх норм, які спрямовані на покращання механізмів реалізації фізичними особами своїх прав та законних інтересів.
Так, удосконалено порядок розірвання шлюбу, що є особливо актуальним відносно осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Незалежно від терміну покарання особи, засудженої до позбавлення волі, вона може розірвати шлюб як в органах державної реєстрації актів цивільного стану, так і в судовому порядку на загальних підставах.
До прийняття Закону, особи, шлюб між якими було розірвано у судовому порядку, повинні були з’явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу та отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. Наразі рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для зазначення в актовому записі про шлюб відповідної відмітки. При цьому реєструвати розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану не потрібно, а рішення суду є документом, який підтверджує припинення шлюбу [7].
На захист прав дітей спрямовано виключення з чинного законодавства норми, якою чоловіку було надано право за своєю заявою визнати батьківство щодо дитини, мати якої померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або, якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування. Тепер у таких випадках батьківство визнається за рішенням суду.
Ефективній реалізації прав особи сприятиме також нова норма, якою передбачено, що у разі, якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни або який необхідно поновити, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін та поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави.
Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесено зміни до ряду нормативно-правових актів. Можна з упевненістю сказати, що цей Закон є нормативно-правовим актом європейського рівня, який не тільки уніфікував у собі питання діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану, а й став кроком, що максимально наблизив діяльність цих органів до забезпечення потреб пересічних громадян, реалізації їх прав та законних інтересів. Це Закон, в якому знайшов своє відображення багаторічний практичний досвід, поєднаний з глибоким і ґрунтовним вивченням як вітчизняного, так і міжнародного законодавства у цій сфері [3].
Як вже зазначалося, Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлює надійні гарантії реалізації фізичними особами своїх прав та законних інтересів, але з цього моменту хотілося б детальніше проаналізувати положення вищезазначеного Закону.
По-перше, слід звернути увагу на правовий статус персональних даних, які стосуються смерті особи і, відповідно, їхнього режиму. Так, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «інформація, що міститься в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню», а відповідно до ч. 4 ст. 25 цього ж Закону – «порядок, умови і строки зберігання книг державної реєстрації актів цивільного стану і метричних книг в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану та порядок передачі цих книг до державного архіву встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (Державна архівна служба України)». Таким документом є Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Умов зберігання книг реєстрації актів цивільного стану і метричних книг у відділах реєстрації актів цивільного стану та порядку передачі цих книг на зберігання до державних архівів, Переліку документів відділів реєстрації актів цивільного стану зі строками їх зберігання» №94/5 від 04.11.2002 р. Ним встановлено, що Книги реєстрації актів цивільного стану і метричні книги зберігаються у відділах реєстрації актів цивільного стану впродовж 75 років з часу їх складання.
Таким чином, інформація (а за нашим законом це і є персональні дані) про народження або смерть фізичної особи, що зберігаються в органах РАЦС, має режим обмеженого доступу (тобто є конфіденційною) як під час життя, так і протягом 75 років після смерті людини [Ловяк].
Виходячи з положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Зазначимо, що факт смерті особи тягне за собою низку правових наслідків, наприклад, відкриття спадщини. Законодавець надає спадкоємцям шестимісячний строк для прийняття спадщини. Проте до кола спадкоємців за законом належать не лише такі близькі для померлого люди як діти, батьки, подружжя, а і більш далекі родичі – двоюрідні і навіть троюрідні брати і сестри померлого. Якщо представники п’ятої черги спадкоємців за законом будуть вирішувати слід чи не слід поширювати конфіденційну інформацію про факт смерті особи для спадкоємців другої черги (брати, сестри, дід, баба), які, наприклад, проживають окремо від спадкодавця, то останні можуть пропустити строк на прийняття спадщини і будуть усунуті від спадкування, що не можна вважати справедливим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ворожейкин Е.М. Акти цивільного стану / Е.М. Ворожейкин // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vseslova.com.ua/word
2. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 2010 р. (зі змінами та доповненнями) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2398-17/page
3. Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 01.07.2010 (зі змінами та доповненнями) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3807-12
4. Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3723-12
5. Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В.М. Кравчук, О.І. Угриновська. – К.: Істина, 2006. – 944 с.
6. Кунда В.В. Державна реєстрація актів цивільного стану за новим сімейним Кодексом України та її значення / В.В. Кунда // Видавництво Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/2695
7. Лов'як О.О. Правові питання вдосконалення державної реєстрації актів цивільного стану в Україні /О.О. Лов'як // Юридична наука. 2012. - № 1. – С. 19-25
8. Міністерство юстиції та пріоритети його діяльності // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.palata.notoriat.org.ua/news/501.html.
9. Мируняк О.С. Напрями удосконалення правового регулювання діяльності органів реєстрації актів цивільного стану: деякі питання сьогодення / О.С. Мируняк // Право і суспільство. – 2014. - №1-2. – С. 145-149
10. Морозова С.Є. Проблеми правового регулювання актів цивільного стану / С.Є. Морозова // Актуальні проблеми цивільного права. – 2010. - №6. – С. 111-118
11. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.03.2014 р. – К. «Алерта», 2014. – 428 с.
12. Ратушняк С.П. Академічний рівень. Правознавство: підручник. вид 2-ге, перероб. і доп. / С.П. Ратушняк – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 288 с.
13. Сімейний кодекс України від 2002 р. (зі змінами та доповненнями) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14
14. Суханов Е.А. Цивільне право: підручник 3-е вид., перероб. і доп. / Е.А. Суханов. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 326 с.
15. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність створення системи, яка дозволяла б отримати та узагальнити базову інформацію про реєстрацію цивільного стану громадян в Україні є досить актуальною на сьогоднішній день.
Державна реєстрація актів цивільного стану є важливим чинником гарантування і захисту прав та вільного волевиявлення будь-якої особи.
Сучасний стан цивільно-правового регулювання у цій сфері характеризується множинністю реєстраційних процедур та розгалуженістю органів, що їх здійснюють. Окремі аспекти державної реєстрації не набули належного врегулювання, вимагають подальшого удосконалення та наукового обґрунтування. Нагального вирішення потребує проблема запровадження ефективного нормативно-правового регулювання та створення потужної кадрової бази.
Необхідність комплексного, системного дослідження широкого кола питань, що лежать у площині цивільних правовідносин, які складаються з приводу укладання цивільних актів, набуває особливої актуальності у зв’язку з утворенням у процесі реформування системи центральних органів виконавчої влади, започаткованого Указом Президента України Державної реєстраційної служби України, на яку покладено функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації.
Значний внесок у розроблення питань, пов’язаних з визначенням цивільно-правового статусу осіб, ролі актів цивільного стану було зроблено рядом наступних провідних вчених: О.М. Бєлогорською, С.М. Братуся, М.В. Гордона, О.А. Єрошенка, В.Л. Микиленса, О.Й. Пергамент, С.І. Реутова.
Однак, дослідження сучасного стану та напрямків вдосконалення системи реєстрації актів цивільного стану в епоху інформаційного суспільства вимагає систематичного моніторингу в сьогоденні і розкриває повноцінну актуальність обраної теми.
Метою дослідження є вивчення теоретичних та методологічних засад реєстрації актів цивільного стану та окреслення напрямків вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети сформованого наступні завдання:
- визначення юридично-правової сутності актів цивільного стану та їх значення;
- надання узагальненої характеристики існуючим видам актів цивільного стану;
- визначення особливостей та правових наслідків реєстрації актів цивільного стану;
- окреслення напрямків вдосконалення державної реєстрації актів цивільного стану.
Інформаційною базою дослідження виступають:
- нормативно-правові акти;
- статті з юридичної періодики;
- нормативно-правові коментарі до чинного законодавства;
- підручники;
- посібники;
- монографії;
- тощо.

ВИСНОВКИ

На основі усього вище викладеного варто зробити наступні узагальнюючі висновки.
Акти цивільного стану за своєю сутністю є юридичною сукупністю (комплексом обставин), що спричиняє виникнення, припинення, зміну тощо цивільних прав і обов'язків.
У ст. 49 ЦК акти цивільного стану визначаються як події та дії, що нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
До них, зокрема, належать: народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з грома¬дянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Перелік актів цивільного стану, встановлений у ст.49 ЦК, є примірним і може бути розширений у процесі тлумачення норм
Деякі з актів цивільного стану підлягають державній реєстрації. Це стосується народження фізичної особи та її походження, громадянства, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. На відміну від загального переліку актів цивільного стану, перелік тих актів, що підлягають державній реєстрації, є вичерпним (ч. З ст.49 ЦК).
Державна реєстрація актів цивільного стану провадиться територіальними органами РАЦС, утвореними органами виконавчої влади. Акти цивільного стану стосовно громадян України, що проживають за кордоном, реєструються консульськими установами України.
Визнаються дійсними акти цивільного стану, вчинені за релігійними обрядами до утворення чи поновлення органів РАЦС (наприклад, під час Великої Вітчизняної війни на окупованих територіях). Вони прирівнюються до актів цивільного стану, вчинених у органах РАЦС, і не вимагають наступної державної реєстрації.
Для вчинення запису акту цивільного стану громадянами мають бути надані документи, що є підставою для державної реєстрації цього акту (наприклад, довідка встановленої форми про народження чи смерть; спільна заява батька і матері дитини, які не перебувають у шлюбі одне з одним, про встановлення батьківства; рішення суду про встановлення батьківства тощо), а також документ, що посвідчує особу заявника.
Зміни чи виправлення у записи акту цивільного стану вносяться органом РАЦС за заявою заінтересованих осіб (наприклад, у разі помилки при запису), на підставі рішення суду чи на підставі рішень адміністративних органів, на підставі інших вчинених записів актів цивільного стану (наприклад, у запис акту про народження вносяться зміни на підставі запису про встановлення батьківства або про усиновлення).
Відмова органу РАЦС внести у запис актів цивільного стану зміни чи виправлення може бути оскаржена до суду. На підставі судового рішення вносяться також виправлення або зміни у запис акту цивільного стану за наявності спору між заінтересованими сторонами.
У разі втрати свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану громадянину на його прохання може бути видане органом РАЦС повторне свідоцтво на підставі запису актів цивільного стану, що зберігається в органах РАЦС. Втрачений запис акту цивільного стану може поновлюватись лише на підставі рішення суду про установлення факту реєстрації відповідного акту цивільного стану.
Анулювання записів актів цивільного стану провадиться органом РАЦС за місцем зберігання цих записів на підставі рішення суду. З моменту анулювання запис акту цивільного стану втрачає правове значення.
Напрямками вдосконалення державної реєстрації актів цивільного стану є модернізація основних Законів, що регулюють зазначені цивільно-правові операції та підвищення рівня кваліфікації відповідальних осіб.